Послання до Євреїв

Послання до Євреїв
Євреїв 1
Завершувальне одкровення Боже в Сині.
1. Бог, що багато разів і багатьма чинниками промовляв здавна батькам у пророках,
2. Упродовж останніх днів цих оповідав нам у Сині, Котрого настановив спадкоємцем усього, через Котрого й віки утворив.
3. Він – сяйво слави і образ особи Його, тримаючи все словом сили Своєї, звершив Собою очищення гріхів наших, і сів праворуч престолу величі на висоті,
4. Ставши настільки вищим від Ангелів, наскільки визначніше перед ними успадкував ймення.
5. Бо кому колись із Ангелів сказав Бог: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе? І – ще: Я буду Йому Батьком, і Він буде Мені Сином?
6. Так само, коли вводить Першовродженого у світ, каже: І нехай поклоняться Йому всі Ангели Божі.
7. Про Ангелів сказано: Ти утворюєш Ангелами Своїми духів і служниками Своїми палаючий вогонь.
8. А про Сина: Престол Твій, Боже, з віку у вік; жезл царства Твого – берло правоти.
9. Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, аніж співучасників Твоїх.
10. І: На початку Ти, Господе, заснував землю, і небеса – справу рук Твоїх;
11. Вони загинуть, а Ти живеш, і всі постаріють, мов риза,
12. І, немов одяг, згорнеш їх, і зміняться; але Ти, Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
13. Кому й коли із Ангелів сказав Бог: Сиди праворуч Мене, аж допоки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх.
14. Чи не всі вони є службові духи, що їх послано на служіння для тих, котрі мають успадкувати порятунок?
Євреїв 2
Якщо старожитньому Законові належав послух, то тим паче Слову Христа.
1. Ось чому ми маємо бути особливо уважні до почутого, щоб не відпасти.
2. Бо якщо через Ангелів повідане Слово було тверде, і всілякий злочин і непослух одержували праведну відплату,
3. То яким чином ми уникнемо, збайдужівши до такого рятунку, котрий спочатку проповідувався Господом, а тоді у нас утвердився від Нього, котрі чули Його,
4. При свідченні від Бога ознаками й дивами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим з Його волі?
5. Бо не Ангелам Бог підкорив майбутній світ, про котрий говоримо;
6. Навпаки, десь засвідчив хтось, кажучи: Що є людина, що Ти пам?ятаєш про неї? Або син людський, що Ти навідуєшся до нього?
7. Не забагато Ти вчинив його меншим від Ангелів і славою, і честю увінчав його, і настановив його над діяннями рук Твоїх;
8. Усе підкорив під ноги його. А коли підкорив йому все, то не залишив нічого не підкореного йому. Але нині ще не бачимо, щоб усе йому підкорене було;
9. Але бачимо, що за страждання, які витерпів через смерть, а відтак був увінчаний славою і честю Ісус, Котрий на певний час був принижений перед Ангелами, щоб Йому, за благодаттю Божою, прийняти смерть за всіх.
10. Бо мало статися, щоб Той, для Котрого все і від Котрого все, приведенням багатьох синів до слави ученням Вождя порятунку їхнього, вчинив досконалим через страждання.
11. Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, усі – від Єдиного; а тому Він не соромиться називати їх братами, кажучи:
12. Повідаю ймення Твоє братам Моїм, посеред Церкви оспіваю Тебе.
13. І – ще: Я буду сподіватися на Нього. І – ще: Ось, Я і діти, котрих дав Мені Бог.
14. А що діти стали учасниками плоті і крови, то й Він Сам також прийняв теж саме, щоб смертю через смерть зруйнувати (знищити) того, хто мав владу смерти, котрий є диявол.
15. І визволити тих, котрі від страху смерти упродовж цілого життя були поневолені рабством.
16. Бо не Ангелів Він буде приймати, але прийматиме насіння Авраамове.
17. Саме тому Він мусив у всьому уподібнитися братам, аби милостивим бути і вірним першосвящеником перед Богом, щоб стати вблаганням (примиренням) за гріхи людей,
18. Бо, як Сам Він вистраждав, спокушуваний, то може й спокушуваним допомогти.
Євреїв 3
Перевага Ісуса над Мойсеєм.
1. Отож, браття святі, учасники у небесному званні, збагніть Посла і Першосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа,
2. Котрий вірний Тому, Хто послав Його, як той же Мойсей у всьому домі Його.
3. Бо Він гідний тим більшої слави, передніше Мойсея, чим більшу честь має у порівнянні з домом той, хто спорудив його.
4. Бо усілякий дім споруджується кимось, а Той, Хто спорудив усе, є Бог.
5. І Мойсей вірний у всьому домі Його, як служитель, щоб засвідчити те, що належало сповістити.
6. А Христос – як Син у домі Його; а дім Його – ми, якщо тільки відвагу і надію, котрою хвалимося, непохитно збережемо до кінця.
7. А тому, як говорить Дух Святий, нині, коли почуєте голос Його,
8. Не зачерствійте серцем вашим, як під час ремствування, в день спокушування в пустелі,
9. Де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, і бачили діяння Мої сорок літ.
10. А тому Я обурився на цей рід і сказав: Безугаву блукають серцем, не пізнали вони шляхів Моїх.
11. Тому Я присягнувся у гніві Моєму, що вони не увійдуть до Мого спочину.
12. Пильнуйте, браття, щоб не було у комусь із вас лукавого і зрадливого серця, щоб вам не відступитися од Бога Живого.
13. Але щодня заохочуйте (наставляйте) один одного, доки ще можна сказати “нині”, щоб хтось із вас не зачерствів серцем, спокусившися гріхом;
14. Бо ми стали спільниками (співучасниками) Христа, якщо тільки розпочате життя непохитно збережемо до кінця,
15. Поки ще говориться: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцями вашими, як під час ремствування.
16. Бо деякі з тих, що чули, почали ремствувати, але не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм.
17. На кого ж Він обурювався сорок літ? Чи не на тих, що згрішили, і лягли кістьми в пустелі?
18. Супроти ж кого присягався, що не увійдуть до спочину Його, як не супроти непокірних?
19. Отож, бачимо, що вони не могли увійти за недовіру.
Євреїв 4
Обіцяний у Старому Заповіті Божому спочин відкритий тепер через Христа народові Божому.
1. А тому будемо остерігатися, щоб, коли ще залишається обітниця увійти до Його спочину, не виявився хтось із вас таким, що запізнився.
2. Бо нам також воно сповіщене, як і тим; але не принесло їм користі слово почуте, не розчинене вірою тих, що чули.
3. А входимо до спочину ми, що увірували, бо Він сказав: Я присягнувся у гніві Моєму, що вони не увійдуть до спочину Мого, хоч діяння Його були досконалі ще на початку світу.
4. Бо колись сказано про сьомий день: І спочив Бог сьомого дня від усіх діянь Своїх.
5. І ще ось тут: Не увійдуть до спочину Мого.
6. Отож, як деяким залишається увійти до нього, а ті, котрим передніше сповіщено, не увійшли до нього за непослух,
7. То іще визначає певний день, нині, кажучи через Давида, після такого тривалого часу, як вище сказано: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцем вашим.
8. Бо, якби Ісус Навин допровадив їх до спочину, то не було б сказано після цього про другий день.
9. Саме тому для народу Божого ще залишається суботництво.
10. Бо хто зайшов до спочину Його, той також сам спочив од справ своїх, як Бог від Своїх.
11. Отож, намагаймося увійти до спочину цього, щоб хтось за тим же прикладом не спричинився до непослуху,
12. Бо Слово Боже живе й діяльне і гостріше від усілякого меча двосічного: воно проникає до поділу душі і духа, суглобів і мозку, і розрізняє думки, заміри і наміри серця.
13. І немає створіння, утаємниченого від Нього, але все виявлене і відкрите перед очима Його: Йому подамо звіт.
14. Отож, маючи Першосвященика Великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо непохитно триматися сповідування нашого.
15. Бо ми маємо не такого першосвященика, Котрий не може співстраждати з нами у недугах наших, але Котрий так само, як ми, спокушений у всьому, окрім гріха.
16. А тому приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб одержати милість і надбати благодать для своєчасної допомоги.
Євреїв 5
Христос – Першосвященик за чином Мелхиседека.
1. Бо кожний першосвященик, з людей вибраний, для людей настановляється на служіння Богові, щоби приносити дари і пожертви за гріхи,
2. Що може ставитися поблажливо до невігласів і до тих, що помиляються, тому що й сам обкладений неміччю,
3. І тому він мусить, як за народ, так само й за себе приносити пожертви за гріхи.
4. І ніхто сам по собі не прийме цієї честі, але покликаний Богом, як Аарон.
5. Так само й Христос не Сам Собі присвоїв славу бути Першосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе.
6. Як також і в іншому місці каже: Ти священик навіки за чином Мелхиседека.
7. Він за днів свого тілесного життя з голосінням великим та слізьми приніс молитви і благання Тому, Хто міг урятувати Його від смерти, і почутий був за набожність Свою.
8. І хоч Він Син, однак стражданнями навчився послуху,
9. І коли звершився, то став для всіх покірним Йому винуватцем порятунку вічного,
10. І був призначений від Бога Першосвящеником за чином Мелхиседека.
11. Про Котрого належало нам говорити багато; але важко висловити, тому що ви стали недолугими, ледачими слухати.
12. Бо, судячи з часу, вам належало бути учителями; але вас знову треба навчати першооснов Слова Божого і для вас необхідне молоко, а не тверда їжа.
13. Кожний, хто насичується молоком, недосвідчений у слові правди, тому що він є немовля;
14. А страва тверда властива для досконалих, у котрих почуття досвідом привчені, щоб розрізняти добро і зло.
Євреїв 6
Віруючі успадкують обітниці Божим довготерпінням.
1. А тому, залишивши початкове учення Христове, поспішімо до досконалости; і не будемо знову закладати підвалини відвернення од мертвих справ і віри в Бога,
2. Навчання про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.
3. І це вчинимо, якщо Бог дозволить.
4. Бо не можна тих, що одного разу стали зрячими і спізнали дару небесного та були вчинені співучасниками Духа Святого,
5. І спожили добре Боже Слово і сили майбутнього віку,
6. І відпали, знову оновлювати каяттям, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.
7. Земля, що неодноразово п?є дощ, котрий часто падає на неї, і вирощує злак, який корисний тим, для котрих вирощується, дістає благословення від Бога;
8. А та, що приносить терня і будяччя, – не придатна і близько до прокляття, котрого кінець – спалення.
9. А втім, про вас, улюблені, ми маємо надію, що ви у кращому стані і тримаєтеся порятунку, хоч і кажемо отак.
10. Бо не є неправедний Бог, щоб забув справу вашу і працю любови, котру виявили ви у ймення Його, послуживши і служачи святим.
11. А тому бажаємо також, щоб кожний з вас, для цілковитої певности в надії, виявив таку саму ревність до кінця;
12. Щоб ви не зледащіли, але наслідували тих, котрі вірою і довготерпінням успадковують обітниці.
13. Бог, даючи обітниці Авраамові, оскільки не міг ніким вищим присягнутися, присягався Сам Собою,
14. Кажучи: Істинно, благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе.
15. Отож, Авраам довго терпів і одержав обіцяне.
16. Люди присягаються горішнім і присяга на підтвердження закінчує всіляку суперечку в них.
17. А тому й Бог, бажаючи показати якомога величніше спадкоємцям обітниці непохитність Своєї волі, підтвердив присягою,
18. Щоб у двох непорушних речах, в котрих неможливо Богові сказати неправду, тверду втіху ми мали, поспішили взятися за надію, передніше залишену для нас.
19. Котра для душі є, неначе якір безпечний і міцний, і входить у внутрішнє за завісу,
20. Куди предтечею за нас увійшов Ісус, ставши Першосвящеником навіки за чином Мелхиседека.
Євреїв 7
Христос – священик за чином Мелхиседека.
1. Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевисокого, – той, котрий зустрічав Авраама і благословив його, коли повертався після поразки царів,
2. Котрому й десятину відділив Авраам від усього, – по-перше, на ознаку ймення Цар праведности, а відтак і цар Салиму, Котрий і є Цар Миру.
3. Без батька, без матері, без родоводу, що не мав ні початку днів, ані кінця життя, уподібнюючись Синові Божому, став священиком назавжди.
4. Бачите, який великий той, котрому навіть Авраам патріарх дав десятину з найкращої здобичі своєї.
5. Ті із левитів, що одержують сан священства, мають заповідь – брати за законом десятину з народу, себто із своїх братів, хоч ці також походять від стегон Авраамових.
6. Але цей, що не походить з їхнього роду, дістав десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітниці.
7. Без усілякої суперечки менший благословляється більшим.
8. І тут десятини беруть люди смертні, а там – той, що має про себе свідчення, що він живе.
9. І, таким чином, сам Левій, що приймає десятини, в особі Авраама дав десятину:
10. Бо він був іще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрів його.
11. Отож, якби досконалість досягалася засобом священства левитів, – бо з ним поєднаний Закон народу, – то яка ще була б потреба поставати якомусь іншому священикові за чином Мелхиседека, а не за чином Аарона називатися.
12. Тому що зі зміною священства неодмінно станеться переміна також і Закону.
13. Бо Той, про Котрого оповідається це, належав до іншого коліна, з котрого ніхто не приступав до жертовника;
14. Бо відомо, що Господь наш засяяв із коліна Юди, а це коліно, про котре Мойсей нічого не сказав відносно священства.
15. І це ще виразніше видно з того, що на подобу Мелхиседека постає інший священик,
16. Котрий такий не за законом тілесної заповіді, але за силою життя, що не припиняється.
17. Бо Він прийняв таке свідчення: Ти священик навіки за чином Мелхиседека.
18. А відміна попередньої заповіді, що була раніше, буває з причини її немочі та марноти,
19. Бо Закон нічого не вдосконалив; але вводиться краща надія, засобом котрої ми наближаємося до Бога.
20. І це було не без присягання, –
21. Бо ті були священиками без присяги, а Цей з присягою, тому що про Нього сказано: Присягався Господь і не буде каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседека,
22. То запорукою кращого Заповіту став Ісус.
23. Причому, тих священиків було багато, тому що смерть не дозволяла бути одному;
24. А Цей тому, що живе вічно, має також священство, яке не змінюється,
25. А тому й може завжди рятувати тих, що приходять через Нього до Бога, адже завжди живий, щоб клопотатися за них.
26. Таким якраз і має бути у нас Першосвященик: святий, непричетний до зла, бездоганний, відділений од грішників і піднесений вище небес,
27. Котрий не має потреби щоденно, як ті першосвященики, приносити пожертви найперше за свої гріхи, потім за гріхи народу: бо Він звершив це одного разу, коли приніс на пожертву Себе Самого.
28. Бо Закон настановляє першосвящениками людей, що мають немочі; а слово з присягою, після Закону, вчинило Сина навіки досконалого.
Євреїв 8
Вічний Першосвященик має вищий чин, аніж старозаповітні; Він Посередник Нового Заповіту.
1. А головне в тому, про що я говорю, є те: ми маємо Такого Першосвященика, Котрий сів праворуч престолу величчя на небесах.
2. І є Священослужитель святині і скинії істинної, котру спорудив Господь, а не людина.
3. Усякий першосвященик настановляється для приношення дарів і пожертв; а тому треба було, аби й Цей також мав що принести.
4. Якби Він залишався на землі, то не був би й священиком; тому що тут є священики, котрі за законом приносять дари,
5. Котрі служать образові й тіні небесного, як сказано було Мойсеєві, коли він починав споруджувати скинію: Дивися, сказано, вчини все за зразком, що тобі на горі був показаний.
6. Але Сей Першосвященик одержав служіння тим пречудовіше, чим кращого Заповіту Він посередник, котрий утверджений на кращих обітницях.
7. Бо, якби перший Заповіт був бездоганний, то не було б потреби шукати місця іншому,
8. Але пророк, докоряючи їм, каже: Ось, настануть дні, говорить Господь, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди нового Заповіта,
9. Не такого Заповіта, котрого Я уклав із батьками їхніми в той час, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із Єгипетської землі; тому що вони не були в тому заповіті Моєму, і Я знехтував ними, – говорить Господь.
10. Ось Заповіт, котрого заповідаю домові Ізраїлевому по тих днях, говорить Господь: Вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
11. І не буде навчати кожний ближнього свого і кожний брата свого, кажучи: Пізнай Господа; тому що всі, від малого й до великого, будуть знати Мене.
12. Тому що Я буду милостивим до неправди їхньої, і гріхів їхніх і беззаконня їхнього уже не пригадаю.
13. Кажучи: Новий показав ветхість першого; а те, що стає непридатним і старіє, близьке до зотління.
Євреїв 9
Вічний Першосвященик має вище священство; Він приносить вищу пожертву, – а саме: Своєю кров'ю.
1. І перший Заповіт мав настанови про Богослужіння і святиню земну;
2. Бо споруджена була скинія перша, в котрій був світильник, і стіл, і жертовні хліби, і котра називається “святе”.
3. А за другою, отже, завісою, була скинія, що називається “Святе Святих”,
4. Що мала золоту кадильницю і обкладений зусібіч золотом Ковчег Заповіту, де був золотий посуд з манною, берло Ааронове, що розцвіло, і скрижалі (таблиці) Заповіту.
5. А над ним – херувими слави, котрі отіняли крильми віко (Ковчега), про що не можемо тепер говорити детально.
6. При такому упорядженні до першої скинії завжди заходить священик звершувати Богослужіння;
7. А до другої – один раз на рік єдиний лише першосвященик, не без крови, котру приносить за себе і за гріхи неведення народу.
8. Цим Дух Святий виявляє, що не відкритий ще шлях до святині, аж доки стоїть попередня скинія.
9. Вона є образом теперішнього часу, в котрому приносяться дари і пожертви, що не можуть учинити в совісті досконалим того, хто приносить,
10. І котрі з частуваннями і напоями і різноманітними обмиваннями та обрядами, що стосуються плоті, ухвалені були тільки до часу виправлення.
11. Але Христос, Першосвященик майбутніх гараздів (благ), прийшовши з більшою і досконалішою скинією, нерукотворною, себто не такого упорядження,
12. І не з кров?ю козлів і бичків, але зі Своєю Кров?ю, одного разу зайшов до святині, і придбав вічну покуту.
13. Бо якщо кров телят і козлів і попіл телиці через окроплення освячує опоганених, щоб тіло було чисте,
14. То тим паче кров Христа, Котрий Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих справ, для служіння Богові живому й істинному!
15. І тому Він є Посередник Нового Заповіту, щоб смертю Його, для покути від злочинів, учинених за першого Заповіту, вони, що прикликані, могли одержати обіцянку вічного спадку.
16. Бо, де є заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача,
17. Тому що Заповіт чинний після померлих; він не має сили, коли заповідач живий.
18. А тому й перший заповіт був утверджений не без крови.
19. Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, узяв крові телят і козлів з водою і вовною червоною та з ісопом, і окропив як саму книгу, так і увесь народ,
20. Кажучи: Це кров Заповіту, котрого заповідав вам Бог.
21. А також окропив кров?ю і скинію і увесь посуд для Богослужіння.
22. Зрештою, майже все за законом очищається кров?ю, і без пролиття крови не буває прощення.
23. Тому образи небесного мусили очищатися цими, а саме небесне кращими від цих пожертвами.
24. Бо Христос зайшов не до рукотворної святині, за зразком справжньої спорудженої, але до самісінького неба, аби постати нині за нас перед Божим обличчям.
25. І не для того, аби багато разів приносити Себе, як першосвященик входить до святині щороку з чужою кров?ю;
26. Інакше належало б Йому багато разів страждати від початку світу. А Він одного разу, наприкінці віків, з?явився для знищення гріха пожертвою Своєю.
27. І як людям належить одного дня померти, а відтак суд,
28. Так само й Христос, Котрий одного разу приніс Себе на пожертву, щоб узяти на себе гріхи багатьох, удруге з?явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекатимуть на Нього, щоб урятуватися.
Євреїв 10
Ісус Своєю пожертвою назавжди звільнив віруючих од гріха.
1. Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не самий взірець речей, одними ж і тими пожертвами, що їх щороку постійно приносили, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2. Інакше перестали б приносити їх, тому що ті, котрі приносять пожертву, вже були одного разу очищені, і не мали б уже жодного усвідомлення гріхів.
3. Але пожертвами щороку нагадують про гріхи;
4. Бо не можливо, щоб кров телят і козлів поглинали гріхи.
5. А тому Христос, входячи у світ, каже: Пожертви і приношення Ти не зажадав, але тіло Мені приготував.
6. Усеспалення і пожертви за гріх Тобі не бажані.
7. Тоді Я сказав: Ось, іду, як на початку книжки написано про Мене; вчинити волю Твою, Боже.
8. Більше того, Він сказав, що ні пожертви, ні приношення, ні всеспалення, ані пожертви за гріх, – котрі приносяться за Законом, – Ти не забажав і не вподобав цього.
9. А тоді додав: Ось, Я йду вчинити волю Твою, Боже. Відміняє перше, аби поставити друге.
10. Ось із цієї волі освячені ми одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11. І кожний священик щоденно стоїть на служінні і багато разів приносить одні й ті самі пожертви, котрі ніколи не можуть винищити гріхи.
12. Але Він, принісши одну пожертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,
13. Очікуючи за тим, доки вороги Його будуть покладені, як підніжок, Йому під ноги.
14. Бо Він єдиним приношенням назавше вчинив досконалими тих, що освячуються.
15. Про це засвідчує вам також і Дух Святий; бо сказано:
16. Ось заповіт, котрого заповідаю їм по тих днях, каже Господь: Вкладу закони Мої в серця їхні і в розумі їхньому напишу їх,
17. І гріхів їхніх і беззаконня їхнього вже не пригадаю.
18. А де прощення гріхів, там не потрібне приношення за них.
19. Отож, браття, маючи відвагу входити до святині засобом крови Ісуса Христа, шляхом новим і живим,
20. Котрого Він знову відкрив нам через завісу, себто тіло Своє,
21. І маючи Великого Священика над Божим домом,
22. Приступімо ж зі щирим серцем, з вірою уповні, окропивши серця очищенням від розбещеної совісті, і, омивши тіло водою чистою,
23. Будемо триматися сповідування надії неухильно, бо вірний Той, що Обіцяв.
24. Будемо уважні один до одного, заохочуючи до любови і до справ добрих;
25. Не будемо залишати зібрання свого, як ото є в деяких звичай; але будемо напучувати один одного, і тим наполегливіше, чим пильніше добачатимете наближення того дня.
26. Бо якщо ми, діставши пізнання істини, довільно грішимо, то не залишається вже пожертви за гріхи.
27. Але певне страшне очікування суду і лютість вогню, готового пожерти супротивників.
28. Якщо той, що відкинув закона Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,
29. То наскільки більшого, гадаєте, покарання заслуговує той, хто топче Сина Божого і не вважає за святиню кров заповіту, котрою освячений, і Духа благодаті зневажає!
30. Ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене помста, Я відплачу, каже Господь. І – ще: Господь буде судити Свій народ.
31. Страшно попасти в руки Бога Живого!
32. Пригадайте попередні ваші дні, коли ви тільки-но просвітлені, витримали запеклу боротьбу страждань,
33. То самі були в осерді ганьби і скорбот, і служили видовищем зневаги для інших, а то співчували іншим, що перебували у такому ж становищі.
34. Бо ви й мені співчували за ув?язнення, і грабунок маєтностей ваших прийняли з радістю, відаючи, що є у вас на небесах майно краще і незнищенне.
35. Отож, не залишайте певности вашої, котра має велику нагороду.
36. Терпіння необхідне вам, щоб, виконавши волю Божу, могли одержати обіцяне;
37. Бо ще трішки, ще вельми мало часу і Той, що має прийти, прийде і не забариться.
38. Праведний вірою живий буде; а якщо хтось захитається, не буде приязна до нього душа Моя.
39. А ми не з тих, що хитаються на погибель, але стоїмо у вірі для порятунку душі.
Євреїв 11
Шляхи віри старожитніх.
1. А віра є певність у тому, на що є надія, однак наяву котрої не видно.
2. У ній засвідчені старожитні.
3. Вірою пізнаємо, що віки Словом Божим улаштовані аж так, що з невидного постало видиме.
4. Вірою Авель приніс Богові пожертву кращу, аніж Каїн; нею дістав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він навіть по смерті ще говорить.
5. Вірою Енох переселений був так, що не бачив смерти; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо передніше переселення свого одержав він свідчення, що догодив Богові.
6. А без віри догодити Богові неможливо; бо необхідно, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, котрі шукають Його, дасть нагороду.
7. Вірою Ной, коли дістав одкровення про те, що не було ще видиме, благоговіючи, спорудив ковчега для порятунку дому свого; нею засудив він увесь світ і став спадкоємцем праведности через віру.
8. Вірою Авраам підкорився покликові йти до країни, котру мав одержати у спадок, і пішов, не відаючи, куди йде.
9. Вірою жив він на обіцяній Землі, мов на чужій, і мешкав у шатрах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці;
10. Бо чекав він міста на підмурку, котрому художник і будівничий – Бог.
11. Вірою й сама Сарра хоч була неплідна дістала силу прийняти насіння і породила всупереч своєму вікові, бо вважала, що вірний Той, Хто обіцяв.
12. І тому від одного, і причому омертвілого, народилося так багато, як багато зір на небі. І як безліч піску на березі морському.
13. Усі ці померли у вірі, не діставши обітниць, а лишень здалеку бачили їх, і раділи, і казали про себе, що вони мандрівники і зайшлі на землі;
14. Бо ті, котрі так говорять, показують, що вони шукають вітчизну.
15. І якби вони в думках мали ту вітчизну, з котрої вийшли, то мали б час повернутися.
16. Але вони бажали кращої, себто небесної; а тому й Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом: бо Він приготував їм місто.
17. Вірою Авраам, випробуваний, приніс був на пожертву Ісаака, і, маючи обітниці, приніс єдиновродженого,
18. Про котрого було сказано: В Ісаакові назветься (народиться) тобі насіння;
19. Бо він вважав, що Бог має силу Його із мертвих воскресити, а тому й одержав його як прообраз.
20. Вірою у майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава.
21. Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосипового і поклонився, спираючись на верхівку свого жезла;
22. Вірою Йосип, помираючи, пригадав про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про кості свої.
23. Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його переховували; тому що бачили вони, що дитя пречудове, і не злякалися царського наказу.
24. Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином доньки фараонової,
25. І вважав за краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову гріховну насолоду.
26. І зневагу Христову вважав більшим для себе багатством, аніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.
27. Вірою залишив Він Єгипет, не злякавшися гніву царського; бо він був непохитний, ніби Невидимого бачив.
28. Вірою звершив він Пасху і пролиття крови, щоб винищувач первістків не торкнувся до них.
29. Вірою перейшли вони Червоне море, як суходолом, – на що спокусившись, єгиптяни потопилися.
30. Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обході.
31. Вірою Раав блудниця з миром прийняла вивідувачів і, провівши їх іншим шляхом, не загинула з невірними.
32. І що ще скажу? Не вистачить мені часу, аби повідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про інших пророків,
33. Котрі вірою перемагали царства, творили праведність, одержували обітниці, і пащеки левам загороджували.
34. Гасили силу вогню, уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були міцні на війні, проганяли полки чужинців.
35. Дружини одержували померлих своїх чоловіків воскреслими; а інші закатовані були, не прийнявши звільнення, щоб дістати краще воскресіння.
36. Інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і тюрем.
37. Були каменовані (зазнали побиття камінням), їх перепилювали і катували, вони помирали від меча, поневірялися у телячих та овечих шкурах, зазнаючи нестатків, скорботи і кривди.
38. Ті, котрих світ був не вартий, поневірялися в пустелях і горах, у печерах та ущелинах землі.
39. І всі ці, засвідчені у вірі, не дістали обіцяного,
40. Тому що Бог передбачив нам дещо ліпше, щоб вони не без нас сягнули досконалости.
Євреїв 12
Шлях віри християнина під час страждань і битви
1. А тому ми також, маючи довкола себе таку хмару свідків, скинемо з себе всякого тягаря і гріх, що нас перепиняє, і з терплячістю будемо проходити належний нам шлях боротьби.
2. Дивлячись на Ісуса, Архипастиря і Творця віри, Котрий замість радости, що була перед Ним, витерпів хрест, знехтував соромом, і сів праворуч Божого престолу.
3. Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знесиліти і не ослабнути душами вашими.
4. Ви ще не змагалися до крови у боротьбі супроти гріха,
5. І забули втіху, котра вам пропонується, як синам: “Сину Мій! Не нехтуй Господньою карою і не падай духом, коли Він викриває тебе.
6. Бо Господь, кого любить, того карає; і б?є кожного сина, котрого приймає.
7. Якщо ви терпите покарання, то Бог чинить з вами, як із синами. Бо хіба є якийсь син, котрого не карав батько?
8. А якщо залишаєтеся без покарання, котре всім спільне, то ви – позашлюбні (незаконні) діти, а не сини.
9. Причому, якщо ми мали тілесних батьків наших, котрі виправляли нас, і ми шанували їх, то чи не набагато більше маємо коритися Батькові духів, щоб жити?
10. Ті карали нас за своїм свавіллям для небагатьох днів; а Цей – для користі, щоб нам мати участь у святості Його.
11. Усіляке покарання теперішнього часу видається не радістю, а печаллю; але згодом для навчених через нього приносить мирний плід праведности!
12. Отож, зміцніть опущені (знесилені) руки, і хиткі коліна.
13. І влаштовуйте рівні шляхи ногам вашим, щоб кульгаве не збочило зі шляху, а краще виправилося.
14. Прагніть мати мир з усіма, і святість, без котрої ніхто не побачить Господа.
15. Пильнуйте, щоб хтось не втратив благодать Божу; щоб якийсь гіркий корінь, виникнувши, не завдав шкоди, і щоб не опоганив багатьох людей.
16. Щоб не було поміж вами якогось блудника, або нечестивця, котрий би, як Ісав, за одне їство відмовився од своєї першовроджености.
17. Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, відкинутий був і не міг змінити намірів батька, хоча й просив про те слізно.
18. Бо ви приступили не до гори, котрої можна торкнутися; та не до палаючого вогню, і не до пітьми й мороку і бурі,
19. Не до звуку сурми і голосу слів, котрий ті, що чули, просили, щоб до них більше не мовилося слово.
20. Бо вони не могли витерпіти того, що заповідане було: якщо навіть звір торкнеться до гори, буде побитий камінням, або уражений списом;
21. І таким жахливим було це видіння, що й Мойсей сказав: Я в страхові і трепеті.
22. Але ви приступили до гори Сіонської і до міста Бога Живого, до небесного Єрусалиму і до десятків тисяч Ангелів,
23. До урочистого собору і церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді усіх – до Бога, і до духів праведників, що досягнули досконалости,
24. І до Посередника нового Заповіту Ісуса, і до крови кроплення, що говорить краще, аніж Авелева.
25. Глядіть, не відвертайтеся од того, що промовляє. Якщо ті, що не послухали того, хто промовляв на землі, не уникли покарання, то тим паче не уникнемо й ми, якщо відвернемося від Того, Хто промовляв з небес.
26. Котрого голос тоді захитав землю, і Котрий нині дав таку обіцянку: Ще раз захитаю не тільки землю, але й небо.
27. Слова “ще раз” означають зміну розхитаного, як утвореного, щоб існувало непохитне.
28. Отож, ми, приймаючи царство непохитне, будемо берегти благодать, якою будемо служити вельми угодно Богові, із благоговінням і страхом.
29. Тому що Бог наш є вогонь, що поглинає.
Євреїв 13
Прикінцеві повчання і зичення в добрій волі Апостола для віруючих
1. Братня любов нехай буде поміж вами.
2. Гостинности не забувайте, бо через неї деякі, не відаючи, виявили гостинність Ангелам.
3. Пам?ятайте в?язнів так, наче ви також були з ними в кайданах, і страдників, бо ви й самі є в тілі.
4. Нехай у всіх буде шлюб чесний та ложе непорочне; а блудників і перелюбців судить Бог.
5. Майте вдачу не грошолюбну, вдовольняйтеся тим, що є; бо Сам сказав: Не залишу тебе і не покину тебе,
6. Тому-то ми сміливо кажемо: Господь мені помічник, і не злякаюся: що учинить мені людина?
7. Згадуйте наставників ваших, котрі проповідували вам Слово Боже, і, споглядаючи на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру.
8. Ісус Христос учора і сьогодні, і навіки Той Самий.
9. Не захоплюйтеся усілякими і чужими ученнями; бо добре благодаттю зміцнювати серця, а не стравами, від котрих не дістали користі навіть такі, що займаються ними.
10. Ми маємо жертовника, від котрого не мають права насичуватися служники скинії.
11. Оскільки тіла тварин, котрих кров для очищення гріха вноситься першосвящеником до святині і спалюється поза табором,
12. То Ісус також, щоб освятити людей кров?ю Своєю, постраждав поза брамою.
13. Отож, вийдемо до Нього за табір, несучи Його наругу;
14. Бо не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього.
15. Отож, будемо через Нього безугавно приносити Богові пожертву хвали, себто плід уст, що прославляють ймення Його.
16. Не забувайте також доброчинства і приязні (товаристкости), бо такі пожертви гаразд угодні Богові.
17. Підкоряйтеся наставникам вашим і будьте покірні, бо вони безнастанно клопочаться за душі ваші, як такі, що забов?язані дати звіт; щоб вони чинили це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас не корисне.
18. Моліться за нас; бо ми певні, що маємо добру совість, тому що у всьому бажаємо поводитися чесно.
19. А особливо прошу чинити це, щоб я скорше був вам повернений.
20. А Бог миру, що з мертвих підніс великого Пастиря овечок кров?ю заповіту вічного, Господа нашого Ісуса Христа,
21. Нехай удосконалить вас у всілякій добрій справі, на виконання волі Його, здійснюючи у вас те, що Йому вельми угодне через Ісуса Христа. Йому слава на віки вічні. Амінь.
22. Прошу вас, браття, прийміть це слово напучування; а я небагато й написав вам.
23. Знайте, що брат наш Тимофій звільнений; і я разом із ним, якщо він невдовзі прийде, побачу вас.
24. Вітайте усіх наставників ваших і всіх святих. Вітають вас італійські.
25. Благодать з усіма вами. Амінь.

Послання до Євреїв

Послання до Євреїв
Євреїв 1
Завершувальне одкровення Боже в Сині.
1. Бог, що багато разів і багатьма чинниками промовляв здавна батькам у пророках,
2. Упродовж останніх днів цих оповідав нам у Сині, Котрого настановив спадкоємцем усього, через Котрого й віки утворив.
3. Він – сяйво слави і образ особи Його, тримаючи все словом сили Своєї, звершив Собою очищення гріхів наших, і сів праворуч престолу величі на висоті,
4. Ставши настільки вищим від Ангелів, наскільки визначніше перед ними успадкував ймення.
5. Бо кому колись із Ангелів сказав Бог: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе? І – ще: Я буду Йому Батьком, і Він буде Мені Сином?
6. Так само, коли вводить Першовродженого у світ, каже: І нехай поклоняться Йому всі Ангели Божі.
7. Про Ангелів сказано: Ти утворюєш Ангелами Своїми духів і служниками Своїми палаючий вогонь.
8. А про Сина: Престол Твій, Боже, з віку у вік; жезл царства Твого – берло правоти.
9. Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, аніж співучасників Твоїх.
10. І: На початку Ти, Господе, заснував землю, і небеса – справу рук Твоїх;
11. Вони загинуть, а Ти живеш, і всі постаріють, мов риза,
12. І, немов одяг, згорнеш їх, і зміняться; але Ти, Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
13. Кому й коли із Ангелів сказав Бог: Сиди праворуч Мене, аж допоки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх.
14. Чи не всі вони є службові духи, що їх послано на служіння для тих, котрі мають успадкувати порятунок?
Євреїв 2
Якщо старожитньому Законові належав послух, то тим паче Слову Христа.
1. Ось чому ми маємо бути особливо уважні до почутого, щоб не відпасти.
2. Бо якщо через Ангелів повідане Слово було тверде, і всілякий злочин і непослух одержували праведну відплату,
3. То яким чином ми уникнемо, збайдужівши до такого рятунку, котрий спочатку проповідувався Господом, а тоді у нас утвердився від Нього, котрі чули Його,
4. При свідченні від Бога ознаками й дивами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим з Його волі?
5. Бо не Ангелам Бог підкорив майбутній світ, про котрий говоримо;
6. Навпаки, десь засвідчив хтось, кажучи: Що є людина, що Ти пам?ятаєш про неї? Або син людський, що Ти навідуєшся до нього?
7. Не забагато Ти вчинив його меншим від Ангелів і славою, і честю увінчав його, і настановив його над діяннями рук Твоїх;
8. Усе підкорив під ноги його. А коли підкорив йому все, то не залишив нічого не підкореного йому. Але нині ще не бачимо, щоб усе йому підкорене було;
9. Але бачимо, що за страждання, які витерпів через смерть, а відтак був увінчаний славою і честю Ісус, Котрий на певний час був принижений перед Ангелами, щоб Йому, за благодаттю Божою, прийняти смерть за всіх.
10. Бо мало статися, щоб Той, для Котрого все і від Котрого все, приведенням багатьох синів до слави ученням Вождя порятунку їхнього, вчинив досконалим через страждання.
11. Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, усі – від Єдиного; а тому Він не соромиться називати їх братами, кажучи:
12. Повідаю ймення Твоє братам Моїм, посеред Церкви оспіваю Тебе.
13. І – ще: Я буду сподіватися на Нього. І – ще: Ось, Я і діти, котрих дав Мені Бог.
14. А що діти стали учасниками плоті і крови, то й Він Сам також прийняв теж саме, щоб смертю через смерть зруйнувати (знищити) того, хто мав владу смерти, котрий є диявол.
15. І визволити тих, котрі від страху смерти упродовж цілого життя були поневолені рабством.
16. Бо не Ангелів Він буде приймати, але прийматиме насіння Авраамове.
17. Саме тому Він мусив у всьому уподібнитися братам, аби милостивим бути і вірним першосвящеником перед Богом, щоб стати вблаганням (примиренням) за гріхи людей,
18. Бо, як Сам Він вистраждав, спокушуваний, то може й спокушуваним допомогти.
Євреїв 3
Перевага Ісуса над Мойсеєм.
1. Отож, браття святі, учасники у небесному званні, збагніть Посла і Першосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа,
2. Котрий вірний Тому, Хто послав Його, як той же Мойсей у всьому домі Його.
3. Бо Він гідний тим більшої слави, передніше Мойсея, чим більшу честь має у порівнянні з домом той, хто спорудив його.
4. Бо усілякий дім споруджується кимось, а Той, Хто спорудив усе, є Бог.
5. І Мойсей вірний у всьому домі Його, як служитель, щоб засвідчити те, що належало сповістити.
6. А Христос – як Син у домі Його; а дім Його – ми, якщо тільки відвагу і надію, котрою хвалимося, непохитно збережемо до кінця.
7. А тому, як говорить Дух Святий, нині, коли почуєте голос Його,
8. Не зачерствійте серцем вашим, як під час ремствування, в день спокушування в пустелі,
9. Де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, і бачили діяння Мої сорок літ.
10. А тому Я обурився на цей рід і сказав: Безугаву блукають серцем, не пізнали вони шляхів Моїх.
11. Тому Я присягнувся у гніві Моєму, що вони не увійдуть до Мого спочину.
12. Пильнуйте, браття, щоб не було у комусь із вас лукавого і зрадливого серця, щоб вам не відступитися од Бога Живого.
13. Але щодня заохочуйте (наставляйте) один одного, доки ще можна сказати “нині”, щоб хтось із вас не зачерствів серцем, спокусившися гріхом;
14. Бо ми стали спільниками (співучасниками) Христа, якщо тільки розпочате життя непохитно збережемо до кінця,
15. Поки ще говориться: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцями вашими, як під час ремствування.
16. Бо деякі з тих, що чули, почали ремствувати, але не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм.
17. На кого ж Він обурювався сорок літ? Чи не на тих, що згрішили, і лягли кістьми в пустелі?
18. Супроти ж кого присягався, що не увійдуть до спочину Його, як не супроти непокірних?
19. Отож, бачимо, що вони не могли увійти за недовіру.
Євреїв 4
Обіцяний у Старому Заповіті Божому спочин відкритий тепер через Христа народові Божому.
1. А тому будемо остерігатися, щоб, коли ще залишається обітниця увійти до Його спочину, не виявився хтось із вас таким, що запізнився.
2. Бо нам також воно сповіщене, як і тим; але не принесло їм користі слово почуте, не розчинене вірою тих, що чули.
3. А входимо до спочину ми, що увірували, бо Він сказав: Я присягнувся у гніві Моєму, що вони не увійдуть до спочину Мого, хоч діяння Його були досконалі ще на початку світу.
4. Бо колись сказано про сьомий день: І спочив Бог сьомого дня від усіх діянь Своїх.
5. І ще ось тут: Не увійдуть до спочину Мого.
6. Отож, як деяким залишається увійти до нього, а ті, котрим передніше сповіщено, не увійшли до нього за непослух,
7. То іще визначає певний день, нині, кажучи через Давида, після такого тривалого часу, як вище сказано: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцем вашим.
8. Бо, якби Ісус Навин допровадив їх до спочину, то не було б сказано після цього про другий день.
9. Саме тому для народу Божого ще залишається суботництво.
10. Бо хто зайшов до спочину Його, той також сам спочив од справ своїх, як Бог від Своїх.
11. Отож, намагаймося увійти до спочину цього, щоб хтось за тим же прикладом не спричинився до непослуху,
12. Бо Слово Боже живе й діяльне і гостріше від усілякого меча двосічного: воно проникає до поділу душі і духа, суглобів і мозку, і розрізняє думки, заміри і наміри серця.
13. І немає створіння, утаємниченого від Нього, але все виявлене і відкрите перед очима Його: Йому подамо звіт.
14. Отож, маючи Першосвященика Великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо непохитно триматися сповідування нашого.
15. Бо ми маємо не такого першосвященика, Котрий не може співстраждати з нами у недугах наших, але Котрий так само, як ми, спокушений у всьому, окрім гріха.
16. А тому приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб одержати милість і надбати благодать для своєчасної допомоги.
Євреїв 5
Христос – Першосвященик за чином Мелхиседека.
1. Бо кожний першосвященик, з людей вибраний, для людей настановляється на служіння Богові, щоби приносити дари і пожертви за гріхи,
2. Що може ставитися поблажливо до невігласів і до тих, що помиляються, тому що й сам обкладений неміччю,
3. І тому він мусить, як за народ, так само й за себе приносити пожертви за гріхи.
4. І ніхто сам по собі не прийме цієї честі, але покликаний Богом, як Аарон.
5. Так само й Христос не Сам Собі присвоїв славу бути Першосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе.
6. Як також і в іншому місці каже: Ти священик навіки за чином Мелхиседека.
7. Він за днів свого тілесного життя з голосінням великим та слізьми приніс молитви і благання Тому, Хто міг урятувати Його від смерти, і почутий був за набожність Свою.
8. І хоч Він Син, однак стражданнями навчився послуху,
9. І коли звершився, то став для всіх покірним Йому винуватцем порятунку вічного,
10. І був призначений від Бога Першосвящеником за чином Мелхиседека.
11. Про Котрого належало нам говорити багато; але важко висловити, тому що ви стали недолугими, ледачими слухати.
12. Бо, судячи з часу, вам належало бути учителями; але вас знову треба навчати першооснов Слова Божого і для вас необхідне молоко, а не тверда їжа.
13. Кожний, хто насичується молоком, недосвідчений у слові правди, тому що він є немовля;
14. А страва тверда властива для досконалих, у котрих почуття досвідом привчені, щоб розрізняти добро і зло.
Євреїв 6
Віруючі успадкують обітниці Божим довготерпінням.
1. А тому, залишивши початкове учення Христове, поспішімо до досконалости; і не будемо знову закладати підвалини відвернення од мертвих справ і віри в Бога,
2. Навчання про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.
3. І це вчинимо, якщо Бог дозволить.
4. Бо не можна тих, що одного разу стали зрячими і спізнали дару небесного та були вчинені співучасниками Духа Святого,
5. І спожили добре Боже Слово і сили майбутнього віку,
6. І відпали, знову оновлювати каяттям, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.
7. Земля, що неодноразово п?є дощ, котрий часто падає на неї, і вирощує злак, який корисний тим, для котрих вирощується, дістає благословення від Бога;
8. А та, що приносить терня і будяччя, – не придатна і близько до прокляття, котрого кінець – спалення.
9. А втім, про вас, улюблені, ми маємо надію, що ви у кращому стані і тримаєтеся порятунку, хоч і кажемо отак.
10. Бо не є неправедний Бог, щоб забув справу вашу і працю любови, котру виявили ви у ймення Його, послуживши і служачи святим.
11. А тому бажаємо також, щоб кожний з вас, для цілковитої певности в надії, виявив таку саму ревність до кінця;
12. Щоб ви не зледащіли, але наслідували тих, котрі вірою і довготерпінням успадковують обітниці.
13. Бог, даючи обітниці Авраамові, оскільки не міг ніким вищим присягнутися, присягався Сам Собою,
14. Кажучи: Істинно, благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе.
15. Отож, Авраам довго терпів і одержав обіцяне.
16. Люди присягаються горішнім і присяга на підтвердження закінчує всіляку суперечку в них.
17. А тому й Бог, бажаючи показати якомога величніше спадкоємцям обітниці непохитність Своєї волі, підтвердив присягою,
18. Щоб у двох непорушних речах, в котрих неможливо Богові сказати неправду, тверду втіху ми мали, поспішили взятися за надію, передніше залишену для нас.
19. Котра для душі є, неначе якір безпечний і міцний, і входить у внутрішнє за завісу,
20. Куди предтечею за нас увійшов Ісус, ставши Першосвящеником навіки за чином Мелхиседека.
Євреїв 7
Христос – священик за чином Мелхиседека.
1. Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевисокого, – той, котрий зустрічав Авраама і благословив його, коли повертався після поразки царів,
2. Котрому й десятину відділив Авраам від усього, – по-перше, на ознаку ймення Цар праведности, а відтак і цар Салиму, Котрий і є Цар Миру.
3. Без батька, без матері, без родоводу, що не мав ні початку днів, ані кінця життя, уподібнюючись Синові Божому, став священиком назавжди.
4. Бачите, який великий той, котрому навіть Авраам патріарх дав десятину з найкращої здобичі своєї.
5. Ті із левитів, що одержують сан священства, мають заповідь – брати за законом десятину з народу, себто із своїх братів, хоч ці також походять від стегон Авраамових.
6. Але цей, що не походить з їхнього роду, дістав десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітниці.
7. Без усілякої суперечки менший благословляється більшим.
8. І тут десятини беруть люди смертні, а там – той, що має про себе свідчення, що він живе.
9. І, таким чином, сам Левій, що приймає десятини, в особі Авраама дав десятину:
10. Бо він був іще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрів його.
11. Отож, якби досконалість досягалася засобом священства левитів, – бо з ним поєднаний Закон народу, – то яка ще була б потреба поставати якомусь іншому священикові за чином Мелхиседека, а не за чином Аарона називатися.
12. Тому що зі зміною священства неодмінно станеться переміна також і Закону.
13. Бо Той, про Котрого оповідається це, належав до іншого коліна, з котрого ніхто не приступав до жертовника;
14. Бо відомо, що Господь наш засяяв із коліна Юди, а це коліно, про котре Мойсей нічого не сказав відносно священства.
15. І це ще виразніше видно з того, що на подобу Мелхиседека постає інший священик,
16. Котрий такий не за законом тілесної заповіді, але за силою життя, що не припиняється.
17. Бо Він прийняв таке свідчення: Ти священик навіки за чином Мелхиседека.
18. А відміна попередньої заповіді, що була раніше, буває з причини її немочі та марноти,
19. Бо Закон нічого не вдосконалив; але вводиться краща надія, засобом котрої ми наближаємося до Бога.
20. І це було не без присягання, –
21. Бо ті були священиками без присяги, а Цей з присягою, тому що про Нього сказано: Присягався Господь і не буде каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседека,
22. То запорукою кращого Заповіту став Ісус.
23. Причому, тих священиків було багато, тому що смерть не дозволяла бути одному;
24. А Цей тому, що живе вічно, має також священство, яке не змінюється,
25. А тому й може завжди рятувати тих, що приходять через Нього до Бога, адже завжди живий, щоб клопотатися за них.
26. Таким якраз і має бути у нас Першосвященик: святий, непричетний до зла, бездоганний, відділений од грішників і піднесений вище небес,
27. Котрий не має потреби щоденно, як ті першосвященики, приносити пожертви найперше за свої гріхи, потім за гріхи народу: бо Він звершив це одного разу, коли приніс на пожертву Себе Самого.
28. Бо Закон настановляє першосвящениками людей, що мають немочі; а слово з присягою, після Закону, вчинило Сина навіки досконалого.
Євреїв 8
Вічний Першосвященик має вищий чин, аніж старозаповітні; Він Посередник Нового Заповіту.
1. А головне в тому, про що я говорю, є те: ми маємо Такого Першосвященика, Котрий сів праворуч престолу величчя на небесах.
2. І є Священослужитель святині і скинії істинної, котру спорудив Господь, а не людина.
3. Усякий першосвященик настановляється для приношення дарів і пожертв; а тому треба було, аби й Цей також мав що принести.
4. Якби Він залишався на землі, то не був би й священиком; тому що тут є священики, котрі за законом приносять дари,
5. Котрі служать образові й тіні небесного, як сказано було Мойсеєві, коли він починав споруджувати скинію: Дивися, сказано, вчини все за зразком, що тобі на горі був показаний.
6. Але Сей Першосвященик одержав служіння тим пречудовіше, чим кращого Заповіту Він посередник, котрий утверджений на кращих обітницях.
7. Бо, якби перший Заповіт був бездоганний, то не було б потреби шукати місця іншому,
8. Але пророк, докоряючи їм, каже: Ось, настануть дні, говорить Господь, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди нового Заповіта,
9. Не такого Заповіта, котрого Я уклав із батьками їхніми в той час, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із Єгипетської землі; тому що вони не були в тому заповіті Моєму, і Я знехтував ними, – говорить Господь.
10. Ось Заповіт, котрого заповідаю домові Ізраїлевому по тих днях, говорить Господь: Вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
11. І не буде навчати кожний ближнього свого і кожний брата свого, кажучи: Пізнай Господа; тому що всі, від малого й до великого, будуть знати Мене.
12. Тому що Я буду милостивим до неправди їхньої, і гріхів їхніх і беззаконня їхнього уже не пригадаю.
13. Кажучи: Новий показав ветхість першого; а те, що стає непридатним і старіє, близьке до зотління.
Євреїв 9
Вічний Першосвященик має вище священство; Він приносить вищу пожертву, – а саме: Своєю кров'ю.
1. І перший Заповіт мав настанови про Богослужіння і святиню земну;
2. Бо споруджена була скинія перша, в котрій був світильник, і стіл, і жертовні хліби, і котра називається “святе”.
3. А за другою, отже, завісою, була скинія, що називається “Святе Святих”,
4. Що мала золоту кадильницю і обкладений зусібіч золотом Ковчег Заповіту, де був золотий посуд з манною, берло Ааронове, що розцвіло, і скрижалі (таблиці) Заповіту.
5. А над ним – херувими слави, котрі отіняли крильми віко (Ковчега), про що не можемо тепер говорити детально.
6. При такому упорядженні до першої скинії завжди заходить священик звершувати Богослужіння;
7. А до другої – один раз на рік єдиний лише першосвященик, не без крови, котру приносить за себе і за гріхи неведення народу.
8. Цим Дух Святий виявляє, що не відкритий ще шлях до святині, аж доки стоїть попередня скинія.
9. Вона є образом теперішнього часу, в котрому приносяться дари і пожертви, що не можуть учинити в совісті досконалим того, хто приносить,
10. І котрі з частуваннями і напоями і різноманітними обмиваннями та обрядами, що стосуються плоті, ухвалені були тільки до часу виправлення.
11. Але Христос, Першосвященик майбутніх гараздів (благ), прийшовши з більшою і досконалішою скинією, нерукотворною, себто не такого упорядження,
12. І не з кров?ю козлів і бичків, але зі Своєю Кров?ю, одного разу зайшов до святині, і придбав вічну покуту.
13. Бо якщо кров телят і козлів і попіл телиці через окроплення освячує опоганених, щоб тіло було чисте,
14. То тим паче кров Христа, Котрий Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих справ, для служіння Богові живому й істинному!
15. І тому Він є Посередник Нового Заповіту, щоб смертю Його, для покути від злочинів, учинених за першого Заповіту, вони, що прикликані, могли одержати обіцянку вічного спадку.
16. Бо, де є заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача,
17. Тому що Заповіт чинний після померлих; він не має сили, коли заповідач живий.
18. А тому й перший заповіт був утверджений не без крови.
19. Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, узяв крові телят і козлів з водою і вовною червоною та з ісопом, і окропив як саму книгу, так і увесь народ,
20. Кажучи: Це кров Заповіту, котрого заповідав вам Бог.
21. А також окропив кров?ю і скинію і увесь посуд для Богослужіння.
22. Зрештою, майже все за законом очищається кров?ю, і без пролиття крови не буває прощення.
23. Тому образи небесного мусили очищатися цими, а саме небесне кращими від цих пожертвами.
24. Бо Христос зайшов не до рукотворної святині, за зразком справжньої спорудженої, але до самісінького неба, аби постати нині за нас перед Божим обличчям.
25. І не для того, аби багато разів приносити Себе, як першосвященик входить до святині щороку з чужою кров?ю;
26. Інакше належало б Йому багато разів страждати від початку світу. А Він одного разу, наприкінці віків, з?явився для знищення гріха пожертвою Своєю.
27. І як людям належить одного дня померти, а відтак суд,
28. Так само й Христос, Котрий одного разу приніс Себе на пожертву, щоб узяти на себе гріхи багатьох, удруге з?явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекатимуть на Нього, щоб урятуватися.
Євреїв 10
Ісус Своєю пожертвою назавжди звільнив віруючих од гріха.
1. Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не самий взірець речей, одними ж і тими пожертвами, що їх щороку постійно приносили, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2. Інакше перестали б приносити їх, тому що ті, котрі приносять пожертву, вже були одного разу очищені, і не мали б уже жодного усвідомлення гріхів.
3. Але пожертвами щороку нагадують про гріхи;
4. Бо не можливо, щоб кров телят і козлів поглинали гріхи.
5. А тому Христос, входячи у світ, каже: Пожертви і приношення Ти не зажадав, але тіло Мені приготував.
6. Усеспалення і пожертви за гріх Тобі не бажані.
7. Тоді Я сказав: Ось, іду, як на початку книжки написано про Мене; вчинити волю Твою, Боже.
8. Більше того, Він сказав, що ні пожертви, ні приношення, ні всеспалення, ані пожертви за гріх, – котрі приносяться за Законом, – Ти не забажав і не вподобав цього.
9. А тоді додав: Ось, Я йду вчинити волю Твою, Боже. Відміняє перше, аби поставити друге.
10. Ось із цієї волі освячені ми одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11. І кожний священик щоденно стоїть на служінні і багато разів приносить одні й ті самі пожертви, котрі ніколи не можуть винищити гріхи.
12. Але Він, принісши одну пожертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,
13. Очікуючи за тим, доки вороги Його будуть покладені, як підніжок, Йому під ноги.
14. Бо Він єдиним приношенням назавше вчинив досконалими тих, що освячуються.
15. Про це засвідчує вам також і Дух Святий; бо сказано:
16. Ось заповіт, котрого заповідаю їм по тих днях, каже Господь: Вкладу закони Мої в серця їхні і в розумі їхньому напишу їх,
17. І гріхів їхніх і беззаконня їхнього вже не пригадаю.
18. А де прощення гріхів, там не потрібне приношення за них.
19. Отож, браття, маючи відвагу входити до святині засобом крови Ісуса Христа, шляхом новим і живим,
20. Котрого Він знову відкрив нам через завісу, себто тіло Своє,
21. І маючи Великого Священика над Божим домом,
22. Приступімо ж зі щирим серцем, з вірою уповні, окропивши серця очищенням від розбещеної совісті, і, омивши тіло водою чистою,
23. Будемо триматися сповідування надії неухильно, бо вірний Той, що Обіцяв.
24. Будемо уважні один до одного, заохочуючи до любови і до справ добрих;
25. Не будемо залишати зібрання свого, як ото є в деяких звичай; але будемо напучувати один одного, і тим наполегливіше, чим пильніше добачатимете наближення того дня.
26. Бо якщо ми, діставши пізнання істини, довільно грішимо, то не залишається вже пожертви за гріхи.
27. Але певне страшне очікування суду і лютість вогню, готового пожерти супротивників.
28. Якщо той, що відкинув закона Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,
29. То наскільки більшого, гадаєте, покарання заслуговує той, хто топче Сина Божого і не вважає за святиню кров заповіту, котрою освячений, і Духа благодаті зневажає!
30. Ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене помста, Я відплачу, каже Господь. І – ще: Господь буде судити Свій народ.
31. Страшно попасти в руки Бога Живого!
32. Пригадайте попередні ваші дні, коли ви тільки-но просвітлені, витримали запеклу боротьбу страждань,
33. То самі були в осерді ганьби і скорбот, і служили видовищем зневаги для інших, а то співчували іншим, що перебували у такому ж становищі.
34. Бо ви й мені співчували за ув?язнення, і грабунок маєтностей ваших прийняли з радістю, відаючи, що є у вас на небесах майно краще і незнищенне.
35. Отож, не залишайте певности вашої, котра має велику нагороду.
36. Терпіння необхідне вам, щоб, виконавши волю Божу, могли одержати обіцяне;
37. Бо ще трішки, ще вельми мало часу і Той, що має прийти, прийде і не забариться.
38. Праведний вірою живий буде; а якщо хтось захитається, не буде приязна до нього душа Моя.
39. А ми не з тих, що хитаються на погибель, але стоїмо у вірі для порятунку душі.
Євреїв 11
Шляхи віри старожитніх.
1. А віра є певність у тому, на що є надія, однак наяву котрої не видно.
2. У ній засвідчені старожитні.
3. Вірою пізнаємо, що віки Словом Божим улаштовані аж так, що з невидного постало видиме.
4. Вірою Авель приніс Богові пожертву кращу, аніж Каїн; нею дістав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він навіть по смерті ще говорить.
5. Вірою Енох переселений був так, що не бачив смерти; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо передніше переселення свого одержав він свідчення, що догодив Богові.
6. А без віри догодити Богові неможливо; бо необхідно, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, котрі шукають Його, дасть нагороду.
7. Вірою Ной, коли дістав одкровення про те, що не було ще видиме, благоговіючи, спорудив ковчега для порятунку дому свого; нею засудив він увесь світ і став спадкоємцем праведности через віру.
8. Вірою Авраам підкорився покликові йти до країни, котру мав одержати у спадок, і пішов, не відаючи, куди йде.
9. Вірою жив він на обіцяній Землі, мов на чужій, і мешкав у шатрах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці;
10. Бо чекав він міста на підмурку, котрому художник і будівничий – Бог.
11. Вірою й сама Сарра хоч була неплідна дістала силу прийняти насіння і породила всупереч своєму вікові, бо вважала, що вірний Той, Хто обіцяв.
12. І тому від одного, і причому омертвілого, народилося так багато, як багато зір на небі. І як безліч піску на березі морському.
13. Усі ці померли у вірі, не діставши обітниць, а лишень здалеку бачили їх, і раділи, і казали про себе, що вони мандрівники і зайшлі на землі;
14. Бо ті, котрі так говорять, показують, що вони шукають вітчизну.
15. І якби вони в думках мали ту вітчизну, з котрої вийшли, то мали б час повернутися.
16. Але вони бажали кращої, себто небесної; а тому й Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом: бо Він приготував їм місто.
17. Вірою Авраам, випробуваний, приніс був на пожертву Ісаака, і, маючи обітниці, приніс єдиновродженого,
18. Про котрого було сказано: В Ісаакові назветься (народиться) тобі насіння;
19. Бо він вважав, що Бог має силу Його із мертвих воскресити, а тому й одержав його як прообраз.
20. Вірою у майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава.
21. Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосипового і поклонився, спираючись на верхівку свого жезла;
22. Вірою Йосип, помираючи, пригадав про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про кості свої.
23. Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його переховували; тому що бачили вони, що дитя пречудове, і не злякалися царського наказу.
24. Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином доньки фараонової,
25. І вважав за краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову гріховну насолоду.
26. І зневагу Христову вважав більшим для себе багатством, аніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.
27. Вірою залишив Він Єгипет, не злякавшися гніву царського; бо він був непохитний, ніби Невидимого бачив.
28. Вірою звершив він Пасху і пролиття крови, щоб винищувач первістків не торкнувся до них.
29. Вірою перейшли вони Червоне море, як суходолом, – на що спокусившись, єгиптяни потопилися.
30. Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обході.
31. Вірою Раав блудниця з миром прийняла вивідувачів і, провівши їх іншим шляхом, не загинула з невірними.
32. І що ще скажу? Не вистачить мені часу, аби повідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про інших пророків,
33. Котрі вірою перемагали царства, творили праведність, одержували обітниці, і пащеки левам загороджували.
34. Гасили силу вогню, уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були міцні на війні, проганяли полки чужинців.
35. Дружини одержували померлих своїх чоловіків воскреслими; а інші закатовані були, не прийнявши звільнення, щоб дістати краще воскресіння.
36. Інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і тюрем.
37. Були каменовані (зазнали побиття камінням), їх перепилювали і катували, вони помирали від меча, поневірялися у телячих та овечих шкурах, зазнаючи нестатків, скорботи і кривди.
38. Ті, котрих світ був не вартий, поневірялися в пустелях і горах, у печерах та ущелинах землі.
39. І всі ці, засвідчені у вірі, не дістали обіцяного,
40. Тому що Бог передбачив нам дещо ліпше, щоб вони не без нас сягнули досконалости.
Євреїв 12
Шлях віри християнина під час страждань і битви
1. А тому ми також, маючи довкола себе таку хмару свідків, скинемо з себе всякого тягаря і гріх, що нас перепиняє, і з терплячістю будемо проходити належний нам шлях боротьби.
2. Дивлячись на Ісуса, Архипастиря і Творця віри, Котрий замість радости, що була перед Ним, витерпів хрест, знехтував соромом, і сів праворуч Божого престолу.
3. Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знесиліти і не ослабнути душами вашими.
4. Ви ще не змагалися до крови у боротьбі супроти гріха,
5. І забули втіху, котра вам пропонується, як синам: “Сину Мій! Не нехтуй Господньою карою і не падай духом, коли Він викриває тебе.
6. Бо Господь, кого любить, того карає; і б?є кожного сина, котрого приймає.
7. Якщо ви терпите покарання, то Бог чинить з вами, як із синами. Бо хіба є якийсь син, котрого не карав батько?
8. А якщо залишаєтеся без покарання, котре всім спільне, то ви – позашлюбні (незаконні) діти, а не сини.
9. Причому, якщо ми мали тілесних батьків наших, котрі виправляли нас, і ми шанували їх, то чи не набагато більше маємо коритися Батькові духів, щоб жити?
10. Ті карали нас за своїм свавіллям для небагатьох днів; а Цей – для користі, щоб нам мати участь у святості Його.
11. Усіляке покарання теперішнього часу видається не радістю, а печаллю; але згодом для навчених через нього приносить мирний плід праведности!
12. Отож, зміцніть опущені (знесилені) руки, і хиткі коліна.
13. І влаштовуйте рівні шляхи ногам вашим, щоб кульгаве не збочило зі шляху, а краще виправилося.
14. Прагніть мати мир з усіма, і святість, без котрої ніхто не побачить Господа.
15. Пильнуйте, щоб хтось не втратив благодать Божу; щоб якийсь гіркий корінь, виникнувши, не завдав шкоди, і щоб не опоганив багатьох людей.
16. Щоб не було поміж вами якогось блудника, або нечестивця, котрий би, як Ісав, за одне їство відмовився од своєї першовроджености.
17. Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, відкинутий був і не міг змінити намірів батька, хоча й просив про те слізно.
18. Бо ви приступили не до гори, котрої можна торкнутися; та не до палаючого вогню, і не до пітьми й мороку і бурі,
19. Не до звуку сурми і голосу слів, котрий ті, що чули, просили, щоб до них більше не мовилося слово.
20. Бо вони не могли витерпіти того, що заповідане було: якщо навіть звір торкнеться до гори, буде побитий камінням, або уражений списом;
21. І таким жахливим було це видіння, що й Мойсей сказав: Я в страхові і трепеті.
22. Але ви приступили до гори Сіонської і до міста Бога Живого, до небесного Єрусалиму і до десятків тисяч Ангелів,
23. До урочистого собору і церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді усіх – до Бога, і до духів праведників, що досягнули досконалости,
24. І до Посередника нового Заповіту Ісуса, і до крови кроплення, що говорить краще, аніж Авелева.
25. Глядіть, не відвертайтеся од того, що промовляє. Якщо ті, що не послухали того, хто промовляв на землі, не уникли покарання, то тим паче не уникнемо й ми, якщо відвернемося від Того, Хто промовляв з небес.
26. Котрого голос тоді захитав землю, і Котрий нині дав таку обіцянку: Ще раз захитаю не тільки землю, але й небо.
27. Слова “ще раз” означають зміну розхитаного, як утвореного, щоб існувало непохитне.
28. Отож, ми, приймаючи царство непохитне, будемо берегти благодать, якою будемо служити вельми угодно Богові, із благоговінням і страхом.
29. Тому що Бог наш є вогонь, що поглинає.
Євреїв 13
Прикінцеві повчання і зичення в добрій волі Апостола для віруючих
1. Братня любов нехай буде поміж вами.
2. Гостинности не забувайте, бо через неї деякі, не відаючи, виявили гостинність Ангелам.
3. Пам?ятайте в?язнів так, наче ви також були з ними в кайданах, і страдників, бо ви й самі є в тілі.
4. Нехай у всіх буде шлюб чесний та ложе непорочне; а блудників і перелюбців судить Бог.
5. Майте вдачу не грошолюбну, вдовольняйтеся тим, що є; бо Сам сказав: Не залишу тебе і не покину тебе,
6. Тому-то ми сміливо кажемо: Господь мені помічник, і не злякаюся: що учинить мені людина?
7. Згадуйте наставників ваших, котрі проповідували вам Слово Боже, і, споглядаючи на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру.
8. Ісус Христос учора і сьогодні, і навіки Той Самий.
9. Не захоплюйтеся усілякими і чужими ученнями; бо добре благодаттю зміцнювати серця, а не стравами, від котрих не дістали користі навіть такі, що займаються ними.
10. Ми маємо жертовника, від котрого не мають права насичуватися служники скинії.
11. Оскільки тіла тварин, котрих кров для очищення гріха вноситься першосвящеником до святині і спалюється поза табором,
12. То Ісус також, щоб освятити людей кров?ю Своєю, постраждав поза брамою.
13. Отож, вийдемо до Нього за табір, несучи Його наругу;
14. Бо не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього.
15. Отож, будемо через Нього безугавно приносити Богові пожертву хвали, себто плід уст, що прославляють ймення Його.
16. Не забувайте також доброчинства і приязні (товаристкости), бо такі пожертви гаразд угодні Богові.
17. Підкоряйтеся наставникам вашим і будьте покірні, бо вони безнастанно клопочаться за душі ваші, як такі, що забов?язані дати звіт; щоб вони чинили це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас не корисне.
18. Моліться за нас; бо ми певні, що маємо добру совість, тому що у всьому бажаємо поводитися чесно.
19. А особливо прошу чинити це, щоб я скорше був вам повернений.
20. А Бог миру, що з мертвих підніс великого Пастиря овечок кров?ю заповіту вічного, Господа нашого Ісуса Христа,
21. Нехай удосконалить вас у всілякій добрій справі, на виконання волі Його, здійснюючи у вас те, що Йому вельми угодне через Ісуса Христа. Йому слава на віки вічні. Амінь.
22. Прошу вас, браття, прийміть це слово напучування; а я небагато й написав вам.
23. Знайте, що брат наш Тимофій звільнений; і я разом із ним, якщо він невдовзі прийде, побачу вас.
24. Вітайте усіх наставників ваших і всіх святих. Вітають вас італійські.
25. Благодать з усіма вами. Амінь.