Послання до Галатів

Послання до Галатів
Галатів 1
1. Павло Апостол, вибраний не людьми і не через людину, але Ісусом Христом і Богом Вітцем, що воскресив Його з мертвих,
2. І всі брати, що зі мною, – церквам галатійським:
3. Благодать вам і мир від Бога Вітця і Господа нашого Ісуса Христа,
4. Котрий віддав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від сучасного лукавого віку, з волі Бога і Вітця нашого;
5. Йому слава навіки вічні, амінь!
6. Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і починаєте інше проповідувати,
7. Котре, зрештою, не інше, проте є люди, які бентежать вас, бажаючи спотворити Христову Євангелію.
8. Та якби навіть ми чи Ангел з неба почав проповідувати вам не те, що ми проповідували вам, то нехай буде анатема!
9. Як ми передніше казали, так і зараз кажу: Хто проповідує вам не те, що ви прийняли, то нехай буде анатема.
10. Чи в людей я нині шукаю доброзичливости, чи в Бога? Чи людям догоджати прагну? Якби я донині людям догоджав, то не був би служником Христовим.
11. Сповіщаю вам, браття, що Євангелія, котру я благовістив, не є від людей;
12. Бо я також прийняв її, і навчився не від людини, але через одкровення Ісуса Христа.
13. Ви чули про мій минулий спосіб життя у юдействі, що я жорстоко переслідував Церкву Божу і спустошував її;
14. І досягав успіхів у юдействі більше від багатьох ровесників із мого роду, був ревним і запеклим прихильником батьківських моїх заповітів.
15. А коли Бог, що вибрав мене від лона матері моєї і покликав благодаттю Своєю, явив добру волю,
16. Відкрити в мені Сина Свого, щоб я благовістив Його поганам, – я не почав зараз же радитися з плоттю та кров?ю,
17. І не пішов до Єрусалиму, щоб зустрітися там з Апостолами, що були передніше мене, а подався до Аравії і знову повернувся до Дамаску.
18. Відтак, по трьох роках, ходив я до Єрусалиму побачитися з Петром і пробув у нього днів із п?ятнадцять,
19. А іншого з Апостолів я не бачив жодного, окрім Якова, брата Господнього.
20. А що вам пишу, то ось, перед Богом, не обманюю.
21. Відтак помандрував я до країн Сирії та Кілікії.
22. Церквам Христовим у Юдеї особисто я не був відомий,
23. А лише чули вони, що той, котрий переслідував їх колись, нині благовістить віру, яку раніше винищував, –
24. І прославляли за мене Бога.
Галатів 2
Апостоли схвалюють Павлову проповідь.
1. Потім, через чотирнадцять літ, знову ходив я до Єрусалиму з Варнавою, взявши з собою й Тита.
2. А ходив я туди через одкровення, і запропонував там, зокрема найвідомішим, Євангелію, яку я проповідував поганам, і чи не марно я працював чи труджуся?
3. Але вони й Тита, що був зі мною, хоч він грек, не спонукали обрізатися.
4. А лжебратам, що потай закралися, аби підгледіти нашу волю, котру ми маємо у Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
5. Ми їм ні в чому не поступилися і не підкорилися, щоб істина благовістя збереглася у вас.
6. А щодо тих, котрі були відомі будь-коли, для мене немає чогось виняткового: Бог не зважає на обличчя людини. І відомі не зобов’язали мене до чогось значнішого;
7. Навпаки, переконавшися, що мені довірена проповідь Доброї Вісті для необрізаних, як Петрові – для обрізаних, –
8. Бо Той, що сприяв Петрові в апостольстві поміж обрізаними, сприяв також мені у поганів, –
9. І коли Яків, Кифа та Іван, що вважаються стовпами, довідалися про благодать, дану мені, то подали мені та Варнаві руку єдности, щоб ми йшли до поганів, а вони – до обрізаних,
10. Аби тільки ми пам?ятали убогих, що я, власне, й прагнув чинити бездоганно.
11. А коли Петро прийшов до Антіохії, то я особисто виступив супроти нього, тому що він зазнав нарікань.
12. Бо коли прийшли деякі від Якова, він їв разом із поганами, а коли ті прийшли, почав утаємничуватися, ухилятися, боячись обрізаних.
13. Разом з ним лицемірили й інші юдеї, – аж так, що навіть Варнава був спокушений їхнім лицемірством.
14. Та коли я побачив, що вони не йдуть належним чином за істиною Євангельською, то сказав Петрові привселюдно: Якщо ти, юдей, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то навіщо поганів спокушаєш жити по-юдейськи?
15. Ми за природою юдеї, а не з поганів грішники;
16. Однак, дізнавшися, що людина виправдовується не справами закону, а лише вірою в Ісуса Христа, ми також увірували у Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою у Христа, а не справами закону; бо справами закону не виправдається жодна плоть.
17. А якщо, шукаючи виправдання у Христі, ми самі виявилися грішниками, – то невже Христос є служник гріха? В жодному разі!
18. Бо якщо я знову споруджую те, що зруйнував, то сам себе вчиняю злочинцем.
19. Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп?явся з Христом.
20. І вже не я живу, але живе в мені Христос. А що нині живу у плоті, то живу вірою в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене.
21. Не відкидаю благодаті Божої. А якщо законом виправдання, то Христос надаремно помер.
Галатів 3
Дар Духа Святого можна одержати вірою, а не справами Закону.
1. О, нетямущі галати! Хто спокусив вас не коритися істині, вас, у котрих перед очима був зображений Ісус Христос, наче у вас розп?ятий?
2. Оце лише хочу дізнатися у вас: Чи ви одержали Духа через справи закону, чи, може, через проповідь віри?
3. Чи такі ви нетямущі, що почали духом, а тепер закінчуєте плоттю?
4. Невже ви стільки витерпіли без користі? О, якби тільки без користі!
5. Чи Той, що дає вам Духа і утворює поміж вами дива, – невже через справи закону все це звершує, чи, може, через проповідь віри?
6. Так, Авраам повірив Богові, і це зараховано йому у праведність.
7. Тож пізнайте, що віруючі є сини Авраамові!
8. І Писання, передбачаючи, що Бог вірою виправдає поганів, провістило Авраамові: У тобі благословляться всі народи.
9. Отож, віруючі благословляються з вірним Авраамом.
10. А всі, що утверджуються на справах закону, – перебувають під прокляттям. Бо написано: Проклятий кожний, хто не виконує постійно всього, що написане в книзі Закону.
11. А що Законом ніхто не виправдовується перед Богом, це зрозуміло, тому що праведний вірою буде жити.
12. А Закон не за вірою; але хто виконує його, той буде ним жити.
13. Христос звільнив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям, – бо написано: Проклятий кожний, що висить на дереві.
14. Аби благословення Авраамове через Христа Ісуса поширилося на поганів, щоб нам одержати обіцяного Духа вірою.
15. Браття! Кажу з міркувань людських: Навіть людиною утвердженого заповіту ніхто не відміняє і не додає до нього.
16. Але Авраамові дано було обітниці й насінню його. Не сказано: Нащадкам також, наче про багатьох, але як про одного. Також насінню твоєму, котре є Христос.
17. Я утверджую те, що заповіту про Христа, ще передніше Богом утвердженого, Закон, що з?явився через чотириста тридцять років, не скасовує аж так, щоб обітниця втратила силу.
18. Бо якщо за Законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею.
19. А навіщо Закон? Його дано пізніше, з причини злочинів, до часу пришестя насіння, до котрого стосується обітниця, і переданий через Ангелів, рукою посередника.
20. Але посередник при одному не буває, а Бог один.
21. Отож, Закон суперечить обітницям Божим? Зовсім ні! Бо якби дано було закон, що може животворити, то справді праведність була б від Закону;
22. Але Писання усіх вмістило під гріхом, щоб обітницю віруючим дано було через віру у Христа Ісуса.
23. А до пришестя віри ми вміщені були під сторожу Закону, аж до того часу, як належало відкритися вірі.
24. Отож, Закон був для нас поводирем до Христа, щоб нам виправдатися вірою;
25. А як віра прийшла, то ми вже не під поводирем.
26. Бо всі ви сини Божі через віру у Христа Ісуса.
27. Усі ви, що у Христі хрестилися, в Христа одяглися.
28. Уже немає юдея, ні поганина, ні раба, ні вільного; немає чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви одне (спільне) у Христі Ісусі.
29. А якщо ви Христові, то ви насіння Авраамове і через обітницю – спадкоємці.
Галатів 4
З-під опікування Закону нас визволив Христос; ми є вільні діти Божі.
1. І ще скажу: спадкоємець в дитячі роки нічим не відрізняється од раба, хоч є володарем усього:
2. Він має опікунів і доморядників, до часу, визначеного батьком.
3. Так само й ми – доки були дітьми, то були поневолені матеріяльними засадами світу;
4. Та коли виповнився час, Бог послав Сина Свого Єдиновродженого, Котрий народився від жінки, підкорився Законові,
5. Щоб визволити підзаконних, аби ми дістали усиновлення.
6. А що ви сини, то Бог послав у серця ваші Духа Сина Свого, що кличе: Авва, Отче!
7. А тому ти вже не раб, але син; а якщо син, то й спадкоємець Божий через Ісуса Христа.
8. Але тоді, не спізнавши Бога, ви служили богам, які насправді не боги;
9. А нині, пізнавши Бога, або ліпше, діставши пізнання від Бога, нащо знову повертаєтеся до немічних і вбогих матеріяльних засад і прагнете знову поневолити себе ними?
10. Дотримуєтеся днів, місяців та зважаєте на часи і роки.
11. Боюся за вас, чи не даремно я працював у вас.
12. Прошу вас, браття, будьте, як я, тому що я також, як ви. Ви нічим не образили мене;
13. Знаєте, що, хоч я немічний плоттю, благовістив вам уперше.
14. Але ви не завважили моєї спокуси у плоті моїй і не зневажили її, а прийняли мене, як Ангела Божого, як Христа Ісуса.
15. Які ви були щасливі! Засвідчую про вас, що, якби можливо було, ви вибрали б очі свої і віддали мені.
16. То невже я став ворогом вашим, повідуючи вам істину?
17. Побиваються за вами нечисто, а насправді прагнуть вас відлучити, щоб ви побивалися за ними.
18. Добре виявляти ревність для доброго завжди, а не тільки тоді, коли я присутній у вас.
19. Дітоньки мої, для котрих я знову у пологових муках, аж доки не утвердиться у вас Христос!
20. Я хотів би тепер бути у вас і змінити голос мій, тому що я подивований вами.
21. Скажіть мені ви, що прагнете бути під законом: хіба ви не підкоряєтеся Законові?
22. Бо написано: Авраам мав двох синів, одного від рабині, а другого од вільної.
23. Але, котрий від рабині, той народжений через плоть; а котрий від вільної, той за обітницею.
24. У цьому є алегоричність. Бо це два заповіти: один від гори Сінайської, що народжує в рабство, котрий є Агар,
25. Бо Агар означає гору Сінай в Аравії і відповідає сучасному Єрусалимові, тому що він з дітьми своїми в рабстві;
26. А горішній Єрусалим вільний: Він – матір усім нам.
27. Бо написано: Звеселися, неплідна, ти, що не народжувала, вигукни і проголоси, ти, що не страждала пологами; тому що у залишеної набагато більше дітей, аніж у тієї, що має чоловіка.
28. Ми, браття, діти обітниці через Ісаака.
29. Але як тоді народжений через плоть переслідував народженого за духом, так само й нині.
30. А що засвідчує Писання? Прожени рабиню і сина її, бо син рабині не буде спадкоємцем разом із сином вільної.
31. Отож, браття, ми діти не рабині, але вільної.
Галатів 5
Напучування бути вільними від рабського ярма Закону.
1. Тож стійте у волі, котру дарував нам Христос, і не підлягайте знову під кормигу рабства.
2. Ось, я Павло, кажу вам: якщо ви обрізуєтеся, не буде вам жодної користі від Христа.
3. І ще засвідчую кожній людині, яка обрізується, що вона мусить виконати увесь Закон.
4. Ви, що виправдовуєте себе Законом, залишилися без Христа, відпали од благодаті;
5. А ми духом наджидаємо і сподіваємося праведности од віри.
6. Бо у Христі Ісусі не має сили ні обрізання, ані необрізання, але віра, що діє любов?ю.
7. Ви йшли добре: хто зупинив вас, щоб ви не підкорялися істині?
8. Таке переконання не від Того, Хто кличе вас.
9. Мала закваска заквашує все тісто.
10. Я певен про вас у Господі, що ви не будете мислити інакше, а той, що бентежить вас, хто б він не був, зазнає на собі осудження.
11. А за які провини, браття, переслідують мене, якщо я навіть тепер проповідую обрізання? Тоді спокуса хреста припинилася б.
12. О, якби були віддалені ті, що підбурюють вас!
13. До волі покликані ви, браття, аби лишень воля ваша не стала приводом догоджати плоті; але любов?ю служіть один одному.
14. Бо увесь Закон в одному слові міститься: Люби ближнього твого, як самого себе.
15. А якщо один одного гризете і поглинаєте, то глядіть, щоб ви не понищили один одного.
16. І я кажу: Вчиняйте за Духом, і ви не будете виконувати похотей плоті;
17. Бо плоть бажає протилежного духові; а дух – протилежного плоті: вони одне одному суперечать, аж так, що ви не те чините, що хотіли б.
18. А коли Дух вас водить, то ви не під законом.
19. Діла плоті відомі; вони є: перелюб, блуд, нечистота, непристойність,
20. Ідолослужіння, чаклунство, ворожнеча, сварка, заздрість, гнів, розбрат, незгода, спокуси, єресі.
21. Ненависть, убивства, пиятика, зарозумілість і подібне до цього; попереджаю вас, як і передніше попереджав: ті, що чинять так, Царства Божого не успадковують.
22. А плід Духа: любов, радість, мир, довготерплячість, добрість, милосердя, віра,
23. Лагідність, помірність. На таких немає Закону,
24. Але ті, що Христові, розіп’яли плоть із пристрастями та похотями.
25. Якщо ми живемо Духом, то за Духом і чинити мусимо.
26. Не будемо чванитися, один одного дратувати, один одному заздрити.
Галатів 6
Допомога в тіснотах один одному.
1. Браття! Якщо й потрапить людина в таке гріхопадіння, ви духовні, напучуйте такого в дусі лагідности, зважаючи кожний на себе, щоб не впасти у спокусу самому.
2. Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте закон Христів.
3. Бо хто має себе за щось значуще, хоч є ніщо, той сам себе обманює.
4. Нехай кожний досліджує свою справу, і тоді матиме похвалу тільки в собі, а не в другому.
5. Бо кожний нестиме свого тягаря.
6. Напучуваний словом, поділися всіляким добром з тим, хто напучує.
7. Не обманюйте себе: Бог зневаженим бути не може. Що посіє людина, те й пожне!
8. Той, що сіє в плоть свою, від плоті пожне тлін; а той, що сіє в дух від Духа, пожне життя вічне.
9. Учиняючи добро, не впадаймо в журбу, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо.
10. Отож, допоки є час, будемо вчиняти добро всім, а найбільше своїм одновірцям!
11. Бачите, як багато написав я вам своєю рукою.
12. Усі, хто бажає хвалитися плоттю, примушують вас обрізуватися лише для того, щоб не зазнати переслідувань за хрест Христа;
13. Бо навіть ті, що обрізуються, не дотримуються закону, але вимагають, щоб ви обрізувалися, аби похвалитися у вашій плоті.
14. А я не бажаю хвалитися, хіба що хрестом Господа нашого Ісуса Христа, Котрим для мене світ розп?ятий, і я для світу,
15. Бо у Христі Ісусі нічого не означає ні обрізання, ані необрізання, а нове творіння.
16. Тим, котрі вчиняють за цим правилом, мир їм, і милість, та Ізраїлеві Божому.
17. А втім, ніхто не обтяжуй мене, бо я ношу рани Господа Ісуса на тілі моєму.
18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа із духом вашим, браття! Амінь.