Послання до Римлян

Римлян 1
Павло Апостол вітає церкву в Римі.
1. Павло, служник Ісуса Христа, покликаний Апостол, вибраний для благовістя Божого,
2. Котре Бог передніше обіцяв через пророків Своїх, у Святих Писаннях,
3. Про Сина Свого Ісуса Христа, котрий народився від насіння Давидового у плоті,
4. І відкрився Сином Божим у силі, за духом святині, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
5. Через Котрого ми прийняли благодать і апостольство, щоб у ймення Його підкоряти вірі усі народи,
6. Поміж котрими й ви, покликані Ісусом Христом, –
7. Усім, хто знаходиться у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: Благодать вам і мир від Бога, Батька нашого, і Господа Ісуса Христа.
8. Насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша сповіщається в цілому світі;
9. Свідок мені Бог, Котрому служу духом моїм у благовіщенні Сина Його, що безнастанно згадую про вас;
10. Завжди прошу в молитвах моїх, щоб воля Божа коли-небудь допомогла мені прийти до вас.
11. Бо я вельми бажаю побачити вас, щоб викласти вам певний дар духовний для утвердження вашого,
12. Тобто, підбадьоритися з вами загальною вірою, вашою і моєю.
13. Не хочу, браття, утаємничити од вас, що я багато разів мав намір прийти до вас, але зустрічав перешкоди навіть донині, – щоб мати певний плід у вас також, як в інших народів.
14. Я боржник як грекам, так і поганам, мудракам і невігласам;
15. Отож, щодо мене, то я готовий благовістити й вам, що знаходяться в Римі.
16. Бо я не соромлюся благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для порятунку кожному, хто вірує, по-перше, юдеєві, а відтак і грекові.
17. У ньому відкривається правда Божа од віри у віру, як написано: Праведний вірою житиме.
18. Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке безчестя і неправду людей, які перепиняють істину неправдою.
19. Бо що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.
20. Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розгляд творінь видимі, аж так, що їм (цим людям) немає виправдання.
21. Та оскільки вони, спізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, але знікчемніли суєтністю думок своїх, і затьмарилося їхнє нерозумне серце,
22. Називаючи себе мудрими, впали у безум,
23. І славу нетлінного Бога замінили образом, що схожий на тлінну людину, на птаха, на чотириногих, і на плазунів, –
24. А тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, аж так, що вони опоганили самі свої тіла,
25. Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися і служили тварині замість Творця, Котрий благословенний навіки, амінь.
26. А тому й віддав їх Бог ганебним пристрастям – жінки їхні змінили природне вживання протиприродним;
27. Так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю один до одного, чоловік на чоловіка, вчиняючи ганебно, а відтак дістаючи в собі належну покару за свою оману.
28. А що вони не жадали мати Бога в розумі, то віддав їх Бог хибному розумові, – чинити ганебне.
29. Аж так, що вони виповнені всілякою неправдою, блудом, лукавством, жадобою зиску, злобою, заздрістю, убивством, розбратом, обманом, лихими звичаями,
30. Вони – обмовники, наклепники, богоненависники, напасники, чванливі, пихаті, винахідливі на лихе, неслухняні батькам,
31. Нерозважливі, підступні, безсердечні, немилосердні, немилостиві.
32. Вони знають праведний суд Божий, що ті, хто чинить подібне, зроковані на смерть; а проте не тільки це вчиняють, але й тих, що вдаються до цього, вихваляють.
Римлян 2
Провина юдеїв.
1. Ось чому немає тобі виправдання, кожна людино, що судиш іншого; бо тим самим судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, тому що судячи іншого, чиниш те саме.
2. А ми знаємо, що справедливий суд Божий на тих, хто таке чинить.
3. Невже сподіваєшся ти, людино, що уникнеш суду Божого, осуджуючи такі діяння і сама вчиняєш те саме?
4. Або нехтуєш багатством Його доброти, лагідности і довготерплячости Божої, не розуміючи, що Божа доброта веде тебе до каяття?
5. Однак через упертість твою і нерозкаяність серця, ти сама собі збираєш гнів на день гніву і одкровення праведного суду від Бога,
6. Котрий віддасть належне кожному за його вчинками:
7. Тим, що наполегливо добрими справами шукають слави, честі і безсмертя, – життя вічне.
8. А тим, котрі чинять спротив і не підкоряються істині, але віддаються неправді, – лють та гнів.
9. Скорбота й утиски всілякій душі людини, котра чинить лихе, по-перше, – юдея, а потім і грека!
10. І навпаки, слава і честь, і мир всілякому, хто чинить добро, по-перше, юдеєві, а відтак і грекові!
11. Бо немає упереджености у Бога.
12. Ті, котрі, не маючи Закону, згрішили, поза Законом і загинуть; а ті, котрі під Законом згрішили, за Законом й судитимуться, –
13. Тому що не слухачі Закону праведні перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть;
14. Бо коли погани, що не мають Закону, за природою законне чинять, то, не маючи Закону, вони самі собі закон:
15. Вони показують, що справа закону в них написана в серцях, про що засвідчує їхня совість і думки їхні, то звинувачуючи, а то виправдовуючи одна одну, –
16. Того дня, коли, за благовістям моїм, Бог буде судити утаємничені справи людей через Ісуса Христа.
17. Ось ти називаєшся юдеєм, і заспокоюєш себе Законом і хвалишся Богом,
18. І знаєш волю Його, і розумієш найкраще, навчаючись із Закону.
19. І маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, що знаходяться в пітьмі,
20. Наставник невігласів (нерозумних), навчитель дітей, що має в Законі взірець ведення та істини;
21. То як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш себе самого?
22. Проповідуєш не красти, а сам крадеш! І кажеш: Не чини перелюбу, а сам чиниш перелюб. Гидуєш ідолами, а сам святокрадець!
23. Хвалишся Законом, а зневажанням Закону безчестиш Бога!
24. Бо заради вас, як написано, ймення Боже зневажається в поганів.
25. Обрізання корисне, якщо виконуєш Закон; а якщо ти нехтуєш Законом, то обрізання твоє стало необрізанням.
26. Отож, якщо необрізаний дотримується настанов Закону, то його необрізання чи не зарахується йому за обрізання?
27. І необрізаний з природи, що виконує Закон, чи не осудить тебе, що нехтуєш Законом, маючи Писання і обрізання?
28. Бо не той юдей, хто схожий на нього зовні, і не те обрізання, котре зовнішнє, на плоті;
29. Але той юдей, хто внутрішньо такий, і те обрізання, котре в серці, за духом, а не за буквою: йому й похвала не від людей, але від Бога.
Римлян 3
Бог вірний і праведний в суді Своєму.
1. Отож, яка перевага бути юдеєм, чи яка користь від обрізання?
2. Велика перевага у всіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм довірене Слово Боже.
3. Що ж бо, якщо деякі й невірні були, чи невірність їхня хіба знищить вірність Божу?
4. Аж ніяк! Бог вірний, а всіляка людина неправдива, як написано: Ти праведний у словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму.
5. Та коли наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? Чи не буде Бог несправедливий, коли виливає гнів? – кажу це, як на людський погляд.
6. Зовсім ні! Бо інакше, як Богові судити світ?
7. Бо коли вірність Божа підноситься моєю невірністю для слави Божої, то за що мене судити, як грішника?
8. І чи не варто нам чинити зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і запевняють, наче ми отак навчаємо? Праведний суд на таких.
9. Ну, то як? Чи маємо ми перевагу? Зовсім ні; бо ми вже довели, що, як юдеї, так само й греки, – усі під гріхом,
10. Як написано: Немає праведного жодного;
11. Немає тямущого; ніхто не шукає Бога;
12. Усі збилися з дороги, до останнього нікчемні; немає тих, що чинять добро, – немає жодного.
13. Їхнє горло – відкритий гріб, язиком своїм обманюють; отрута гадюча на губах їхніх;
14. Уста їхні виповнені лихослів?ям і гіркотою.
15. Ноги їхні швидкі на пролиття крови;
16. Руїна і загибель на шляху їхньому;
17. Вони не відають шляху миру.
18. Немає страху Божого перед очима їхніми.
19. Але ми знаємо, що Закон, коли щось говорить, то говорить до тих, що стоять під Законом, аж так, що загороджуються всілякі уста, і увесь світ стає з провиною перед Богом,
20. Тому що справами Закону не виправдається перед Ним жодна плоть; бо Законом пізнається гріх.
21. Але нині, незалежно від Закону, з?явилася правда Божа, про котру свідчать Закон і пророки,
22. Правда Божа через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх віруючих; бо немає різниці,
23. Тому, що всі згрішили і позбавлені слави Божої;
24. Одержуючи виправдання даром, від благодаті Його, покутою у Христі Ісусі,
25. Котрого Бог запропонував на пожертву спокути в Крові Його через віру; для показу правди Його у прощенні гріхів, учинених передніше,
26. У часи довготерплячости Божої, на показ правди Його в теперішній час, нехай же з?явиться Він праведним, що виправдовує віруючого в Ісуса.
27. А де те, щоб ним похвалитися? Знищене. Яким законом? Законом справ? Ні, але законом віри.
28. Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від справ Закону.
29. Невже Бог є Бог юдеїв лише, а не поганів також? Авжеж, і поганів;
30. Тому що один Бог, Котрий виправдовує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру.
31. Отже, ми знищуємо Закон вірою? Зовсім ні, але Закон стверджуємо.
Римлян 4
Авраам виправдався вірою.
1. І що ж, скажемо, Авраам, батько наш надбав за плоттю?
2. Якщо Авраам виправдався справами, він має похвалу, але не перед Богом.
3. Бо що оповідає Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому у праведність.
4. Тому, хто виконує якусь роботу, нараховується заробіток не з ласки, але з обов?язку;
5. А тому, хто цього не чинить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його постає як праведність.
6. Так само й Давид називає блаженною людину, котрій Бог зараховує праведність незалежно від справ.
7. Блаженні, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи покриті;
8. Блаженна людина, котрій Господь не завважить гріха.
9. Блаженство це стосується обрізання чи до необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахувалася як праведність.
10. Коли зарахувалася? По обрізанні, чи до обрізання? Не по обрізанні, а до обрізання.
11. І ознаку обрізання він прийняв, мов печать праведности через віру, котру мав у необрізанні, аж так, що він став батьком усіх віруючих у необрізанні, щоб їм також зарахувалася праведність.
12. І батьком обрізаних, і не лише тих, що прийняли обрізання, але також і тих, що ходять по слідах віри батька нашого Авраама, котру він мав у необрізанні.
13. Бо не Законом дарована Авраамові, або ж насінню його, обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
14. Бо коли спадкоємці ті, що в Законі, то марна віра і не діє обітниця;
15. Бо Закон викликає гнів, тому що, де немає Закону, там немає і злочину.
16. Отже, за вірою, щоб з милости було, щоб обітниця була неодмінно для всіх, не лише за Законом, але й за вірою нащадків Авраамових, котрий є батько всім нам;
17. Як написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед Богом, Котрому він повірив, що животворить мертвих і називає неіснуюче, як існуюче.
18. Він, понад надію, повірив надією, а тому став батьком багатьох народів, за сказаним: таким численним буде насіння твоє!
19. І не знемігся він у вірі і не вважав, що тіло його, майже столітнього, уже омертвіло, і лоно Саррине вже не живе;
20. Не мав сумніву в обітниці Божій через невіру, але був твердий у вірі, прославивши Бога.
21. І був уповні певен, що Він міцний і виконає обіцяне.
22. А тому й зараховано йому як праведність.
23. А втім, не стосовно до нього одного написано, що зарахувалося йому,
24. Але стосовно також до нас, зарахується й нам, що вірують у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого.
25. Що був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
Римлян 5
Мир з Богом і певність в могутньому порятунку.
1. Отож, виправдавшися вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
2. Через Котрого вірою ми дістали доступ до тієї благодаті, в котрій стоїмо і хвалимося надією слави Божої.
3. І не цим лише, але хвалимося й скорботою, знаючи, що від скорботи приходить терпіння,
4. Від терпіння досвід, від досвіду надія,
5. А надія не осоромлює, тому що любов Божа вилилася в серця наші Духом Святим, що нам даний.
6. Бо Христос, коли ми були ще немічні, у визначений час помер за нечестивих.
7. Бо навряд чи хтось помре за праведника; хіба за доброчинця, можливо, хтось наважиться померти.
8. Але Бог свою любов до нас засвідчує тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9. Тому тим паче, коли ми виправдані Кров?ю Його, врятуємося Ним від гніву.
10. Бо навіть тоді, коли ми були ворогами і примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим паче примирившися, врятуємося життям Його.
11. І не досить цього, а проте хвалимося Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Котрого ми одержали нині замирення.
12. А тому, як одним чоловіком гріх увійшов у світ, і гріхом смерть, так само й смерть перейшла в усіх людей, через те, що в ньому всі згрішили.
13. Бо ще до Закону гріх був у світі; але гріх не зараховується, коли немає Закону.
14. А проте смерть царювала від Адама до Мойсея також над тими, що не вчинили подібного до злочину Адама, котрий є образ майбутнього.
15. Але дар благодаті не як злочин. Бо якщо злочином одного зазнали смерти багато, то тим паче благодать Божа і дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро виливається для багатьох.
16. І дар не як суд за одного, що згрішив; бо суд за один злочин на осудження, а дар благодаті на виправдання від багатьох злочинів.
17. Бо коли злочином одного смерть царювала через одного, то тим паче ті, що приймають щедрість благодаті і дар праведности будуть царювати в житті через єдиного Ісуса Христа.
18. Тому, як злочином одного всім людям осудження, так само правдою одного всім людям виправдання для життя.
19. Бо, як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так само й послухом одного стануть праведниками численні.
20. А Закон прийшов пізніше, і таким чином примножилися злочини. А коли примножився гріх, почала ряснішати благодать,
21. Щоб, як гріх царював до смерти, так само й благодать царювала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.
Римлян 6
Звільнення від сили гріха і смерти.
1. То що скажемо? Чи залишатися нам у гріхові, аби примножилася благодать? Зовсім ні!
2. Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3. Невже не відаєте, що всі ми, які хрестилися в Христа Ісуса, в смерть Його хрестилися?
4. Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Вітця, так само й нам ходити в оновленому житті.
5. Бо, якщо ми з?єднані з Ним подобою смерти Його, то маємо бути поєднані й подобою воскресіння.
6. Знаючи те, що давній наш чоловік розп?ятий з Ним, щоб могло бути зруйноване тіло гріховне, аби ми вже не служили гріху;
7. Бо померлий звільнився від гріха.
8. А якщо ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,
9. Знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади.
10. Бо, як Він помер, то помер одного разу для гріха, а що живе, то живе для Бога.
11. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому.
12. Тож нехай не царює гріх у смертному вашому тілі, щоб вам підкорятися йому у похотях його;
13. І не віддавайте членів ваших гріхові на знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, і члени ваші Богові, як знаряддя праведности.
14. Гріх не мусить панувати над вами, бо ви не під Законом, але під благодаттю.
15. І що ж? Чи почнемо грішити, тому що ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
16. Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в служники для послуху, того ви й служники, кому підкоряєтеся: або раби гріха на смерть, або послуху на праведність?
17. Але подяка Богові, що ви, хоч були перше служниками гріха, від серця стали слухняними тому вченню, якому ви себе віддали.
18. Звільнившись від гріха, ви стали служниками праведности.
19. Кажу це за людським міркуванням, через неміч плоті вашої. Бо як ви віддавали члени ваші в служники нечистоті і беззаконню на справи беззаконні, так само нині віддайте члени ваші у служники праведности на святість.
20. Бо коли ви були служниками гріха, тоді були вільні від праведности.
21. А який плід ви мали тоді? Такі діяння, котрих нині самі соромитеся, тому що кінець їхній – смерть.
22. Але нині, коли ви звільнилися від гріха і стали служниками Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне.
23. Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому.
Римлян 7
Звільнення від Закону і визволення від розбрату поміж плоттю і духом
1. Хіба ви не знаєте, браття, – бо кажу знавцям Закону, – що закон має владу над людиною, але доки вона жива?
2. Заміжня жінка прив?язана законом до живого чоловіка; а якщо помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
3. А тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, називається перелюбницею; а якщо помре чоловік, вона вільна од закону, і не буде перелюбницею, як вийде за іншого чоловіка.
4. Так само й ви, браття мої, померли для Закону Тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, нехай же приносимо плід Богові.
5. Бо коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені Законом, діяли у членах наших, аби приносити плід смерти.
6. Але нині, коли ми померли для Закону, котрим були зв?язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленому дусі, а не за давньою буквою.
7. Ну, то що скажемо? Невже від Закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як засобом Закону, бо я не розумів би й пожадання, якби Закон не казав: Не пожадай.
8. Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всіляке пожадання; бо без закону гріх мертвий.
9. Я жив свого часу без закону, та коли прийшла заповідь, – гріх ожив,
10. А я помер, і, таким чином заповідь, котру дано мені для життя, послужила мені на смерть.
11. Тому що гріх, взявши привід од заповіді, обдурив мене і умертвив нею.
12. Тому Закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.
13. Отож, невже добре вчинилося мені смертоносним? Зовсім ні. Але гріх, що виявився гріхом через те, що засобом доброго завдав мені смерть, аж так, що гріх стає украй грішний через заповідь.
14. Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий гріхові.
15. Бо не розумію, що вчиняю: бо не те вчиняю, що хочу, а що ненавиджу, те вчиняю.
16. А якщо вчиняю те, чого не хочу, то погоджуюся із законом, що він добрий;
17. А тому вже не я вчиняю те, але гріх, що живе в мені.
18. Бо знаю, що не живе в мені, тобто в плоті моїй, добре; тому що бажання добра є в мені, але щоб учинити його, того не знаходжу.
19. Доброго, котрого хочу, не вчиняю, а лихе, котрого не хочу, вчиняю.
20. А якщо вчиняю те, чого не хочу, вже не я вчиняю те, але гріх, що в мені живе.
21. Отож, я знаходжу закон , що, коли хочу чинити добре, озивається в мені лихе.
22. Бо, з огляду на внутрішню людину, знаходжу вдоволення в Законі Божому.
23. Але в членах моїх бачу інший закон, що протидіє законові розуму мого і вчиняє мене бранцем закону гріховного, що є в членах моїх.
24. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?
25. Дякую Богові моєму Ісусом Христом, Господом нашим. Отож, той самий я розумом моїм служу Законові Божому, а плоттю – законові гріха.
Римлян 8
Життя в Дусі.
1. Отож, немає нині жодного осуду тим, котрі в Христі Ісусові живуть не за плоттю, а за Духом.
2. Тому що закон Духу життя у Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти.
3. Оскільки Закон, знесилений плоттю, не мав сили, то Бог послав сина Свого в подобі гріховної плоті на пожертву за гріх, і осудив гріх у плоті,
4. Щоб виправдання Закону звершилося в нас, що живуть не за плоттю, а за духом.
5. Бо ті, що живуть за плоттю, про тілесне мають замір, а ті, що живуть за Духом, – про духовне.
6. Задуми тілесні – то смерть, а задуми духовні – життя і мир.
7. Тому що тілесні задуми є ворожнеча супроти Бога; бо Законові Божому не підкоряються і, зрештою, не можуть.
8. А тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть.
9. Але ви не у плоті, а в Дусі, якщо Дух Божий живе у вас. Якщо ж хтось Духа Христового не має, той якраз не Його.
10. А якщо Христос у вас, то тіло мертве для гріха, а дух живий через праведність.
11. А якщо Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то той, Хто воскресив Христа із мертвих, оживить також ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас.
12. Отож, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
13. Бо якщо живете за плоттю, то помрете, а якщо духом умертвляєте справи тілесні, то живі будете.
14. Бо всі, що ведені Духом Божим, є сини Божі;
15. Тому, що ви не прийняли духа рабства, щоб знову жити у страхові, але прийняли Духа усиновлення, Котрим кличемо: Авва, Отче!
16. Саме Цей Дух засвідчує нашому духові, що ми є діти Божі.
17. А якщо діти, то спадкоємці Божі, співспадкоємці-таки Христові, якщо страждаємо тільки з Ним, щоб з Ним разом і прославитися.
18. Бо я гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті у порівнянні з тією славою, котра відкриється в нас.
19. Бо створіння з надією очікує появи синів Божих, –
20. Тому що створіння підкорилося марноті не добровільно, але за волею того, хто підкорив його, – сподіваючись,
21. Що й саме створіння звільнене буде від рабства тлінню для волі слави дітей Божих.
22. Бо знаємо, що все створіння разом стогне і страждає донині;
23. І не лише воно, але й ми самі, маючи першоплоди Духа, і ми в собі стогнемо, наджидаючи усиновлення, спокути тіла нашого.
24. Бо ми врятовані надією. А надія, коли бачить, не є надія; бо якщо хтось бачить, то навіщо йому й сподіватися.
25. Та коли сподіваємося того, чого не бачимо, тоді чекаємо з терпінням.
26. Так само й Дух допомагає нам у немочах наших; бо ми не знаємо, за що молитися, як належить, але Сам Дух клопочеться за нас зітханнями невимовними.
27. Однак Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він клопочеться за святих, з волі Божої.
28. І ми знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за Його волею, все сприяє доброму.
29. Бо Кого Він передбачив, тим і визначив бути подібними образові Сина Свого, щоб Він був першовродженим поміж багатьма братами;
30. А кого Він передбачив, тих і покликав; а кого виправдав, тих, отже, й прославив.
31. То що сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто супроти нас?
32. Той, Котрий Сина Свого не пощадив, але віддав Його за всіх нас, як із Ним не дарує нам усього?
33. Хто буде звинувачувати вибраних Божих? Бог виправдовує їх.
34. Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес. Він і є праворуч Бога, Він і клопочеться за нас.
35. Хто нас відлучить од любови Христа: скорбота, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, або меч? Як написано:
36. За Тебе умертвляють нас щодня, мають нас за овець, зрокованих на заклання.
37. Але все це долаємо силою Того, Хто полюбив нас.
38. Бо я певен, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні започатки, ні сили, ні теперішнє, ні прийдешнє,
39. Ні висота, ні глибина, ні інше якесь створіння не може відлучити нас від любови Божої у Христі Ісусі, Господі нашому.
Римлян 9
Чудові Божі шляхи з Ізраїлем.
1. Істину виповідаю у Христі, не обманюю, засвідчує мені совість моя в Дусі Святому,
2. Що велика для мене скорбота і невпинне страждання серцю моєму.
3. Я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені плоттю,
4. Себто, ізраїльтян, котрим належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законодавство, і богослужіння, і обітниці;
5. Їхні й батьки, і від них Христос у плоті, Бог, що є над усім, благословенний навіки, Амінь.
6. Проте не так, щоб слово Боже не справдилося. Бо не всі ті ізраїльтяни, що від Ізраїля,
7. І не всі діти Авраама, котрі від насіння його; але сказано: В Ісаакові назветься тобі насіння.
8. Себто, не тілесні діти є діти Божі, – але діти обітниці визнаються за насіння.
9. А слово обітниці таке: О цій же порі прийду, і в Сарри буде син.
10. І не одне це: але так було з Ревеккою, коли вона зачала водночас двох синів від Ісаака, батька нашого;
11. Бо коли вони ще не народилися і не вчинили нічого доброго чи лихого, – щоб воля Божа у вибранні звершувалася,
12. Не від справ, але від Того, Хто прикликає, – сказано було їй: Більший буде у рабстві в меншого.
13. Як написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
14. То що скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні;
15. Бо Він каже Мойсеєві: Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію.
16. Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто прагне, але від Бога, що милує.
17. Бо Писання каже фараонові: Для тебе самого Я поставив якраз тебе, аби показати над тобою силу Мою і щоби проповідувано було ймення Моє по всій землі.
18. Отож, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує.
19. Ти скажеш мені: За що ж іще звинувачують? Бо хто чинитиме опір Його волі?
20. А хто ти, людино, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб скаже виробникові своєму: Навіщо ти отак мене учинив?
21. Чи не має гончар влади над глиною, щоб з тієї ж суміші вчинити одну посудину для почесного використання, а іншу для низького?
22. То й що, коли Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив посудини гніву, готові до загибелі,
23. Щоб разом виявити багатство слави Своєї над посудинами милосердя, котрі Він приготував на славу;
24. Над нами, котрих Він покликав не лише з юдеїв, але також із поганів?
25. Як також в Осії каже: Не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену – улюбленою.
26. І на тому місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, вони названі будуть синами Бога Живого.
27. А Ісая проголошує про Ізраїля: А хоча б сини Ізраїлеві були числом, як пісок морський, лише останок врятується;
28. Бо справу закінчує і невдовзі вирішить по правді, справу рішучу звершить Господь на землі.
29. І, як провістив Ісая: Якби Господь Саваот не залишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і були б схожі на Гомору.
30. То що скажемо? Погани, що не шукали праведности, дістали праведність од віри;
31. А Ізраїль, що шукав Закону праведности, не досяг до Закону праведности.
32. Чому? Тому що шукали не у вірі, а в справах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання.
33. Як написано: Ось кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси, але кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.
Римлян 10
Кожний віруючий і той, що прикликає Господа, врятується.
1. Браття! Бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль для спасіння.
2. Бо засвідчую їм, що мають велику ревність до Бога, але не згідно з пізнанням.
3. Бо, не розуміючи праведности Божої і докладаючи зусиль надбати власну праведність, вони не підкорилися праведності Божій.
4. Тому що кінець Закону Христос – для праведности кожного віруючого.
5. Мойсей каже про праведність від Закону: Людина, яка виконала його, живою буде ним.
6. А праведність од віри так говорить: Не кажи в серці твоєму: Хто вийде на небо? Себто Христа звести долу,
7. Або: Хто зійде у безодню? Себто, Христа з мертвих піднести.
8. Але що каже Писання? Близько до тебе слова в устах твоїх, і в серці твоєму, себто слово віри, котре проповідуємо.
9. Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то врятуєшся;
10. Тому що серцем вірують для праведности, а вустами сповідують для порятунку.
11. Бо Писання запевняє: Кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.
12. Тут немає різниці поміж юдеєм і греком, тому що один Господь у всіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
13. Бо кожний, хто прикличе ймення Господнє, врятується.
14. Але як прикликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як почути без проповідника?
15. І як проповідувати, якщо не будуть послані? Як написано: Які чудові ноги тих, що благовістять мир та добро!
16. Але не всі підкорилися Євангелії: Бо Ісая каже: Господе! Хто повірив почутому від нас?
17. Отож, віра від почутого, а почуте від Слова Божого.
18. Але запитую: Хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі пролинув голос їхній, і до рубежів усієї землі слова їхні.
19. І ще запитую: Хіба Ізраїль не знав? Але перший Мойсей каже: Я викличу у вас ревність не народом, роздратую вас народом нерозважливим.
20. А Ісая сміливо каже: Мене знайшли ті, що не шукали Мене, Я відкрився тим, що не запитували про Мене.
21. А про Ізраїль повідує: Цілісінький день Я простягав руки Мої до народу неслухняного і упертого.
Римлян 11
Не увесь Ізраїль ожорсточиться.
1. Отож, запитую: Невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо я також ізраїльтянин, від насіння Авраамового, з коліна Веніяминового.
2. Не відкинув Бог народу Свого, котрого Він наперед знав. Чи не відаєте, що каже Писання врешті про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3. Господе! Пророків Твоїх повбивали, жертовники Твої зруйнували, і залишився я один, і душі моєї шукають.
4. А що каже йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліна перед Ваалом.
5. Так само й нинішнього часу, за вибраною благодаттю, зберігся останок.
6. Але, якщо з благодаті, то не за справи; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за справи, то це вже не благодать; інакше справа вже не є справа.
7. То що? Ізраїль, чого шукав, того не дістав; а вибрані дістали, проте інші ожорсточилися.
8. Як написано: Бог дав їм духа приспання, очі, котрі не бачать, і вуха, якими не чують, навіть до сього дня.
9. І Давид повідує: Нехай же буде застілля їхнє сіттю, тенетами і зашморгом на відплату їм;
10. Нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачити, і нехай хребет їхній зігнеться назавжди.
11. Отож, запитую: Невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння порятунок поганам, аби пробудити в них ревність.
12. А якщо падіння їхнє – багатство світові, і виснаження їхнє – багатство поганам, то тим паче повнота їхня.
13. Вам кажу, поганам: Як Апостол поганів, я прославляю служіння моє;
14. Чи не викличу ревність у співродичів моїх за плоттю і чи не врятую деяких із них?
15. Бо якщо відторгнення їхнє буде замиренням світу, то що буде прийняття ними, як не життя з мертвих?
16. Якщо започаток святий, то й ціле також; і якщо корінь святий, то й гілка також.
17. А якщо деякі з гілок відламалися, а ти, дике оливкове дерево, прищеплене на їхнє місце і стало спільником кореня і соку оливи,
18. То не чванься над гілками: якщо ж усе-таки піднесешся, то пригадай, що не ти корінь тримаєш, але корінь – тебе.
19. Скажи: гілки відламалися, щоб мені прищепитися.
20. Гаразд. Вони відламалися невір?ям, а ти тримаєшся вірою: Не пишайся, але бійся.
21. Бо якщо Бог не помилував природних гілок, то гляди, чи помилує тебе.
22. Отож, бачиш доброту і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а доброту для тебе, якщо перебуватимеш у благодаті Божій; інакше ти також будеш відтятий.
23. Але й ті, якщо не будуть в невір?ї, прищепляться, тому що Бог має силу знову прищепити їх.
24. Бо, якщо ти відтятий від дикої за природою оливки і не за природою прищепився до гарної оливи, то тим паче ці природні прищепляться до своєї оливи.
25. Бо не хочу залишити вас, браття, з незвіданою таємницею цією, щоб ви не мріяли про себе, – що ожорсточення сталося в Ізраїлі частково, до часу, поки увійде повне число поганів,
26. І оскільки Ізраїль врятується, як написано: Прийде від Сіону Визволитель і відверне безбожність від Якова;
27. І цей заповіт їм від Мене, коли зніму з них гріхи їхні.
28. У відношенні до благовістя, вони вороги заради вас; а у відношенні до вибрання, улюблені Божі заради батьків.
29. Бо дари і покликання Боже непорушні.
30. Як ви самі колись були неслухняні Богові, а нині помилувані, через непослух їхній,
31. Так само й вони тепер неслухняні для помилування вас, щоб самі вони також були помилувані.
32. Бо всім визначив Бог непослух, щоб всіх помилувати.
33. О, безодня багатства і премудрости і ведення Божого! Які неспогадані судьби Його і шляхи Його, яких не дослідити!
34. Бо хто спізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
35. Або хто дав Йому наперед, щоб Він мусив відплатити?
36. Бо все з Нього, Ним і для Нього. Йому слава навіки. Амінь.
Римлян 12
Життя віруючих – служіння Богові.
1. Отож, благаю вас, браття, милосердям Божим, віддайте тіла ваші на пожертву живу, святу, вельми угодну Богові, для розумного служіння вашого;
2. І не спілкуйтеся з віком цим, але вдосконалюйтеся оновленням ума вашого, щоб вам пізнати, що є воля Божа, добра, угодна і досконала.
3. Через дану мені благодать, кожному з вас кажу: Не думайте про себе більше, аніж треба думати, але думайте скромно, в міру віри, котрою кожного Бог наділив.
4. Бо, як в одному тілі в нас багато членів, але не в усіх членів одне і те ж діяння;
5. Отак і ми: численні, але складаємо одне тіло у Христі, а нарізно один для одного члени.
6. Та, згідно з даною нам благодаттю, маємо різні обдаровання, то, чи маєш пророцтво, пророкуй в міру віри;
7. Чи маєш служіння – перебувай у служінні; чи навчитель, – в навчанні;
8. Умовляч (наставник), – умовляй; чи роздавач, – роздавай у простоті, чи старший, – учиняй старшинство старанно; чи доброчинець, – чини добро з радістю.
9. Любов нехай буде невдавана; відвертайтеся од зла; приставайте до добра;
10. Будьте братолюбні один до одного з ніжністю; з пошаною один одного випереджайте;
11. У ревності не занепадайте; духом горіть; Господові служіть;
12. Утішайтеся надією; у скорботі будьте терплячі, в молитві постійні;
13. У потребах святих беріть участь; будьте гостинні до мандрівників (чужинців);
14. Благословляйте переслідувачів ваших; благословляйте, а не проклинайте.
15. Радійте з тими, що радіють і плачте з тими, що плачуть.
16. Будьте однодумцями поміж собою; не мудруйте зависоко, але наслідуйте сумирних; не підносьтеся в собі;
17. Нікому не повертайте злом за зло, але дбайте про добре перед усіма людьми.
18. Якщо можливо з вашого боку, будьте в мирі з усіма людьми.
19. Не мстіться за себе, улюблені, але дайте місце гнівові Божому. Бо написано: Моя помста, Я відплачу, каже Господь.
20. Отож, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо спраглий, – вгамуй спрагу його; бо, творячи це, ти збираєш йому на голову розпалене вугілля.
21. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.
Римлян 13
Віруючий і влада.
1. Кожна душа нехай буде покірна вищій владі, бо немає влади не від Бога; а та влада, яка існує, від Бога настановлена.
2. А тому той, що чинить спротив владі, чинить спротив Божій настанові, а ті, що чинять спротив, самі викличуть на себе осуд.
3. Бо володарі – страшні не для добрих справ, але для лихих. Чи хочеш не боятися влади? Вчиняй добро, і дістанеш похвалу від неї.
4. Бо володар є служник Божий, тобі на добро; якщо вчиняєш лихе, бійся, тому що він не марно носить меча: він Божий служник, месник на покарання тому, хто вчиняє лихе.
5. А тому необхідно підкорятися не лише через страх покарання, але й заради совісті.
6. Для цього ви також податки сплачуєте, бо вони служники Божі, цим якраз постійно й зайняті.
7. Отож, віддавайте кожному належне: кому податок, податок, кому мито, мито, кому страх – страх; кому честь, – честь.
8. Не залишайтеся боржниками нікому і ні в чому, окрім взаємної любови; бо той, що любить іншого, виконав Закон.
9. Бо заповіді: “Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, не побажай чужого”, і всі інші єднаються в цьому слові: Люби ближнього свого, як самого себе.
10. Любов не чинить ближньому зла; отож, любов є виконання Закону.
11. Так учиняйте, знаючи час, що настала пора пробудитися нам зі сну. Бо нині ближче до нас порятунок, аніж тоді, коли ми увірували.
12. Ніч минула, а день наблизився: тож відкинемо справи пітьми і зодягнімося у зброю світла.
13. Як за дня, будемо поводитися доброчесно, не віддаючись ні бенкетам і пияцтву, ані перелюбові та розпусті, ні сваркам і заздрості;
14. Але вдягніться в Господа нашого Ісуса Христа, і не дбайте про тіло задля похотей.
Римлян 14
Про немічних і міцних вірою.
1. Немічного у вірі приймайте без суперечок про той чи той погляд на речі.
2. Бо один певен, що можна їсти все, а немічний їсть овочі.
3. Хто їсть, не принижуй того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.
4. Ти хто такий, що осуджуєш чужого служника? Перед своїм Господом стоїть він, чи падає; і буде знову поставлений, бо Господь має силу поставити його.
5. Є такий, що відрізняє день від дня, а інший міркує про всілякий день однаково. Кожний чини з огляду на можливості свого розуму.
6. Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не відрізняє днів, для Господа не відрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. І хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.
7. Бо ніхто із нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе,
8. А чи живемо, – для Господа живемо; чи помираємо, – для Господа помираємо. І тому чи живемо, чи помираємо, – завжди Господні.
9. Бо Христос задля того й помер і воскрес, і ожив, щоб володарювати й над мертвими й над живими.
10. А ти нащо осуджуєш брата твого? Або ти, що ганьбиш брата свого? Усі ми постанемо на суд Христів.
11. Бо написано: Живу Я, каже Господь, переді Мною схилиться кожне коліно, і всілякий язик буде сповідувати Бога.
12. Отож, кожний із нас дасть за себе звіт Богові.
13. То ж не будемо вже осуджувати один одного, а краще міркуйте про те, як чинити так, щоб не надати братові підстави для спотикання чи спокуси.
14. Я знаю і певен у Господі Ісусі, що немає нічого в самому собі нечистого; тільки для того, хто вважає щось нечистим, для того нечисте.
15. А якщо через їжу зажурений твій брат, то ти вже не з любови чиниш; не погуби твоєю поживою того, за кого Христос помер.
16. Нехай же не ганьбиться ваше добре ім?я.
17. Бо Царство Боже не їжа і пиття, але праведність і мир, і радість у Святому Дусі.
18. Хто цим служить Христові, той угодний Богові і достойний схвалення від людей.
19. Отож, будемо шукати того, що служить для миру і для взаємного напуття.
20. Заради їжі не руйнуй справи Божої: все чисте, але погано людині, котра їсть на спокусу.
21. Краще не їсти м?яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат Твій спотикається, або спокушається, чи падає на силі.
22. Ти маєш віру? Май її в самому собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе за те, що вибирає.
23. А той, що сумнівається, якщо їсть, осуджується, тому що не з віри, а все, що не з віри, – гріх.
24. А Тому, Хто може упевнити вас з благовістя мого і проповіді Ісуса Христа, за одкровенням таємниці; про котру від одвічних часів не було мовлено,
25. Але котра нині явлена, і через писання пророчі, з веління вічного Бога, сповіщена всім народам, для підкорення їх вірі,
26. Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки. Амінь.
Римлян 15
Кожний допомагай братові за прикладом Христа.
1. Ми, міцні, мусимо терпіти немочі безсилих і не собі допомагати:
2. Кожний з вас має допомагати ближньому, на добро, для науки,
3. Бо Христос також не Собі догоджав, ось, як написано: Лихослів?я тих, що лихословлять Тебе, впали на Мене.
4. А все, що написане передніше, написане нам для науки, щоб ми терпінням і втіхою з Писань зберігали надію.
5. А Бог терпіння і втіхи нехай дарує вам бути однодумцями поміж собою, за вченням Ісуса Христа.
6. Щоб ви в одну душу, єдиними устами прославляли Бога і Батька Господа нашого Ісуса Христа.
7. А тому приймайте один одного, як Христос прийняв вас у славу Божу.
8. Розумію те, що Ісус Христос став служителем для обрізаних – заради істини Божої, щоб звершити обіцяне батькам.
9. А для поганів – з милости, аби прославляли Бога, як написано: За те буду прославляти Тебе, Господе, між поганами, і буду співати йменню Твоєму.
10. І ще сказано: Звеселіться, погани, з народом Його.
11. І – ще: Хваліть Господа, усі погани, і прославляйте Його усі народи.
12. Ісая також каже: Буде корінь Єссеїв, і постане, щоб володіти народами; на Нього погани сподіватися будуть.
13. А Бог надії нехай виповнить вас усілякою радістю і миром у вірі, щоб ви силою Духа Святого збагатилися надією.
14. І сам я певен про вас, браття мої що й ви виповнені добротою та всіляким пізнанням і можете наставляти один одного.
15. Але писав вам, браття, з певною сміливістю, почасти неначе нагадуванням вам, з даної мені від Бога благодаті,
16. Бути служителем Ісуса Христа у поганів і звершувати священодіяння благовістя Божого, щоб це приношення поганів, як буде освячене Духом Святим, було вельми приємне Богові.
17. Через те я можу похвалитися в Ісусі Христі в тому, що стосується Бога;
18. Бо не насмілюся сказати про щось таке, чого не звершив через мене Христос, у підкорені поганів вірі, словом і ділом.
19. Силою ознак і чудес, силою Духа Божого, аж так, що благовістя Христове поширене мною від Єрусалиму і околиць аж до Іллірика.
20. Причому, я старався благовістити не там, де вже було відоме ймення Христове, щоб не споруджувати на чужій основі.
21. Але, як написано: Ті, що не мають про Нього свідчень, побачать, а ті, що не чули, пізнають.
22. Якраз це й чинило мені щоразу перешкоди прийти до вас.
23. А нині, не маючи такого місця в цих країнах, і з давніх літ бажаючи прийти до вас,
24. Тільки-но започаткую мандрівку до Іспанії, прийду до вас. Бо сподіваюся, що, проходячи, побачуся з вами, і що ви проведете мене туди, як тільки-но навтішаюся спілкуванням з вами хоч трохи.
25. А тепер я йду до Єрусалиму, аби послужити святим;
26. Бо Македонія і Ахая з добрим серцем збирають певну милостиню для бідних поміж святими в Єрусалимі.
27. Бо визнали за добродіяння, а ще ж боржники вони перед ними. Бо якщо погани стали учасниками в їхньому духовному, то мусять також їм послужити в тілесному.
28. Виконавши це і належним чином допровадивши цей щедрий плід доброго серця, я вирушу через ваші місця до Іспанії.
29. І певен, що, коли прийду до вас, то прийду з повнотою Христового благословення.
30. А втім, благаю вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов?ю Духа, помагайте мені в молитвах за мене до Бога,
31. Щоб мені звільнитися від невіруючих в Юдеї і щоб служіння моє для Єрусалиму були вельми приємне святим,
32. Щоб мені в радості, якщо Богові угодно, прийти до вас і заспокоїтися з вами.
33. А Бог миру нехай буде з усіма вами. Амінь.
Римлян 16
Доручення і привітання друзям.
1. Представляю вам Фіву, сестру нашу, дияконису церкви в Кенхреях.
2. Прийміть її для Господа, як личить святим, і допоможіть їй, в чому вона буде мати потребу у вас, бо вона також була помічницею багатьом і мені самому.
3. Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, –
4. Котрі голови свої за душу мою клали, яким не я один вдячний, але також усі церкви із поганів, – і домашню їхню церкву.
5. Вітайте улюбленого мого Епенета, котрий є первісток Ахаї для Христа.
6. Вітайте Марію, котра багато потрудилася для нас.
7. Вітайте Андроніка і Юнію, родичів моїх і в?язнів зі мною, що прославилися поміж Апостолами і передніше від мене увірували у Христа.
8. Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
9. Вітайте Урбана, співробітника нашого у Христі, і Стахія, любого мені.
10. Вітайте Апеллеса, випробуваного у Христі. Вітайте вірних з дому Аристовулового.
11. Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте з домашніх Наркісса, тих, котрі в Господі.
12. Вітайте Трифену і Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте Персиду улюблену, котра багато попрацювала в Господі.
13. Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його і мою.
14. Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія та інших братів, що з ними.
15. Вітайте Філолога і Юлію, Нірея і сестру його, і Олімпіяна, і всіх з ними святих.
16. Вітайте один одного з цілуванням святим. Вітають вас усі церкви Христові.
17. Благаю вас, браття, остерігайтеся тих, що спричиняють роз?єднання і спокуси усупереч ученню, котрого ви навчилися, і ухиляйтеся від них;
18. Бо такі люди служать не Господові нашому Ісусові Христу, а своєму череві, і приязню та красномов?ям спокушають серця простодушних.
19. Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас, але бажаю, щоб ви були мудрі на добро і прості на зло.
20. А Бог миру потопче сатану під ногами вашими невдовзі. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами! Амінь.
21. Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Луцій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
22. Вітаю вас у Господі і я, Тертій, що писав це послання.
23. Вітає вас Гай, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Ераст, скарбник міський, і брат Кварт.
24. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами! Амінь.