ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАРКА

Євангелія від Марка
Марка 1
Служіння Івана Хрестителя; Його свідчення про Ісуса
(Мт.3:1-11; Лук.3:1-16; Ів.1:6-8; 19-28)
1. Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого,
2. Як написано у пророків: Ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, котрий приготує шлях Твій перед Тобою.
3. Голос волаючого в пустелі: Приготуйте шлях Господові, рівняйте стежки Йому.
4. З?явився Іван, хрестячи в пустелі і проповідуючи хрещення каяття для прощення гріхів.
5. І приходила до нього вся країна Юдейська і єрусалимляни, і хрестилися від нього всі в річці Йордан, сповідуючи свої гріхи.
6. А носив Іван одежу з верблюдячого волосу і шкуратяний пояс на крижах своїх, і їв сарану та дикий мед.
7. І проповідував, кажучи: Йде за мною Сильніший від мене, у Котрого я негідний, нахилившися, розв?язати ремінця на Його взутті;
8. Я хрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим.
9. І сталося за тих днів, прийшов Ісус із Назарету Галілейського і хрестився від Івана в Йордані.
10. І коли виходив з води, тієї ж миті побачив Іван, що небо розхилилося, і Духа, мов голуба, що сходив на Нього.
11. І голос прилинув із небес: Ти Син Мій улюблений, в Котрому Моя добра воля.
12. І зараз же потому Дух повів Його в пустелю.
13. І був Він там, у пустелі, сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звіротою; і Ангели служили Йому.
14. Потому, як Івана спровадили в тюрму, прийшов Ісус до Галілеї, проповідуючи Євангелію Царства Божого.
15. І казав, що виповнився час і наблизилося Царство Боже: Покайтеся і віруйте в Євангелію.
16. А коли проходив поблизу моря Галілейського, побачив Симона та Андрія, брата його, що закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
17. І сказав їм Ісус: Ідіть за Мною, і Я вчиню, що ви будете ловцями людей.
18. І тієї ж хвилі вони покинули сіті свої й пішли слідом за Ним.
19. А як пройшов звідти недалеко, Він побачив Якова Зеведеєвого та Івана, брата його, що також у човні лагодили сіті,
20. І відразу покликав їх. І вони залишили батька свого Зеведея у човні з найманцями, пішли слідом за Ним.
21. І прийшли до Капернауму; і невдовзі в суботу зайшов Він до синагоги і навчав.
22. І дивувалися з Його науки, бо Він навчав їх, як Той, що має владу, а не так, як оті книжники.
23. А в синагозі їхній був чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав:
24. Залиши нас самих! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
25. Але Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни і вийди з нього.
26. Тоді дух нечистий труснув ним, закричав дужим голосом і вийшов з нього.
27. І всі жахнулися і почали один одного запитувати: Що це? Що це за вчення нове, що Він духам нечистим наказує владно, і вони підкоряються Йому?
28. І невдовзі розійшлася про Нього чутка по всіх околицях у Галілеї.
29. А коли незабаром вийшли із синагоги, то прийшли в дім Симона та Андрія, з Яковом та Іваном.
30. А теща Симонова лежала в гарячці; то йому відразу сказали про неї.
31. Він підійшов і підняв її, узяв її за руку; і гарячка тієї ж хвилі залишила її, і вона почала прислуговувати їм.
32. А як настав вечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.
33. І все місто зібралося біля дверей.
34. І Він уздоровив багатьох, що страждали різними хворощами; повиганяв багатьох бісів і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він – Христос.
35. А вранці, коли підвівся вельми раненько, вийшов і попростував у пустельну місцину, і там молився.
36. А Симон і ті, що були з Ним, пішли за Ним;
37. А коли знайшли Його, сказали Йому: Усі шукають Тебе.
38. Він сказав їм: Ходімо у найближчі поселення й міста, щоб Мені й там проповідувати, бо Я для цього прийшов.
39. І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галілеї і виганяв бісів.
40. Прийшов до Нього прокажений і, благаючи Його і падаючи перед Ним на коліна, сказав Йому: Якщо хочеш, можеш мене очистити.
41. Ісус змилосердився над ним, простягнув руку, торкнувся до нього і сказав йому: Хочу, очистись.
42. По цих словах проказа миттю зійшла з нього, і він став чистим.
43. Ісус глянув на нього суворо, і відразу відпустив його,
44. Сказавши йому: Гляди, нікому нічого не кажи; але піди, покажися священикові і принеси за очищення твоє, що звелів Мойсей, на свідчення їм.
45. А він вийшов і почав проголошувати і розповідати про подію, аж так, що Ісус уже не міг відкрито зайти до міста, але був поза ним, у місцинах пустельних. І приходили до Нього звідусіль.
Марка 2
Уздоровлення недужого (Мт.9:1-8; Лук.5:18-26)
1. За кілька днів Він знову прийшов до Капернауму; і чутка пішла, що Він у домі.
2. Відразу зібрався натовп, аж біля дверей не стало місця; і Він повідав їм слово.
3. І прийшли до Нього з недужим, котрого несли четверо;
4. І, не маючи можливости наблизитися до Нього через велелюддя, розібрали стелю дому, де Він був і, прокопавши її, опустили постіль, на котрій лежав розслаблений.
5. Ісус побачив їхню віру і сказав недужому: Сину! Прощаються тобі гріхи твої.
6. Тут сиділи деякі із книжників і міркували в серцях своїх:
7. Чого це Він так зневажає Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?
8. Ісус відразу пізнав духом Своїм, що вони отак міркують у собі, і сказав їм: Навіщо так мислите в серцях ваших?
9. Що легше? Чи сказати недужому: “Прощаються тобі гріхи”? Чи сказати: “Підведися, візьми свою постіль і ходи”?
10. Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – каже недужому:
11. Тобі кажу: Підведися, візьми постіль свою і йди у дім твій.
12. Він відразу підвівся, узяв постіль і вийшов перед усіма, і всі дивувалися і прославляли Бога, кажучи: Ніколи нічого подібного ми не бачили!
13. І знову Ісус вийшов до моря; і увесь народ пішов до Нього, і Він навчав їх.
14. А коли проходив, то побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: Іди за Мною. І він підвівся й пішов слідом за Ним.
15. І коли Ісус приліг у домі його, прилягли з Ним і учні Його, і багато митників і грішників; бо їх було багато і вони йшли слідом за Ним.
16. Книжники і фарисеї, побачивши, що Він їсть із митниками і грішниками, казали учням Його: А це ж чому Він їсть і п?є з митниками та грішниками?
17. Зачувши те, Ісус сказав їм: Не здорові потребують лікаря, але недужі; Я прийшов покликати не праведників, але грішників до каяття.
18. Учні Іванові і фарисейські постилися. Прийшли до Нього і кажуть: Чому учні Іванові і фарисейські постяться, а Твої учні не постяться?
19. І сказав їм Ісус: Чи можуть поститися сини світлиці шлюбної, коли з ними наречений? Доки з ними наречений, не можуть поститися;
20. Але надійдуть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів.
21. Ніхто до старої одежі не пришиває латки з нової тканини; інакше нова латка збіжиться на старій одежі і діра стане ще більшою.
22. Ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки: інакше молоде вино порве бурдюки, і вино витече, і бурдюки пропадуть; але вино молоде слід вливати у нові бурдюки.
23. І трапилося Йому в суботу проходити засіяними ланами, і учні Його, йдучи дорогою, почали зривати колоски.
24. І фарисеї сказали Йому: Дивися, до чого вони вдаються в суботу, хоч цього не можна робити ?
25. Він сказав їм: Невже ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли мав потребу і був голодний сам і ті, що були з ним?
26. Коли увійшов він до Божого дому за першосвященика Авіятара і їв хліби приношення, котрих не можна було їсти, окрім священиків, і дав також тим, що були з ним?
27. І сказав їм: Субота для людини, а не людина для суботи;
28. А тому Син Людський є Господь і суботи.
Марка 3
Ісус у суботу уздоровлює висхлу руку.
1. І прийшов знову в синагогу; там був чоловік, що був сухорукий,
2. І спостерігали за Ним, чи не уздоровить в суботу, щоб Його звинуватити.
3. А Він сказав сухорукому чоловікові: Стань посередині.
4. А їм сказав: Чи треба в суботу чинити добро або ж зло чинити? Душу врятувати чи погубити? Але вони мовчали.
5. І, гнівно глянувши на них, зажурений, що їхні серця ожорсточилися, сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він простягнув, і рука його стала здоровою, як друга.
6. А фарисеї вийшли наразі і квапливо почали радитися разом із іродіянами супроти Нього (Ісуса), як погубити Його.
7. Але Ісус із учнями Своїми рушив до моря, і за Ним слідом пішов великий натовп народу з Галілеї та Юдеї,
8. З Єрусалиму, з Ідумеї, і з-за Йордану. А також поселяни, що мешкали на околицях Тиру і Сидону, як почули, що Він звершував, йшли до Нього у величезній кількості.
9. І сказав учням Своїм, щоб готовий був для Нього човен з причини велелюдности, аби не вчинили тісняви біля Нього.
10. Тому що багатьох Він уздоровив, і то так, що багато з них, котрі мали виразки (на тілі) кинулися до Нього, щоб торкнутися Його.
11. І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти – Син Божий!
12. Але Він суворо забороняв їм, щоб вони не виявляли Його.
13. Відтак вийшов на гору і покликав до Себе, кого сам бажав; і прийшли до Нього.
14. І визначив із них дванадцятьох, аби з Ним були, і щоби посилати їх на проповідь.
15. І щоб вони мали владу уздоровлювати від недуг і виганяти бісів.
16.Настановив Симона, якому дав ім?я Петро;
17. Якова Зеведеєвого та Івана, брата Якова, і дав їм ймення Воанергес, цебто “Сини грому”,
18. Андрія, Пилипа, Варфоломія і Матвія, Хому і Якова Алфеєвого, Тадея і Симона Кананіта,
19. Та Юду Іскаріотського, котрий зрадив Його.
20. І прийшли в дім; і знову зійшовся народ аж так, що вони й хліба не могли з?їсти.
21. Коли почули про це ближні Його, то пішли, щоб забрати Його, бо казали, що Він нестямний.
22. А книжники, що прийшли з Єрусалиму, казали, що Він має в Собі Вельзевула, і виганяє демонів силою бісівського князя.
23. І прикликав їх і говорив їм притчами: Як може сатана виганяти сатану?
24. Якщо царство розділиться саме в собі, не може встояти таке царство;
25. І якщо дім розділиться сам у собі, не зможе устояти той дім;
26. І якщо сатана повстав супроти себе самого і розділився, не може встояти, але прийшов кінець йому;
27. Ніхто-бо не може вдертися в дім дужого і пограбувати майно його, якщо передніше не зв?яже дужого, – й аж тоді пограбує господ у його.
28. Істину кажу вам: Простяться синам людським усі гріхи і зневага, якою б вони не зневажали;
29. Але хто буде зневажати Духа Святого, тому не буде прощення повіки, але належить він вічному осудженню.
30.Це сказав Він, тому що казали вони: У Ньому нечистий дух.
31. І прийшли Матір і брати Його, і, стоячи поза домом, послали до Нього покликати Його.
32. А біля Нього сидів народ. І сказали Йому: Ось, Мати Твоя і брати Твої, і сестри Твої, поза домом, кличуть Тебе.
33. І відповідав їм: Хто матір Моя і брати Мої?
34. І оглянувши тих, що сиділи довкола Нього, сказав: Ось мати Моя і брати Мої;
35. Бо хто буде виконувати волю Божу, той Мені брат, і сестра, і матір.
Марка 4
Притча про Царство Боже. Про сівача (Мт.13:1-17; Лук.8:4-10).
1. І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього безліч народу, аж так, що мусив зайти в човен і сидів на воді, а увесь народ був на березі біля моря.
2. І навчав їх притчами багато і в навчанні Своєму казав їм:
3. Слухайте: Ось, вийшов сівач сіяти;
4. І коли сіяв, сталося, що одне (зерно) упало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його;
5. А інше впало на кам?янисту місцину, де замало йому грунту, і невдовзі зійшло, тому що грунт був не глибокий;
6. А коли зійшло сонце, зав?яло, тому що не мало коріння, й засохло;
7. А деяке впало в терня, і терня виросло й заглушило насіння, і воно не дало плоду;
8. А ще інше впало на добру землю і дало плід, котрий зійшов і виріс, і принесло: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше.
9. І сказав їм: Хто має вуха слухати, нехай чує!
10. А коли залишився без народу, ті, що були близько біля Нього разом з дванадцятьма учнями, запитали Його про притчу.
11. І сказав їм: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим зовнішнім все подається в притчах.
12. Тож вони своїми очима можуть дивитися і не бачити, і своїми вухами можуть слухати, і не розуміють, нехай же не навернуться, щоби прощені були їм гріхи їхні.
13. І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? А як же вам зрозуміти всі притчі?
14. Сівач слово сіє.
15.Посіяне при дорозі означає тих, в котрих сіється слово, але до котрих, коли почують, тієї ж хвилі приходить сатана і викрадає слово, посіяне в серцях їхніх.
16. У такий спосіб посіяне на кам?янистій місцині також означає тих, котрі, коли почують слово, тієї ж миті з радістю приймають його.
17. Але не мають у собі коріння і непостійні; потім, коли прийде скорбота чи гоніння за слово, відразу спокусяться.
18. Посіяне в тернях означає тих, що чують слово,
19. Але в котрих клопоти віку цього, омана багатства та інші пожадання, входячи в них, глушать слово і воно буває без плоду.
20. А посіяне в добрий грунт означає тих, котрі слухають слово, і приймають, і приносять плід, один у тридцять, інший в шістдесят, а ще інший – у сто разів більше.
21. І сказав їм: Чи для того приносять свічку, аби поставити її під посудину чи під ліжко? Чи не для того, аби поставити її на свічнику?
22. Немає нічого утаємниченого, що не стане явним; і нічого не буває потаємного, що не вийде назовні.
23. Якщо хтось має вуха слухати, нехай чує!
24. І сказав їм: Завважуйте, що чуєте: Якою мірою міряєте, такою відміряно буде вам, і додасться вам, що слухаєте.
25. Бо хто має, тому додасться, а хто не має, у того відбереться те, що має.
26. І сказав: Царство Боже схоже на те, як чоловік насіння в землю кидає,
27. І спить, і підводиться вночі і вдень, і, як насіння сходить і росте, не відає він;
28. Бо земля сама собою приносить вруно, потім колосся, а відтак повне зерно на колосі;
29. А коли дозріє плід, негайно посилає серп, тому що настали жнива.
30. І сказав: До чого уподібнимо Царство Боже? Чи якою притчею зобразимо його?
31. Воно – як зерно гірчичне, котре, як сіється в землю, найменше з усього насіння землі;
32. А коли, посіяне, сходить і стає найбільшим з-поміж усіх злаків, і пускає великі гілки аж так, що в затінку його можуть ховатися птахи небесні.
33. І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли чути;
34. Без притчі не навчав їх, а учням Своїм наодинці з ними пояснював усе.
35. Увечері того дня сказав їм: Перепливемо на той бік (озера).
36. І вони відпустили народ, взяли Його (Ісуса) з собою, як був Він у човні, з Ним були також інші човни.
37. І зчинилася велика буря; хвилі били в човен аж так, що він уже виповнювався водою.
38. А Він спав на кормі на підвищенні. Його розбудили й сказали Йому: Учителю! Невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39. І, підвівшися, Він заборонив вітрові і сказав морю: Вгамуйся, затихни! І вітер затих, і вчинилася глибока тиша.
40. І сказав їм: Чому ви такі боязкі? Чи у вас віри немає?
41. І виповнилися страхом великим, і гомоніли поміж собою: Хто ж це Такий, що й вітер, і море підкоряються Йому?
Марка 5
Уздоровлення біснуватого в Гадарі.
1. І припливли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2. І коли вийшов Він із човна, то наразі стрів Його чоловік, що вискочив з гробів – він мав у собі нечистого духа;
3. Він мав житло в гробах, і ніхто не міг його зв?язати навіть ланцюгами;
4. Тому що багато разів його заковували в ланцюги, але він розривав їх і розбивав кайдани, і ніхто не міг його упокорити;
5. Завше, вночі і вдень, в горах і гробах, кричав він і бився об каміння.
6. Коли побачив Ісуса здалеку, то прибіг і вклонився Йому,
7. А тоді закричав дужим голосом і сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8. Бо Ісус сказав йому: Вийди, дух нечистий, з цього чоловіка!
9. І запитав його: Як тебе звати? І він сказав у відповідь: Легіон ім?я мені, тому що нас багато.
10. І вельми просили Його, щоб не виганяв їх геть з країни тієї.
11. А там недалеко біля гори паслося велике стадо свиней.
12. І просили Його нечисті духи, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб нам увійти до них.
13. Ісус відразу дозволив їм: І нечисті духи, вийшовши, у свиней увійшли; і ринуло стадо з крутояру в море; а було їх близько двох тисяч; і потопилися в морі.
14. А ті, що пасли свиней, побігли і розповіли в місті і в поселеннях. І мешканці вийшли подивитися, що сталося.
15. Прийшли до Ісуса й побачили, що біснуватий, в котрому був легіон, сидить і одягнутий, і при здоровому глузді, й злякалися.
16. А ті, що бачили, оповіли їм, як усе те сталося з біснуватим, і про свиней.
17. І почали просити Його, щоб залишив їхній край.
18. І коли Він зайшов до човна, той, що був біснуватим, просив Його, аби лишитися при Ньому.
19. Але Ісус не дозволив Йому, сказавши: Йди додому, до своїх, і розкажи їм, що вчинив з тобою Господь і як помилував тебе.
20. І пішов, і почав проповідувати в Десятимісті, що вчинив з ним Ісус. І всі дивувалися.
21. Коли Ісус знову переплив човном на другий берег, зібралося до Нього безліч народу. Він був біля моря.
22. І ось, приходить один із старших синагоги, на ім?я Яір, і, забачивши Його, падає до ніг Йому.
23. І вельми просить Його, кажучи: Доня моя помирає; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і лишилася живою.
24.Ісус пішов за ним. За Ним безліч народу простувало слідом і тіснили Його.
25. Одна жінка, котра дванадцять літ страждала на кровотечу,
26. Багато натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та жодної помочі з того не мала, а здоров?я її ще погіршало, –
27. Вона вже чула про Ісуса, а тому підійшла в юрбі ззаду і торкнулася Його одежі;
28. Бо казала (собі): Якщо бодай до Його одежі торкнуся, то уздоровлюся.
29. І тієї ж миті припинилася в неї кровотеча, і вона відчула в тілі, що уздоровлена від хвороби.
30. Водночас Ісус відчув Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, і звернувся до народу і сказав: Хто торкнувся до Моєї одежі?
31. Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тіснить Тебе, і кажеш: Хто торкнувся до Мене?
32. Але Він поглянув довкола, аби побачити ту, котра це вчинила.
33. Жінка у страхові і в трепеті, відаючи, що з нею сталося, упала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34. Але Він сказав їй: Доню! Віра твоя врятувала тебе; іди з миром і здоровою будь від твоєї недуги.
35. Коли Він ще казав це, прийшли від старшини синагоги і сказали: Донька твоя померла; нащо завдаєш клопоту Вчителеві?
36. Але Ісус, зачувши ці слова, відразу сказав чільникові синагоги: Не бійся, тільки віруй.
37. І не дозволив нікому йти слідом за Собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.
38. Коли прийшов у дім до старшини синагоги, то побачив замішання, і тих, що плакали і голосили вельми.
39. Зайшовши, сказав їм: Чого збентежилися і плачете? Дівчина не вмерла, але спить.
40. І сміялися над Ним. Але Він спровадив усіх, узяв із Собою батька і матір дівчини і тих, що були з Ним, і зайшов туди, де юнка лежала.
41. І взяв Він за руку юнку і сказав їй: “Таліта, кумі”, що означає: Кажу тобі – підведися!
42. І юнка тієї ж миті підвелася і почала ходити, і було їй літ дванадцять. А ті, що дивилися, вельми жахнулися з дива великого.
43. І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, а ще сказав, аби дали їй їсти.
Марка 6
Ісус знову в Назареті.
1. Звідти вийшов Він і прийшов на Свою батьківщину; слідом за Ним пішли й учні Його.
2. Коли настала субота, Він почав навчати у синагозі; і багато з тих, що слухали, з подиву казали: Звідки це в Нього? Що це за премудрість, що Йому дана, і яким чином такі дива вчиняються Його руками?
3. Чи не тесля Він, син Маріїн, брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Чи не тут поміж нами Його сестри? І спокушалися через Нього.
4. А Ісус сказав їм: Не буває пророка без пошани, хіба що на батьківщині своїй і в родичів, а також у домі своєму.
5. І не міг звершити там жодного дива; тільки на небагатьох недужих поклав руки і уздоровив їх.
6. І дивувався з їхньої невіри. Потім ходив по довколишніх поселеннях і навчав.
7. А тоді прикликав дванадцятьох і почав посилати їх по двоє і дав їм владу над нечистими духами.
8. І заповідав їм нічого не брати в дорогу, окрім одного посоха: ні торбини, ні хліба, ані мідяків у поясі,
9. Але взутися у просте взуття і не вдягатися у дві одежі.
10. І сказав їм: Якщо десь увійдете в дім, залишайтеся в ньому, аж доки не вийдете з тої місцини.
11. І якщо хтось не прийме вас, і не буде слухати вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох із ваших ніг, як свідчення супроти них. Істину вам повідую: Краще буде Содомові і Гоморі у день суду, аніж тому місту.
12. Вони пішли і проповідували каяття;
13. Виганяли багатьох бісів і багатьох недужих намащували оливою і уздоровлювали.
14. А цар Ірод, коли зачув про Ісуса, – бо ймення Його стало відомим, – казав: Це Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому великі дива виявляють себе через Нього.
15. Інші казали: Це – Ілля. А ще інші запевняли: Це – пророк, або ж як один із пророків.
16. А Ірод, як почув, сказав: Це Іван, котрому я голову відтяв; він воскрес із мертвих.
17. Бо цей Ірод, пославши був, узяв Івана і ув?язнив його у в?язниці за Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, що одружився з нею.
18. Бо Іван казав Іродові: Ти не можеш мати дружину брата твого.
19. А Іродіяда виповнювалася люттю на нього, жадала вбити його, але не могла.
20. Бо Ірод боявся Івана, відаючи, що він муж праведний і святий і беріг його; багато робив, дослухаючись його, і вдоволено слухав його.
21. Та настав сприятливий день, коли Ірод на день своїх уродин учинив бенкет своїм вельможам, тисяцьким і старшинам галілейським, –
22. Донька Іродіяди увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що лежали з ним. Цар сказав дівчині: Проси у мене, чого прагнеш, і дам тобі.
23. І присягався їй: Чого не попросиш у мене, дам тобі, навіть половину мого царства.
24. Вона вийшла і запитала у матері своєї: Чого просити? Та відповіла: Голову Івана Хрестителя!
25. І вона негайно пішла до царя, і квапливо просила, кажучи: Хочу, щоб ти мені зараз же дав на тарелі голову Івана Хрестителя.
26. Цар вельми зажурився; але заради присяги і тих, що лежали з ним, не захотів їй відмовити.
27. І негайно пославши зброєносця, цар наказав принести голову його.
28. Він пішов, відтяв йому голову у в?язниці і приніс голову його на тарелі, і віддав її дівчині, а юнка віддала її матері своїй.
29. А учні його, як почули, прийшли й забрали тіло його і поклали його у гробі.
30. І зібралися Апостоли до Ісуса і оповіли Йому все, і що вчинили, і чого навчили.
31. Він сказав їм: Рушайте ви одні в пустельну місцину і спочиньте трохи. Бо вельми було багато таких, що приходили й відходили, тож і їсти їм не було коли.
32. І подалися в пустельну місцину в човні самі.
33. Народ бачив, як вони відпливали, і чимало їх упізнавали їх; і бігли туди пішки із усіх міст, і випередили їх, і зібралися до Нього.
34. Ісус, коли вийшов, побачив багато народу і пожалів його, тому що вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх щедро.
35. І оскільки часу минуло багато, учні Його наблизилися до Нього, і сказали: Місцина тут пустельна, а час уже пізній;
36. Відпусти їх, щоб вони пішли в довколишні поселення і купили собі хліба; бо не мають чого їсти.
37. Він сказав їм у відповідь: Ви дайте їм їсти. І сказали Йому: Хіба нам треба піти і купити хліба на двісті динаріїв, і дати їм їсти?
38. Але Він запитав у них: Скільки у вас хлібів? Підіть, подивіться. Вони дізналися і сказали: П?ятеро хлібів і дві рибини.
39. Тоді звелів їм посадовити всіх гуртками на зеленій траві.
40. І посідали рядочками по сто і по п?ятдесят.
41. Він узяв п?ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив і переламав хліби й дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини розділив на всіх.
42. І їли всі, і наситилися;
43. І набрали кусків хліба і останків від рибин дванадцять повних кошиків;
44. А було тих, що їли хліби, – близько п?яти тисяч мужів.
45. А Він зараз же примусив учнів Своїх зайти в човен і попливти передніше на той бік до Віфсаїди, доки Він відпустить народ.
46. І відпустив їх, і пішов на гору помолитися.
47. Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48. І побачив, як вони бідують, веслуючи, бо вітер був супротивний; близько четвертої сторожі вночі підійшов до них, йдучи по воді, і хотів проминути їх.
49. А вони, коли побачили Його, то подумали, що це привид, і закричали.
50. Бо всі бачили Його і злякалися. І тієї ж хвилі Він озвався до них, і сказав їм: Бадьортеся; це Я, не бійтеся.
51. І ступив до них у човен; і вітер затих. І вони вельми дивувалися в собі і вражалися.
52. Бо не осмислили дива над хлібами, тому що серце їхнє було закам?яніле.
53. І коли перепливли, прибули на землю Генісаретську і пристали до берега.
54. Коли вийшли вони з човна, відразу мешканці, впізнавши Його, оббігли всі околиці ті і почали на ношах приносити недужих туди, де Він, як запевняли, був.
55. І куди б не приходив Він, чи в поселення, чи в міста, чи в села, клали хворих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм торкнутися хоча б до крайчика одежі Його, і котрі торкалися до Нього, уздоровлювалися.
Марка 7
Божі заповіді вищі приписів людських.
1. Зібралися до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалиму;
2. І побачили деяких із учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими руками, і докоряли за це.
3. Бо фарисеї і всі юдеї трималися звичаїв старших, не їдять, старанно не помивши рук;
4. І коли прийдуть з торжищ, також не їдять, доки не обмиються. Є ще багато такого, чого вони поклали дотримуватися: пильнують обмивання чаш, глеків, казанів та іншого посуду з міді та столів.
5. Потім запитали Його фарисеї і книжники: Чому учні Твої не вчиняють за звичаями давніх, але немитими руками їдять хліб?
6. Він сказав їм у відповідь: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Люди ці шанують Мене устами, а серце їхнє задалеко від Мене.
7. Але марно шанують Мене, навчаючи учення і заповідей людських;
8. Бо ось ви залишили заповідь Божу, пильнуєте звичаїв людських, обмивання чаш і глеків, і чините багато іншого, схожого на згадане.
9. І сказав їм: Чи добре, що ви нехтуєте заповіддю Божою, аби дотриматися своїх звичаїв?
10. Бо Мойсей сказав: Шануй батька свого і матір свою; і той, хто лихословить батька чи матір, смертю нехай помре.
11. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Корван , або дар Богові те, чим ви могли б від мене скористатися.
12. Тим самим не даєте змоги зробити щось для батька свого чи матері своєї,
13. Порушуючи слово Боже переказами вашими, котрі ви самі склали; чините багато такого, що схоже на згадане.
14. А Він прикликав увесь народ і казав їм: Слухайте Мене і розумійте.
15. Усе, що входить у людину із зовні, не може опоганити її, але те, що виходить з неї, може опоганити людину.
16. Якщо хтось має вуха чути, нехай чує!
17. І коли Він від народу зайшов у дім, учні Його запитали в Нього про притчу.
18. Він сказав їм: Невже й ви такі нерозважливі? Невже не розумієте, що все те, що входить в людину із зовні, не може опоганити її?
19. Тому що не в серце його входить, а в черево, і виходить геть, чим очищається всілякий харч.
20. Далі сказав: Те, що виходить з людини, опоганює людину;
21. Тому що з нутра, із серця людини виходять недобрі заміри, перелюб, блуд, убивство,
22. Крадіж, лихварство, злоба, підступність, безсоромність, завидюще око, зневага Бога, пихатість і безглуздя.
23. Усе це зло з нутра виходить і опоганює людину.
24. І, вирушивши звідти, прийшов на терени Тирські та Сидонські; а коли зайшов у дім, не захотів, щоби хтось упізнав, але не міг утаємничитися.
25. Бо почула про Нього жінка, у котрої донька мала нечистого духа, і невдовзі прибігла й припала Йому до ніг;
26. А була та жінка з поган, родом сирофінікійка, і просила Його, щоб вигнав біса з її доньки.
27. Але Ісус сказав їй: Дай передніше насититися дітям; бо не добре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28. Але вона сказала Йому у відповідь: Так, Господе; проте й пси під столом їдять крихти у дітей.
29. І сказав їй: За слово це йди собі; демон вийшов із твоєї доньки.
30. Коли вона повернулася до свого дому, то виявила, що демон вийшов, а донька лежить на постелі.
31. Коли вийшов із теренів тирських і сидонських, Ісус знову попростував до моря Галілейського через володіння Десятимістя.
32. І привели до Нього глухого недорікуватого і попросили Його покласти на нього руку.
33.Ісус одвів його трохи від народу, вклав пальці Свої у вуха йому, а тоді сплюнув і торкнувся його язика.
34. А тоді глянув на небо, зітхнув і сказав йому: Еффата, цебто “Відкрийся!”.
35. І тієї ж миті відкрився в нього слух, і пута його язика урвалися, і почав говорити чисто.
36. І наказав їм не говорити нікому. Але скільки він не забороняв їм, вони ще палкіше розголошували.
37. І вельми дивувалися і казали: Усе добре вчиняє: і глухим дає чути, а німим – говорити!
Марка 8
Наситилося чотири тисячі народу.
1. За тих днів, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм:
2. Жаль Мені народу, що вже три дні зі Мною, але нічого не їсть;
3. Якщо голодними відпущу їх до осель їхніх, то знесиліють у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.
4. Учні Його відповідали Йому: Звідки хтось зміг би взяти тут у пустелі хлібів, щоб нагодувати їх?
5. І запитав у них: Скільки у вас хлібів? Вони сказали: Сім.
6. Тоді звелів народові прилягти на землю; і, взявши сім хлібів і подякувавши, переламав і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.
7. Було в них також трохи рибин; благословивши, Він звелів роздавати і їх.
8. І їли і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, сім кошиків.
9. А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10. І відразу зайшов до човна з учнями Своїми, прибув до Далманутського краю.
11. Вийшли фарисеї, почали з Ним сперечатися і вимагали від Нього ознак на небі, – спокушали Його.
12. І Він, глибоко зітхнувши, сказав: Нащо рід цей вимагає ознак? Істину вам кажу, не дасться родові цьому ознака.
13. І покинув їх – знову зайшов до човна і відплив на той бік.
14. При цьому учні Його забули взяти хлібів і, окрім одного хліба, не мали з собою в човні.
15. А Він заповідав їм, кажучи: Глядіть, бережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16. І міркували поміж собою, говорячи: Це означає, що немає хлібів у нас.
17. Ісус дізнався про те, тому сказав їм: Чому хвилюєтеся, через те, що немає у вас хлібів? Ви й досі не розумієте і не тямите? Чи досі у вас закам?яніле серце?
18. Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? І не пам?ятаєте?
19. Коли Я п?ять хлібів переламав для п?яти тисяч люду, скільки кошиків, повних кусками хліба ви набрали? Сказали Йому: Дванадцять.
20. А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків ви набрали залишених кусків? Сказали: Сім.
21. І сказав їм: Як же ви не розумієте?
22. Прийшов до Віфсаїду, і привели до нього сліпого й попросили, щоб доторкнувся до нього.
23. Він узяв сліпого за руку, вивів його за поселення, помазав слиною очі і поклав на нього руки, та й запитав у нього: Чи бачить щось?
24. Він глянув і сказав: Бачу перехожих людей, що ходять, мов дерева.
25. Потім знову поклав руки на очі йому і наказав глянути. І він прозрів і почав бачити все виразно.
26. І послав його додому, сказавши: Не заходь до поселень і не оповідай нікому в поселенні.
27. І пішов Ісус з учнями Своїми в поселення Кесарії Пилипової, а в дорозі запитував учнів Своїх: За кого Мене мають люди?
28. Вони відповідали: За Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще одні – за одного з пророків.
29. Він сказав їм: А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: Ти – Христос!
30. І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31. І почав навчати їх, що Синові Людському багато треба вистраждати, відцураються од Нього старці, першосвященики і книжники, і вб?ють Його, а третього дня Він воскресне.
32. І говорив про це відверто. Але Петро відкликав Його і почав заперечувати Йому.
33. Але Він, обернувшися і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: Відійди од Мене, сатано, тому що ти міркуєш не про те, що Боже, але що людське.
34. А тоді підкликав народ з учнями Своїми і сказав їм: Хто хоче йти за Мною, відмовся од себе і візьми хреста свого і йди слідом за Мною;
35. Бо хто хоче життя своє зберегти, той утратить його; а хто втратить життя заради Мене і Євангелії, той збереже його;
36. Бо яка користь людині, якщо вона придбає цілісінький світ, а душі своїй нашкодить?
37. Або якого викупа дасть людина за душу свою?
38. Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Батька Свого із святими Ангелами.
Марка 9
Перевтілення Господнє
(Мт.17:1-8; Лук.9:28-36.).
1. І сказав їм: Істину кажу вам: Є деякі з тих, що стоять тут, котрі не спізнають смерти, як уже побачать Царство Боже, котре прийшло в силі.
2. Як минуло шість днів, узяв Ісус Петра, Якова та Івана і вивів на гору високу окремо їх одних, і перевтілився перед ними.
3. Одежа Його стала осяйною, вельми білою, як сніг, так на землі білильник не може вибілити!
4. І з?явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Ісусом.
5. При цьому Петро сказав Ісусові: Равві! Добре нам тут бути; спорудимо три курені: Тобі одного, Мойсеєві одного і одного Іллі.
6. Бо не знав, що сказати; тому що вони були в страхові.
7. І з?явилася хмарина, яка обгорнула їх, і з хмари почувся голос, що сказав: Це Син Мій Улюблений: Його слухайте!
8. І, квапливо глянувши довкола, нікого більше з собою не бачили, окрім одного Ісуса.
9. А коли сходили вони з гори, Він звелів нікому не оповідати про те, що бачили, аж доки Син Людський не постане з мертвих.
10. І вони утаємничили це слово, запитуючи один одного, що означає: воскреснути з мертвих.
11. І запитали Його: А чому книжники запевняють, що Ілля має прийти раніше?
12. Він сказав їм у відповідь: Правда, Ілля має прийти передніше і влаштувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить вельми постраждати і бути зневаженому;
13. Але кажу вам, що й Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.
14. Коли Він повернувся до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, що сперечалися з ними.
15. І відразу увесь народ, тільки-но побачивши Його, вельми здивувався, побіг назустріч і вітав Його.
16. Він запитав у книжників: Про що сперечаєтеся з ними?
17. Один з народу сказав у відповідь: Учителю! Я привів до Тебе сина мого, що духа німоти має.
18. Де лиш не схопить його, кидає на землю, і він піну пускає, і скрегоче зубами своїми і ціпеніє; казав я учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19. Відповідаючи йому, Ісус сказав: О, роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки буду Я вас терпіти? Приведіть його до Мене.
20. І привели його до Нього. І тільки-но біснуватий побачив Його, дух потряс його; він упав на землю і валявся, випускаючи піну.
21. І запитав Ісус батька його: Як давно це сталося з ним? Він сказав: З дитинства;
22. І часто дух кидав його і в огонь, і в воду, аби погубити його; та коли щось можеш, змилуйся над нами і допоможи нам.
23. Ісус сказав йому: Якщо можеш хоч трохи вірувати, все можливо віруючому.
24. І тієї ж миті батько юнака вигукнув із слізьми: Вірую, Господе! Допоможи моїй недовірі!
25. Ісус побачив, що збігається народ, і заборонив духові нечистому, сказавши йому: Дух німий і глухий! Я наказую тобі, вийди з нього і вже ніколи не входь в нього.
26. Той голосно закричав і сильно потряс його, і вийшов; і він (юнак) став, наче мертвий, аж так, що чимало (присутніх) казали, що він помер.
27. Але Ісус узяв його за руку, підняв його; і він підвівся.
28. А коли зайшов Ісус у дім, учні Його запитували Його на самоті: А чому ми не могли вигнати його?
29. І сказав їм: Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30. Як вийшли звідти, то проходили через Галілею; і Він не хотів, щоб хтось упізнав.
31. Бо навчав учнів Своїх і казав їм, що Син Людський буде виданий в руки людські, і вб?ють Його, і по смерті третього дня воскресне.
32. Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його не наважувалися.
33. Прийшов до Капернауму; і коли був у домі, запитав у них: Про що по дорозі ви міркували поміж собою?
34. Вони мовчали, тому що по дорозі доскіпувалися, хто більший.
35. Він сів і прикликав дванадцятеро, і сказав їм: Хто хоче бути першим, хай буде з-поміж усіх останнім і всім служником.
36. А тоді взяв дитя, поставив його серед них і, обнявши його, сказав їм:
37. Хто прийме одного з таких дітей в ім?я Моє, той приймає Мене; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
38. При цьому Іван сказав: Учителю! Ми бачили чоловіка, який йменням Твоїм виганяє бісів, а не ходить з нами; і заборонили йому, тому що не ходить з нами.
39. Ісус сказав: Не забороняйте йому; бо ніхто з тих, що вчинять диво йменням Моїм, не може невдовзі лихословити Мене.
40. Бо хто не проти вас, той за вас.
41. І хто напоїть вас чашою води в ім?я Моє, тому що ви Христові, істину кажу вам, не втратить нагороди своєї.
42. А хто спокусить одного з малих оцих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорновий камінь на шию і кинули його в море.
43. І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її; краще тобі увійти в життя калікою, аніж із двома руками піти в геєну, в огонь незгасний,
44. Де черв?як їхній не вмирає, і вогонь не згасає.
45. І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її: Краще тобі увійти в життя кульгавим, аніж із двома ногами бути кинутим у геєну, у вогонь незгасний,
46. Де черв?як їхній не вмирає, і вогонь не згасає.
47. І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти до Царства Божого, аніж із двома очима бути вкинутим у геєну вогняну,
48. Де черв?як їхній не вмирає, і вогонь не згасає.

50. Сіль – добра річ ; та коли сіль не солона буде, чим ви її приправите? Майте в собі сіль, і мир майте поміж собою.
Марка 10
Закон Ісусів про розірвання шлюбу. (Мт.5:31-32; 19:1-9; Лук.16:18; 1Кор.7:10-15)
1. І, вийшовши звідти, приходить на землю Юдейську за Йорданською стороною. Знову збирається до Нього народ; і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх.
2. Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: Чи дозволяється розривати шлюб чоловікові з дружиною?
3. Він сказав їм у відповідь: Що заповідав вам Мойсей?
4. Вони сказали: Мойсей дозволив писати листа про розірвання шлюбу і відпустити.
5. Ісус сказав їм у відповідь: Через ваше жорстоке серце він написав вам цю заповідь;
6. А на початку творення Бог чоловіком і жінкою утворив їх.
7. А тому нехай залишить чоловік батька свого і матір,
8. І приліпиться до дружини своєї, і будуть двоє однією плоттю, аж так, що вони вже не двоє, але одна плоть.
9. Отож, що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає.
10. У домі учні Його знову запитали Його про те саме.
11. І Він сказав їм: Хто розриває шлюб із дружиною своєю і одружується з іншою, той чинить перелюб супроти неї (дружини).
12. І якщо дружина розірве шлюб із чоловіком своїм і вийде за іншого, – чинить перелюб.
13. Приносили до Нього дітей, щоб Він торкнувся до них; але учні не допускали принесених.
14. Ісус те побачив, обурився і сказав їм: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
15. Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.
16. І обняв їх, і поклав руки на них, і благословив їх.
17. Коли виходив Він у дорогу, підбіг один (чоловік), упав перед Ним на коліна і запитав Його; Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?
18. Ісус сказав йому: Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрий, а лише один Бог.
19. Чи знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не засвідчуй ложно, не чини кривди, шануй батька твого і матір.
20. А він сказав Йому у відповідь: Учителю! Все це зберіг я від юности моєї.
21. Ісус глянув на нього, полюбив його і сказав йому: Одного тобі бракує: Піди і все, що маєш, продай, і роздай убогим, то матимеш скарби на небесах; і приходь, і йди слідом за Мною, узявши хреста.
22. Але він засмутився від цього слова і відійшов, запечалений, тому що в нього був значний маєток.
23. Ісус глянув довкола і сказав Своїм учням: Як важко тим, що мають багатство, увійти до Царства Божого!
24. Учні здивувалися від слів Його. Але Ісус знову сказав їм у відповідь: Дітоньки! Як важко тим, що покладаються на багатство, увійти до Царства Божого!
25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.
26. Але вони вельми здивувалися і гомоніли поміж собою: А хто ж тоді може врятуватися?
27. Та Ісус глянув на них і сказав: Людям це неможливо, проте не Богові; бо все для Бога можливе.
28. І почав Петро казати Йому: Ось, ми покинули все і пішли слідом за Тобою.
29. Ісус сказав у відповідь: Істину кажу вам: Немає нікого, хто залишив би дім свій чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір або дружину чи діток, або землю заради Мене і Євангелії,
30. І не одержав би нині, о цім часі, серед гоніння, у сто разів більше – домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в прийдешньому віку – вічного життя;
31. І багато з перших стануть останніми, а останні першими.
32. Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалиму, Ісус простував попереду них, а вони жахалися, йдучи слідом, і були в страхові. Він підкликав дванадцятьох і почав казати їм про те, що станеться з Ним:
33. Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і Син Людський виданий буде першосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і віддадуть Його поганам;
34. І позбиткуються над Ним, і будуть бити Його, і обплюють Його, і уб?ють Його; і третього дня воскресне.
35.Тоді підійшли до Нього сини Зеведеєві Яків та Іван і сказали: Учителю! Ми бажаємо, щоб Ти вчинив нам, про що попросимо.
36. Він сказав їм: Що хочете, щоб Я вчинив вам?
37. Вони сказали Йому: Дай нам сісти в Тебе одному – по праву руку, а другому – по ліву руку, у славі Твоїй.
38. Але Ісус сказав їм: Не відаєте, чого просите; чи можете пити чашу, котру Я п?ю, і хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся?
39. Вони відповіли: Можемо! А Ісус сказав їм: Чашу, котру Я п?ю, будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хреститися;
40. А дати сісти у Мене по праву руку і по ліву руку, – не від Мене залежить, але кому приготовлено.
41. Зачувши все це, десятеро почали обурюватися на Якова та Івана.
42. Але Ісус підкликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що названі князями народів панують над ними, а вельможі їхні володарюють над ними;
43. Але поміж вами нехай не буде так: а хто хоче бути більшим поміж вами, нехай буде вам слугою;
44. І хто хоче бути першим поміж вами, нехай буде всім рабом;
45. Бо Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати життя Своє для спокути за багатьох.
46. Приходять до Єрихону. І коли виходив Він з Єрихону із учнями Своїми і з народом без ліку, Вартимей, син Тимеїв, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
47. Коли почув, що це Ісус Назорей, він почав кричати і казати: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене.
48. І багато сварилися на нього, щоб він замовк; але він ще дужче кричав: Сину Давидів! Помилуй мене!
49. Ісус зупинився і звелів його покликати. Покликали сліпого і сказали йому: Не бійся, підведися, кличе тебе.
50. Він скинув з себе верхній одяг, підвівся і прийшов до Ісуса.
51. Відповідаючи йому, Ісус запитав: Що ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю! Щоб мені прозріти.
52. Ісус сказав йому: Іди, віра твоя врятувала тебе. І він тієї ж хвилі прозрів і пішов дорогою за Ісусом.
Марка 11
Урочисте входження Ісуса до Єрусалиму.
1. Коли наблизилися до Єрусалиму, до Віфанії, до гори Олив, Ісус послав двох із учнів своїх,
2. І каже їм: Підіть в поселення, котре перед вами; заходячи до нього, відразу знайдете прив?язаного молодого віслюка, на котрого ніхто з людей не сідав; відв?яжете його і приведете;
3. І якщо хтось скаже вам: Що це ви робите? Відповідайте, що він необхідний Господові; і відразу пошле його сюди.
4. Вони пішли і знайшли молодого віслюка, прив?язаного біля воріт на вулиці, і відв?язали його.
5. І декотрі, що стояли там, казали їм: Що ви робите? Нащо відв?язуєте віслючка?
6. Вони відповідали, як звелів Ісус: і ті відпустили їх.
7. І привели віслючка до Ісуса, і поклали на нього одежу свою; Ісус сів на нього.
8. Багато людей стелили одежу свою на дорозі, а інші зрізали гілки з дерев і вистеляли ними дорогу.
9. І ті, що йшли попереду, а також супровід Його, вигукували: Осанна! Благословенний Він, що йде в ім?я Господнє!
10. Благословенне царство батька нашого Давида, що приходить в ім?я Господнє! Осанна на висоті!
11. І увійшов Ісус до Єрусалиму і в храм; і оглянув усе, але година була вже пізня, то пішов у Віфанію з дванадцятьма.
12. Наступного дня, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів;
13. І побачив здалеку смоковницю, вкриту листям; наблизився, чи не знайде на ній якогось плоду; та коли підійшов до неї, нічого не знайшов, окрім листя, бо ще не настала пора плодів.
14. І сказав їй Ісус: Віднині нехай ніхто не з?їсть від тебе плоду повіки! А учні Його все це чули.
15. Прийшли до Єрусалиму. Ісус, зайшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали, і тих, що купували в храмі, і перекинув столи міняйлам, і лавиці – продавцям голубів;
16. І не дозволяв, щоб хтось проніс через храм яку-небудь річ.
17. І навчав їх, кажучи: Чи не написано: “Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів?” А ви зробили його вертепом розбійників.
18. Почули це книжники і першосвященики і шукали, у який спосіб погубити Його; тому що боялися Його, бо увесь народ дивувався з учення Його.
19. А коли настала пізня година, Він вийшов геть з міста.
20. А вранці, коли проходили мимо, побачили, що смоковниця всохла до коріння.
21. Тому, пригадавши, Петро сказав Йому: Учителю! Подивися: смоковниця, котру Ти прокляв, засохла.
22. Ісус у відповідь сказав їм: Майте віру Божу!
23. Бо істину вам кажу: Якщо хтось скаже горі оцій: Посунься і кинься в море, і не матиме сумніву в серці своєму, але повірить, що справдиться за словом його, – буде йому, чого не зажадає.
24. Тому й кажу вам: усе, що будете просити в молитві, – вірте, що одержите, – і буде вам.
25. І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо маєте щось на когось, щоб і Батько ваш Небесний простив вам гріхи ваші;
26. А якщо не прощаєте, то й Батько ваш Небесний не простить вам гріхів ваших.
27. Прийшли знову до Єрусалиму. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього священики і книжники, і старшини.
28. І казали Йому: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі владу дав чинити це?
29. Ісус сказав їм у відповідь: Запитаю і Я вас про одну річ, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це чиню;
30. Хрещення Іванове з небес було чи від людей? Відповідайте Мені!
31. Та вони міркували між собою: Якщо скажемо: з небес, то Він скаже: То чому ж ви не повірили йому?
32. А сказати: Від людей – боялися народу; тому що всі вважали, що Іван справді був пророк.
33. І сказали у відповідь Ісусові: Не знаємо! Тоді Ісус сказав їм у відповідь: І Я не скажу вам, якою владою все це роблю.
Марка 12
Притча про недобрих виноградарів.
1. І почав говорити до них притчами: Один чоловік посадив виноградника, обгородив його парканом і викопав яму для вичавлювання, і спорудив башту, а тоді віддав його виноградарям, і залишив їх.
2. І послав свого часу до виноградарів служника – прийняти від виноградарів плоди з виноградника;
3. Але вони схопили його, побили і відіслали ні з чим.
4. Знову послав до них іншого служника; але йому також розбили камінням голову і відпустили його з ганьбою.
5. І знову послав ще одного: і його убили; і багатьох інших то били, а то убивали.
6. Він мав ще одного сина, улюбленого для нього, наостанок послав і його до них, кажучи: Посоромляться сина мого.
7. Але виноградарі сказали один одному: Це – спадкоємець; ходімо, заб?ємо його, і спадок належатиме нам.
8. І схопили його та й убили і викинули геть з виноградника.
9. То що вчинить господар виноградника? Прийде і зрокує на смерть виноградарів; а потім віддасть виноградника іншим.
10. Невже ви не читали цього у Письмі: “Камінь, котрого відкинули будівничі, той наріжним став каменем;
11. Це – від Господа, і є дивним в очах наших”?
12. І прагнули схопити Його, але побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав притчу; тому покинули Його і відійшли.
13. І прислали до Нього деяких фарисеїв та іродіян, щоб упіймати Його на слові.
14. Вони прийшли і сказали Йому: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і не піклуєшся комусь догодити, бо не дивишся на якусь особу, але правдиво шляхові Божому навчаєш: Чи дозволяється давати податок кесареві, чи ні? Давати нам, чи не давати?
15. Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: Нащо спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарія, щоб Мені бачити його.
16. Вони принесли: Тоді сказав їм: Чиє це зображення і напис? Вони сказали: Кесареві.
17. Ісус сказав їм у відповідь: Віддавайте кесареві кесареве, а Боже Богові. І дивувалися з Нього.
18. Потім прийшли до Нього саддукеї, котрі запевняють, що воскресіння нема, і запитали Його, кажучи:
19. Учителю! Мойсей написав нам: Якщо у когось помре брат і залишить дружину, а діток не залишить, то нехай брат візьме дружину його і відродить сім?я братові своєму.
20. Було сім братів: перший узяв дружину і, помираючи, не залишив дітей;
21. Узяв її другий, і помер, і він не залишив дітей; також і третій.
22. Брали її за себе семеро і не залишили діток. Після всіх померла й дружина.
23. Отож, при воскресінні, коли воскреснуть, котрого з них буде вона дружиною? Бо семеро мали її за дружину.
24. Ісус сказав їм у відповідь: Хіба не через це ви потрапляєте в оману, не відаючи Письма, ані сили Божої?
25. Бо коли з мертвих воскреснуть, тоді не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити, але будуть, як Ангели на небесах.
26. А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як Бог при купині сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
27.Бог не є Бог мертвих, але Бог живих. Ось чому ви вельми в облуді.
28. Один із книжників, коли почув їхню розмову і побачив, що Ісус добре їм відповідав, підійшов і запитав Його: Яка найперша з-поміж усіх заповідей?
29. Ісус відповідав йому: Найперша з-поміж усіх заповідей: Слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний;
30. І полюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм, і всією силою своєю, – ось найперша заповідь!
31. А друга – схожа на неї: Полюби ближнього свого, як самого себе; іншої, більшої, ніж ці, заповідей немає.
32. Книжник сказав Йому: Гаразд, Учителю! Істину сказав Ти, що один є Бог і немає іншого, окрім Нього.
33. І любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити сусіда (ближнього), як самого себе, є більшим, аніж усі приношення всеспалення і пожертви.
34. Ісус побачив, що цей розумно відповідав, і сказав йому: Недалеко ти від Царства Божого. Після цього вже ніхто не смів запитувати Його.
35. Ісус продовжував навчати в храмі і казав: Чому книжники запевняють, що Христос (Месія) є син Давидів?
36. Адже сам Давид сказав Духом Святим: Сказав Господь Господові Моєму: Сиди праворуч від Мене, аж доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
37. Отож, сам Давид називає Його Господом: То як же Він – Син йому? І безліч людей залюбки Його слухали.
38. І казав їм у вченні Своєму: Остерігайтеся книжників, що полюбляють ходити в довгій одежі і приймати вітання на зібраннях народних,
39. Сидіти попереду в синагогах і напівлежати на першому місці на бенкетах;
40. Ці, що пожирають оселі вдів і моляться довго напоказ, – вони приймуть найважче осудження.
41. І сів Ісус навпроти скарбниці, і дивився, як народ мідяки до скарбниці кидає. Чимало заможних кидали багато.
42. Аж прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, що складає кодрант.
43.Ісус покликав учнів Своїх і сказав їм: Істину кажу вам, що оця бідна вдова поклала найбільше від усіх, що клали до скарбниці;
44. Бо всі клали від надлишку свого, а вона від нужди своєї поклала все, що мала, увесь спожиток свій.
Марка 13
Про пришестя Христа.
1. І коли виходив Він із храму, сказав Йому один із учнів Його: Учителю! Подивися, яке каміння, і які споруди!
2. Ісус сказав йому у відповідь: Чи бачиш оці великі будинки? Усе це буде зруйноване, аж так, що не залишиться тут каменя на камені.
3. І коли Він сидів на горі Олив навпроти храму, запитували Його на самоті Петро, і Яків, і Іван та Андрій:
4. Скажи нам, коли це станеться, і яка ознака, коли все це має звершитися?
5. Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: Остерігайтеся, щоб хтось не спокусив вас;
6. Багато прийде під Моїм йменням і будуть казати, що це Я, і багатьох зведуть.
7. А коли почуєте про війни чи про військові чутки, не жахайтеся: бо так має статися; але й це ще не кінець.
8. Бо повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть землетруси по різних місцях, і будуть голод і лихоліття. Це – початок страждань.
9. Але ви пильнуйте за собою; бо вас будуть на суди віддавати, і битимуть у синагогах, і перед правителями ставитимуть і царями за Мене, для свідкування перед ними.
10. І по всіх народах передніше має бути проповідувана Євангелія.
11. А коли поведуть віддавати вас, не журіться наперед, що вам казати, і не обдумуйте; але що дане буде вам о тій годині, те й кажіть: бо не ви будете говорити, але Дух Святий.
12. А віддасть брат брата на смерть, і батько дітей; і повстануть діти на батьків, і умертвлять їх.
13. І будуть вас ненавидіти всі за ймення Моє; але той, хто витерпить до кінця, – врятується.
14. А коли побачите мерзоту запустіння, повідану пророком Даниїлом, що настане там, де не мусила, – той, що читає, нехай розуміє! – тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають в гори;
15. А хто на покрівлі, той не сходь у дім і не входь узяти що-небудь з дому свого;
16. І хто в полі, не повертайся назад узяти одежу свою.
17. Горе вагітним і тим, що годують грудьми, за тих днів!
18. Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку.
19. Бо за тих днів буде така скорбота, котрої не було від початку творення, котре витворив Бог, навіть донині, і не буде.
20. І якби Господь не скоротив тих днів, то не врятувалася б жодна плоть; але заради вибраних, котрих він вибрав, скоротив ті дні.
21. Тоді, якщо хтось вам скаже: Ось, тут Христос, або: Ось, там, – не вірте.
22. Бо постануть лжехристи і лжепророки, і покажуть ознаки і дива, щоб спокусити, якщо можливо, вибраних.
23. Але ви остерігайтеся: ось, Я наперед кажу вам усе.
24. Проте за тих днів, після скорботи тієї, сонце затьмариться, і місяць не дасть світла свого,
25. І зорі упадуть з неба, і сили небесні захитаються.
26. Тоді побачать Сина Людського, що йтиме хмарами з потугою великою і славою.
27. І тоді Він пошле Ангелів Своїх, і збере вибраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
28. Від смоковниці візьміть приклад: Коли гілки її стають уже м?якими і випускають листочки, то знаєте, що вже близько літо;
29. Отак і ви, коли побачите, що справджується те, відайте, що близько, за дверима.
30. Істину повідую вам: не минеться цей рід, як усе це станеться.
31. Небо і земля знебудуться, але слова Мої не минуться.
32. Але про день той чи годину ніхто не відає, ні Ангели небесні, ні Син, а лише Батько.
33. Глядіть же, пильнуйте, моліться; бо не відаєте, коли година та настане.
34. Як той чоловік, що зібрався в дорогу і залишав дім свій, дав служникам своїм владу, і кожному справу свою, і наказав брамникові пильнувати.
35. Отож, пильнуйте; бо не знаєте, коли прийде господар дому, увечері чи опівночі, або в пору, як півень озветься, чи вранці;
36. Щоб не застав вас сплячими, як прийде.
37. А що вам кажу, те повідую всім: Пильнуйте!
Марка 14
Змова супроти Ісуса.
1. За два дні надходило свято Пасхи й опрісноків. І шукали першосвященики і книжники, як захопити Його підступом і вбити.
2. Але міркували: Тільки не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.
3. І коли Він був у Віфанії, в домі Симона, хворого на проказу, і приліг, прийшла жінка з алебастровою посудиною мира з нарду чистого та коштовного, і, розбивши посудину, вилила миро Йому на голову.
4. А деякі обурилися і говорили поміж собою: Нащо таке марнотратство з тим миром?
5. Бо можна було продати його більше, аніж за триста динаріїв, і роздати жебракам. І ремствували на неї.
6. Але Ісус сказав: Залишіть її, нащо завдаєте їй прикрости? Вона добру справу вчинила для Мене.
7. Бо жебраків завжди маєте поміж собою, і, коли забажаєте, можете їм добродіяти; а Мене не завжди маєте.
8. Вона вчинила, що змогла. Заздалегідь помазала тіло Моє на похорон.
9. Істину кажу вам: Де лише ця Євангелія проповідувана буде у всьому світі, оповідатимуть і про те, що вона вчинила – як пам?ять про неї.
10. І пішов Юда Іскаріотський, один із дванадцятьох, до першосвящеників, щоб видати Його їм.
11. А вони, зачувши, зраділи і обіцяли дати йому срібняків. І він шукав подумки, у якій спосіб у сприятливий час видати Його.
12. Першого дня опрісноків, коли приносили пасхальне ягня, сказали Йому учні Його: Де Ти хочеш їсти Пасху? Ми підемо й приготуємо.
13. І послав двох із учнів Своїх і каже їм: Підіть до міста, і стрінеться вам чоловік, що нестиме глечик води; то йдіть за ним.
14. І куди він зайде, скажете господареві дому того: Учитель сказав: Де помешкання, в котрому Я міг би спожити Пасху з Моїми учнями?
15. І він покаже вам світлицю велику, застелену та готову; там приготуйте нам.
16. І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
17. Коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18. І коли вони сіли і їли, Ісус сказав: Істину кажу вам, що один із вас, який їсть зі Мною, зрадить Мене.
19. Вони посмутніли і почали казати Йому один по одному: Чи не я? А також інший: Чи не я?
20. А Він сказав їм у відповідь: Один із дванадцяти, що умочує зі Мною в тарелі.
21. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, котрим Син Людський видається; краще було б тому чоловікові не народжуватися.
22. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: Прийміть, їжте; це – тіло Моє.
23. І, взявши чашу, подякував і подав їм: і пили з неї всі.
24. І сказав їм: Це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.
25. Істину кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградного до того дня, коли буду пити нове вино у Царстві Божому.
26. І, проспівавши псалом, пішли на гору Олив,
27. І сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся через Мене цієї ночі; бо написано: Уражу пастиря, і порозбігаються вівці.
28. А по воскресінні Моєму Я зустріну вас у Галілеї.
29. Петро сказав Йому: Якщо навіть усі спокусяться, але не я.
30. І сказав йому Ісус: Істину кажу тобі, що нині ти, цієї ж ночі, передніше, аніж двічі проспіває півень, тричі зречешся Мене.
31. Але він ще палкіше казав: А хоч би мені й умерти з Тобою, не зречуся Тебе. Те саме й інші казали.
32. Прийшли до поселення, що називається Гетсиманія; і Він сказав учням Своїм: Посидьте тут, доки Я помолюся.
33. І взяв із Собою Петра, Якова та Івана, а тоді почав тужити і сумувати.
34. І сказав їм: Душа Моя страждає смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
35. І, відійшовши недалеко, упав на землю і молився, щоб, коли можливо, обминула Його ця година;
36. І казав: Авва-Отче! Усе можливе Тобі; забери цю чашу від Мене; а втім, не те, чого Я бажаю, але те, чого Ти бажаєш.
37. Коли повернувся, то знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Симоне! Ти спиш? Не міг ти пильнувати одну годину?
38. Пильнуйте і моліться, щоб не впасти у спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.
39. І знову відійшов, молився, і сказав те саме слово.
40. А коли повернувся, знову знайшов їх сплячими: бо очі в них поважчали; і вони не знали, що Йому відповідати.
41. І прийшов утретє, і сказав їм: Ви все ще спите і спочиваєте? Уже кінець, прийшла година; ось, видається Син Людський в руки грішників;
42. Підведіться, ходімо: ось, наблизився той, що зраджує Мене.
43. І відразу, як Він іще говорив, прийшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним безліч народу з мечами та кілками, від першосвящеників і книжників та старшин.
44. А той, що зраджував Його, подав їм знака, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; візьміть Його і ведіть обережно.
45. І тільки-но прибув, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
46. А вони поклали на Нього руки свої і схопили Його.
47. А один із тих, що стояли поблизу, вихопив меча і вдарив служника першосвященикового і відтяв йому вухо.
48. Тоді Ісус сказав їм: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками, щоб схопити Мене;
49. Кожного дня Я був з вами в храмі і навчав вас, і ви не брали Мене; але нехай справдиться Писання.
50. Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51. Один юнак, загорнувшися в одне лиш покривало, йшов слідом за Ним; і вояки схопили його.
52. Але Він, залишивши покривало, голий утік від них.
53. І привели Ісуса до першосвященика; і зібралися до нього всі першосвященики і старшини та книжники.
54. Петро здалеку назирці йшов за Ним, навіть до середини двору першосвященика, і сидів із служниками, і грівся біля вогню.
55. А першосвященики і увесь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть, і не знаходили.
56. Бо чимало лжесвідчили супроти Нього, але й свідчень цих бракувало.
57. І деякі, підвівшись, лжесвідчили супроти Нього, і казали:
58. Ми чули, як Він казав: Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.
59. Але й такого свідчення їхнього було замало.
60. Тоді першосвященик став посередині і спитав Ісуса: Чому нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?
61. Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову першосвященик запитав Його і сказав Йому: Чи Ти Христос, Син Благословенного?
62. Ісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, Котрий сидить праворуч сили Божої, і що по хмарах іде небесних.
63. Тоді першосвященик роздер шати свої і сказав: Нащо нам додаткові свідки?
64. Ви чули ганьбу на Бога; як вам видається? І всі вони ухвалили, що Він мусить померти.
65. І деякі почали плювати на Нього, і, затуляючи Йому лице, били Його і говорили Йому: Пророкуй! І служники били Його по щоках.
66. Коли Петро був на подвірї внизу, прийшла одна служниця першосвященика.
67. І, забачивши Петра, що грівся, і, придивившися до нього, сказала: Ти також був з Ісусом Назарянином.
68. Але він зрікся, сказавши: Не знаю і не розумію, про що ти мовиш? І вийшов геть на переднє подвір?я; і заспівав тоді півень.
69. А служниця побачила його знову і почала говорити всім, що тут стояли: Цей із них.
70. Він знову зрікся. А невдовзі ті, що тут стояли, знову почали казати Петрові: Справді, ти один із них; бо ти галілеянин, і говірка твоя схожа.
71. А він почав присягатися й божитися: Не знаю Чоловіка Цього, про Котрого говорите.
72. Тоді заспівав півень уже вдруге. І пригадав Петро слово, сказане Ісусом: Перш ніж півень заспівав двічі, тричі зречешся Мене. І почав плакати.
Марка 15
Ісус перед Пилатом. (Мт.27:1-2,11-15; Лук.23:1-7,13-18; Ів.18:28-38; 19:1-16)
1. Негайно вранці першосвященики із старшинами та книжниками і увесь синедріон зібрали нараду і, зв?язавши Ісуса, вивели і віддали Пилатові.
2. Пилат запитав Його: Ти – Цар Юдейський? А Він сказав йому у відповідь: Ти кажеш.
3. І першосвященики звинувачували Його вельми.
4. А Пилат знову запитав у Нього: Ти нічого не відповідаєш? Але Ти бачиш, як багато звинувачень супроти Тебе.
5. Але Ісус і на це нічого не відповів, так, що Пилат дивувався.
6. Проте на всіляке свято він відпускав їм одного в?язня, якого просили вони.
7. Тоді був ув?язнений один чоловік, на ім?я Варавва, із своїми спільниками, котрі під час бунту вчинили вбивство.
8. І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди учиняв для них.
9. Але він сказав їм у відповідь: Чи хочете, – відпущу вам Царя Юдейського?
10. Бо знав, що першосвященики видали Його через заздрощі.
11. Але першосвященики підбурили народ просити, щоб відпустив їм краще Варавву.
12. А Пилат, відповідаючи, сказав їм: А що ж ви хочете, щоб я вчинив із Тим, Котрого ви називаєте Царем Юдейським?
13. Вони знову закричали: Розіпни Його!
14. Пилат сказав їм: Якого ж злочина Він учинив? Але вони ще запекліше кричали: Розіпни Його!
15. Тоді Пилат, бажаючи вчинити бажане народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, покатувавши, спровадив на розп?яття.
16. А вояки відвели Його всередину дому, себто в преторію, і зібрали увесь загін вояків.
17. І одягли Його в багряницю і, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18. І почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський!
19. І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього і, стаючи на коліна, вклонялися Йому.
20. А коли познущалися з Нього, стягнули з Нього багряницю, одягнули Його у власну одежу Його і повели Його, щоб розп?ясти Його.
21. І примусили одного перехожого, кирінейця Симона, батька Олександра та Руфи, що йшов саме з поля, нести хреста Його.
22. І привели Його на місцину – Голгофу, що означає: “Лобне місце” .
23. І давали Йому пити вино, змішане з миром; але Він не прийняв.
24. І розп?яли Його, і ділили одежу Його, кидаючи жереба, кому що взяти.
25. Була третя година, коли розп`яли Його.
26. І був напис, що засвідчував провину Його: “Цар Юдейський”.
27. Із Ним розп?яли двох розбійників, одного по праву, а другого по ліву руку Його.
28. І справдилося слово Писання: І до злодіїв прилучений.
29. А ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми, казали: Гей, Ти, що руйнуєш храм і за три дні споруджуєш!
30. Урятуй Себе Самого і зійди з хреста.
31. Так само й першосвященики з книжниками, насміхаючись, казали один одному: Інших рятував, а Себе не може врятувати!
32. Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде зараз із хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп?яті з ним ганьбили Його.
33. О шостій годині лягла пітьма на всю землю і тривала до години дев?ятої.
34. О дев?ятій годині озвався Ісус дужим голосом: “Елі, Елі, лама савахтані? – що означає в перекладі: “Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти покинув Мене?”
35. Деякі, що стояли тут, зачувши, казали: Ось, Іллю кличе.
36. А один побіг, намочив губку оцтом, поклав на тростину і давав Йому пити, приказуючи: Стривайте, зачекаємо, чи прийде Ілля зняти Його.
37. Та Ісус, скрикнувши голосно, віддав духа.
38. І запона у храмі роздерлася надвоє, згори й донизу.
39. А сотник, що стояв навпроти Нього, побачив, що Він, отак скрикнувши, віддав духа, і сказав: Справді чоловік Цей був Сином Божим.
40. Були тут і жінки, котрі споглядали здалеку; поміж ними була й Марія Магдалина, і Марія, матір Якова молодшого, та Йосії, і Соломія,
41. Котрі й тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, та багато інших, що разом із Ним прийшли до Єрусалиму.
42. А коли вже настав вечір, – тому що це була п?ятниця, тобто, день перед суботою,
43. Прийшов Йосип з Ариматеї, відомий член ради, котрий також наджидав Царства Божого, насмілився зайти до Пилата і просив Тіло Ісусове.
44. Пилат здивувався, що Він уже помер; він прикликав сотника і запитав у нього: Чи давно помер?
45. І, дізнавшися від сотника, віддав Тіло Йосипові.
46. А він купив плащаницю, зняв Ісуса, обгорнув плащаницею і поклав до гробу, котрий був витесаний у скелі; і привалив камінь до входу у гріб.
47. А Марія Магдалина і Марія Йосієва, дивилися, де ховали Його.
Марка 16
Воскресіння Ісуса і події сього дня.
1. Як минула субота, Марія Магдалина і Марія Якова і Соломія накупили пахощів, щоб іти й помазати Його.
2. І на світанку першого дня неділі вони прийшли до гробу, – як сходило сонце.
3. І гомоніли поміж собою: Хто відвалить нам каменя від входу до гробу?
4. А тоді глянули і побачили, що камінь відвалений; а він же був дуже великий.
5. І зайшли до гробу і там побачили юнака, що сидів праворуч від них, одягнений у білу одежу, – і жахнулися вони.
6. А він сказав їм: Не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп?ятого; Він воскрес, Його немає тут. Ось місце, де Його поклали було.
7. Але йдіть, скажіть учням Його, і Петрові, що Він зустріне вас у Галілеї; там Його побачите, як Він сказав вам.
8. І вийшли вони з гробу і кинулися бігти, їх обгорнув жах і трепет, і нікому нічого не сказали, тому що боялися.
9.Коли воскрес Ісус вранці першого дня неділі, то з?явився найперше Марії Магдалині, з котрої вигнав сім демонів.
10. Вона пішла і звістила тим, що були з Ним, котрі плакали і ридали;
11. Але вони, тільки-но зачули, що Він живий, і що вона бачила Його, – не повірили.
12. Після цього з?явився в іншому вигляді двом із них на дорозі, коли вони простували до поселення.
13. А вже ті повернулися і сповістили решті; але їм також не повірили.
14. Нарешті з?явився самим одинадцятьом, що напівлежали й вечеряли, і дорікав їм за невіру і жорстоке серце, що тим, котрі бачили Його воскресіння, не повірили.
15. І сказав їм: Ідіть по всьому світі і проповідуйте Євангелію кожному створінню.
16. Хто буде вірити і хреститися, врятований буде; а хто не буде вірувати, засуджений буде.
17. А тих, що повірили, будуть супроводжувати ці ознаки: йменням Моїм будуть виганяти бісів, будуть говорити новими мовами;
18. Будуть брати гадюк, і, якщо вип?ють смертоносне щось, не зашкодить їм; покладуть руки на хворих, і вони стануть здорові.
19. Отож, Господь, після бесіди з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога.
20. І вони рушили і проповідували скрізь при Господньому сприянні і утвердженні слова ознаками, які його супроводили. Амінь.