КНИГА ПІСНІ ПІСЕНЬ СОЛОМОНА

1 Глава

Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино. 2Від запашности мастей твоїх ім’я твоє – як розлите миро; тому дівчата люблять тебе. 3Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; – цар увів мене у палаци свої, – будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!

4Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові. 5Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, – мого власного виноградника я не стерегла.

6Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх? 7Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших. 8Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя. 9Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах; 10золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками. 11Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої. 12Мировий пучок – коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває. 13Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських. 14О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині. 15О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас – зелень; 16покрівлі домів наших – кедри, стелі наші кипариси.

 

 

2 Глава

Я нарцис саронський, лілея долин! 2Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами. 3Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.

4Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною – любов. 5Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови. 6Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. 7Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.

8Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах. 9Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати. 10Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди! 11Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав; 12квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій; 13смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди! 14Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне. 15Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.

16Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями. 17Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.

 

 

3 Глава

На ложі моєму вночі шукала я того, кого любить душа моя, шукала його і не знайшла його. 2Встану ж я, піду містом, вулицями і площами, і буду шукати того, кого

любить душа моя; шукала я його і не знайшла його. 3Зустріли мене вартові, які обходять місто: “чи не бачили ви того, кого любить душа моя?” 4Та ледь я відійшла від них, як знайшла того, кого любить душа моя, схопилася за нього, і не відпустила його, доки не привела його у дім матері моєї й у внутрішні кімнати матері моєї.

5Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте любої, доки їй угодно. 6Хто ця, яка піднімається від пустелі, ніби стовпи диму, яку окурюють мирою і фіміамом, усякими порошками мироварника?

7Ось одр його – Соломона: шістдесят сильних навколо нього, із сильних Ізраїлевих. 8Усі вони тримають мечі, досвідчені у битві; у кожного меч при стегні його заради страху нічного. 9Переносний одр зробив собі цар Соломон із дерев ливанських; 10стовпці його зробив зі срібла, підлокітники його з золота, сідалище його з пурпурової тканини; зсередини він прикрашений з любов’ю дочками єрусалимськими. 11Підіть і подивіться, дочки сионські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його в день одруження його, у день, радісний для серця його.

 

 

 

4 Глава

О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє – як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської; 2зуби твої – як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними; 3як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука – щоки твої під кучерями твоїми; 4шия твоя – як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому – усі щити сильних; 5два соски твої – як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями. 6Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму.

7Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі! 8Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових! 9Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй. 10О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі! 11Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану! 12Замкнений сад – сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело: 13розсадники твої – сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами, 14нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами; 15садове джерело – колодязь живих вод і потоки з Ливану. 16Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій, – і поллються аромати його! – Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його.

 

 

 

5 Глава

Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені!

2Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: “відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої – нічною вологою”. 3Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх? 4Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього. 5Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка. 6Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені. 7Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни. 8Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови. 9“Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?” 10Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших: 11голова його – чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон; 12очі його – як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку; 13щоки його – квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його – лілеї, виточують миру, що тече; 14руки його – золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його – як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами; 15гомілки його – мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри; 16вуста його – солодкість, і весь він – люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські!

 

 

6 Глава

“Куди пішов любий твій, найпрекрасніша з жінок? куди обернувся любий твій? ми пошукаємо його з тобою”. 2Мій любий пішов у сад свій, у квітники духмяні, щоб пасти у садах і збирати лілеї. 3Я належу коханому моєму, а коханий мій – мені; він пасе між лілеями.

4Прекрасна ти, люба моя, як Фирца, люб’язна, як Єрусалим, грізна, як полки з прапорами. 5Відведи очі твої від мене, тому що вони хвилюють мене. 6Волосся твоє – як стадо кіз, які сходять із Галаада; зуби твої – як отара овець, що виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними; 7як половинки гранатового яблука – щоки твої під кучерями твоїми. 8Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без ліку, 9але єдина – вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона у матері своєї, відзначена у родительки своєї. Побачили її дівчата, і – звеличили її, цариці і наложниці, і – хвалили її. 10Хто ця, яка блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полки з прапорами? 11Я зійшла у горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи розпустилася виноградна лоза, чи розцвіли гранатові яблука? 12Не знаю, як душа моя тягла мене до колісниць знатних народу мого.

 

 

7 Глава

“Озирнись, озирнись, Суламита! озирнись, озирнись, – і ми подивимося на тебе”. Що вам дивитися на Суламиту, як на хоровод манаїмський? 2О, які прекрасні ноги твої у сандаліях, дочко знана! Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника; 3живіт твій – кругла чаша, в якій не вичерпується духмяне вино; утроба твоя – ворох пшениці, обставлений лілеями; 4два соски твої – як двоє козенят, двійня сарн; 5шия твоя – як стовп зі слонової кості; очі твої – озерця есевонські, що біля воріт Батраббима; ніс твій – вежа ливанська, повернена до Дамаска; 6голова твоя на тобі, як Кармил, і волосся на голові твоїй, як пурпур; цар захоплений твоїми кучерями. 7Яка ти прекрасна, як приваблива, люба, твоєю миловидістю! 8Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона. 9Подумав я: заліз би я на пальму, схопився б за гілки її; і груди твої були б замість грон винограду, і запах від ніздрів твоїх, як від яблук; 10уста твої – як відмінне вино. Воно тече прямо до друга мого, насолоджує вуста стомлених. 11Я належу другу моєму, і до мене звернене бажання його. 12Прийди, любий мій, вийдемо у поле, побудем у селах; 13зранку підемо у виноградники, подивимося, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука; там я виявлю пестощі мої тобі 14Мандрагори вже пустили пахощі, й біля дверей наших усякі чудові плоди, нові і старі: це зберегла я для тебе, мій любий!

 

 

8 Глава

О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б. 2Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх. 3Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. 4Заклинаю вас, дочки єрусалимські, – не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.

5Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя. 6Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її – стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне. 7Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством.

8Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї? 9Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками. 10Я – стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти.

11Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників. 12А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті – тим, що стережуть плоди його. 13Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його.

14Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних!