КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА, або ПРОПОВІДНИКА

1 Глава

Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

2Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, – ус`е суєта! 3Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? 4Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. 5Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить. 6Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої. 7Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти. 8Усі речі – у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. 9Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. 10Буває щось, про що говорять: “дивись, ось це нове”; але це було вже у віках, які були раніше за нас. 11Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля.

12Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі; 13і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому. 14Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе – суєта і томління духу! 15Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати. 16Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання. 17І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це – томління духу; 18тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.

 

 

 

2 Глава

Сказав я у серці моєму: “дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром”; але і це – суєта! 2Про сміх сказав я: “дурість!”, а про веселощі: “що вони роблять?” 3Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.

4Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники, 5влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева; 6зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева; 7придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; 8зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських – різні музичні інструменти. 9І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною. 10Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх. 11І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе – суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем!

12І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено? 13І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою: 14у мудрого очі його – в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх. 15І сказав я у серці моєму: “і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?” І сказав я у серці моєму, що і це – суєта; 16тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним. 17І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все – суєта і томління духу! 18І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене. 19І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це – суєта! 20І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем, 21тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це – суєта і зло велике! 22Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем? 23Тому що всі дні її – скорботи, і труди її – неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це – суєта!

24Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це – від руки Божої; 25тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього? 26Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це – суєта і томління духу!

 

 

3 Глава

Усьому свій час, і час усякій речі під небом: 2час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; 3час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; 4час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; 5час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів; 6час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; 7час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; 8час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.

9Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? 10Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому. 11Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. 12Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. 13І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це – дар Божий. 14Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, – і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його. 15Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, – і Бог воззове минуле.

16Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. 17І сказав я у серці своєму: “праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там”.

18Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; 19тому що доля синів людських і доля тварин – доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все – суєта! 20Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох. 21Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?

22Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це – доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?

 

 

 

4 Глава

І обернувся я і побачив усякі утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а утішителя у них немає; і в руках гнобителів їхніх – сила, а утішителя у них немає. 2І ублажив я мертвих, які давно померли, більше за живих, які живуть досі; 3а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем.

4Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це – суєта і томління духу! 5Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою. 6Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу.

7І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем; 8чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. “Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?” І це – суєта і недобра справа!

9Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх: 10тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його. 11Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися? 12І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, утроє скручена, не скоро порветься.

13Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради; 14бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним. 15Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того. 16Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це – суєта і томління духу!

17Спостерігай за ногою твоєю, коли йдеш у дім Божий, і будь готовий більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять.

 

 

 

5 Глава

Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова твої нехай будуть скупі. 2Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів.

3Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай. 4Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати. 5Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: “це – помилка!” Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх? 6Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, – багато суєти; але ти бійся Бога.

7Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому: тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий; 8зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну. 9Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це – суєта! 10Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима? 11Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути. 12Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому. 13І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього. 14Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй. 15І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер? 16А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді.

17Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля. 18І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий. 19Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його.

 

 

6 Глава

Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми: 2Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це – суєта і тяжка недуга! 3Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього, 4тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком. 5Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому. 6А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце? 7Усі труди людини – для рота її, а душа її не насичується. 8Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка – у бідняка, що вміє ходити перед живими? 9Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це – також суєта і томління духу! 10Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це – людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї. 11Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще? 12Бо хто знає, що добре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем?

 

 

7 Глава

Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти – за день народження. 2Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця. 3Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим. 4Серце мудрих – у домі плачу, а серце нерозумних – у домі веселощів. 5Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних; 6тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це – суєта!

7Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце. 8Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого. 9Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних. 10Не говори: “чому це минулі дні були кращими за нинішні?”, тому що не від мудрости ти запитуєш про це. 11Гарна мудрість зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце: 12тому що під сінню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто володіє нею. 13Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим? 14У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не могла сказати проти Нього.

15Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму. 16Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе? 17Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у свій час? 18Добре, якщо ти будеш триматися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того. 19Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті.

20Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б; 21тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе; 22бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших.

23Усе це випробував я мудрістю; я сказав: “буду я мудрим”; але мудрість далека від мене. 24Далеко те, що було, і глиб`оке – гл`ибоко: хто осягне його? 25Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства, 26і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона – сіть, і серце її – тенета, руки її – окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею. 27Ось це знайшов я, сказав Екклезіаст, випробовуючи одне за іншим. 28Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? – Чоловіка одного з тисячі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов. 29Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів.

 

 

 

8 Глава

Хто – як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється. 2Я говорю: слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом. 3Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити. 4Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: “що ти робиш?”

5Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав; 6тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того, 7що вона не знає, що буде; і як це буде – хто скаже їй?

8Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого. 9Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Буває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй. 10Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у місті, де вони так чинили. І це – суєта! 11Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло. 12Хоч грішник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його; 13а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом. 14Є і така суєта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це – суєта! 15І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супроводжує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем.

16Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, – 17тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього.

 

 

 

9 Глава

На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні – у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею. 2Усьому й усім – одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви. 3Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і серце синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до померлих. 4Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву. 5Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю, 6і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм більше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем. 7Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх. 8Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй. 9Насолоджуйся життям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєтного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це – доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти трудишся під сонцем. 10Усе, що може рука твоя робити, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости.

11І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб, і не розумним – багатство, і не майстерним – прихильність, але час і випадок для всіх них. 12Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них.

13Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою: 14місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи; 15але в ньому знайшовся мудрий бідняк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину. 16І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають. 17Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуються краще, ніж крик володаря між нерозумними. 18Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго.

 

 

 

10 Глава

Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю. 2Серце мудрого – на праву сторону, а серце нерозумного – на ліву. 3Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний. 4Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини.

5Є зло, яке бачив я під сонцем, це – ніби погрішність, яка йде від володаря: 6невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько. 7Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки. 8Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій. 9Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них. 10Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити. 11Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний. 12Слова з уст мудрого – благодать, а вуста нерозумного гублять його ж: 13початок слів з уст його – глупота, а кінець промови з уст його – безумство. 14Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього? 15Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто. 16Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано! 17Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення! 18Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім. 19Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло. 20Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий – переказати промову твою.

 

 

 

11 Глава

Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його. 2Давай частку семи і навіть восьми, тому що не знаєш, яке лихо буде на землі. 3Коли хмари будуть повні, то вони проллють на землю дощ; і якщо впаде дерево на південь або на північ, то воно там і залишиться, куди впаде. 4Хто спостерігає вітер, тому не сіяти; і хто дивиться на хмари, тому не жати. 5Як ти не знаєш шляхів вітру і того, як утворюються кістки в утробі вагітної, так не можеш знати діло Бога, Який творить усе. 6Ранком сій насіння твоє, і ввечері не давай відпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або інше буде вдаліше, або те й інше однаково добре буде. 7Солодке світло, і приємно для очей бачити сонце. 8Якщо людина проживе і багато років, то нехай веселиться вона упродовж усіх їх, і нехай пам’ятає про дні темні, яких буде багато: усе, що буде, – суєта! 9Веселись, юначе, у юності твоїй, і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд. 10І віддаляй печаль від серця твого, і відводь зле від тіла твого, тому що дитинство і юність – суєта.

 

 

12 Глава

І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: “немає мені задоволення в них!” 2доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. 3У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно; 4і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу; 5і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; – 6доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем. 7І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. 8Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе – суєта!

9Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч. 10Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно. 11Слова мудрих – як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх – від єдиного пастиря. 12А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг – кінця не буде, і багато читати – втомлює тіло.

13Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; 14бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле.