КНИГА ПРИТЧ СОЛОМОНОВИХ

1 Глава

Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського, 2щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму; 3засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти; 4простим дати розважливість, юнаку – знання і розсудливість; 5послухає мудрий – і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради; 6щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні.

7Початок мудрости – страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога – початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння. 8Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї, 9тому що це – прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї. 10Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся; 11якщо будуть говорити: “йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини, 12живих проковтнемо їх, як пекло, і – цілих, як тих, що сходять у могилу; 13наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобиччю; 14жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас”, – 15сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх, 16тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови. 17У очах усіх птахів даремно розставляються тенета, 18а роблять засідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі. 19Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.

20Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій, 21у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою: 22“доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання? 23Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої. 24Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає; 25і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли. 26За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах; 27коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява. 28Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене. 29За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього, 30не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої; 31за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх. 32Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх, 33а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла”.

 

 

2 Глава

Сину мій! якщо ти приймеш слова мої і збережеш при собі заповіді мої, 2так що вухо твоє зробиш уважним до мудрости і нахилиш серце твоє до роздумування; Зякщо будеш закликати знання і звертатися до розуму; 4якщо будеш шукати його, як срібла, і відшукувати його, як скарб, 5то зрозумієш страх Господній і знайдеш пізнання про Бога. 6Тому що Господь дає мудрість; з уст Його – знання і розум; 7Він зберігає для праведних спасіння; Він – щит для тих, хто ходить непорочно; 8Він охороняє путі правди й оберігає стежки святих Своїх. 9Тоді ти зрозумієш правду і правосуддя і прямоту, усякий добрий шлях. 10Коли мудрість увійде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй, 11тоді розсудливість буде оберігати тебе, розум буде охороняти тебе, 12щоб спасти тебе від шляху злого, від людини, яка говорить неправду, 13від тих, які залишають путі прямі, щоб ходити шляхами темряви; 14від тих, які радіють, чинячи зло, захоплюються злою розпустою, 15шляхи яких криві, і які блукають на стежках своїх; 16щоб спасти тебе від дружини іншого, від чужої, яка промовляє солодкі слова свої, 17яка залишила керівника юности своєї і забула завіт Бога свого. 18Дім її веде до смерти, і шляхи її – до мерців; 19ніхто з тих, що ввійшли до неї, не повертається і не вступає на путь життя. 20Тому ходи шляхом добрих і тримайся стежок праведників, 21бо праведні будуть жити на землі, і непорочні будуть перебувати на ній; 22а беззаконні будуть знищені з землі, і віроломні викорінені з неї.

 

 

 

3 Глава

Сину мій! повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай зберігає серце твоє; 2бо довготи днів, літ життя і миру вони додадуть тобі. 3Милість і істина нехай не залишають тебе: обв’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалі серця твого, 4і знайдеш милість і благовоління в очах Бога і людей. 5Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. 6У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої. 7Не будь мудрецем в очах твоїх; бійся Господа і віддаляйся від зла: 8це буде здоров’ям для тіла твого і споживою для кісток твоїх. 9Шануй Господа від майна твого і від початків усіх прибутків твоїх, 10і наповняться скарбниці твої до надлишку, і точила твої будуть переливатися новим вином.

11Покарання Господнього, сину мій, не відкидай, і не тяготися викриванням Його; 12бо кого любить Господь, того карає і благоволить до того, як батько до сина свого. 13Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум, – 14тому що надбання її краще за придбання срібла, і прибутку від неї більше, ніж від золота: 15вона дорожче за дорогоцінне каміння; [ніяке зло не може противитися їй; вона добре відома всім, хто наближається до неї,] і ніщо з бажаного тобою не зрівняється з нею. 16Довголіття – у правиці її, а в лівій (руці) у неї – багатство і слава; [з уст її виходить правда; закон і милість вона на язиці носить;] 17путі її – путі приємні, і всі стежки її – мирні. 18Вона – древо життя для тих, які здобувають її, – і блаженні, які зберігають її!

19Господь премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом; 20Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою. 21Сину мій! не випускай їх з очей твоїх; зберігай розсудливість і розважливість, 22і вони будуть життям для душі твоєї і прикрасою для шиї твоєї. 23Тоді безпечно підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться. 24Коли ляжеш спати, – не будеш боятися; і коли заснеш, – сон твій приємним буде. 25Не убоїшся несподіваного страху і пагуби від нечестивих, коли вона прийде; 26тому що Господь буде упованням твоїм і збереже ногу твою від уловлення.

27Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його. 28Не говори другові твоєму: “піди і прийди знову, і завтра я дам”, коли ти маєш при собі. [Тому що ти не знаєш, щ`о принесе прийдешній день.] 29Не замишляй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою. 30Не сварися з людиною без причини, коли вона не зробила зла тобі. 31Не змагайся з людиною, яка чинить насилля, і не обирай жодного зі шляхів її; 32тому що мерзота перед Господом розпусний, а з праведними у Нього спілкування. 33Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє. 34Якщо з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать. 35Мудрі успадковують славу, а нерозумні – ганьбу.

 

 

 

4 Глава

Слухайте, діти, настановлення батька, і пильнуйте, щоб навчитися розуму, 2тому що я дав вам добре вчення. Не залишайте заповіді моєї. 3Бо і я був син у батька мого, і єдиний у матері моєї, яка ніжно любила мене, 4і він учив мене і говорив мені: нехай утримає серце твоє слова мої; зберігай заповіді мої, і живи. 5Здобувай мудрість, здобувай розум; не забувай цього і не відхиляйся від слів вуст моїх. 6Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде оберігати тебе. 7Головне – мудрість: здобувай мудрість, і всім майном твоїм здобувай розум. 8Високо цінуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї; 9покладе на голову твою прекрасний вінок, доставить тобі чудовий вінець.

10Слухай, сину мій, і прийми слова мої, – і примножаться тобі літа життя. 11Я вказую тобі путь мудрости, веду тебе стежками прямими. 12Коли підеш, не буде утрудненим хід твій, і коли побіжиш, не спіткнешся. 13Міцно тримайся наставляння, не залишай, зберігай його, тому що воно – життя твоє. 14Не вступай на стежку нечестивих і не ходи шляхом злих; 15залиш його, не ходи ним, ухилися від нього і пройди мимо; 16тому що вони не заснуть, якщо не зроблять зла; пропадає сон у них, якщо вони не доведуть кого до падіння; 17бо вони їдять хліб беззаконня і п’ють вино крадіння. 18Путь праведних – як світило променисте, яке більше і більше світлішає до повного дня. 19Путь же беззаконних – як темрява; вони не знають, об що спіткнуться.

20Сину мій! до слів моїх дослухайся, і до промов моїх прихили вухо твоє; 21нехай не відходять вони від очей твоїх; зберігай їх усередині серця твого: 22тому що вони життя для того, хто знайшов їх, і здоров’я для всього тіла його. 23Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя. 24Відкинь від себе облудність уст, і лукавство язика віддали від себе. 25Очі твої нехай прямо дивляться, і вії твої нехай будуть спрямовані прямо перед тобою. 26Обміркуй стежку для ноги твоєї, і всі путі твої нехай будуть твердими. 27Не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч; віддали ногу твою від зла, 28[тому що шляхи праві спостерігає Господь, а ліві – зіпсовані. 29Він же прямими зробить путі твої, і ходу твою у мирі влаштує.]

 

 

 

5 Глава

Сину мій! дослухайся до мудрости моєї, і прихили вухо твоє до розуму мого, 2щоб дотриматися розсудливости, і щоб вуста твої зберегли знання. [Не слухай улесливої жінки;] 3тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її; 4але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогострий; 5ноги її сходять до смерти, стопи її досягають пекла. 6Якби ти захотів осягнути стежку життя її, то путі її непостійні, і ти не узнаєш їх. 7Отже, діти, слухайте мене і не відступайте від слів уст моїх. 8Тримай далі від неї путь твою і не підходь близько до дверей дому її, 9щоб здоров’я твого не віддати іншим і років твоїх мучителеві; 10щоб не насичувалися силою твоєю чужі, і труди твої не були для чужого дому. 11І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, – 12і скажеш: “навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання, 13і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх: 14ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!”

15Пий воду з твоєї водойми і ту, яка тече з твого колодязя. 16Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки вод – по площах; 17нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужим з тобою. 18Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї, 19улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно. 20І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої? 21Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її. 22Беззаконного уловлюють власні беззаконня його, і в кайданах гріха свого він утримується: 23він помирає без наставляння, і від великого безумства свого губиться.

 

 

 

6 Глава

Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, – 2ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх. 3Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого; 4не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм; 5рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.

6Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. 7Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; 8але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.] 9Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? 10Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: 11і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]

12Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами, 13моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми; 14підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат. 15Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита – без зцілення. 16Ось шість, щ`о ненавидить Господь, навіть сім, щ`о мерзота для душі Його: 17очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну, 18серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства, 19лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.

20Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї; 21нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою. 22Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою: 23бо заповідь є світильник, і наставляння – світло, і розсудливі повчання – шлях до життя, 24щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої. 25Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми; 26тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу. 27Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його? 28Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх? 29Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини. 30Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний; 31але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого. 32Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це: 33побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться, 34тому що ревнощі – лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти, 35не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.

 

 

 

7 Глава

Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, – і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.] 2Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх. 3Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого. 4Скажи мудрості: “ти сестра моя!” і розум назви рідним твоїм, 5щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої. 6Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої, 7і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака, 8який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її, 9у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці. 10І ось – назустріч йому жінка, в убранні блудниці, з підступним серцем, 11галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її: 12то на вулиці, то на площах, і біля кожного рогу чинить вона кови. 13Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому: 14“мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої; 15тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і – знайшла тебе; 16килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими; 17спальню мою напахтила смирною, алое і корицею; 18зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю, 19тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу; 20гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя”. 21Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх оволоділа ним. 22Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес – на ланцюг,] і як олень – на постріл, 23доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони – на погибель її. 24Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх. 25Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її, 26тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею: 27дім її – дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти.

 

 

 

8 Глава

Чи не премудрість взиває? і чи не розум підносить голос свій? 2Вона стає на підвищених місцях, при шляху, на роздоріжжях; Звона взиває біля воріт при вході в місто, біля входу в двері: 4“до вас, люди, взиваю я, і до синів людських голос мій! 5Навчіться, нерозумні, розсудливости, і дурні – розуму. 6Слухайте, тому що я буду говорити важливе, і слова вуст моїх – правда; 7бо істину промовить язик мій, і нечестя – мерзота для вуст моїх; 8усі слова вуст моїх справедливі; немає у них підступу і лукавства; 9усі вони ясні для розумного і справедливі для тих, що здобули знання. 10Прийміть учення моє, а не срібло; краще знання, ніж добірне золото; 11тому що мудрість краща за перли, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею. 12Я, премудрість, живу з розумом і шукаю розсудливого знання. 13Страх Господній – ненавидіти зло; гордість і зарозумілість і злу путь і підступні вуста я ненавиджу. 14У мене рада і правда; я розум, у мене сила. 15Мною царі царюють і володарі узаконюють правду; 16мною керуються начальники і вельможі й усі судді землі. 17Тих, хто любить мене, я люблю, і ті, що шукають мене, знайдуть мене; 18багатство і слава у мене, скарб, що не гине, і правда; 19плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, і користи від мене більше, ніж від добірного срібла. 20Я ходжу шляхом правди, стежками правосуддя, 21щоб доставити тим, хто любить мене, істотне благо, і скарбниці їхні я наповнюю. [Коли я звіщу те, що буває щодня, то не забуду перелічити те, що від віку.]

22Господь мав мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку; 23від віку я помазана, від початку, раніше буття землі. 24Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води. 25Я народилася раніше, ніж підняті були гори, раніше пагорбів, 26коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту. 27Коли Він готував небеса, я була там. Коли Він проводив кругову лінію по лицю безодні, 28коли утверджував угорі хмари, коли зміцнював джерела безодні, 29коли давав морю устав, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі: 30тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в усі часи, 31радіючи на земному колі Його, і радість моя була із синами людськими.

32Отже, діти, послухайте мене; і блаженні ті, які зберігають путі мої! 33Послухайте настанови і будьте мудрі, і не відступайте від них. 34Блаженна людина, яка слухає мене, пильнуючи щодня біля воріт моїх і стоячи на сторожі біля дверей моїх! 35тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя, і одержить благодать від Господа; 36а той, хто грішить проти мене, наносить шкоду душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть”.

 

 

 

9 Глава

Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, 2заколола жертву, розбавила вино своє і приготувала в себе трапезу; 3послала слуг своїх проголосити з височин міських: 4“хто нерозумний, звернися сюди!” І бідним на розум вона сказала: 5“йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; 6залиште нерозумне, і живіть, і ходіть шляхом розуму”. 7Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого – пляму собі. 8Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе; 9дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання. 10Початок мудрости – страх Господній, і пізнання Святого – розум; 11тому що через мене примножаться дні твої, і додадуться тобі роки життя. 12[Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградника і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.]

13Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає, 14сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста, 15щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами: 16“хто нерозумний, звернися сюди!” і бідному розумом сказала вона: 17“в`оди вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний”. 18І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.]

 

 

 

10 Глава

 

Притчі Соломона.

Син мудрий радує батька, а син нерозумний – засмучення для його матері. 2Не приносять користи скарби неправедні, правда ж рятує від смерти. 3Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне. 4Лінива рука робить бідним, а рука старанна збагачує. 5Хто збирає влітку – син розумний, а хто спить під час жнив – син безпутний. 6Благословення – на голові праведника, вуста ж беззаконних загородить насильство. 7Пам’ять праведника буде благословенна, а ім’я нечестивих мерзотним. 8Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться. 9Хто ходить у непорочності, той ходить безпечно; а хто спотворює путі свої, той буде покараний. 10Хто мигає очима, той викликає досаду, а нерозумний устами спотикнеться. 11Вуста праведника – джерело життя, вуста ж беззаконних загородить насильство. 12Ненависть збуджує розбрати, але любов покриває всі гріхи. 13У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного – різка. 14Мудрі зберігають знання, але вуста нерозумного – близька загибель. 15Майно багатого – міцне місто його, біда для бідних – убогість їх. 16Труди праведного – до життя, успіх нечестивого – до гріха. 17Хто зберігає настановлення, той на путі до життя; а той, хто відкидає викривання, – блукає. 18Хто приховує ненависть, у того вуста неправдиві; і хто розголошує наклепи, той нерозумний. 19При багатослів’ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, – розумний. 20Добірне срібло – язик праведного, серце ж нечестивих – нікчемність. 21Уста праведного пасуть багатьох, а нерозумні помирають від нестачі розуму. 22Благословення Господнє – воно збагачує і печалі з собою не приносить. 23Для нерозумного злочинне діяння ніби забава, а людині розумній властива мудрість. 24Чого страшиться нечестивий, те й осягне його, а бажання праведників виконається. 25Як проноситься вихор, так немає більше нечестивого; а праведник – на вічній основі. 26Що оцет для зубів і дим для очей, те лінивий для тих, хто посилає його. 27Страх Господній додає днів, літа ж нечестивих скоротяться. 28Очікування праведників – радість, а надія нечестивих загине. 29Путь Господня – твердиня для непорочного і страх для тих, що чинять беззаконня. 30Праведник повіки не завагається, нечестиві ж не будуть жити на землі. 31Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться. 32Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих – розбещене.

 

 

 

11 Глава

Невірні терези – мерзота перед Господом, але правильна вага угодна Йому. 2Прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними – мудрість. [Праведник, помираючи, залишає жаль; але несподівана і радісна буває погибель нечестивих.] 3Непорочність прямодушних буде керувати ними, а лукавство підступних погубить їх. 4Не допоможе багатство у день гніву, правда ж урятує від смерти. 5Правда непорочного рівняє путь його, а нечестивий упаде від нечестя свого. 6Правда прямодушних спасе їх, а беззаконники будуть уловлені беззаконням своїм. 7Зі смертю чоловіка нечестивого зникає надія, і чекання беззаконних гине. 8Праведник спасається від біди, а замість нього потрапляє у неї нечестивий. 9Устами лицемір губить ближнього свого, а праведники прозорливістю спасаються. 10При благоденстві праведників веселиться місто, і при погибелі нечестивих буває торжество. 11Благословенням праведних звеличується місто, а вустами нечестивих руйнується. 12Бідний на розум висловлює презирство до ближнього свого; але розумна людина мовчить. 13Хто ходить як пліткар, той відкриває таємницю; але вірна людина таїть справу. 14При нестачі піклування падає народ, а при багатьох радниках благоденствує. 15Зло заподіює собі той, хто дає запоруку за стороннього; а хто ненавидить запоруку, той безпечний. 16Доброзвичайна дружина здобуває славу [чоловіку, а дружина, що ненавидить правду, є верх нечестя. Лінивці бувають убогі], а працелюбні, здобувають багатство. 17Чоловік милосердий благодіє душі своїй, а жорстокосердий руйнує плоть свою. 18Нечестивий робить справу ненадійну, а тому, хто сіє правду, – нагорода певна. 19Праведність веде до життя, а той, хто прагне до зла, прагне смерти своєї. 20Мерзота перед Господом – підступні серцем; але благоугодні Йому непорочні в путі. 21Можна ручитися, що порочний не залишиться непокараним; с`ім’я ж праведних спасеться. 22Що золоте кільце в носі у свині, те жінка красива і – нерозсудлива. 23Бажання праведних є одне добро, очікування нечестивих – гнів. 24Хтось сипле щедро, і йому ще додається; а інший надміру ощадливий, і однак же убожіє. 25Благодійна душа буде насичена, і хто напуває інших, той і сам напоєний буде. 26Хто утримує в себе хліб, того кляне народ; а на голові того, хто продає, – благословення. 27Хто прагне добра, той шукає благовоління; а хто шукає зла, до того воно і приходить. 28Той, хто надіється на багатство своє, упаде; а праведники, як лист, будуть зеленіти. 29Той, хто розладнує дім свій, отримає у наділ вітер, і нерозумний буде рабом мудрого серцем. 30Плід праведника – древо життя; і мудрий привертає душі. 31Так праведнику воздається на землі, тим більше нечестивому і грішному.

 

 

 

12 Глава

Хто любить настанови, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас. 2Добрий здобуває благовоління від Господа; а людину підступну Він засудить. 3Не утвердить себе людина беззаконням; корінь же праведників нерухомий. 4Доброчесна дружина – вінець для чоловіка свого; а ганебна – як гниль у кістках його. 5Помисли праведних – правда, а задуми нечестивих – підступність. 6Промови нечестивих – засідка для пролиття крови, вуста ж праведних спасають їх. 7Торкнеться нечестивих нещастя – і немає їх, а дім праведних стоїть. 8Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде у презирстві. 9Краще простий, але який працює на себе, ніж той, хто видає себе за знатного, але має потребу у хлібі. 10Праведний турбується і про життя худоби своєї, серце ж нечестивих жорстоке. 11Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом за тими, що марно гають час, той недоумкуватий. [Хто знаходить задоволення у гаянні часу за вином, той у своєму домі залишить безславність.] 12Нечестивий бажає уловити в сіті зла; але корінь праведних твердий. 13Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх; але праведник вийде з біди. [Той, хто дивиться лагідно, помилуваний буде, а той, хто зустрічається у воротах, заважає іншим.] 14Від плоду вуст своїх людина насичується добром, і нагорода людині – за ділами рук її. 15Шлях нерозумного прямий у його очах; але хто слухає поради, той мудрий. 16У нерозумного відразу ж виявиться гнів його, а розсудливий ховає образу. 17Хто говорить те, що знає, той говорить правду; а у свідка неправдивого – омана. 18Якийсь пустослів уражає наче мечем, а язик мудрих – лікує. 19Вуста правдиві вічно перебувають, а неправдивий язик – тільки на мить. 20Підступність – у серці зловмисників, радість – у миротворців. 21Не станеться з праведником ніякого зла, нечестиві ж будуть сповнені злом. 22Мерзота перед Господом – вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому. 23Чоловік розсудливий приховує знання, а серце нерозумних висловлює глупоту. 24Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною. 25Туга на серці людини придушує її, а добре слово звеселяє його. 26Праведник указує ближньому своєму путь, а путь нечестивих вводить їх в оману. 27Лінивий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної дорогоцінне. 28На путі правди – життя, і на стежці її немає смерти.

 

 

 

13 Глава

Мудрий син слухає настанови батька, а буйний не слухає викриття. 2Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників – зло. 3Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда. 4Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься. 5Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе. 6Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника. 7Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато. 8Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує. 9Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.] 10Від зарозумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, – мудрість. 11Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його. 12Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, – як древо життя. 13Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається. 14[У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.] 15Навчання мудрого – джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. 16Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока. 17Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство. 18Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник – спасіння. 19Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі. 20Бажання, яке сповнилося, – приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла. 21Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься. 22Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром. 23Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного. 24Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя. 25Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його. 26Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу.

 

 

 

14 Глава

Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками. 2Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його. 3У вустах нерозумного – бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх. 4Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів. 5Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди. 6Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке. 7Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст. 8Мудрість розумного – знання путі своєї, глупство ж безрозсудних – омана. 9Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних – благовоління. 10Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий. 11Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне. 12Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх – дорога до смерти. 13І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль. 14Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра – від своїх. 15Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх. 16Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений. 17Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна. 18Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням. 19Схиляться злі перед добрими і нечестиві – біля воріт праведника. 20Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів. 21Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний. 22Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих. 23Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток. 24Вінець мудрих – багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є. 25Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди. 26У страху перед Господом – надія тверда, і синам Своїм Він притулок. 27Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. 28У численності народу – велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві. 29У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту. 30Лагідне серце – життя для тіла, а заздрість – гниль для кісток. 31Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному. 32За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію. 33Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе. 34Праведність підносить народ, а беззаконня – нечестя народів. 35Благовоління царя – до раба розумного, а гнів його – проти того, хто ганьбить його.

 

 

 

15 Глава

 

[Гнів губить і розумних.] Лагідна відповідь відвертає гнів, а образливе слово збуджує лють. 2Язик мудрих сповіщає добрі знання, а вуста нерозумних вивергають дурість. 3На всякому місці очі Господні: вони бачать злих і добрих. 4Лагідний язик – древо життя, але неприборканий – печаль духу. 5Нерозумний нехтує наставляння батька свого; а хто прислуховується до викривань, той розважливий. [У багатстві правди велика сила, а нечестиві викоріняться з землі.] 6У домі праведника – достаток скарбів, а у прибутку нечестивого – безладдя. 7Вуста мудрих поширюють знання, а серце нерозумних не так. 8Жертва нечестивих – мерзота перед Господом, а молитва праведних благоугодна Йому. 9Мерзота перед Господом – путь нечестивого, а того, хто йде шляхом правди, Він любить. 10Зле покарання – тому, хто ухиляється від путі, і той, хто ненавидить викриття, загине. 11Пекло й Аваддон відкриті перед Господом, тим більше серця синів людських. 12Не любить розпусний тих, хто викриває його, і до мудрих не піде. 13Веселе серце робить лице веселим, а при сердечній печалі дух занепадає. 14Серце розумного шукає знання, вуста ж дурних споживають глупство. 15Усі дні нещасного сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет. 16Краще небагато зі страхом Господнім, ніж великий скарб, і при ньому тривога. 17Краще блюдо зелені, і при ньому любов, ніж відгодований бик, і при ньому ненависть. 18Запальна людина збуджує розбрат, а терпляча утишує незгоду. 19Шлях лінивого – як терновий пліт, а путь праведних – гладенька. 20Мудрий син радує батька, а нерозумна людина зневажає матір свою. 21Глупота – радість для недоумкуватого, а людина розумна йде прямою дорогою. 22Без ради розпочаті діла зруйнуються, а з великою кількістю радників вони відбудуться. 23Радість людині у відповіді вуст її, і як добре слово вчасне! 24Путь життя мудрого вгору, щоб ухилитися від пекла внизу. 25Дім гордовитих розорить Господь, а межу вдови укріпить. 26Мерзота перед Господом – думки злих, слова ж непорочних угодні Йому. 27Корисливий розладнає дім свій, а той, хто ненавидить подарунки, буде жити. 28Серце праведного обмірковує відповідь, а вуста нечестивих вивергають зло. [Приємні перед Господом путі праведних; через них і вороги стають друзями.] 29Далекий Господь від нечестивих, а молитву праведників чує. 30Світлий погляд радує серце, добра звістка зміцнює кістки. 31Вухо, уважне до вчення життя, перебуває між мудрими. 32Хто відкидає наставляння, той не дбає про свою душу; а хто слухає викривання, той набуває розуму. 33Страх Господній навчає мудрости, і славі передує смирення.

 

 

 

16 Глава

Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика. 2Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі. 3Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться. 4Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди. 5Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху – чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.] 6Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла. 7Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею. 8Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою. 9Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її. 10У вустах царя – слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді. 11Правильні терези і вагові чаші – від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі. 12Мерзота для царів – діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл. 13Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить. 14Царський гнів – вісник смерти; але мудра людина умилостивить його. 15У світлому погляді царя – життя, і благовоління його – як хмара з пізнім дощем. 16Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло. 17Путь праведних – відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою. 18Погибелі передує гордість, і падінню – пихатість. 19Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими. 20Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний. 21Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання. 22Розум для тих, хто має його, – джерело життя, а вченість нерозумних – глупота. 23Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його. 24Приємна мова – стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток. 25Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті. 26Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його. 27Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий. 28Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів. 29Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру; 30прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він – піч злоби]. 31Вінець слави – сивина, яка знаходиться на шляху правди. 32Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста. 33У пол`у кидається жереб, але всі рішення його – від Господа.

 

 

 

17 Глава

Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом. 2Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину. 3Плавильня – для срібла, і горно – для золота, а серця випробовує Господь. 4Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного. 5Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде]. 6Вінець старих – сини синів, і слава дітей – батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного – ні гроша.] 7Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному – вуста неправдиві. 8Подарунок – дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх. 9Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга. 10На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів. 11Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього. 12Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою. 13Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло. 14Початок сварки – як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона. 15Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного – обоє мерзота перед Господом. 16До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в б`іди.] 17Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя. 18Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого. 19Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння. 20Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду. 21Породив хто дурня, – собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє. 22Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки. 23Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя. 24Мудрість – перед лицем розумного, а очі дурня – на краю землі. 25Нерозумний син – досада батькові своєму і засмучення для матері своєї. 26Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду. 27Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний. 28І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої – розсудливим.

 

 

18 Глава

Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного. 2Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум. 3З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою – ганьба. 4Слова вуст людських – глибокі води; джерело мудрости – струменевий потік. 5Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді. 6Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття. 7Язик нерозумного – загибель для нього, і вуста його – сітка для душі його. 8[Лінивого долає страх, а душі жоноподібні будуть голодувати.] 9Слова навушника – як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. 10Недбайливий у роботі своїй – брат марнотратцю. 11Ім’я Господа – міцна вежа: втікає до неї праведник – і у безпеці. 12Майно багатого – міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві. 13Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі. 14Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому. 15Дух людини переносить її немочі; а вражений дух – хто може підкріпити його? 16Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання. 17Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її. 18Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її. 19Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними. 20Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів з`амку. 21Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується. 22Смерть і життя – у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його. 23Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю – божевільний і нечестивий.] 24З благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо. 25Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат.

 

 

 

19 Глава

Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж [багатий] із неправдивими вустами, і притім нерозумний. 2Недобре душі без знання, і хто поспішний ногами, той оступиться. 3Глупота людини спотворює путь її, а серце її обурюється на Господа. 4Багатство додає багато друзів, а бідного залишає і друг його. 5Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується. 6Багато хто запобігає перед знатними, і всякий – друг людині, яка дає подарунки. 7Бідного ненавидять усі брати його, тим більше друзі його віддаляються від нього: женеться за ними, щоб поговорити, але і цього немає. 8Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто спостерігає розважливість, той знаходить благо. 9Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, загине. 10Непристойна нерозумному пишність, тим більше рабові панування над князями. 11Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї – бути поблажливою до провин. 12Гнів царя – як ревіння лева, а благовоління його – як роса на траву. 13Нерозумний син – руйнування для батька свого, і сварлива дружина – стічна труба. 14Дім і майно – спадщина від батьків, а розумна дружина – від Господа. 15Лінощі занурюють у сонливість, і недбайлива душа буде терпіти голод. 16Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, – загине. 17Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його. 18Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його. 19Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його. 20Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим. 21Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом. 22Радість людині – добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива. 23Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його. 24Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого. 25Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння. 26Хто розоряє батька і виганяє матір, – син соромітний і безчесний. 27Перестань, сину мій, слухати напоумлення про відхилення від висловів розуму. 28Лукавий свідок знущається із суду, і вуста беззаконних ковтають неправду. 29Готові суди для кощунників, і побиття – на тіло нерозумних.

 

 

 

20 Глава

Вино – глузливе, сикера– буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний. 2Гроза царя – ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе. 3Шана для людини – відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий. 4Лінивець узимку не оре: шукає влітку – і немає нічого. 5Помисли в серці людини – глибокі води, але людина розумна вичерпує їх. 6Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить? 7Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього! 8Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле. 9Хто може сказати: “я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?” 10Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше – мерзота перед Господом. 11Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його. 12Вухо, що чує, й око, що бачить, – і те й інше створив Господь. 13Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб. 14“Погано, погано”, говорить покупець, а коли відійде, хвалиться. 15Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння – вуста розумні. 16Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу. 17Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою. 18Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну. 19Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся. 20Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви. 21Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом. 22Не говори: “я відплачу за зло”; залиш Господу, і Він збереже тебе. 23Мерзота перед Господом – неоднакові гирі, і неправильні терези – не добро. 24Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій? 25Сітка для людини – поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати. 26Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо. 27Світильник Господній – дух людини, який випробовує всі глибини серця. 28Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій. 29Слава юнаків – сила їх, а прикраса старих – сивина. 30Рани від побиття – лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.

 

 

 

21 Глава

Серце царя – у руці Господа, як потоки вод: куди захоче, туди Він направляє його. 2Усякий шлях людини прямий в очах її; але Господь зважує серця. 3Дотримання правди і правосуддя більш угодне Господу, ніж жертва. 4Гордість очей і зарозумілість серця, які відзначають нечестивих, – гріх. 5Думки старанного прагнуть достатку, а всякий поспішний терпить збиток. 6Придбання скарбу неправдивим язиком – скороминучий подув тих, хто шукає смерти. 7Насильство нечестивих упаде на них, тому що вони зреклися дотримуватися правди. 8Мінливий шлях у людини розбещеної; а хто чистий, того дія пряма. 9Краще жити в кутку на покрівлі, ніж зі сварливою дружиною у просторому домі. 10Душа нечестивого бажає зла: не знайде милости в очах його і друг його. 11Коли карається кощунник, простий робиться мудрим; і коли врозумляється мудрий, то він здобуває знання. 12Праведник спостерігає за домом нечестивого: як впадають нечестиві у нещастя. 13Хто затикає вухо своє від волання бідного, той і сам буде волати, – і не буде почутий. 14Подарунок таємний гасить гнів, і дарунок у пазуху – сильну лють. 15Дотримання правосуддя – радість для праведника і страх для тих, хто чинить зло. 16Людина, що збилася з путі розуму, оселиться в зібранні мерців. 17Хто любить веселощі, зубожіє; а хто любить вино і жир, не розбагатіє. 18Викупом буде за праведного нечестивий і за прямодушного – лукавий. 19Краще жити у землі пустельній, ніж з дружиною сварливою і сердитою. 20Жаданий скарб і жир – у домі мудрого; а нерозумна людина марнотратить їх. 21Хто дотримується правди і милости, той знайде життя, правду і славу. 22Мудрий входить у місто сильних і знищує укріплення, на яке вони сподівалися. 23Хто зберігає вуста свої і язик свій, той зберігає від біди душу свою. 24Зарозумілий злодій – кощунник ім’я йому – діє у запалі гордости. 25Жадоба лінивця уб’є його, тому що руки його відмовляються працювати; 26кожного дня він сильно жадає, а праведник дає і не шкодує. 27Жертва нечестивих – мерзота, особливо коли з лукавством приносять її. 28Лжесвідок загине; а людина, яка говорить те, що знає, буде говорити завжди. 29Людина нечестива зухвала лицем своїм, а праведний тримає прямо путь свою. 30Немає мудрости, і немає розуму, і немає ради всупереч Господу. 31Коня готують на день битви, але перемога – від Господа.

 

 

22 Глава

Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото. 2Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь. 3Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються. 4За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя. 5Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них. 6Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє. 7Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця. 8Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.] 9Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.] 10Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка. 11Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар – друг. 12Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає. 13Лінивець говорить: “лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!” 14Глибока прірва – вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди. 15Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього. 16Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє.

17Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання; 18тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх. 19Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай. 20Чи не писав я тобі тричі в порадах і наставляннях, 21щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе?

22Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт, 23тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх. 24Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною, 25щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою. 26Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги: 27якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе? 28Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої. 29Чи бачив ти людину моторну у своїй справі? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими.

 

 

 

23 Глава

Коли сядеш споживати їжу з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою, 2і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний. 3Не захоплюйся ласими стравами його; це – оманна їжа. 4Не піклуйся про те, щоб нажити багатство; залиш такі думки твої. 5Спрямуєш очі твої на нього, і – його вже немає; тому що воно зробить собі крила і, як орел, полетить до неба. 6Не споживай їжі у людини заздрісної і не захоплюйся ласими стравами її; 7тому що, які думки у душі її, така й вона; “їж і пий”, говорить вона тобі, а серце її не з тобою. 8Шматок, який ти з’їв, виблюєш, і добрі слова твої ти витратиш даремно. 9У вуха нерозумного не говори, тому що він знехтує розумні слова твої. 10Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь, 11тому що Захисник їх сильний; Він вступиться у справу їх з тобою. 12Прихили серце твоє до навчання і вуха твої – до розумних слів. 13Не залишай юнака без покарання: якщо покараєш його різкою, він не помре; 14ти покараєш його різкою і спасеш душу його від пекла.

15Сину мій! якщо серце твоє буде мудре, то порадіє і моє серце; 16і нутрощі мої будуть радіти, коли вуста твої будуть говорити справедливе. 17Нехай не заздрить серце твоє грішникам, але нехай перебуває воно в усі дні у страху Господньому; 18тому що є майбутнє, і надія твоя не втрачена. 19Слухай, сину мій, і будь мудрий, і направляй серце твоє на пряму путь. 20Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом: 21тому що п’яниця і той, хто пересичується, зубожіють, і сонливість одягне в руб’я. 22Слухайся батька твого: він породив тебе; і не зневажай матері твоєї, коли вона і постаріє. 23Купи істину і не продавай мудрости і вчення і розуму. 24Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього. 25Нехай веселиться батько твій і нехай торжествує мати твоя, що народила тебе.

26Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми, 27тому що блудниця – глибока прірва, і чужа дружина –вузький колодязь; 28вона, як розбійник, сидить у засідці і множить між людьми законопорушників. 29У кого виття? у кого стогін? у кого сварки? у кого горе? у кого рани без причини? у кого багряні очі? 30У тих, які довго сидять за вином, які приходять шукати вина приправленого. 31Не дивися на вино, як воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно світиться рівно: 32згодом, як змій, воно вкусить, і вжалить, як аспид; 33очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє заговорить про розпусне, 34і ти будеш, як той, що спить серед моря, і як той, що спить на верхівці щогли. 35[І скажеш:] “били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того самого”.

 

 

24 Глава

Не ревнуй злим людям і не бажай бути з ними, 2тому що про насильство помишляє серце їх, і про зле говорять вуста їхні. 3Мудрістю влаштовується дім і розумом утверджується, 4і з умінням наповнюється він усередині всяким дорогоцінним і прекрасним майном. 5Людина мудра сильна, і людина розумна зміцнює силу свою. 6Тому обдумано веди війну твою, і успіх буде при багатьох нарадах. 7Для нерозумного занадто високою є мудрість; біля воріт не відкриє він уст своїх. 8Хто замишляє зробити зло, того називають зловмисником. 9Помисел глупоти – гріх, і кощунник – мерзота для людей. 10Якщо ти в день нещастя виявився слабким, то бідна сила твоя. 11Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на убиття? 12Чи скажеш: “ось, ми не знали цього”? А Той, Хто випробовує серц`я, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її. 13Їж, сину мій, мед, тому що він приємний, і стільник, який солодкий для гортані твоєї: 14таке і пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов її, тобто майбутнє, і надія твоя не втрачена. 15Не замислюй зла, нечестивий, проти житла праведника, не спустошуй місця спокою його, 16бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель. 17Не радій, коли упаде ворог твій, і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться. 18Інакше, побачить Господь, і неугодне буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій. 19Не обурюйся на злодіїв і не заздри нечестивим, 20тому що злий не має майбуття, – світильник нечестивих погасне. 21Бійся, сину мій, Господа і царя; із заколотниками не спілкуйся, 22тому що несподівано прийде погибель від них, і біду від них обох хто передбачить? 23Сказано також мудрими: мати упередженість на суді – недобре. 24Хто говорить винному: “ти правий”, того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена; 25а викривачів будуть любити, і на них прийде благословення. 26В уста цілує той, хто відповідає словами вірними. 27Зверши справи твої поза домом, закінчи їх на полі твоєму, і потім облаштовуй і дім твій. 28Не будь лжесвідком на ближнього твого: для чого тобі обманювати вустами твоїми? 29Не говори: “як він вчинив зі мною, так і я зроблю з ним, воздам людині за ділами її”. 30Проходив я мимо поля чоловіка лінивого і мимо виноградника чоловіка бідного на розум: 31і ось, усе це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам’яна огорожа його зруйнувалася. 32І подивився я, і взяв до серця свого, і подивився й отримав урок: 33“трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш, – 34і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій – як людина озброєна”.

 

 

25 Глава

І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського. 2Слава Божа – покривати таємницею справу, а слава царів – досліджувати справу. 3Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів – недослідиме. 4Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд: 5віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою. 6Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай; 7тому що краще, коли скажуть тобі: “йди сюди вище”, ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої. 8Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе? 9Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай, 10щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.] 11Золоті яблука у срібних прозорих посудинах – слово, сказане пристойно. 12Золота серга і прикраса з чистого золота – мудрий викривач для уважного вуха. 13Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду. 14Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає. 15Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки. 16Знайшов ти мед, – їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його. 17Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе. 18Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого. 19Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди. 20Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.] 21Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою: 22тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі. 23Північний вітер приносить дощ, а таємна мова – незадоволені обличчя. 24Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі. 25Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни. 26Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим. 27Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава. 28Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм.

 

 

 

26 Глава

Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному. 2Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться. 3Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних. 4Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього; 5не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх. 6Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі. 7Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, – і притча у вустах дурнів. 8Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану. 9Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів. 10Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує. 11Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою. 12Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього. 13Лінивець говорить: “лев на дорозі! лев на площах!” 14Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй. 15Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого. 16Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано. 17Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку. 18Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть, 19так – чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: “я тільки пожартував”. 20Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає. 21Вугілля – для жару і дрова – для вогню, а людина сварлива – для розпалення сварки. 22Слова навушника – як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. 23Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне. 24Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи. 25Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його. 26Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні. 27Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться. 28Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння.

 

 

 

27 Глава

Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, щ`о народить той день. 2Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, – чужий, а не язик твій. 3Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох. 4Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів? 5Краще відкрите викривання, ніж прихована любов. 6Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника. 7Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке. 8Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє. 9Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю. 10Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.

11Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене. 12Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються. 13Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу. 14Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця. 15Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина – рівні: 16хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе. 17Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого. 18Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані. 19Як у воді лице – до лиця, так серце людини – до людини. 20Пекло й Аваддон – ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.] 21Що плавильня – для срібла, горно – для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.] 22Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його. 23Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стад`а; 24тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід? 25Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави. 26Вівці – на одяг тобі, і козли – на купівлю поля. 27І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.

 

 

 

28 Глава

Нечестивий біжить, коли ніхто не женеться за ним; а праведник сміливий, як лев. 2Коли країна відступить від закону, тоді багато в ній начальників; а при розумному і знаючому мужі вона довговічна. 3Чоловік бідний і який гнобить слабких, те саме, що злива, яка змиває хліб. 4Відступники від закону хвалять нечестивих, а ті, що зберігають закон, обурюються на них. 5Злі люди не розуміють справедливости, а ті, що шукають Господа, розуміють усе. 6Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж той, хто спотворює шляхи свої, хоч він і багатий. 7Той, хто зберігає закон, – син розумний, а той, хто спілкується з марнотратцями, осоромлює батька свого. 8Хто примножує майно своє ростом і лихвою, збере його для благодійника бідних. 9Хто відхиляє вухо своє від слухання закону, того і молитва – мерзота. 10Хто спокушає праведних на путь зла, сам упаде в свою яму, а непорочні успадковують добро. 11Чоловік багатий – мудрець в очах своїх, але розумний бідняк викриє його. 12Коли торжествують праведники, велика слава, але коли підіймаються нечестиві, люди ховаються. 13Хто приховує свої злочини, той не буде мати успіху; а хто зізна`ється і залишає їх, той буде помилуваний.

14Блаженна людина, яка завжди перебуває у благоговінні; а хто озлоблює серце своє, той потрапить у біду. 15Як рикаючий лев і голодний ведмідь, так нечестивий володар над бідним народом. 16Нерозумний правитель багато робить утисків, а хто ненавидить користь, продовжить дні. 17Чоловік, винний у пролитті людської крови, буде бігати до могили, щоб хто не схопив його. 18Хто ходить непорочно, той буде неушкодженим; а хто ходить кривими путями, упаде на одній з них. 19Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто наслідує бездіяльних, той насититься убогістю. 20Вірна людина багата благословеннями, а хто поспішає розбагатіти, той не залишиться непокараним. 21Бути упередженим – недобре: така людина і за шматок хліба вчинить неправду. 22Поспішає до багатства заздрісна людина, і не думає, що убогість осягне її. 23Хто викриває людину, знайде потім більшу приязнь, ніж той, хто лестить язиком. 24Хто обкрадає батька свого і матір свою і говорить: “це не гріх”, той – спільник грабіжникам. 25Пихатий розпалює сварку, а хто уповає на Господа, буде благоденствувати. 26Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде цілий. 27Хто дає убогому, не зубожіє; а хто закриває очі свої від нього, на тому багато проклять. 28Коли підносяться нечестиві, люди ховаються, а коли вони падають, примножуються праведники.

 

 

 

29 Глава

Людина, яка, будучи викритою, озлоблює шию свою, раптово скрушиться, і не буде їй зцілення. 2Коли примножуються праведники, веселиться народ, а коли панує нечестивий, народ стогне. 3Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто знається з блудницями, той марнує майно. 4Цар правосуддям утверджує землю, а хто любить подарунки, розоряє її. 5Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його. 6У гріху злої людини – тенета для неї, а праведник веселиться і радіє. 7Праведник ретельно вникає у позов бідних, а нечестивий не розглядає справи. 8Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втихомирюють заколот. 9Розумна людина, маючи суд з людиною дурною, чи сердиться, чи сміється, – не має спокою. 10Кровожерливі люди ненавидять непорочного, а праведні піклуються про його життя. 11Нерозумний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його. 12Якщо правитель слухає неправдиві слова, то і всі службовці у нього нечестиві. 13Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того й іншого дає Господь. 14Якщо цар судить бідних за правдою, то престіл його назавжди утвердиться. 15Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері. 16При примноженні нечестивих збільшується беззаконня; але праведники побачать падіння їх. 17Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй.

18Без одкровення з висоти народ неприборканий, а хто дотримується закону – блаженний. 19Словами не навчиться раб, тому що, хоча він розуміє їх, але не слухається. 20Чи бачив ти чоловіка необачного у словах своїх? на нерозумного більше надії, ніж на нього. 21Якщо з дитинства виховувати раба у розкоші, то згодом він захоче бути сином. 22Чоловік гнівливий заводить сварку, і запальний багато грішить. 23Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану. 24Хто ділиться зі злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не оголошує про те. 25Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці. 26Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини – від Господа. 27Мерзота для праведників – людина неправедна, і мерзота для нечестивого – хто йде прямим шляхом.

 

 

30 Глава

Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу: 2справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене, 3і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю. 4Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?

5Усяке слово Бога чисте; Він – щит тим, хто уповає на Нього. 6Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.

7Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру: 8суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, 9щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: “хто Господь?” і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно. 10Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним. 11Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї. 12Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх. 13Є рід – о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його! 14Є рід, у якого зуби – мечі, і щелепи – ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми. 15У ненаситності дві дочки: “давай, давай!” Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: “достатньо!” 16Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: “досить!” 17Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють в`орони дольні, і пожеруть пташенята орлині! 18Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію: 19путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини. 20Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: “я нічого поганого не зробила”. 21Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити: 22раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб; 23ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї. 24Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих: 25мурахи – народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою; 26гірські миші – народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі; 27у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко; 28павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах. 29Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають: 30лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким; 31кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого. 32Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста; 33тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку.

 

 

 

31 Глава

Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його: 2що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх? 3Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів. 4Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям – сикеру, 5щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених. 6Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею; 7нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання. 8Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт. 9Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.

10Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли; 11упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку; 12вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого. 13Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками. 14Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій. 15Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм. 16Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник. 17Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої. 18Вона відчуває, що заняття її добре, і – світильник її не гасне і вночі. 19Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено. 20Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному. 21Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг. 22Вона робить собі килими; висон і пурпур – одяг її. 23Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі. 24Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським. 25Сила і краса – одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє. 26Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її. 27Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства. 28Встають діти й ублажають її, – чоловік, і хвалить її: 29“багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх”. 30Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали. 31Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діл`а її!