КНИГА ІОВА

1 Глава

Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла. 2І народилися у нього сім синів і три дочки. 3Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу. 4Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними. 5Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні.

6І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана. 7І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. 8І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла. 9І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов? 10Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі; 11але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, – чи благословить він Тебе? 12І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа.

13І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого. 14І ось, приходить вісник до Іова і говорить: 15воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. 16Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. 17Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. 18Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого; 19і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.

20Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився 21і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне! 22У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога.

 

 

 

2 Глава

Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом. 2І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. 3І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно. 4І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї; 5але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, – чи благословить він Тебе? 6І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи.

7І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його. 8І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем]. 9І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри*. 10Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми. 11І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його. 12І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба. 13І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі.

 

 

 

3 Глава

Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій. 2І почав Іов і сказав: 3згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! 4День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло! 5Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! 6Ніч та, – нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! 7О! ніч та – нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! 8Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана! 9Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці 10за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! 11Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? 12Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми? 13Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно 14з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі, 15або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом; 16або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла. 17Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі. 18Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника. 19Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого. 20Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею, 21які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб, 22зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб? 23Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком? 24Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода, 25бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене. 26Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.

 

 

 

4 Глава

І відповів Елифаз феманитянин і сказав: 2якщо спробуємо ми сказати тобі слово, – чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову! 3Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував, 4того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв. 5А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом. 6Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх – упованням твоїм? 7Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали? 8Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його; 9від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають. 10Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються; 11могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються. 12І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього. 13Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей, 14обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої. 15І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені. 16Він став, – але я не розпізнав вигляду його, – тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, – і я чую голос: 17чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого? 18Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки: 19тим більше – в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль. 20Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть. 21Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.

 

 

 

5 Глава

Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти? 2Так, д`урня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування. 3Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його. 4Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника. 5Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його. 6Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо; 7але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору. 8Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу, 9Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри, 10дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів; 11принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння. 12Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів. 13Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною: 14вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі. 15Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного. 16І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої. 17Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай, 18бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують. 19У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло. 20Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні – від руки меча. 21Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде. 22Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся, 23бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою. 24І дізн`аєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш. 25І побачиш, що с`ім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі. 26Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час. 27Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.

 

 

 

6 Глава

І відповів Іов і сказав: 2о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє! 3Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті. 4Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене. 5Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого? 6Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку? 7До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою. 8О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог! 9О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене! 10Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого. 11Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє? 12Чи твердість каменів – твердість моя? і чи мідь – плоть моя? 13Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора? 14До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя. 15Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки, 16які чорні від льоду і в яких ховається сніг. 17Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх. 18Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться: 19дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські, 20але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють. 21Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися. 22Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене; 23і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене? 24Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив. 25Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші? 26Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші. 27Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому. 28Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим? 29Перегляньте, чи є неправда? переглянете, – правда моя. 30Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти?

 

 

 

7 Глава

Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця? 2Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї, Зтак я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені. 4Коли лягаю, то говорю: “колись встану?”, а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку. 5Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться. 6Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії. 7Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре. 8Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, – і немає мене. 9Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде, 10не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його. 11Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї. 12Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу? 13Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє, 14ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене; 15і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх. 16 Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта. 17Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою, 18відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її? 19 Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою? 20Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар? 21І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає.

 

 

 

8 Глава

І відповів Вилдад савхеянин і сказав: 2чи довго ти будеш говорити так? – слов`а вуст твоїх бурхливий вітер! 3Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду? 4Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього. 5Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю, 6і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї. 7І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато. 8Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх; 9а ми – вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь. 10Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова: 11чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води? 12Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає.

13Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине; 14уповання його підрізане, і впевненість його – дім павука. 15Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається. 16Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його; 17у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується. 18Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: “я не бачило тебе!” 19Ось радість шляху його! а із землі виростають інші. 20Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує рук`и лиходіїв. 21Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком. 22Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане.

 

 

 

9 Глава

І відповів Іов і сказав: 2правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом? 3Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі. 4Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої? 5Він пересуває гори, і не впізна`ють їх: Він перетворює їх у гніві Своєму; 6зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять; 7скаже сонцю, – і не зійде, і на зірки накладає печатку. 8Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря; 9створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня; 10робить велике, недослідиме і дивовижне без міри! 11Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його. 12Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш? 13Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині. 14Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним? 15Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого. 16Якби я воззвав, і Він відповів мені, – я не повірив би, що голос мій почув Той, 17Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани, 18не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою. 19Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним? 20Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він в`изнає мене винним. 21Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє. 22Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного. 23Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється. 24Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж? 25Дні мої швидші за гінця, – біжать, не бачать добра, 26несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу. 27Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся; 28то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним. 29Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся? 30Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої, 31то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій. 32Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд! 33Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас. 34Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, – 35і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.

 

 

 

10 Глава

Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї. 2Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся? 3Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло? 4Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина? 5Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка, 6чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені, 7хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї? 8Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, – і Ти губиш мене? 9Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене? 10Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене, 11шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене, 12життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій? 13Але і те приховував Ти в серці Своєму, – знаю, що це було в Тебе, – 14бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання. 15Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє: 16воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені. 17Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене. 18І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене; 19нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб! 20Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився, 21раніше ніж відійду, – і вже не повернуся, – у країну темряви і сіні смертної, 22у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява.

 

 

 

11 Глава

І відповів Софар наамитянин і сказав: 2хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права? 3Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе? 4Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх. 5Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе 6і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю. 7Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя? 8Він вище небес, – що ти можеш зробити? глибше пекла, – що можеш дізнатися? 9Довша за землю міра Його і ширша за море. 10Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його? 11Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги? 12Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти. 13Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої, 14і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх, 15то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися. 16Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього. 17І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок. 18І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно. 19Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе. 20А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне.

 

 

 

12 Глава

 

І відповів Іов і сказав: 2дійсно, тільки ви люди, і з вами помре мудрість! 3І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж? 4Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом – чоловік праведний, непорочний. 5Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами. 6Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх. 7І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе; 8або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські. 9Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це? 10В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті. 11Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі? 12У старцях – мудрість, і у довголітніх – розум. 13У Нього премудрість і сила; Його рада і розум. 14Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться. 15Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю. 16У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману. 17Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними. 18Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні; 19князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих; 20віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу; 21покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює; 22відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну; 23примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх; 24віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів: 25навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні.

 

 

 

13 Глава

Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе. 2Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас. 3Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом. 4А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі. 5О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість. 6Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх. 7Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу? 8Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися? 9Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину? 10Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите. 11Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас? 12Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші – оплоти глиняні. 13Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене. 14Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою? 15Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його! 16І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його! 17Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими. 18Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий. 19Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух. 20Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого: 21відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене. 22Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені. 23Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій. 24Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм? 25Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш? 26Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї, 27і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, – женешся слідами ніг моїх. 28А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.

 

 

 

14 Глава

Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями: 2як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється. 3І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою? 4Хто народиться чистим від нечистого? Жоден. 5Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде, 6то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого. 7Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть: 8якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі, 9але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене. 10А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона? 11Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає: 12так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого. 13О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене! 14Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна. 15Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх; 16бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого; 17у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою. 18Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого; 19вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш. 20Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її. 21Чи в пошані діти її – вона не знає, чи принижені – вона не відає; 22але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.

 

 

 

15 Глава

І відповів Елифаз феманитянин і сказав: 2чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим, 3виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили? 4Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога. 5Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих. 6Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе. 7Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений? 8Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість? 9Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас? 10І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого. 11Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі? 12До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся? 13Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова? 14Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним? 15Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його: 16тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду. 17Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив, 18що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх, 19яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив. 20Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя; 21звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник. 22Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч. 23Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми. 24Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви, 25за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю, 26виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми; 27тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої. 28І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни. 29Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його. 30Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його. 31Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому. 32Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти. 33Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій. 34Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва. 35Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.

 

 

 

16 Глава

І відповів Іов і сказав: 2чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви! 3Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати? 4І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю; 5підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би. 6Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене? 7Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою. 8Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені. 9Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої. 10Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене. 11Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене. 12Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе. 13Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою, 14пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець. 15Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою. 16Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти, 17попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста. 18Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму. 19І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх! 20Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої. 21О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм! 22Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну.

 

 

 

17 Глава

Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною. 2Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним. 3Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене? 4Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм. 5Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть. 6Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього. 7Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь. 8Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра. 9Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися. 10Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами. 11Дні мої минули; думи мої – надбання серця мого – розбиті. 12А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми. 13Якби я й очікувати став, то пекло – дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою; 14гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя. 15Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить? 16У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.

 

 

 

18 Глава

І відповів Вилдад савхеянин і сказав: 2коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити. 3Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших? 4О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе – спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого? 5Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його. 6Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним. 7Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його, 8бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде. 9Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його. 10Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі. 11З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди. 12Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього. 13З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти. 14Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів. 15Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою. 16Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його. 17Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі. 18Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі. 19Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його. 20Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням. 21Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога.

 

 

 

19 Глава

 

І відповів Іов і сказав: 2доки будете мучити душу мою і мучити мене словами? 3Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене. 4Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається. 5Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю, 6то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою. 7Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду. 8Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву. 9Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї. 10Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою. 11Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми. 12Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого. 13Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене. 14Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене. 15Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх. 16Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його. 17Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї. 18Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене. 19Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене. 20Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх. 21Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене. 22Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися? 23О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі 24різцем залізним з оловом, – на вічний час на камені вирізані були! 25А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається, 26і я у плоті моїй побачу Бога. 27Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх! 28Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені. 29Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд.

 

 

20 Глава

І відповів Софар наамитянин і сказав: 2розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх. 3Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене. 4Хіба не знаєш ти, що від віку, – з того часу, як поставлена людина на землі, – 5веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва? 6Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, – 7як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він? 8Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне. 9Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його. 10Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним. 11Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох. 12Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм, 13береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх, 14то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його. 15Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його. 16Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни. 17Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком! 18Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє. 19Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував; 20не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого. 21Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його. 22У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього. 23Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його. 24Чи втече він від зброї залізної, – проколе його лук мідний; 25стане виймати стрілу, – і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього! 26Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його. 27Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього. 28Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його. 29Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем!

 

 

 

21 Глава

 

І відповів Іов і сказав; 2вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас. 3Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся. 4Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим? 5Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста. 6Лише тільки я згадаю, – здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє. 7Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні? 8Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх. 9Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них. 10Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає. 11Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають. 12Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки; 13проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло. 14А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх! 15Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього? 16Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. – Рада нечестивих, будь далекою від мене! 17Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму? 18Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор. 19Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. – Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав. 20Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого. 21Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться? 22Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних? 23Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний; 24нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком. 25А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра. 26І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх. 273наю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте. 28Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні? 29Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями, 30що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік? 31Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив? 32Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту. 33Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа. 34Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда.

 

 

 

22 Глава

І відповів Елифаз феманитянин і сказав: 2хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому. 3Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності? 4Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою? 5Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця. 6Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг. 7Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі; 8а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній. 9Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками. 10За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах, 11або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе. 12Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо! 13І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок? 14Хмари – завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу. 15Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні, 16які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню? 17Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель? 18А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене! 19Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся: 20ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь. 21Зблизься ж з Ним – і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро. 22Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє. 23Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого 24і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків – золото Офірське. 25І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе, 26бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє. 27Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої. 28Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло. 29Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем, 30визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх.

 

 

 

23 Глава

І відповів Іов і сказав: 2ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє. 3О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його! 4Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями; 5спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені. 6Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене. 7Тоді праведник міг би змагатися з Ним, – і я назавжди одержав би свободу від Судді мого. 8Але ось, я йду вперед – і нема Його, назад – і не знаходжу Його; 9чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю. 10Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, – вийду, як золото. 11Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся. 12Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила. 13Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його. 14Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього. 15Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую – і страшуся Його. 16Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене. 17Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого!

 

 

 

 

24 Глава

Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? 2Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе. 3У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола; 4бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися. 5Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх; 6жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця; 7нагі ночують без покрова і без одягу на холоді; 8мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі; 9відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу; 10змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям; 11між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають. 12У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того. 13Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його. 14Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм. 15І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, – і закриває лице. 16У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла. 17Бо для них ранок – смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні. 18Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних. 19Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло – грішників. 20Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник, 21який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра. 22Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє. 23А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні. 24Піднялися високо, – і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються. 25Якщо це не так, – хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?

 

 

 

25 Глава

І відповів Вилдад савхеянин і сказав: 2влада і страх у Нього; Він творить мир на висотах Своїх! 3Чи є рахунок воїнствам Його? і над ким не сходить світло Його? 4І як людині бути правою перед Богом, і як бути чистим народженому жінкою? 5Ось навіть місяць, і той несвітлий, і зірки нечисті перед очима Його. 6Тим менше людина, яка є червою, і син людський, який є міллю.

 

 

26 Глава

 

І відповів Іов і сказав: 2як ти допоміг безсилому, підтримав силу немічного! 3Яку пораду подав ти немудрому і як у всій повноті пояснив справу! 4Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходив з тебе? 5Рефаїми тремтять під водами, і ті, що живуть у них. 6Пекло оголене перед Ним, і немає покривала Аваддону. 7Він розпростер північ над порожнечою, повісив землю ні на чому. 8Він тримає води в хмарах Своїх, і хмара не розпадається під ними. 9Він поставив престіл Свій, розпростер над ним хмару Свою. 10Межу провів над поверхнею води, до кордонів світла з темрявою. 11Стовпи небес тремтять і жахаються від грози Його. 12Силою Своєю хвилює море і розумом Своїм уражає його гордощі. 13Від духу Його – велич неба; рука Його утворила швидкого скорпіона. 14Ось, це частини путі Його; і як мало ми чули про Нього! А грім могутности Його хто може зрозуміти?

 

 

 

27 Глава

І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: 2живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою, 3бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх, 4не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі! 5Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї. 6Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої. 7Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник. 8Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його? 9Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо? 10Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас? 11Сповіщу вам, щ`о у руці Божій; щ`о у Вседержителя, не приховаю. 12Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пустословите? 13Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі. 14Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом. 15Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати. 16Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини, 17то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний. 18Він будує, як міль, дім свій і, як сторож, робить собі курінь; 19лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той. 20Як в`оди, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря. 21Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього. 22Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його. 23Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його!

 

 

 

28 Глава

Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять. 2Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь. 3Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній. 4Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей. 5Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем. 6Камені її – місце сапфіра, і в ній піщинки золота. 7Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки; 8не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал. 9На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори; 10у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її; 11зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло. 12Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму? 13Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих. 14Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене. 15Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла; 16не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром; 17не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота. 18А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни. 19Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона. 20Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму? 21Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена. 22Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї. 23Бог знає путь її, і Він відає місце її. 24Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом. 25Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру, 26коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної, 27тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її 28і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла – розум.

 

 

29 Глава

І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: 2о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене, 3коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми; 4як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм, 5коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене, 6коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею! 7коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, – 8юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли; 9князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої; 10голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх. 11Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене, 12тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного. 13Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість. 14Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець. 15Я був очима сліпому і ногами кульгавому; 16батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно. 17Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене. 18І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок; 19корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх; 20слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. 21Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй. 22Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них. 23Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої. 24Бувало, усміхнуся їм – вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали. 25Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.

 

 

 

30 Глава

А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх. 2І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час. 3Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений; 4щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю – хліб їх. 5Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв, 6щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях. 7Ревуть між кущами, туляться під терням. 8Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі! 9Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх. 10Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм. 11Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм. 12З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене. 13А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника. 14Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене. 15Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара. 16І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене. 17Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою. 18Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене. 19Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл. 20Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, – стою, а Ти тільки дивишся на мене. 21Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене. 22Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене. 23Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе. 24Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування? 25Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних? 26Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма. 27Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі. 28Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу. 29Я став братом шакалам і другом страусам. 30Моя шкіра почорніла на мені, і кістки мої обгоріли від спеки. 31І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.

 

 

 

 

31 Глава

Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину. 2Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? 3Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? 4Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? 5Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; – 6нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність. 7Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, 8то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. 9Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, – 10нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, 11тому що це – злочин, це – беззаконня, що підлягає суду; 12це – вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє. 13Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, 14то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? 15Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? 16Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови? 17Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? 18Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. 19Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, – 20чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? 21Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, 22то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя, 23тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. 24Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти – надія моя? 25Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? 26Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, 27чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? 28Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. 29Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? 30Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його. 31Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? 32Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. 33Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, 34то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері. 35О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. 36Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; 37оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. 38Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; 39якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів, 40то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.

 

 

 

32 Глава

Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх, 2тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога, 3а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова. 4Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього. 5Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його. 6І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви – старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку. 7Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости. 8Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння. 9Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду. 10Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я. 11Ось, я очікував слів ваших, – вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, щ`о сказати. 12Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його. 13Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина. 14Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому. 15Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити. 16І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше, 17то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я, 18бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене. 19Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів. 20Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім. 21На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану, 22тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.

 

 

 

33 Глава

Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого. 2Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй. 3Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте. 4Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя. 5Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною. 6Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху; 7тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе. 8Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів: 9чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди; 10а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником; 11поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми. 12Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини. 13Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх. 14Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге: 15уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі. 16Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння, 17щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість, 18щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем. 19Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, – 20і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі. 21Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно. 22І душа її наближається до могили і життя її – до смерті. 23Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, – 24Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення. 25Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї. 26Буде молитися Богу, і Він – милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її. 27Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені; 28Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло. 29Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною, 30щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих. 31Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити. 32Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання; 33якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.

 

 

 

34 Глава

І продовжував Елиуй і сказав: 2вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі! 3Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі. 4Співставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре. 5Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене суду. 6Чи повинен я говорити лжу на правду мою? Моя рана незцілима без провини. 7Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду, 8вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими? 9Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу. 10Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя, 11бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому. 12Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд. 13Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною? 14Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її,– 15миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох. 16Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої. 17Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедного? 18Чи можна сказати цареві: ти – нечестивець, і князям: ви – беззаконники? 19Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його. 20Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою. 21Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки її. 22Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня. 23Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом. 24Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця; 25тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються. 26Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших, 27за те, що вони відвернулися від Нього і не зрозуміли всіх шляхів Його, 28так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених. 29Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини, 30щоб не царював лицемір на спокусу народу. 31До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду грішити. 32А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду. 33Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш. 34Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене: 35Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу. 36Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим. 37Інакше він до гріха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога.

 

 

 

35 Глава

І продовжував Елиуй і сказав: чи 2вважаєш ти справедливим, що сказав: я правіший за Бога? 3Ти сказав: яка користь мені? і який прибуток я мав би перед тим, як коли б я і грішив? 4Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою: 5поглянь на небо і дивися; поглянь на хмари, вони вище тебе. 6Якщо ти грішиш, що робиш ти Йому? і якщо злочини твої збільшуються, що заподіюєш ти Йому? 7Якщо ти праведний, що даєш Йому? або що одержує Він від руки твоєї? 8Нечестя твоє відноситься до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського. 9Від безлічі гнобителів стогнуть гноблені, і від руки сильних волають. 10Але ніхто не говорить: де Бог, Творець мій, Який дає пісні вночі, 11Який навчає нас більше, ніж худобу земну, і напоумлює нас більше, ніж птахів небесних? 12Там вони волають, і Він не відповідає їм, з причини гордости злих людей. 13Але неправда, що Бог не чує і Вседержитель не дивиться на це. 14Хоча ти сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, і – чекай на нього. 15Але нині, тому що гнів Його не відвідав його і він не пізнав його у всій суворості, 16Іов і відкрив легковажно вуста свої і нерозважливо марнує слова.

 

 

 

36 Глава

І продовжував Елиуй і сказав: 2почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога. 3Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість, 4тому що слова мої точно не лжа: перед тобою – довершений у пізнаннях. 5Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця; 6Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим; 7Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться. 8Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди, 9то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися, 10і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя. 11Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості; 12якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі. 13Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани; 14тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками. 15Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його. 16І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром; 17але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження – близькі. 18Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе. 19Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні, – ні золоту і ніякому скарбу. 20Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці. 21Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями. 22Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник? 23Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо? 24Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать. 25Усі люди можуть бачити їх; людина може бачати їх здаля. 26Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме. 27Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем: 28із хмар падають і виливаються рясно на людей. 29Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його? 30Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря. 31Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку. 32Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити. 33Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається.

 

 

 

37 Глава

І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого. 2Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його. 3Під усім небом перекоти його, і блищання його – до країв землі. 4За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий. 5Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні. 6Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі. 7Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його. 8Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах. 9З півдня приходить буря, з півночі – холоднеча. 10Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується. 11Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його, 12і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі. 13Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування. 14Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі. 15Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї? 16Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні? 17Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня? 18Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало? 19Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти. 20Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому? 21Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх. 22Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич. 23Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить. 24Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!

 

 

 

38 Глава

 

[Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав: 2хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу? 3Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені: 4де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш. 5Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур? 6На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її, 7при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости? 8Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби, 9коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його, 10й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота, 11і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм? 12Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її, 13щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих, 14щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг, 15 щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася? 16Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні? 17Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної? 18Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це. 19Де путь до оселі світла, і де місце темряви? 20Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її. 21Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике. 22Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду, 23які бережу Я на час смутний, на день битви і війни? 24Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі? 25Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки, 26щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини, 27щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання? 28Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси? 29З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, – хто народжує його? 30Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає. 31Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль? 32Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми? 33Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі? 34Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе? 35Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми? 36Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму? 37Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба, 38коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються? 39Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів, 40коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці? 41Хто готує в`орону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі?

 

 

 

39 Глава

Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей? 2чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх? 3Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші; 4діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них. 5Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру, 6якому степ Я призначив домом і солончаки – житлом? 7Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича, 8по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню. 9Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх? 10Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле? 11Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою? 12Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій? 13Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу? 14Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх, 15і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх; 16він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна; 17тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом; 18 а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його. 19Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою? 20Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його – жах; 21риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї; 22він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча; 23сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик; 24у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби; 25при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик. 26Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь? 27Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє? 28Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних; 29звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко; 30пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він. 31І продовжував Господь і сказав Іову: 32чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому. 33І відповів Іов Господу і сказав: 34ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої. 35Один раз я говорив, – тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду.

 

 

 

40 Глава

І відповів Господь Іову з бурі і сказав: 2опережи, як муж, стегна твої: Я буду запитувати тебе, а ти пояснюй Мені. 3Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе? 4Чи така в тебе сила, як у Бога? І чи можеш загриміти голосом, як Він? 5Прикрась же себе величчю і славою, одягнись у блиск і красу; 6вилий лють гніву твого, подивися на все горде і смири його; 7глянь на всіх зарозумілих і принизь їх, і скруши нечестивих на місцях їх; 8зарий усіх їх у землю й лиця їх покрий темрявою. 9Тоді і Я визнаю, що правиця твоя може спасати тебе. 10Ось бегемот, якого Я створив, як і тебе; він їсть траву, як віл; 11ось, його сила в стегнах його і міцність його у м’язах черева його; 12повертає хвостом своїм, як кедром; жили ж на стегнах його переплетені; 13ноги в нього, як мідні труби; кістки в нього, як залізні прути; 14це – верх шляхів Божих; тільки Той, Хто створив його, може наблизити до нього меч Свій; 15гори приносять йому їжу, і там усі звірі польові грають; 16він лягає під тінистими деревами, під дахом очерету й у болотах; 17тінисті дерева покривають його своєю тінню; верби при струмках оточують його; 18ось, він п’є з ріки і не поспішає; залишається спокійним, хоч би Йордан побіг до рота його. 19Чи візьме хто його на очах його і чи проколе йому ніс багром? 20Чи можеш ти вудкою витягти левиафана і мотузкою схопити за язик його? 21чи вдінеш кільце в ніздрі його? чи проколеш голкою щелепу його? 22чи буде він довго благати тебе і чи буде говорити з тобою лагідно? 23чи укладе він договір з тобою, і чи візьмеш його назавжди собі за раба? 24чи станеш забавлятися ним, як пташкою, і чи зв’яжеш його для дівчаток твоїх? 25чи будуть продавати його товариші ловитви, чи розділять його між хананейськими купцями? 26чи можеш простромити шкіру його списом і голову його рибальською острогою? 27Клади на нього руку твою, і пам’ятай про ту боротьбу: більше не будеш.

 

 

 

41 Глава

Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його? 2Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем? 3Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє. 4Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх. 5то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його? 6Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його – жах; 7міцні щити його – краса; вони скріплені ніби твердою печаткою; 8один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними; 9один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються. 10Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі; 11з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри; 12з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана. 13Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я. 14На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах. 15М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться. 16Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно. 17Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху. 18Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати. 19Залізо він вважає за солому, мідь – за гниле дерево. 20Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова. 21Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється. 22Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді. 23Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь; 24залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною. 25Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним; 26на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости.

 

 

 

42 Глава

І відповів Іов Господу і сказав: 2знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений. 3Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? – Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав. 4Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені. 5Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе; 6тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі.

7І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. 8Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. 9І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, – і Господь прийняв лице Іова.

10І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше. 11Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю.

12І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць. 13І було в нього сім синів і три дочки. 14І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій – Кассія, а ім’я третій – Керенгаппух. 15І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми. 16Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду; 17і помер Іов у старості, насичений днями.