КНИГА ТОВИТА

1 Глава

Книга сказань Товита, сина Товиїлового, Ананіїлового, Адуїлового, Гаваїлового, з племені Асиїлового, з коліна Неффалимового, 2який у дні Ассирійського царя Енемессара взятий був у полон з Фисви, що знаходиться праворуч від Кидія Неффалимового, у Галилеї, вище Асира. Я, Товит, у всі дні життя мого ходив путями істини і правди, 3і робив багато благодіянь братам моїм і народу моєму, які прийшли разом зі мною у країну Ассирійську, в Ниневію. 4Коли я жив у країні моїй, у землі Ізраїля, будучи ще юнаком, тоді усе коліно Неффалима, батька мого, перебувало у відпадінні від дому Єрусалима, обраного від усіх колін Ізраїля, щоб усім їм приносити там жертви, де освячений храм оселі Всевишнього й утверджений на всі роди повіки. 5Як усі коліна, що відокремилися, приносили жертви Ваалу, юниці, так і дім Неффалима, батька мого. 6Я ж один часто ходив у Єрусалим на свята, як приписано всьому Ізраїлю установленням вічним, з початками і десятинами плодів землі і початками вовни овець, 7і віддавав це священикам, синам Аароновим, для жертовника: десятину всіх плодів давав синам Левіїним, які служили у Єрусалимі; іншу десятину продавав, і щороку ходив і витрачав її у Єрусалимі; 8а третю давав, кому належало, як заповіла мені Деввора, мати батька мого, коли я після батька мого залишився сиротою. 9Досягнувши чоловічого віку, я взяв дружину Анну із батьківського нашого роду, і породив від неї Товію. 10Коли я відведений був у полон у Ниневію, усі брати мої та єдиноплемінники мої їли від споживи язичницької, 11а я утримував душу мою і не їв, 12тому що я пам’ятав Бога всією душею моєю. 13І дарував мені Всевишній милість і благовоління в Енемессара, і я був у нього постачальником; 14і ходив у Мідію, і віддав на збереження Гаваїлу, братові Гаврія, у Рагах Мідійських, десять талантів срібла. 15Коли ж помер Енемессар, замість нього став царем син його Сеннахирим, шляхи якого не були постійними, і я уже не міг ходити у Мідію. 16У дні Енемессара я робив багато благодіянь братам моїм: 17голодним давав хліб мій, нагим – одяг мій і, якщо кого з племені мого бачив померлим і викинутим за стіну Ниневії, ховав його. 18Таємно ховав я і тих, яких убивав цар Сеннахирим, коли, змушений втікати, повернувся з Юдеї. А він багатьох умертвив у люті своїй. І шукав цар трупи, але їх не знаходили. 19Один з ниневитян пішов і доніс цареві, що я погребаю їх; тоді я сховався. Довідавшись же, що мене шукають, щоб убити, від страху втік з міста. 20І було розкрадено усе моє майно, і не залишилося в мене нічого, крім Анни, дружини моєї, і Товії, сина мого. 21Але не минуло п’ятдесяти днів, як два сини його убили його й втекли в гори Араратські. І став царем замість нього син його Сахердан, який поставив Ахиахара Анаїла, сина брата мого, над усією рахунковою частиною царства свого і над усім домоправлінням. 22І клопотався Ахиахар за мене, і я повернувся у Ниневію. Ахиахар же був і виночерпій і хранитель персня, і домоправитель і скарбник; і Сахердан поставив його другим після себе; він був сином брата мого.

 

 

 

2 Глава

Коли я повернувся у дім свій, і були повернуті мені Анна, дружина моя, і Товія, син мій, у свято п’ятдесятниці, у святу седмицю седмиць, приготований був у мене гарний обід, і я возліг їсти. 2Побачивши багато страв, я сказав синові моєму: піди і приведи, кого знайдеш, бідного з братів наших, який пам’ятає Господа, а я зачекаю на тебе. 3І прийшов він і сказав: батьку мій, один із племені нашого задушений і кинутий на площі. 4Тоді я, раніше ніж став їсти, поспіхом вийшов, прибрав його в одне житло до заходу сонця. 5Повернувшись, зробив обмивання і їв хліб мій у скорботі. 6І згадав я пророцтво Амоса, коли він сказав: свята ваші перетворяться на скорботу, і всі утіхи ваші – на плач. 7І я плакав. Коли ж зайшло сонце, я пішов і, викопавши могилу, поховав його. 8Сусіди насміхалися з мене і говорили: ще не боїться він бути убитим за цю справу; бігав уже, і ось знову ховає мертвих. 9У цю саму ніч, повернувшись після поховання і будучи нечистим, я ліг спати за стіною двору, і лице моє не було покрите. 10І не помітив я, що на стіні були горобці. Коли очі мої були відкриті, горобці випустили тепле на очі мої, і зробилися на очах моїх більма. І ходив я до лікарів, але вони не допомогли мені. Ахиахар доставляв мені їжу, доки не вирушив у Елимаїду. 11А потім дружина моя Анна у жіночих відділеннях пряла вовну 12і посилала багатим людям, які давали їй платню, й одного разу на додачу дали козеня. 13Коли принесли його до мене, воно почало бекати; і я запитав дружину: звідки це козеня? чи не крадене? віддай його, кому воно належить! бо не дозволено їсти крадене. 14Вона відповіла: це подарували мені зверх платні. Але я не вірив їй і наполягав, щоб віддала його, кому воно належить, і розгнівався на неї. А вона у відповідь сказала мені: де ж милостині твої і праведні діла? ось як усі вони виявилися на тобі!

 

 

3 Глава

Засмутившись, я заплакав і молився зі скорботою, говорячи: 2праведний Ти, Господи, і всі діла Твої і всі путі Твої – милість і істина, і судом істинним і правим судиш Ти повіки! 3Пом’яни мене і зглянься на мене: не карай мене за гріхи мої й омани мої і батьків моїх, якими вони згрішили перед Тобою! 4Бо вони не послухали заповідей Твоїх, і Ти віддав нас на розкрадання і полон і смерть, і на притчу ганьблення перед усіма народами, між якими ми розсіяні. 5І, воістину, многі і праведні суди Твої – робити зі мною за гріхи мої і гріхи батьків моїх, тому що не виконували заповідей Твоїх і не робили за правдою перед Тобою. 6Отже, твори зі мною, що Тобі благоугодно; повели взяти дух мій, щоб я спочив і повернувся у землю, бо мені краще померти, ніж жити, оскільки я чую неправдиві докори, і глибока скорбота в мені! Повели звільнити мене від цієї тяготи в оселі вічні і не відверни лиця Твого від мене. 7У той самий день трапилося і Саррі, дочці Рагуїловій, в Екбатанах Мідійських терпіти докори від служниць батька свого 8за те, що її віддавали за сімох чоловіків, але Асмодей, злий дух, умертвляв їх раніше, ніж вони були з нею як з дружиною. Вони говорили їй: хіба тобі не совісно, що ти задушила чоловіків твоїх? Уже сімох ти мала, але не назвалася ім’ям жодного з них. 9Навіщо нас бити за них? Вони померли: йди і ти за ними, щоб нам не бачити твого сина або дочки повіки! 10Почувши це, вона дуже засмутилася, так що зважилася було позбавити себе життя, але подумала: я одна в батька мого; якщо зроблю це, нечестя йому буде, і я зведу старість його із сумом у пекло. 11І стала вона молитися біля вікна і говорила: благословенний Ти, Господи Боже мій, і благословенне ім’я Твоє святе і славне навіки: нехай благословляє Тебе все творіння Твоє повіки! 12І нині до Тебе, Господи, звертаю очі мої й лице моє; 13благаю, візьми мене від землі цієї і не дай мені чути ще докори! 14Ти знаєш, Господи, що я чиста від усякого гріха з чоловіком 15і не знечестила імені мого, ні імені батька мого в землі полону мого; я єдинородна у батька мого, і немає в нього сина, який міг би успадкувати після нього, ні брата близького, ні сина братового, якому я могла б зберегти себе за дружину: уже семеро загинули в мене. Для чого ж мені жити? А якщо неугодно Тобі умертвити мене, то благозволи зглянутися на мене і помилувати мене, щоб мені не чути більше докору! 16І почута була молитва обох перед славою великого Бога, і був посланий Рафаїл зцілити обох: 17зняти більма в Товита і Сарру, дочку Рагуїлову, дати за дружину Товії, синові Товита, зв’язавши Асмодея, злого духа; тому що Товії призначено успадкувати її. – І в один і той самий час Товит, після повернення, ввійшов у дім свій, а Сарра, дочка Рагуїлова, вийшла зі світлиці своєї.

 

 

 

4 Глава

У той день згадав Товит про срібло, яке віддав на збереження Гаваїлу в Рагах мідійських, 2і сказав сам собі: я просив смерти; чому ж не покличу сина мого Товію, щоб оголосити йому про це, поки я не помер? 3І покликавши його, сказав: сину мій, коли я помру, поховай мене і не залишай матері своєї; шануй її в усі дні життя твого, роби угодне їй і не завдавай їй смутку. 4Пам’ятай, сину мій, що вона мала багато скорбот через тебе ще під час чревоношення. Коли вона помре, поховай її поряд зі мною в одному гробі. 5В усі дні пам’ятай, сину мій, Господа Бога нашого і не бажай грішити і переступати заповіді Його. В усі дні життя твого чини правду і не ходи путями беззаконня, 6бо, якщо ти будеш робити за істиною, у справах твоїх буде успіх, як у всіх, хто чинить за правдою. 7Із майна твого подавай милостиню, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню. Ні від якого убогого не відвертай лиця твого, тоді і від тебе не відвернеться лице Боже. 8Коли в тебе буде багато, твори з того милостиню, і коли у тебе буде мало, не бійся творити милостиню і потроху; 9ти запасеш собі багатий скарб на день нестатку, 10бо милостиня спасає від смерти і не попускає зійти в темряву. 11Милостиня є багатий дар для усіх, хто творить її перед Всевишнім. 12Бережися, сину мій, усякого виду розпусти. Візьми собі дружину із племені батьків твоїх, але не бери дружини іноземної, яка не з коліна батька твого, бо ми сини пророків. З давнини батьки наші – Ной, Авраам, Ісаак і Яків. Пам’ятай, сину мій, що усі вони брали дружин із середовища братів своїх і були благословенні у дітях своїх, і нащадки їхні успадковують землю. 13Отже, сину мій, люби братів твоїх і не підносся серцем перед братами твоїми і перед синами і дочками народу твого, щоб не від них узяти тобі дружину, тому що від гордости – погибель і велике безладдя, а від непотребства – зубожіння і руйнування: непотребство є мати голоду. 14Платня найманця, який буде працювати в тебе, нехай не переночує в тебе, а віддавай її негайно: і тобі воздасться, якщо будеш служити Богу. Будь обережний, сину мій, у всіх учинках твоїх і будь розсудливим у всій поведінці твоїй. 15Що ненависне тобі самому, того не роби нікому. Вина до сп’яніння не пий, і пияцтво нехай не ходить з тобою на путі твоїй. 16Давай голодному від хліба твого і нагим від одягу твого; від усього, у чому в тебе надлишок, твори милостині, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню. 17Роздавай хліби твої біля гробу праведних, але не давай грішникам. 18У всякого розсудливого проси поради, і не нехтуй порадою корисною. 19Благословляй Господа Бога повсякчас і проси в Нього, щоб путі твої були праві й усі діла і наміри твої благоуспішні, бо жоден народ не владний в успіху починань, але Сам Господь посилає усе благе і, кого хоче, принижує з Своєї волі. Пам’ятай же, сину мій, заповіді мої, і нехай не згладяться вони із серця твого! 20Тепер я відкрию тобі, що я віддав десять талантів срібла на збереження Гаваїлу, синові Гаврієвому, в Рагах мідійських. 21Не бійся, сину мій, що ми зубожіли: у тебе багато, якщо ти будеш боятися Господа і, віддаляючись від усякого гріха, чинити угодне перед Ним.

 

 

 

5 Глава

І сказав Товія у відповідь йому: батьку мій, я виконаю все, що ти заповідаєш мені; 2але як я можу одержати срібло, не знаючи тієї людини? 3Тоді батько дав йому розписку і сказав: знайди собі людину, що супроводжувала б тебе; я дам йому платню, поки ще живий, і йдіть за сріблом. 4І пішов він шукати людину і зустрів Рафаїла. Це був ангел, але він не знав 5і сказав йому: чи можеш ти йти зі мною в Раги мідійські і чи знаєш ці місця? 6Ангел відповів: можу йти з тобою і дорогу знаю; я вже зупинявся в Гаваїла, брата нашого. 7І сказав йому Товія: почекай мене, я скажу батькові моєму. 8Той сказав: іди, тільки не барися. 9Він, прийшовши, сказав батькові: ось я знайшов собі супутника. Батько сказав: запроси його до мене; я довідаюся, з якого він коліна і чи надійний супутник тобі. 10І покликав його, і він увійшов, і привітали один одного. 11Товит запитав: скажи мені, брате, з якого ти коліна і з якого роду? 12Він відповів: коліна і роду ти шукаєш, чи найманця, який пішов би із сином твоїм? І сказав йому Товит: брате, мені хочеться знати рід твій і ім’я твоє. 13Він сказав: я Азарія, з роду Ананії великого, із братів твоїх. 14Тоді Товит сказав йому: брате, йди благополучно, і не гнівайся на мене за те, що я запитав про коліно і рід твій. Ти доводишся братом мені, з чесного і доброго роду. Я знав Ананію та Іонафана, синів Семея великого; ми разом ходили у Єрусалим на поклоніння, з первородними і десятинами земних плодів, бо не захоплювалися оманою братів наших: ти, брате, від доброго кореня! 15Але скажи мені: яку платню я повинен буду дати тобі? Я дам тобі драхму на день і все необхідне для тебе і для сина мого, 16і ще додам тобі зверх цієї платні, якщо благополучно повернетеся. 17Так і домовилися. Тоді він сказав Товії: будь готовий у дорогу, і вирушайте благополучно. І приготував син його потрібне для дороги. І сказав йому батько: йди з цією людиною; Бог, Який живе на небесах, благоупорядкує шлях ваш, і ангел Його нехай супроводжує вас! – І вирушили обоє, і собака юнака з ними. 18Анна, мати його, заплакала, і сказала Товиту: навіщо відпустив ти сина нашого? Чи не він був опорою рук наших, коли входив і виходив перед нами? 19Не віддавай переваги сріблу над сріблом; нехай воно буде, як сміття, у порівнянні із сином нашим! 20Тому що, скільки Господом визначено нам жити, на це у нас є достатньо. 21Товит сказав їй: не засмучуйся, сестро; він прийде здоровим, і очі твої побачать його, 22тому що його буде супроводжувати добрий ангел; дорога його буде благоуспішною, і він повернеться здоровим.

 

 

 

 

6 Глава

І перестала вона плакати. 2А подорожні ввечері прийшли до ріки Тигру і зупинилися там на ніч. 3Юнак пішов помитися, але з ріки показалася риба і хотіла поглинути юнака. 4Тоді ангел сказав йому: візьми цю рибу. І юнак схопив рибу і витяг на землю. 5І сказав йому ангел: розріж рибу, візьми серце, печінку і жовч, і збережи їх. 6Юнак так і зробив, як сказав йому ангел; рибу ж спекли і з’їли; і пішли далі і дійшли до Екбатан. 7І сказав юнак ангелові: брате Азаріє, для чого ця печінка і серце і жовч із риби? 8Він відповів: якщо кого мучить демон або злий дух, то серцем і печінкою слід курити перед таким чоловіком або жінкою, і більш уже не буде мучитися; 9а жовчю помазати людину, яка має більма на очах, і вона зцілиться. 10Коли ж наближалися до Раг, 11ангел сказав юнаку: брате, нині ми переночуємо в Рагуїла, твого родича, у якого є дочка, на ім’я Сарра. 12Я поговорю про неї, щоб дали її тобі за дружину, бо тобі призначена спадщина її, тому що ти один з роду її; а дівчина прекрасна і розумна. 13Так послухайся мене; я поговорю з її батьком і, коли ми повернемося із Раг, звершимо шлюб. Я знаю Рагуїла: він ніяк не віддасть її чоловіку чужому всупереч закону Мойсеєвому; інакше повинен буде вмерти, тому що спадщину слід одержати тобі, а не іншому кому. 14Тоді юнак сказав ангелові: брате Азаріє, я чув, що цю дівчину віддавали семи чоловікам, але усі вони загинули в шлюбній кімнаті; 15а я один у батька і боюся, як би, увійшовши до неї, не померти подібно до попередніх; її любить демон, який нікому не шкодить, крім тих, хто наближається до неї. І тому я боюся, як би мені не померти і не звести життя батька мого і матері моєї сумом за мною в гріб їхній; а іншого сина, який поховав би їх, немає у них. 16Ангел сказав йому: хіба ти забув слова, які заповів тобі батько твій, щоб ти взяв дружину з роду твого? Послухай же мене, брате: їй слід бути твоєю дружиною, а про демона не турбуйся; у цю ж ніч віддадуть тобі її за дружину. 17Тільки, коли ти ввійдеш у шлюбну кімнату, візьми курильницю, вклади в неї серце і печінку риби, і покури; 18і демон відчує запах і відійде, і не повернеться ніколи. Коли ж тобі потрібно буде наблизитися до неї, встаньте обоє, воззовіть до милосердного Бога, і Він спасе і помилує вас. Не бійся; бо вона призначена тобі від віку, і ти спасеш її, і вона піде з тобою, і я знаю, що у тебе будуть від неї діти. Вислухавши це, Товія полюбив її, і душа його міцно приліпилася до неї. І прийшли вони у Екбатани.

 

 

 

7 Глава

І підійшли до дому Рагуїла. Сарра зустріла і вітала їх, і вони її, і ввела їх у дім. 2І сказав Рагуїл Едні, дружині своїй: як схожий цей юнак на Товита, сина брата мого! 3І запитав їх Рагуїл: звідки ви, брати? Вони відповіли йому: ми із синів Неффалима, полонених у Ниневію. 4Ще запитав їх: чи знаєте брата нашого Товита? Вони відповіли: знаємо. Потім запитав: чи здоровий він? Вони відповіли: живий і здоровий. 5А Товія сказав: це мій батько. 6І кинувся до нього Рагуїл і цілував його і плакав. 7І благословив його і сказав: ти син чесної і доброї людини. Але, почувши, що Товит утратив зір, засмутився і плакав; 8плакали й Една, дружина його, і Сарра, дочка його. І прийняли їх дуже радо 9і закололи барана, і запропонували багату їжу. Товія ж сказав Рафаїлу: брате Азаріє, переговор`и, про що ти говорив на дорозі; нехай влаштується ця справа! 10І він передав цю розмову Рагуїлу, а Рагуїл сказав Товії: їж, пий і веселися, бо тобі належить узяти мою дочку. Втім, скажу тобі правду: 11я віддавав свою дочку семи чоловікам і, коли вони входили до неї, у ту ж ніч помирали. Але ти нині будь веселим! І сказав Товія: я нічого не буду тут їсти доти, доки не зговоритеся і не домовитеся зі мною. Рагуїл сказав: візьми її тепер же за правом; ти брат її, і вона твоя. Милосердний Бог нехай влаштує вас щонайкраще! 12І прикликав Сарру, дочку свою, і, взявши руку її, віддав її Товії за дружину і сказав: ось, за законом Мойсеєвим, візьми її і веди до батька твого. І благословив їх. 13І покликав Едну, дружину свою, і, взявши сувій, написав договір і запечатав. 14І почали їсти. 15І покликав Рагуїл Едну, дружину свою, і сказав їй: приготуй, сестро, іншу спальню і введи її. 16І зробила, як він сказав; і ввела її туди, і заплакала, і прийняла взаємно сльози дочки своєї і сказала їй: 17заспокойся, дочко; Господь неба і землі дасть тобі радість замість суму твого. Заспокойся, дочко моя!

 

 

 

 

8 Глава

Коли закінчили вечерю, ввели до неї Товію. 2Він же, йдучи, згадав слова Рафаїла і взяв курильницю, і поклав серце і печінку риби, і курив. 3Демон, відчувши цей запах, утік у верхні країни Єгипту, і зв’язав його ангел. 4Коли вони залишилися в кімнаті удвох, Товія встав з постелі і сказав: встань, сестро, і помолимося, щоб Господь помилував нас. 5І почав Товія говорити: благословенний Ти, Боже батьків наших, і благословенне ім’я Твоє святе і славне повіки! Нехай благословляють Тебе небеса і всі творіння Твої! 6Ти створив Адама і дав йому помічницею Єву, підпорою – дружину його. Від них народився рід людський. Ти сказав: недобре бути чоловікові одному, створимо помічника, подібного до нього. 7І нині, Господи, я беру цю сестру мою не для задоволення похоті, але воістину як дружину: благоволи ж помилувати мене, і дай мені постаріти з нею! 8І вона сказала з ним: амінь. 9І обоє спокійно спали у цю ніч. Тим часом Рагуїл, уставши, пішов і викопав могилу, 10говорячи: чи не помер і цей? 11І прийшов Рагуїл у дім свій 12і сказав Едні, дружині своїй: пошли одну зі служниць подивитися, чи живий він; якщо ні, поховаємо його, і ніхто не буде знати. 13Служниця, відчинивши двері, ввійшла і побачила, що обоє вони сплять. 14І, вийшовши, оголосила їм, що він живий. 15І благословив Рагуїл Бога, говорячи: благословенний Ти, Боже, усяким благословенням чистим і святим! Нехай благословляють Тебе святі Твої, і всі творіння Твої, і всі ангели Твої, і всі обрані Твої, нехай благословляють Тебе повіки! 16Благословенний Ти, що звеселив мене, і не сталося зі мною так, як я думав, але сотворив з нами з великої Твоєї милости! 17Благословенний Ти, що помилував двох єдинородних! Доверши, Владико, милість над ними: дай їм закінчити життя в здоров’ї, з веселощами і милістю! 18І наказав рабам своїм закопати могилу. 19І зробив для них шлюбний бенкет на чотирнадцять днів. 20І сказав йому Рагуїл із клятвою раніше закінчення днів шлюбного бенкету: не йди, доки не сповняться ці чотирнадцять днів шлюбного бенкету; 21а тоді, взявши половину майна, благополучно вирушай до батька твого: інше ж одержиш, коли помру я і дружина моя.

 

 

 

9 Глава

І покликав Товія Рафаїла і сказав йому: 2брате Азаріє, візьми із собою раба і двох верблюдів і сходи у Раги мідійські до Гаваїла; принеси мені срібло і самого його приведи до мене на шлюб; 3бо Рагуїл зобов’язав мене клятвою, щоб я не йшов; 4тим часом батько мій рахує дні і, якщо я набагато затримаюся, він буде дуже уболівати. 5І пішов Рафаїл і зупинився в Гаваїла і віддав йому розписку; а той приніс мішки з печатками і передав йому. 6І рано-вранці встали вони разом і прийшли на шлюб. І благословив Товія дружину свою.

 

 

 

10 Глава

Товит, батько його, рахував кожен день. І коли виповнилися дні подорожі, а він не приходив, 2Товит сказав: чи не затримали їх? або чи не помер Гаваїл, і нема кому віддати їм срібло? 3І дуже сумував. 4Дружина ж його сказала йому: загинув син наш, тому і не приходить. І почала плакати за ним і говорила: 5ніщо не займає мене, сину мій, тому що я відпустила тебе, світло очей моїх! 6Товит говорить їй: мовчи, не тривожся, він здоровий. 7А вона сказала йому: мовчи ти, не обманюй мене; загинуло дитя моє. – І щодня ходила за місто на дорогу, якою вони вирушили; вдень не їла хліба, а ночами не переставала плакати за сином своїм Товією, поки не закінчилися чотирнадцять днів шлюбного бенкету, які Рагуїл закляв його провести там. Тоді Товія сказав Рагуїлу: відпусти мене, тому що батько мій і мати моя не сподіваються вже побачити мене. 8Тесть же сказав йому: побудь у мене; я пошлю до батька твого, і сповістять його про тебе. 9А Товія говорить: ні, відпусти мене до батька мого. 10І встав Рагуїл і віддав йому Сарру, дружину його, і половину майна, рабів і худоби і срібла, 11і, благословивши їх, відпустив, і сказав: діти! нехай благопоспішить вам Бог Небесний, раніше ніж я помру. 12Потім сказав дочці своїй: шануй твого свекра і свекруху; тепер вони – батьки твої; бажаю чути добру чутку про тебе. І поцілував її. І Една сказала Товії: улюблений брате, нехай восставить тебе Господь Небесний і дарує мені бачити дітей від Сарри, дочки моєї, щоб я зраділа перед Господом. І ось, віддаю тобі дочку мою на збереження; не засмучуй її. 13Після того вирушив Товія, благословляючи Бога, що Він благовпорядкував путь його, і благословляв Рагуїла й Едну, дружину його. І продовжував шлях, і наблизилися вони до Ниневії.

 

 

 

11 Глава

І сказав Рафаїл Товії: ти знаєш, брате, в якому становищі ти залишив батька твого; 2ходімо вперед, раніше дружини твоєї, і приготуємо приміщення; 3а ти візьми у руку і жовч риб’ячу. І пішли; за ними побіг і собака. 4Тим часом Анна сиділа, виглядаючи на дорозі сина свого, 5і, помітивши, що він іде, сказала батькові його: ось, іде син твій і людина, яка вирушила з ним. 6Рафаїл сказав: я знаю, Товіє, що в батька твого відкриються очі; 7ти тільки помасти жовчю очі його, і він, відчувши їдкість, обітре їх, і спадуть більма, і він побачить тебе. 8Анна, підбігши, кинулася на шию сина свого і сказала йому: побачила я тебе, дитя моє, – тепер мені хоч померти. І обоє заплакали. 9А Товит пішов до дверей і спіткнувся, але син його поспішив до нього, і підтримав батька свого, 10і приклав жовч до очей батька свого, і сказав: підбадьорся, батьку мій! 11Очі його защеміли, і він обтер їх, 12і знялися з країв очей його більма. Побачивши сина свого, він упав на шию його 13і заплакав і сказав: благословенний Ти, Боже, і благословенне ім’я Твоє повіки, і благословенні всі святі ангели Твої! 14Тому що Ти покарав і помилував мене. Ось, я бачу Товію, сина мого. – І ввійшов син його радісно і розповів батькові своєму про дивовижні діла, які були з ним у Мідії. 15І вийшов Товит назустріч невістці своїй до воріт Ниневії, радіючи і благословляючи Бога. Ті, які бачили, що він іде, дивувалися, як він прозрів. 16І Товит сповідав перед ними, що Бог помилував його. Коли підійшов Товит до Сарри, невістки своєї, благословив її і сказав: здрастуй, дочко моя! Благословенний Бог, Який привів тебе до нас, і благословенні батько твій і мати твоя! Зраділи і всі брати його в Ниневії. 17І прийшов Ахиахар і Насвас, племінник його, 18 і весело святкували шлюб Товії сім днів.

 

12 Глава

І покликав Товит сина свого Товію і сказав йому: приготуй, сину мій, платню чоловіку, який ходив з тобою; йому потрібно ще додати. 2Він відповів: батьку мій, я не матиму збитку, якщо віддам йому половину всього, що приніс; 3тому що він привів мене до тебе здоровим і дружину мою зцілив, і срібло моє приніс і тебе також зцілив. 4Старець сказав: так і слід йому. 5І покликав ангела і сказав йому: візьми половину всього, що ви принесли, і йди з миром. 6Тоді, відкликавши обох їх окремо, ангел сказав їм: благословляйте Бога, прославляйте Його, визнавайте велич Його і сповідуйте перед усіма живими, що Він зробив для вас. Добре діло – благословляти Бога, звеличувати ім’я Його і благоговійно проповідувати про діла Божі; і ви не лінуйтеся прославляти Його. 7Таємницю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі сповіщати похвально. Робіть добро, і зло не осягне вас. 8Добре діло – молитва з постом і милостинею і справедливістю. Краще мале зі справедливістю, ніж багато чого з неправдою; краще творити милостиню, ніж збирати золото, 9бо милостиня від смерти спасає і може очищати всякий гріх. Ті, що творять милостині і діла правди, будуть довго жити. 10Грішники ж є вороги свого життя. 11Не приховаю від вас нічого; я сказав уже: таємницю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі оголошувати похвально. 12Коли молився ти і невістка твоя Сарра, я підносив пам’ять молитви вашої до Святого, і коли ти ховав мертвих, я також був з тобою. 13І коли ти не полінувався встати і залишити обід свій, щоб піти і прибрати мертвого, твоя добродійність не втаїлася від мене, але я був з тобою. 14І нині Бог послав мене зцілити тебе і невістку твою Сарру. 15Я – Рафаїл, один із семи святих ангелів, які возносять молитви святих і піднімаються перед славою Святого. 16Тоді обоє знітилися й упали лицем на землю, тому що були у страху. 17Але він сказав їм: не бійтеся, мир буде вам. Благословляйте Бога повік. 18Бо я прийшов не з своєї волі, а з волі Бога нашого; тому і благословляйте Його повік. 19Усі дні я був видимий вами, але я не їв і не пив, – тільки поглядом вашим уявлялося це. 20Отже, прославляйте тепер Бога, тому що я відходжу до Того, Хто послав мене, і напишіть усе, що звершилося, в книгу. 21І встали вони і більш уже не бачили його. 22І стали розповідати про великі і дивні діла Божі, і як явився їм ангел Господній.

 

 

 

13 Глава

У радості Товит написав молитву в цих словах: благословенний Бог, що вічно живе, і благословенне Царство Його! 2Бо Він карає і милує, зводить до пекла і возводить, і немає нікого, хто уник би руки Його. 3Сини Ізраїлеві! прославляйте Його перед язичниками, бо Він розсіяв нас між ними. 4Там сповіщайте про велич Його, звеличуйте Його перед усім живим, бо Він Господь наш і Бог, Отець наш в усі віки: 5покарає нас за неправди наші, і знову помилує і збере нас із усіх народів, де б ви не були розсіяні між ними. 6Якщо ви будете звертатися до Нього всім серцем вашим і всією душею вашою, щоб чинити перед Ним за істиною, тоді Він повернеться до вас і не сховає від вас лиця Свого. Побачите, щ`о Він зробить з вами. Прославляйте Його всіма словами вуст ваших і благословляйте Господа правди і звеличуйте царя віків. У землі полону мого я прославляю Його і проповідую силу і велич Його народу грішників. Наверніться, грішники, і робіть правду перед Ним. Хто знає, може, Він благозволить щодо вас і зробить вам милість? 7Звеличую я Бога мого, і душа моя – Небесного Царя, і радіє величі Його. 8Нехай усі сповіщають про Нього і прославляють Його у Єрусалимі. 9Єрусалиме, місто святе! Він покарає тебе за діла синів твоїх і знову помилує синів праведних. 10Слав Господа щиро і благословляй Царя віків, щоб знову була споруджена скинія Його в тобі з радістю, щоб Він звеселив серед тебе полонених і полюбив у тобі нещасних в усі роди навіки. 11Багато народів здалеку прийдуть до імені Господа Бога з дарами в руках, з дарами Царю Небесному; роди родів звеличать тебе з вигуками радісними. 12Прокляті всі ненависники твої, благословенні будуть повік усі, що люблять тебе! 13Радуйся і веселися за синів праведних, тому що вони зберуться, і будуть благословляти Господа праведних. 14О, блаженні ті, що люблять тебе! вони зрадіють миру твоєму. Блаженні скорботні за всі біди твої, бо вони будуть радіти тобою, коли побачать усю славу твою, і будуть веселитися вічно. 15Нехай благословляє душа моя Бога, Царя великого, 16бо Єрусалим буде відбудований із сапфіра і смарагда і з коштовних каменів; стіни твої, вежі й укріплення – із чистого золота; 17і площі єрусалимські будуть вистелені берилом, анфраксом і каменем з Офира. 18На усіх вулицях його буде лунати: алилуя, – і будуть славословити, говорячи: благословенний Бог, Який звеличив Єрусалим, на всі віки.

 

 

14 Глава

І закінчив Товит славослів’я. 2Він був вісімдесяти восьми років, коли втратив зір, і через вісім років прозрів. І творив милостині, і продовжував бути благоговійним перед Господом Богом і прославляти Його. 3Врешті він дуже постарів, і покликав сина свого і шість синів його, і сказав йому: сину мій, візьми синів твоїх; ось я постарів і вже при кінці життя мого. 4Вируш у Мідію, сину мій, бо я впевнений, що Ниневія буде зруйнована, як говорив пророк Іона; а у Мідії буде спокійніше до часу. Брати наші, які знаходяться на вітчизняній землі, будуть розсіяні з цієї доброї землі; Єрусалим буде пустелею, і дім Божий у ньому буде спалений і до часу залишиться пустим. 5Але знову Бог помилує їх і поверне їх у землю; і спорудять дім Божий, не такий, як колишній, доки не сповняться часи віку. І після того повернуться з полону і побудують Єрусалим чудово, і дім Божий буде відновлений у ньому на всі роди віку, – споруда велична, як говорили про неї пророки. 6І всі народи навернуться і будуть істинно благоговіти перед Господом Богом і скинуть ідолів своїх; 7і всі народи будуть благословляти Господа. І Його народ буде прославляти Бога, і Господь піднесе народ Свій; і всі, що істинно і праведно люблять Господа Бога, будуть радуватися, творячи милість братам нашим. 8Отже, сину мій, вийди з Ниневії, бо неодмінно сповниться те, що говорив пророк Іона. 9Ти ж дотримуйся закону і повелінь і будь любомилостивим і справедливим, щоб добре було тобі. 10Поховай мене пристойно, і матір твою зі мною, і потім не залишайтеся в Ниневії. – Сину мій, дивися, щ`о зробив Аман з Ахиахаром, який виховав його: як він із світла привів його у пітьму, і як віддано йому. Ахиахар урятований, а той одержав гідну відплату – зійшов у пітьму. Манассія творив милостиню, і був спасений від смертної сіті, яку розставили йому; Аман же упав у сіті і загинув. 11Отже, діти, знайте, щ`о робить милостиня і як спасає справедливість.– Коли він це сказав, душа його залишила його на ложі; було ж йому сто п’ятдесят вісім років, і син з честю поховав його. 12Коли померла Анна, він поховав і її з батьком своїм. Після того Товія з дружиною своєю і дітьми своїми вирушив у Екбатани до Рагуїла, тестя свого, 13і досяг чесної старости, і поховав пристойно тестя і тещу своїх, і одержав у спадщину майно їхнє і Товита, батька свого. 14І помер ста двадцяти семи років в Екбатанах мідійських. 15Але перш ніж помер, він чув про загибель Ниневії, яку полонив Навуходоносор і Асуїр, і зрадів перед смертю щодо Ниневії.