ДРУГА КНИГА ЕЗДРИ

1 Глава

І звершив Іосія в Єрусалимі пасху Господу своєму, і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день першого місяця, 2поставивши священиків за чергами в облаченні у храмі Господньому. 3І сказав левитам, священнослужителям Ізраїлевим: освятіть себе Господу для поставлення святого ковчега Господнього в храмі, який побудував цар Соломон, син Давидів. 4Не потрібно буде вам брати його на рамена; служіть тепер Господу Богу вашому, і піклуйтеся про народ Його Ізраїля, і влаштуйтеся за родами і поколіннями вашими, за розкладом Давида, царя Ізраїлевого, і за урочистістю Соломона, сина його, 5і ставайте у святилищі, за родовими левитськими розрядами вашими перед братами вашими, синами Ізраїля, 6заколіть за уставом пасхального агнця і приготуйте жертви для братів ваших і зробіть пасху за заповіддю Господньою, даною Мойсеєві.

7І дав Іосія в дар народу, який там знаходився, тридцять тисяч агнців і козлів і три тисячі тельців; це за обітницею дано від царських стад народу і священикам і левитам. 8І дали Хелкія і Захарія й Ієиїл, що начальствують у храмі, священикам на пасху дві тисячі шістсот овець і триста волів. 9І Ієхонія і Самей і Нафаниїл, брат його, й Асавія й Охиїл, й Іорам, тисячоначальники, дали левитам на пасху п’ять тисяч овець і сімсот волів.

10І коли це відбувалося, священики і левити благоліпно стояли за поколіннями і родовими перевагами, тримаючи опрісноки перед народом, 11щоб приносити жертви Господу за написаним у книзі Мойсеєвій. І це було в ранній час. 12І спекли пасхального агнця на вогні, як належало, а жертви зварили в мідних посудинах і казанах з пахощами, і віднесли всьому народові. 13А після того приготували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона. 14Бо священики приносили жир до пізнього часу, а тому левити готували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона. 15Священноспівці ж, сини Асафові, знаходилися на місцях своїх, за встановленням Давида, й Асаф і Захарія й Еддинус, який був від царя. 16І воротарям біля кожних воріт не дозволялося залишати своєї черги, тому що для них готували брати їхні, левити.

17І звершилося в той день все, що належало до жертвоприношення Господу при звершенні пасхи, 18і до приношення всепалень на жертовнику Господньому, за повелінням царя Іосії. 19І звершували сини Ізраїлеві, які у той час знаходилися там, пасху і свято опрісноків сім днів. 20І не звершувалося такої пасхи в Ізраїлі від часів Самуїла пророка. 21І жоден з усіх царів ізраїльських не звершував такої пасхи, яку звершив Іосія, і священики і левити, і юдеї і всі ізраїльтяни, які жили в той час у Єрусалимі. 22У вісімнадцятий рік царювання Іосії звершена ця пасха. 23І спрямовані були прямою путтю діла Іосії перед Господом від серця, повного благочестя.

24Те ж, що було при ньому, описано в попередніх літописах про тих, хто грішив і чинив нечестя проти Господа більше за всякий народ і царство, і чим вони свідомо ображали Його, і за що слова Господа повстали проти Ізраїля.

25І після всіх цих діянь Іосії сталося, що фараон, цар Єгипетський, ішов воювати в Каркамис біля Євфрату, й Іосія вийшов назустріч йому. 26Цар Єгипетський послав до нього сказати: що мені і тобі, царю Юдейський? 27Не проти тебе посланий я від Господа Бога; війна моя на Євфраті, і нині Господь зі мною і Господь спонукує мене; відступи і не протився Господу. 28Але не повернувся Іосія на свою колісницю, а наважився воювати з ним, не послухавши слів Єремії пророка з уст Господа. 29І вступив з ним у битву на полі Мегиддо. І зійшлися начальники до царя Іосії. 30І сказав цар слугам своїм: віднесіть мене з поля битви, тому що я дуже занеміг. І слуги його негайно винесли його із строю. 31І зійшов він на другу колісницю свою і, повернувшись у Єрусалим, помер і похований у гробниці батьків своїх. 32І плакали за Іосією по всій Юдеї, плакав за Іосією і пророк Єремія, і начальники з дружинами оплакували його до цього дня. І це передано назавжди всьому роду Ізраїлевому.

33Це написано в літописі царів юдейських, і те, що зроблено Іосією, і слава його і його розуміння закону Господнього; попередні ж діла його і згадані нині описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.

34І взяв народ Ієхонію [Іоахаза], сина Іосії, і поставили його царем замість Іосії, батька його, коли йому було двадцять три роки. 35І царював він у Юдеї і Єрусалимі три місяці, і відставив його цар Єгипетський, щоб не царювати йому в Єрусалимі. 36І наклав на народ сто талантів срібла й один талант золота. 37І поставив цар Єгипетський Іоакима, брата його, царем Юдеї і Єрусалима. 38І зв’язав вельмож, а Заракина, брата його, відвів у Єгипет.

39Був же Іоаким двадцяти п’яти років, коли став царем над Юдеєю та Єрусалимом, і робив він лихе перед Господом.

40Проти нього вийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, і зв’язав його мідними ланцюгами і відвів у Вавилон. 41І, узявши деякі зі священних сосудів Господа, Навуходоносор переніс їх і поставив у своєму капищі у Вавилоні.

42Сказання про нього, про його розбещення і нечестя написані в книзі літописів царських.

43І став царем замість нього Іоаким, син його; він був вісімнадцяти років, коли був призначений царем. 44Царював же в Єрусалимі три місяці і десять днів, і зробив він лихе перед Господом. 45І через рік Навуходоносор послав і відвів його у Вавилон разом зі священними сосудами Господа, 46і призначив царем Юдеї та Єрусалима Седекію, який був двадцяти одного року. Царював він одинадцять років. 47І робив він лихе перед Господом, не слухаючи слів, сказаних пророком Єремією від уст Господа. 48І, бувши зв’язаним від царя Навуходоносора клятвою в ім’я Господа, порушив клятву, відійшов і, озлобивши свою шию і серце своє, переступив закони Господа Бога Ізраїлевого. 49Також і начальники народу і священиків чинили дуже нечестиво, перевершуючи у всіх нечистотах усіх язичників, і осквернили освячений у Єрусалимі храм Господній. 50Бог батьків їхніх посилав вісників Своїх закликати їх до навернення, оскільки щадив Він їх і оселю Свою; 51але вони глузували з вісників Його: в той самий день, в який Господь говорив, вони насміхалися з пророків Його, 52доки Він, розгнівавшись на народ Свій за нечестя, повелів повстати на них царям халдейським. 53Вони вибили юнаків їхніх мечем навколо святого храму їхнього і не пощадили ні юнака, ні дівчини, ні старого, ні молодого, але всі були віддані в руки їхні. 54І всі священні сосуди Господні, великі і малі, і сосуди ковчега Господнього і царські скарби взяли вони і віднесли у Вавилон. 55І спалили дім Господній і зруйнували стіни Єрусалима і вежі його спалили вогнем, 56і всю красу його перетворили на ніщо; тих же, хто залишився від меча, відвели у Вавилон. 57І вони були рабами його і синів його до владарювання персів, на сповнення слова Господнього з уст Єремії: 58доки земля не відсвяткує субот своїх, на весь час запустіння свого, упродовж сімдесяти років, вона буде суботствувати.

 

 

 

2 Глава

У перший рік царювання Кира Перського, на сповнення слова Господа з уст Єремії, 2Господь подвигнув дух Кира, царя Перського, і він оголосив по всьому царству своєму усно і письмово: 3так говорить Кир, цар Перський: Господь Ізраїля, Господь Всевишній поставив мене царем вселенної 4і повелів мені побудувати йому дім у Єрусалимі, який в Юдеї. 5Отже, хто є з вас, із народу Його, нехай буде Господь його з ним, і нехай він, вирушивши в Єрусалим, який в Юдеї, будує дім Господа Ізраїлевого: Він є Господь, Який живе в Єрусалимі. 6Тому скільки їх живе по місцях, жителі місця того нехай допоможуть їм золотом і сріблом, 7дарунками коней і худоби й іншими приношеннями за обітницею на храм Господа в Єрусалимі.

8І піднялися старійшини племен коліна Іудиного і Веніамінового і священики і левити й усі, дух яких подвигнув Господь іти і будувати дім Господу в Єрусалимі; 9а всі, що жили в сусідстві з ними, допомагали їм: сріблом і золотом, і конями і худобою і дуже багатьма приношеннями за обітницею багатьох, яких надихнув дух.

10І цар Кир виніс священні сосуди Господа, які Навуходоносор переніс з Єрусалима і поставив у своєму капищі. 11Винісши ж їх, Кир, цар Перський, передав їх Мифридату, своєму хранителю скарбів, 12а через нього вони були передані Саманассару, князеві Юдеї. 13Число ж їх було: узливальниць золотих тисяча, узливальниць срібних тисяча, срібних курильниць двадцять дев’ять, чаш золотих тридцять, срібних дві тисячі чотириста десять, й інших сосудів тисяча. 14Усіх сосудів золотих і срібних принесено п’ять тисяч чотириста шістдесят дев’ять. 15І принесені вони Саманассаром і тими, що повернулися з ним з полону Вавилонського, у Єрусалим.

16Під час же царювання Артаксеркса, царя Перського, Вилем і Мифридат, і Тавеллій і Рафим, і Веєлтефм і Самеллій писар та інші, які змовилися з ними, що жили в Самарії й інших місцях, написали йому такий лист: 17Цареві Артаксерксу, господарю, раби твої Рафим, описувач подій, і Самеллій писар, та інші з ради їх, і судді, які знаходяться у Келе-Сирії і Фінікії. 18Нехай буде нині відомо господарю царю, що юдеї, які вийшли від вас до нас, прийшовши у Єрусалим, у це відступницьке і підступне місто, влаштовують площі його, відновлюють стіни і закладають підвалини храму. 19Отже, якщо це місто буде відбудоване і стіни його закінчені, то вони не тільки не погодяться платити податі, але і повстануть проти царів. 20І оскільки уже почата побудова храму, то ми за благо визнали не нехтувати цим, 21але сповістити господаря царя, чи не благоугодно тобі подивитися в книгах батьків твоїх. 22Ти знайдеш запис про те у пам’ятних книгах, і довідаєшся, що це місто було зрадником і бентежило царів і міста, 23а юдеї – відступники, які вічно робили в ньому змови, з якої причини і було спустошене це місто. 24Отже, тепер сповіщаємо тебе, господарю царю, що коли побудується це місто і відновляться стіни його, то не буде для тебе проходу в Келе-Сирію і Фінікію.

25Тоді цар написав у відповідь Рафиму, описувачу подій, і Веєлтефму і Самеллію писарю й іншим, які згодилися з ними, і жили в Самарії і Сирії і Фінікії, таке: 26прочитав я лист, який ви надіслали мені, і наказав розглянути; і знайдено, що це місто здавна повстає проти царів, 27і люди ці піднімають у ньому заколоти і війни, і були царі в Єрусалимі сильні і могутні, які володіли і збирали данину з Келе-Сирії і Фінікії. 28Отже, тепер я наказав заборонити цим людям будувати це місто, і стежити, щоб нічого більш не робилося 29і щоб не мали подальшого успіху зловмисні дійства до занепокоєння царів. 30Після прочитання написаного від царя Артаксеркса, Рафим і Самеллій писар і ті, що змовилися з ними, поспішно вирушили в Єрусалим з кіннотою й ополченням народу 31і почали утримувати тих, що будують. І зупинилося будівництво Єрусалимського храму до другого року царювання Дарія, царя Перського.

 

 

 

3 Глава

І зробив цар Дарій великий бенкет своїм підданим і домашнім своїм і усім вельможам Мідії і Персії, 2 і всім сатрапам і воєначальникам, і начальникам підвладних йому країн від Індії і до Ефіопії у ста двадцяти семи сатрапіях. 3 І їли і пили і, наситившись, розійшлися; цар же Дарій пішов у спальню свою і спав, і потім прокинувся. 4 Тим часом троє юнаків охоронців, які охороняли тіло царя, сказали один одному: 5 нехай кожен з нас скаже одне слово про те, що сильніше за все? І чиє слово виявиться розумнішим за інше, тому цар Дарій дасть великі дарунки і велику нагороду. 6 І буде той одягатися в багряницю і пити з золотих сосудів, і спати на золоті, і їздити на колісниці з конями в золотих вуздах, носити на голові пов’язку з висону і намисто на шиї, 7 і сяде він другим після Дарія за мудрість свою, і буде називатися родичем Дарія. 8 І негайно, написавши кожен своє слово, запечатали і поклали під узголів’я царя Дарія і сказали: 9 коли цар встане, подадуть йому це писання, і за ким визнає цар і троє вельмож перських, що слово його мудріше, тому дасться перевага, як написано. 10 Один написав: сильніше за все вино. 11 Інший написав: сильніший цар. 12 Третій написав: сильніші жінки, а над усім здобуває перемогу істина. 13 І ось, коли цар встав, подали йому це писання, і він прочитав. 14 І, пославши, покликав усіх вельмож Персії і Мідії, і сатрапів і воєначальників, і начальників областей і радників, 15 і сів у дорадчій палаті, і прочитано було перед ними писання. 16 І сказав: покличте цих юнаків, нехай вони пояснять слова свої. І були покликані і ввійшли. 17 І сказав їм: поясніть нам написане. І почав перший, який сказав про силу вина, і говорив так: 18 О, мужі! Яке сильне вино! Воно приводить у затьмарення розум усіх людей, які п’ють його; 19 воно робить розум царя і сироти, раба і вільного, бідного і багатого одним розумом; 20 і всякий розум перетворює на веселість і радість, так що людина не пам’ятає ніякої печалі і ніякого боргу, 21 і всі серця робить воно багатими, так що ніхто не думає ні про царя, ні про сатрапа, і всякого змушує воно говорити про свої таланти. 22 І коли сп’яніють, не пам’ятають про приязнь до друзів і братів і швидко оголюють мечі, 23 а коли протверезяться від вина, не пам’ятають, що робили. 24 О, мужі! Чи не сильніше за все вино, коли змушує так чинити? І, сказавши це, замовк.

 

 

 

4 Глава

І почав говорити другий, який сказав про силу царя. 2О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них? 3Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони підкорюються. 4Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі, 5й убивають і бувають вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше. 6І ті, які не ходять на війну і не воюють, але обробляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві 7і, примушуючи один одного, приносять цареві данину. 8І він один, якщо скаже убити – убивають; якщо скаже відпустити – відпускають; сказав бити – б’ють; 9сказав спустошити – спустошують; сказав будувати – будують; сказав зрубати – зрубують; сказав насадити – насаджують; 10і весь народ його і військо його підкорюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить, 11а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його. 12О, мужі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому? – І замовк.

13Третій же, який сказав про жінок і про істину, – це був Зоровавель, – почав говорити: 14О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з людей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки? 15Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею; 16і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино; 17вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин. 18Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву, 19залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі. 20Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпляється до дружини своєї; 21і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї. 22І з цього слід вам пізнати, що жінки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам? 23Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках, 24лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої. 25І більше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір. 26Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них. 27Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок. 28Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього? 29Я бачив його й Апамину, дочку славного Вартака, царську наложницю, яка сидить праворуч царя; 30вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці. 31І, попри все те, цар дивився на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним. 32О, мужі! Як же не сильні жінки, коли так чинять вони? 33Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину. 34О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце. 35Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все. 36Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди. 37Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправді своїй; 38а істина перебуває і залишається сильною у віках, і живе і володарює повік віку. 39І немає в ній упереджености і розрізнення, але робить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її. 40І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини! 41І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все.

42Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився наймудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм. 43Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим 44і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруйнувати Вавилон, і обіцяв вислати їх туди. 45А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями. 46І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати.

47Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим. 48Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кедрові дерева і допомагали йому будувати місто. 49Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх, 50але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють; 51також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований; 52і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти приписаних, давали ще по десять талантів на рік; 53і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будувати місто, як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть. 54Писав також і про утримання і про священичий одяг, у якому служать. 55Написав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться храм і буде побудований Єрусалим; 56і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство. 57Відпустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим.

58І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав: 59від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб. 60Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших. 61І, взявши листи, вирушив і прийшов у Вавилон і оголосив усім братам своїм. 62І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл 63іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів.

 

 

 

5 Глава

Після цього були обрані до вирушення родоначальники за колінами їхніми, і дружини їхні і сини їхні і дочки їхні і раби їхні і рабині їхні з худобою їхньою. 2Дарій послав з ними тисячу вершників, доки вони не введуть їх у Єрусалим з миром, з музикою, з тимпанами і трубами. 3І всі брати їхні веселилися, і цар дозволив їм іти разом.

4І ось імена мужів, які йшли за племенами їхніми у колінах за старшинством їх: 5священики, сини Финеєса, сини Аарона, Ісус, син Іоседека, сина Сареєвого, та Іоаким, син Зоровавеля, сина Салафиїля з дому Давидового, з роду Фареса, коліна ж Іудового, 6який говорив перед Дарієм, царем Перським, мудрі слова на другому році царювання його, в місяці Нисані, місяці першому. 7Ось юдеї, які вийшли з полону переселення, яких переселив у Вавилон Навуходоносор, цар Вавилонський, 8і які повернулися в Єрусалим і в інші місця Юдеї, кожен у своє місто, – вийшли з Зоровавелем та Ісусом, Неємією, Зареєм, Рисеєм, Енинеєм, Мардохеєм, Веельсаром, Асфарасом, Реєлієм, Роїмом, Вааною, начальниками їхніми.

9Число народу з начальниками їх: синів Фороса дві тисячі сто сімдесят два; синів Сафата чотириста сімдесят два; 10синів Ареса сімсот п’ятдесят шість; 11синів Фааф-Моава із синами Ісуса та Іоава дві тисячі вісімсот дванадцять; 12синів Ілама тисяча двісті п’ятдесят чотири; синів Зафуї дев’ятсот сімдесят п’ять; синів Хорве сімсот п’ять; синів Ваннія шістсот сорок вісім; 13синів Вивая шістсот тридцять три; синів Арге тисяча триста двадцять два; 14синів Адоникама шістсот тридцять сім; синів Вагоя дві тисячі шістсот шість; синів Адина чотириста п’ятдесят чотири; 15синів Атира від Єзекії дев’яносто два; синів Килана й Азинана шістдесят сім; синів Азара чотириста тридцять два; 16синів Анниса сто один; синів Арома тридцять два; синів Вассая триста двадцять три; синів Арсифурифа сто два; 17синів Ветируса три тисячі п’ять; синів Вефломонських сто двадцять три; 18з Нетофаса п’ятдесят п’ять; з Анафофа сто п’ятдесят вісім; з Вефасмона сорок два; 19з Кариафири двадцять п’ять; з Кафира і Вирога сімсот сорок три; 20хадиасеїв і аммидеїв чотириста двадцять два; з Кирама і Гаввиса шістсот двадцять один; 21з Макалона сто двадцять два; з Ветолія п’ятдесят два; синів Нифиса сто п’ятдесят шість; 22синів Каламолала й Онуса сімсот двадцять п’ять; синів Ієреха двісті сорок п’ять; 23синів Санааса три тисячі триста один. 24Священиків, синів Ієдду, сина Ісусового, з синами Санасива, дев’ятсот сімдесят два; синів Еммируфа тисяча п’ятдесят два; 25синів Фассура тисяча сорок сім; синів Харми тисяча сімнадцять. 26Левитів, синів Ісуса і Кадмиїла і Ванни і Судія, сімдесят чотири. 27Священноспівців, синів Асафа, сто сорок. 28Воротарів, синів Салума, синів Атара, синів Толмана, синів Дакува, синів Атита, синів Товиса, усіх сто тридцять дев’ять. 29Служителів при храмі, синів Ісава, синів Асифа, синів Таваофа, синів Кираса, синів Суда, синів Фалея, синів Лавана, синів Аграва, 30синів Акуда, синів Ута, синів Китава, синів Аккава, синів Сивая, синів Анана, синів Кафуа, синів Геддура, 31синів Іаїра, синів Десана, синів Ноєва, синів Хасева, синів Казира, синів Озії, синів Финоє, синів Асара, синів Васфая, синів Ассана, синів Мані, синів Нафисі, синів Акуфа, синів Ахива, синів Асува, синів Фаракема, синів Васалема, 32синів Меєдда, синів Куфа, синів Хареа, синів Вархуе, синів Серара, синів Фомоя, синів Насі, синів Атефа, 33синів рабів Соломонових, синів Ассапфиофа, синів Фарира, синів Ієілі, синів Лозона, синів Ісдаїла, синів Сафії, 34синів Агія, синів Фахарефа, синів Савії, синів Сарофи, синів Мисея, синів Гаса, синів Аддуса, синів Сува, синів Аферра, синів Вародиса, синів Сафага, синів Аллома: 35усіх служителів при храмі і синів рабів Соломонових триста сімдесят два.

36Ось ті, що вийшли з Фермелефа і Фелерса: начальники їхні Хараафалан і Аалар. 37Але вони не могли показати батьківщин своїх і родів, що вони від Ізраїля: синів Далана, сина Ваєнанового, синів Некодана, шістсот п’ятдесят два. 38І з священиків були такі, які відправляли священнослужіння, але не знайдені у списку: сини Овдія, сини Аквоса, сини Іадду, який узяв за дружину Авгію, з дочок Верзеллія, і називався його ім’ям. 39І оскільки родовий запис їх після дослідження не знайдений у списку, то вони відлучені від священства. 40І сказав їм Неємія й Атфарія, щоб вони не брали участі у святинях, доки не постане первосвященик, облачений в урим і тумим.

41Усіх же ізраїльтян від дванадцяти років і вище, крім рабів і рабинь, було сорок дві тисячі триста шістдесят; рабів їхніх і рабинь сім тисяч триста сорок сім; співців і псалмоспівців двісті сорок п’ять. 42Верблюдів чотириста тридцять п’ять, коней сім тисяч тридцять шість, мулів двісті сорок п’ять, під’яремної худоби п’ять тисяч п’ятсот двадцять п’ять. 43Деякі з родоначальників, коли прийшли вони до храму Бога у Єрусалимі, дали обітницю спорудити цей дім на місці його за своїми силами 44і дати в скарбницю храму на побудову тисячу мин золота і п’ять тисяч мин срібла і сто священичих одеж. 45І оселилися священики і левити і деякі з народу в Єрусалимі й області його, а священноспівці й воротарі і весь Ізраїль у селищах своїх.

46Коли ж настав сьомий місяць, і сини Ізраїля були вже кожен у своєму володінні, зібралися всі одностайно на відкритому місці біля перших воріт на схід. 47І встав Ісус, син Іоседека, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїля, і брати його, і спорудили жертовник Богу Ізраїлевому, 48щоб возносити на ньому всепалення, як написано в книзі Мойсея, чоловіка Божого. 49І зібралися до них з інших народів, які були в тій землі, і влаштували жертовник на своєму місці, тому що ворогували з ними, і долали їх усі народи, які були в тій землі; і вони возносили жертви у свій час і всепалення Господу, ранкове і вечірнє. 50І звершили свято кущів, як приписано законом, приносячи щоденні жертви, як належало, 51і потім безперестанні приношення і жертви субот і новомісяч і усіх святих свят. 52І всі ті, які дали обітниці Богу, з новомісяччя сьомого місяця почали приносити жертви Богу, хоч храм не був ще побудований. 53І давали срібло каменотесам і теслярам і питво і їжу, і візки сидонянам і тирянам, щоб вони привозили з Ливану кедрові дерева, доставляючи їх плотами в Іоппійську пристань, за наказом, даним від Кира, царя Перського.

54І на другий рік у другому місяці, після прибуття до храму Божого у Єрусалим, Зоровавель, син Салафиїля, й Ісус, син Іоседека, і брати їхні і священики, левити і всі, що прийшли у Єрусалим з полону, 55поклали підвалини храму Божого в новомісяччя другого місяця другого року після прибуття їх в Юдею і Єрусалим 56і приставили левитів від двадцяти років до справ Господніх: і став Ісус і сини його і брати, і Кадмиїл брат і сини Імадавуна і сини Іода, сина Ілиадудового, із синами і братами, всі левити, одностайно спонукуючи до справ у домі Господньому. І побудували будівельники храм Господа. 57І стали священики в облаченні з музичними інструментами і трубами, і левити, сини Асафа, з кимвалами, оспівуючи Господа і прославляючи Його за уставом Давида, царя Ізраїльського, 58і виголошували в піснях, прославляючи Господа, що благість Його і слава повіки над усім Ізраїлем. 59І весь народ сурмив і взивав гучним голосом, прославляючи Господа за відновлення дому Господнього. 60А найстарші зі священиків і левитів і родоначальників, які бачили колишній храм, прийшли тепер на будіництво з плачем і гучним воланням, 61а багато хто з трубами і радісними голосними вигуками, 62так що народ не міг чути труб через волання народне; хоча зібрання голосно сурмило, так що було чутно далеко.

63І почули вороги коліна Іудиного і Веніамінового і прийшли дізнатися, щ`о означає цей трубний звук. 64І дізналися, що ті, які повернулися з полону, будують храм Господу Богу Ізраїлевому. 65І, приступивши до Зоровавеля й Ісуса і до родоначальників, говорять їм: будемо і ми будувати разом з вами; 66бо і ми подібно до вас слухаємо Господа вашого і приносимо Йому жертви від днів Асвакафаса, царя Ассирійського, який переселив нас сюди. 67Тоді сказав їм Зоровавель і Ісус і начальники племен ізраїльських: не з вами нам будувати дім Господу Богу нашому; 68ми одні будемо будувати його Господу Богу Ізраїля, відповідно до того, як повелів нам Кир, цар Перський. 69Тоді народи тієї землі, нападаючи на тих, що жили в Юдеї й облягаючи їх, перешкоджали будівництву 70і, підступом відволікаючи народ і роблячи заворушення, перешкоджали завершенню будівництва в усі часи життя царя Кира, і зупинили будівництво на два роки до того часу, коли царем став Дарій.

 

 

 

6 Глава

У другий рік царювання Дарія Аггей і Захарія, син Аддо, пророки, пророкували юдеям, які були в Юдеї та Єрусалимі, від імені Господа Бога Ізраїлевого. 2Тоді встав Зоровавель, син Салафиїля, й Ісус, син Іоседека, і почали будувати дім Господа в Єрусалимі, у присутності пророків Господніх, які допомагали їм.

3У цей час з’явився до них Сисинні, правитель Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші їхні і сказали їм: 4з чийого дозволу ви будуєте цей дім і цю покрівлю, і все інше робите? І хто будівельники, які роблять це? 5Але старійшини юдейські знайшли милість у Господа, Який споглянув на полонення, 6і їм не заборонили будувати, поки сповіщено буде про них Дарію. І отримана була відповідь.

7Ось список з листа, який Сисинні писав і який послали Дарію: Сисинні, правитель Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші, начальники в Сирії і Фінікії, царю Дарію радуватися. 8Нехай буде все відомо господарю нашому царю, що ми, прийшовши в область Юдейську і ввійшовши в місто Єрусалим, знайшли в місті Єрусалимі старійшин юдейських, що повернулися з полону, 9які будують новий великий дім Господу з дорогих тесаних каменів, кладучи в стіни дерева; 10і роботи ці виконуються з ревністю, і справа успішно йде в руках їхніх і звершується з усією красою і старанністю. 11Тоді ми запитали цих старійшин, говорячи: з чийого повеління ви будуєте цей дім і виконуєте ці роботи? 12І так ми запитали їх, щоб сповістити тобі і написати тобі про начальників їхніх, і вимагали ми від них іменний список проводирів їхніх. 13Вони ж сказали нам у відповідь: ми раби Господа, Який створив небо і землю. 14І дім цей за багато років перед цим був побудований царем Ізраїльським, великим і сильним, і був закінчений. 15Але оскільки батьки наші гріхами своїми прогнівили небесного Господа Ізраїлевого, то Він віддав їх у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, царя халдеїв. 16Вони, зруйнувавши дім цей, спалили, а народ відвели в полон у Вавилон. 17Але в першому році, коли царем став Кир над країною Вавилонською, цар Кир наказав побудувати дім цей. 18І священні сосуди, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і поставив у своєму капищі, цар Кир знову виніс з капища Вавилонського і передав їх князеві Саманассару Зоровавелю. 19І повелів йому віднести всі ці сосуди і покласти у Єрусалимському храмі і побудувати храм Господа на його місці. 20Тоді Саманассар, прийшовши, поклав підвалини дому Господа у Єрусалимі, і відтоді донині він будувався і не був завершений. 21Отже, царю, якщо угодно, нехай пошукають у царських книгосховищах Кира, 22і якщо виявиться, що будівництво дому Господнього у Єрусалимі звершується з волі царя Кира, й угодно буде це господарю царю нашому, нехай дано буде нам знати про те.

23Тоді цар Дарій наказав шукати в книгосховищах, що знаходяться у Вавилоні, і знайдено в Екбатанах, у місті, що знаходиться в Мідійській області, одне місце в пам’ятному записі, де написано: 24у перший рік царювання Кира, цар Кир повелів побудувати дім Господа у Єрусалимі, де приносять жертви на вогні невгасимому. 25Висота храму шістдесят ліктів, ширина шістдесят ліктів, із трьома домами із тесаних каменів і з одного нового, з місцевого дерева, а витрати робити з дому царя Кира, 26і священні сосуди дому Господнього, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс з дому Єрусалимського і переніс у Вавилон, повернути в дім Єрусалимський, щоб поставити їх там, де вони знаходилися. 27Повелів також стежити Сисинні, правителеві Сирії і Фінікії, і Сафравузану і товаришам їхнім і поставленим у Сирії і Фінікії начальникам, щоб вони тримали себе осторонь від цього місця і залишили раба Господа Зоровавеля, князя Юдейського, і старійшин юдейських будувати цей дім Господа на його місці. 28Я повелів повністю відбудувати його і стежити, щоб юдеям, які повернулися з полону, сприяли у повному закінченні дому Господнього 29і щоб із податей Келе-Сирії і Фінікії справно давали для цих людей, на жертви Господу, князю Зоровавелю, на тельців, баранів і агнців. 30Так само, щоб постійно щороку беззаперечно давали пшеницю, сіль, вино й олію, як скажуть священики, які знаходяться в Єрусалимі, скільки витрачається кожного дня; 31щоб приносили Всевишньому Богу жертви за царя і за дітей його і молилися за життя їх. 32Притому оголосити, що коли хто переступить або порушить що-небудь з написаного, то нехай буде взяте дерево з його власних, і він буде повішений на ньому, а майно його стане царським. 33За це і Господь, Якого ім’я призивається там, нехай погубить усякого царя і народ, який простягне руку свою, щоб перешкодити або зробити яке-небудь зло цьому дому Господа у Єрусалимі. 34Я, цар Дарій, вирішив, щоб у точності було за цим.

 

 

 

7 Глава

Тоді Сисинні, правитель КелеСирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші їхні, виконуючи повеління царя Дарія, 2ретельно взялися за святу справу, допомагаючи старійшинам і священноначальникам юдейським. 3І успішно йшла свята справа, за пророцтвами пророків Аггея і Захарії. 4І звершили все за повелінням Господа Бога Ізраїлевого і з волі Кира, Дарія й Артаксеркса, царів перських.

5Закінчений святий дім до двадцять третього дня місяця Адара, на шостому році царя Дарія. 6І зробили сини Ізраїля, священики і левити та інші, що повернулися з полону, які були приставлені, усе за написаним у книзі Мойсея. 7І принесли в жертву на відновлення храму Господнього сто волів, двісті баранів, чотириста агнців, 8дванадцять козлів за гріхи усього Ізраїля, за числом дванадцяти колін ізраїльських. 9І стояли священики і левити за племенами, в облаченні, при ділах Господа Бога Ізраїлевого, згідно з книгою Мойсеєвою, і воротарі біля кожних воріт. 10І влаштували сини Ізраїлеві, які повернулися з полону, пасху в чотирнадцятий день першого місяця, коли очистилися священики і левити разом, 11і всі сини полону, тому що очистилися, бо левити усі разом очистилися. 12І закололи пасхальних агнців для всіх синів полону, для братів своїх, священиків, і для себе самих. 13І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з полону, всі, що відійшли від мерзот народів землі, знайшли Господа. 14І святкували свято опрісноків сім днів, радіючи перед Господом, 15що Він навернув до них серце царя Ассирійського, щоб зміцнити руки їхні на діла Господа Бога Ізраїлевого.

 

 

 

8 Глава

Після цих подій, у царювання Артаксеркса, царя Перського, прийшов Ездра, син Азарії, Зехрія, Хелкія, Салима, 2Саддука, Ахитова, Амарія, Озії, Мемерофа, Зарея, Сауя, Вокка, Ависая, Финеєса, Єлеазара, Аарона первосвященика. 3Цей Ездра прийшов з Вавилона, як вчений, що знається на законі Мойсеєвому, даному Господом Богом Ізраїлевим, 4і зробив йому цар честь, бо він здобув у нього благовоління до всіх своїх прохань. 5І прийшли з ним у Єрусалим деякі з синів Ізраїля, зі священиків і левитів, священноспівців і воротарів і служителів при храмі, 6на сьомому році царювання Артаксеркса, у п’ятий місяць того ж сьомого року царювання; бо вони, вийшовши з Вавилона в новомісяччя першого місяця, прийшли у Єрусалим, за даним їм Господом благосприянням на шляху, у новомісяць п’ятий.

7Ездра ж докладав великі турботи, щоб нічого не опустити з закону Господнього і заповідей, щоб навчити весь Ізраїль постанов і судів. 8Прийшло і письмове повеління, дане від царя Артаксеркса Ездрі священику і читцю закону Господнього, таке: 9Цар Артаксеркс Ездрі священику і читцю закону Господнього радуватися. 10Розсудивши чоловіколюбно, я повелів, щоб ті, що бажають, з народу юдейського і зі священиків і левитів, які знаходяться в нашому царстві, добровільно йшли разом з тобою у Єрусалим. 11Отже, хто тільки бажає, нехай зберуться і йдуть, як розсудилося мені і моїм семи найближчим радникам; 12нехай побачать, що робиться в Юдеї та Єрусалимі згідно з законом Господнім, 13і віднесуть у Єрусалим дари Господу Ізраїля, які обіцяв я і мої наближені, і всяке золото і срібло, яке знайдеться в країні Вавилонській, для Господа в Єрусалим, разом з дарами від народу на храм Господа Бога їхнього, що знаходиться в Єрусалимі; 14золото ж і срібло – на волів, баранів і агнців та інше, що до цього відноситься, 15щоб возносити жертви Господу на жертовнику Господа Бога їхнього у Єрусалимі. 16І все, чого б не захотів ти з братами твоїми зробити на це золото і срібло, роби з волі Бога твого. 17І священні сосуди Господні, дані тобі для вживання в храмі Бога твого у Єрусалимі, постав перед Господом, Богом твоїм. 18І інше, що буде потрібно тобі для потреб храму Бога твого, давай з царської скарбниці. 19І ось я, цар Артаксеркс, повелів хранителям скарбниць Сирії і Фінікії, щоб вони всі, чого потребує Ездра священик і читець закону Всевишнього Бога, справно давали йому, навіть до ста талантів срібла, 20також пшениці до ста к`орів і вина до ста мір. 21І все інше за законом Божим ретельно нехай приноситься Всевишньому Богу, щоб не було гніву на царство царя і синів його. 22І ще говорю вам, щоб на всіх священиках і левитах, і священноспівцях і воротарях, і служителях храму і на писарях цього храму не було ніякої данини або іншого податку, і щоб ніхто не мав влади накладати будь-що на них. 23А ти, Ездро, за мудрістю Божою, постав начальників і суддів, щоб вони судили по всій Сирії і Фінікії всіх, хто знає закон Бога твого, а тих, хто не знає, навчай: 24і всі ті, які будуть переступати закон Бога твого, або царський, нехай будуть обов’язково покарані, чи смерти, чи тілесним покаранням, грошовою пенею або вигнанням.

25Тоді сказав учений Ездра: благословенний єдиний Господь Бог батьків моїх, що поклав на серце царю прославити дім Його у Єрусалимі 26і вшанував мене перед царем і радниками і всіма наближеними і вельможами його. 27І я підбадьорився допомогою Господа Бога мого, і зібрав мужів ізраїльських, щоб вони йшли зі мною.

28І ось начальники за племенами їхніми і за старійшинством, які вийшли зі мною з Вавилона в царювання царя Артаксеркса: 29із синів Финеєса – Гирсон; із синів Іфамара – Гамалиїл; із синів Давида – Латтус, син Сехенія; 30із синів Фороса – Захарія, і з ним записалися сто п’ятдесят людей; 31із синів Фаафмоава – Елиаонія, син Зарея, і з ним двісті людей; 32із синів Зафоя – Сехенія, син Ієзила, і з ним триста людей; із синів Адина – Овиф, син Іонафа, і з ним двісті п’ятдесят людей; 33із синів Ілама – Ієсія, син Гофолія, і з ним сімдесят людей; 34із синів Сафатії – Зараія, син Михаїла, і з ним сімдесят людей; 35із синів Іоава – Авадія, син Ієзила, і з ним двісті дванадцять людей; 36із синів Ванія – Асалимоф, син Іосафія, і з ним сто шістдесят людей; 37із синів Вавія – Захарія, син Вивая, і з ним двадцять вісім людей; 38із синів Астафа – Іоан, син Акатана, і з ним сто десять людей; 39із синів Адоникама – останні, і ось імена їхні: Елифала, син Ієуїла, і Самей, і з ними сімдесят людей; 40із синів Вагоя – Уфий, син Істалкура, і з ним сімдесят людей. 41І я зібрав їх біля ріки, яка називається Феран, і ми пробули там три дні, і я оглянув їх. 42І не знайшовши там нікого зі священиків і левитів, 43я послав до Єлеазара й Ідуїла, і Маасмана, й Алнафана, і Мамея, і Самея, й Іоривона, Нафана, Еннатана, Захарії і Мосоллама, які є начальниками і вченими, 44і сказав їм, щоб вони пішли до Доддея, який начальствує в місцевості Касиф’є, 45наказавши їм сказати Доддею і братам його і тим, що знаходяться в тій місцевості Касиф’є, щоб вони прислали нам священиків для дому Господа Бога нашого. 46І вони привели до нас могутньою рукою Господа Бога нашого мужів-знавців із синів Мооли, сина Левія, сина Ізраїлевого, Асевивея і синів його і братів його, яких було вісімнадцять чоловік; 47і Асевію й Аннуя й Осея брата із синів Ханунея, і синів їхніх двадцять чоловік; 48і зі служителів храму, яких дав Давид і начальники на служіння левитам, двісті двадцять служителів, з поіменним списком усіх. 49І оголосив я там піст перед Господом Богом нашим, 50щоб виблагати у Бога благополучний шлях нам і супутникам нашим і дітям нашим і худобі, 51бо я посоромився просити у царя піших і кінних і провідників для безпеки від супротивників наших; 52тому що ми сказали цареві, що сила Господа нашого буде з тими, хто має Його в усякому доброму починанні.

53Отже, ми знову помолилися Господу Богу нашому про все це й одержали від Нього велику милість. 54І відокремив я з родоначальників і священиків дванадцять чоловік, Есеревію і Самію, і з ними братів їхніх десять чоловік. 55І зважив при них срібло і золото і священні сосуди дому Господа нашого, які дав у дарунок цар і радники його, і вельможі і всі ізраїльтяни. 56І, зваживши, передав їм срібла шістсот п’ятдесят талантів і сосудів срібних сто талантів, і золота сто талантів, сосудів золотих двадцять і сосудів мідних з відмінної міді, що блищать, як золото, дванадцять. 57І сказав їм: і ви святі Господу, і сосуди ці святі, так само, як і золото і срібло, дане за обітницею Господу, Богу батьків наших. 58Пильнуйте і бережіть їх, доки не здасте старшим священикам і левитам і родоначальникам ізраїльським у Єрусалимі, у сосудосховище дому Бога нашого. 59І священики і левити, прийнявши срібло і золото і сосуди для Єрусалима, внесли їх у храм Господа.

60І, піднявшись від ріки Феран у дванадцятий день першого місяця, ми йшли у Єрусалим під могутньою рукою Господа над нами, і Він визволяв нас від початку путі від усякого ворога, і ми прийшли у Єрусалим. 61І тут, після трьох днів, у день четвертий зважене срібло і золото було передане в дім Господа нашого Мармофі, синові Урії, священику. 62І був з ним Єлеазар, син Финеєса; також були з ним Іосавдос, син Ісуса, і Моеф, син Саванна, левити; і здали все за кількістю і вагою; і вся вага їх записана в той же час. 63Тоді ті, що прийшли з полону, принесли жертви Богу Ізраїля, дванадцять волів за всіх ізраїльтян, дев’яносто шість баранів, сімдесят два агнці, дванадцять козлів за спасіння: все це – у жертву Господу, – 64і передали царські повеління царським правителям і начальникам Келе-Сирії і Фінікії, і вони вшанували народ і храм Господа.

65І коли це було закінчено, приступили до мене начальники і сказали: 66не відокремився народ ізраїльський і начальники і священики і левити від іноплемінних народів землі і від нечистот їх, від народів хананейських, і хеттейських, і ферезейських, і євусейських, і моавитських, і єгипетських, і ідумейських; 67бо вступили у шлюб з дочками їх, як самі, так і сини їхні, і змішалося с`ім’я святе з іноплемінними народами землі, і проводирі їхні і вельможі зробилися учасниками цього беззаконня із самого початку. 68Як тільки почув я про це, роздер на собі одяг і священне облачення, і рвав волосся на голові і бороді, і сидів заклопотаний і сумний. 69І коли я жалкував про це беззаконня, зібралися до мене всі, хто був натхненний словом Господа Бога Ізраїлевого, і я сидів сумний до вечірньої жертви.

70Тоді, вставши від посту мого, у розідраному одязі й розідраному священному облаченні упав на коліна і, простягнувши руки до Господа, я сказав: 71Господи! я соромлюсь і знічуюся перед лицем Твоїм, 72бо гріхи наші піднялися вище голів наших, і безумство наше піднялося до неба; 73ще від часів батьків наших і до цього дня ми знаходимося у великому гріху; 74і за гріхи наші і батьків наших ми з братами нашими і царями нашими і священиками нашими були віддані царям іноземним під меч, у полон і на розграбування з осоромленням до цього дня. 75Але тепер була зроблена нам така велика милість від Тебе, Господи Боже, що Ти залишив наш корінь і ім’я на місці святині Твоєї, 76що відкрив нам світильник у домі Господа, Бога нашого, дав нам споживу під час поневолення нашого! І, коли ми знаходилися в поневоленні, не були залишені Господом, Богом нашим; 77але Він схилив до нас благовоління царів перських, щоб вони дали нам споживу 78і прославили храм Господа нашого, і щоб відбудований був спустошений Сион, і нам дано було утвердження в Юдеї та Єрусалимі. 79І нині щ`о скажемо ми, Господи, маючи все це? Ми переступили повеління Твої, які Ти дав рукою рабів Твоїх, пророків, говорячи: 80земля, в яку ви входите, щоб успадкувати її, осквернена сквернами іноплемінних землі, і вони наповнили її нечистотами своїми. 81І тепер не віддавайте дочок ваших заміж за синів їхніх, і їхніх дочок не беріть за синів ваших, 82і не шукайте миру з ними в усі часи, щоб укріпитися вам і споживати блага цієї землі і залишити її у спадщину дітям вашим повіки. 83І все, що стається з нами, буває за злі діла наші і за великі гріхи наші. Ти, Господи, полегшив гріхи наші 84і дав нам такий корінь; але ми знову повернулися до порушення закону Твого через змішання з нечистотами народів землі. 85Чи не прогнівався Ти на нас так, щоб погубити нас і не залишити ні кореня, ні сімені, ні імені нашого? 86Ти істинний, Господи, Боже Ізраїлів! бо ми залишилися коренем до цього дня. 87Але ось нині перед Тобою ми в беззаконнях наших; і в них не належало б стояти перед Тобою.

88І коли Ездра молився і сповідувався і плакав, простягнувшись на землі перед храмом, зібралося до нього з Єрусалима дуже багато народу: чоловіки, жінки і діти; і був великий плач у народі. 89І, вигукнувши, Ієхонія, син Іоїля, із синів Ізраїля, сказав: Ездро! ми згрішили перед Господом, ми взяли іноплемінних дружин з народів землі; і ось тепер тут весь Ізраїль: 90нехай буде звершена нами клятва перед Господом у тому, щоб відкинути всіх іноплемінних дружин наших з дітьми їхніми, як розсудилося тобі і всім, які підкорюються закону Господа. 91Вставши, зроби це! бо це твоя справа, і ми з тобою в силі будемо зробити її. 92І, вставши, Ездра закляв старших священиків і левитів усього Ізраїля вчинити так, і вони поклялися.

 

 

 

9 Глава

І, вставши, Ездра пішов від притвору храму в житло Іонана, сина Єлиасивового, 2і перебуваючи там, не їв хліба і не пив води, уболіваючи через великі беззаконня народу. 3І було звернення по всій Юдеї та Єрусалиму до всіх, хто повернувся з полону, щоб зібралися в Єрусалимі; 4а ті, які не з’являться протягом двох або трьох днів, у тих за судом головуючих старійшин буде відібране майно, і самі вони будуть відчужені від громади тих, що були у полоні.

5І за три дні зібралися в Єрусалим усі, що були від коліна Іудиного й Веніамінового, – це було в дев’ятий місяць, у двадцятий день цього місяця. 6І сидів весь народ у дворі храму, тремтячи від зими, що настала. 7Ездра, вставши, сказав їм: ви зробили беззаконня і живете з іноплемінними дружинами, примножуючи гріхи Ізраїля. 8Отже, воздайте тепер сповідання і славу Господу Богу батьків наших 9і сотворіть волю Його, і відокремтеся від народів землі і від дружин іноплемінних! 10І виголосила вся громада, і сказали гучним голосом: як ти сказав, так ми і зробимо. 11Але громада численна і час зимовий, і ми не в силі стояти під відкритим небом, а справа ця для нас не одного дня і не двох днів, бо дуже багато ми згрішили в цьому: 12тому нехай будуть поставлені начальники над громадою, і всі ті, які в селищах наших мають іноплемінних дружин, нехай у свій час приходять до них 13зі старійшинами і суддями кожного місця, доки не відвернеться від нас гнів Божий за цю справу.

14І взяли на себе це Іонафан, син Асаїла, і Єзекія, син Феокани, а Месуллам і Левис і Савватей сприяли їм. 15І виконали все це ті, що повернулися з полону. 16І обрав собі Ездра священик головних родоначальників усіх поіменно, і зійшлися вони в новомісяччя десятого місяця для дослідження справи. 17І проведено було до кінця дослідження про чоловіків, які тримали в себе іноплемінних дружин, до новомісяччя першого місяця. 18І знайшлися серед зібраних священиків такі, що мали іноплемінних дружин: 19із синів Ісуса, сина Іоседекового, і з братів його – Мафилас і Єлеазар і Іорив і Іоадан, 20які дали руки відкинути дружин своїх і принесли баранів в умилостивлення за гріх свій; 21і з синів Еммира – Ананія і Завдей, і Манис і Самей, і Ієреїл і Азарія; 22і з синів Фесура – Елионаїс, Массія, Ісмаїл і Нафанаїл, і Окодил і Салоя; 23і з левитів – Іозавад і Семеїс і Колій, він же Калита, і Пафей та Іуда й Іона; 24зі священноспівців – Єлиасав, Вакхур; 25з воротарів – Салум і Толван; 26із народу ізраїльського, із синів Фороса – Ієрма та Ієзія, і Мелхія і Маїл, і Єлеазар і Асевія і Ванея; 27із синів Ила – Матфанія, Захарія та Ієзриїл, і Іоавдій і Ієремоф і Аїдія; 28із синів Замофа – Елиада, Елеасим, Офонія, Іаримоф і Сават і Зералія; 29і з синів Виваія – Іоан і Ананія й Іозавад і Амафія; 30із синів Мані – Олам, Мамух, Ієдей, Іасув й Іасаїл та Ієремоф; 31і з синів Адди – Нааф і Моосія, Лаккун і Наїд, Матфанія і Сесфил, і Валнуй і Манассія; 32і з синів Анана – Елиона й Асаія, і Мелхія і Саввей, і Симон Хосамей; 33і з синів Асома – Алтаней і Маттафія, і Саванней і Елифалат, і Манассія і Семей; 34і з синів Ваанія – Єремія, Момдій, Ісмаїр, Іуїл, Мафдай і Педія й Анос, Равасіон і Енасив і Мамнитанем, Елиасис, Ваннус, Елиалі, Сомей, Селемія, Нафанія; і з синів Езора – Сесис, Езрил, Азаїл, Самат, Замрі, Йосиф; 35і з синів Ефма – Мазитія, Завадей, Ідей, Іуїл, Ванея. 36Всі ці жили з дружинами іноплемінними і відпустили їх з дітьми.

37І оселилися в новомісяччя сьомого місяця священики і левити й ізраїльтяни, які були у Єрусалимі й в області його, і сини Ізраїля в місцях своїх. 38І зібрався одностайно увесь народ на просторі перед східними воротами храму, 39і сказали Ездрі, священику і читцю, щоб він приніс закон Мойсея, даний від Господа Бога Ізраїлевого. 40І виніс первосвященик Ездра закон до всього народу – від чоловіка до жінки, і до усіх священиків, щоб слухали закон, у новомісяччя сьомого місяця, 41і читав їм його на просторі перед воротами храму з ранку до полудня перед чоловіками і жінками, і весь народ слухав закон. 42І став Ездра, священик і читець, на приготованому дерев’яному узвишші; 43і перед ним стояли з правого боку Маттафія, Саммус, Ананія, Азарія, Урія, Єзекія і Ваалсам, 44а з лівого – Фалдей і Мисаїл, Мелхія, Аофасув, Наварія, Захарія. 45І, взявши книгу закону перед народом, Ездра зі славою сів перед усіма; 46і коли він пояснював закон, усі стояли прямо; і благословив Ездра Господа Бога Всевишнього, Бога Саваофа, Вседержителя. 47І весь народ виголосив: амінь! і, піднявши догори руки і припавши до землі, поклонилися Господу. 48Також Ісус і Анниуф, і Саравія й Іадин та Іакув, Саватія, Автея, Меанна і Калита, Азарія й Іозавд, і Ананія і Фалія, левити, повчали закону Господа і читали перед народом закон Господа, пояснюючи при тім читання.

49І сказав Атфарат Ездрі, первосвященику і читцю, і левитам, що повчали народ, усім: 50день цей святий Господу, й усі плакали під час слухання закону; 51йдіть і їжте жирне, і пийте солодке, і пошліть милостині незаможним, 52бо день цей святий Господу, і тому не сумуйте, бо Господь прославить вас. 53Також і левити тлумачили всьому народу і говорили: день цей святий, не сумуйте. 54І пішли всі їсти і пити і веселитися, і подавати милостині незаможним, і веселилися багато, 55тому що вони перейняті були словами, якими повчали зібрання.