КНИГА НЕЄМІЇ

1 Глава

Слов`а Неємії, сина Ахалиїнового. У місяці Кислеві, у двадцятому році, я перебував у Сузах, престольному місті. 2І прийшов Ханані, один із братів моїх, він і кілька людей з Юдеї. І запитав я їх про уцілілих юдеїв, які залишилися від полону, і про Єрусалим. 3І сказали вони мені: ті, які залишилися від полону, знаходяться там, у країні своїй, у великій біді й у приниженні; і стіна Єрусалима зруйнована, і ворота його спалені вогнем.

4Почувши ці слова, я сів і заплакав, і сумний був кілька днів, і постився і молився перед Богом небесним 5і говорив: Господи Боже небес, Боже великий і страшний, що зберігаєш завіт і милість до тих, хто любить Тебе і дотримується заповідей Твоїх! 6Нехай будуть вуха Твої уважні й очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, якою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і сповідуюся в гріхах синів Ізраїлевих, якими згрішили ми перед Тобою, згрішили – і я і дім батька мого. 7Ми стали злочинцями перед Тобою і не зберегли заповідей і уставів і постанов, які Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму. 8Але пом’яни слово, яке Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму, говорячи: якщо ви станете злочинцями, то Я розсію вас по народах; 9коли ж навернетеся до Мене і будете зберігати заповіді Мої і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, і звідти зберу вас і приведу вас на місце, яке обрав Я, щоб поставити там ім’я Моє. 10Вони ж раби Твої і народ Твій, який Ти відкупив силою Твоєю великою і рукою Твоєю могутньою. 11Молю Тебе, Господи! Нехай буде вухо Твоє уважне до молитви раба Твого і до молитви рабів Твоїх, які люблять благоговіти перед ім’ям Твоїм. І благопоспіши рабові Твоєму тепер, і введи його в милість у людини цієї. Я був виночерпієм у царя.

 

 

 

2 Глава

У місяці Нисані, у двадцятий рік царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв вино і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним. 2Але цар сказав мені: чому обличчя в тебе сумне; ти не хворий, цього нема, а справді сум на серці? Я дуже злякався 3і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем! 4І сказав мені цар: чого ж ти бажаєш? Я помолився Богу небесному 5і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його. 6І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час. 7І сказав я царю: якщо царю благоугодно, то дав би мені листи до зарічних областеначальників, щоб вони давали мені перепустку, доки я не дійду до Юдеї, 8і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною. 9І прийшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські листи. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.

10Коли почув це Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.

11І прийшов я в Єрусалим. І пробувши там три дні, 12устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, щ`о Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав. 13І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем. 14І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водойми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною, – 15і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся. 16І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав. 17І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні. 18І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, – й укріпили руки свої на благу справу.

19Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя? 20Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.

 

 

 

3 Глава

І встав Елияшив, великий священик, і брати його священики і побудували Овечі ворота: вони освятили їх і вставили двері їх, і від вежі Меа освятили їх до вежі Хананела. 2І біля нього будували єрихонці, а біля них будував Закхур, син Імрія. 3Ворота Рибні будували уродженці Сенаї: вони покрили їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх. 4Біля них лагодив стіну Меремоф, син Урії, син Гаккоца; біля них лагодив Мешуллам, син Берехії, син Мешизабела; біля них лагодив Садок, син Баани; 5біля них лагодили фекойці; втім, найзнатніші з них не нахилили шиї своєї попрацювати для Господа свого. 6Старі ворота лагодили Іоіада, син Пасеаха, і Мешуллам, син Бесодії: вони покрили їх і вставили двері їх, і замки їх і засуви їх. 7Біля них лагодив Мелатія гаваонитянин, та Іадон з Меронофа, з жителями Гаваона і Мицфи, підвладними зарічному областеначальнику. 8Поруч з ним лагодив Уззиїл, син Харгаії, срібляр, а біля нього лагодив Хананія, син Гараккахима. І відновили Єрусалим до стіни широкої. 9Поруч з ними лагодив Рефаія, син Хура, начальник половини округу Єрусалимського. 10Біля них і навпроти дому свого лагодив Ієдаія, син Харумафа, а поруч з ним лагодив Хаттуш, син Хашавнії. 11На другій ділянці лагодив Малхія, син Харима, і Хашшув, син Пахаф-Моава; вони ж лагодили і вежу Пічну. 12Поруч з ними лагодив Шаллум, син Галлохеша, начальник половини округу Єрусалимського, він і дочки його. 13Ворота Долини лагодив Ханун і жителі Заноаха: вони побудували їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх, і ще лагодили вони тисячу ліктів стіни до воріт Гнойових. 14А ворота Гнойові лагодив Малхія, син Рехава, начальник Бефкаремського округу: він побудував їх і вставив двері їх, замки їх і засуви їх. 15Ворота Джерела лагодив Шаллум, син Колхозея, начальник округу Мицфи: він побудував їх, і покрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, – він же лагодив стіну біля водоймища Селах навпроти царського саду і до сходинок, що спускаються від міста Давидового. 16За ним лагодив Неємія, син Азбука, начальник половини округу Бефцурського, до гробниць Давидових і до викопаного ставка і до дому хоробрих. 17За ним лагодили левити: Рехум, син Ванія; біля нього лагодив Хашавія, начальник половини округу Кеїльського, за свій округ. 18За ним лагодили брати їхні: Баввай, син Хенадада, начальник Кеїльського напівокругу. 19А біля нього лагодив Езер, син Ісуса, начальник Мицфи, на другій ділянці, навпроти виходу до зброярні на розі. 20За ним ревно лагодив Варух, син Забвая, на другій ділянці, від рогу до дверей дому Елияшивового, великого священика. 21За ним лагодив Меремоф, син Урії, син Гаккоца, на другій ділянці, від дверей дому Елияшивового до кінця дому Елияшивового. 22За ним лагодили священики з околиць. 23За ними лагодив Веніамін і Хашшув, навпроти дому свого; за ними лагодив Азарія, син Маасеї, син Ананії, біля дому свого. 24За ним лагодив Биннуй, син Хенадада, на другій ділянці, від дому Азарії до рогу і повороту. 25За ним Фалал, син Узая, навпроти рогу і вежі, що виступає від верхнього дому царського, яка біля двору в’язничного. За ним Федаія, син Пароша. 26Нефинеї ж, які жили в Офелі, полагодили навпроти Водяних воріт на схід і до вежі, що виступає. 27За ними лагодили фекойці, на другій ділянці, від місця навпроти великої вежі, що виступає до стіни Офела. 28Далі за воротами Кінськими лагодили священики, кожен навпроти свого дому. 29За ними лагодив Садок, син Іммера, навпроти свого дому, а за ним лагодив Шемаія, син Шеханії, сторож східних воріт. 30За ним лагодив Хананія, син Шелемії, і Ханун, шостий син Цалафа, на другій ділянці. За ним лагодив Мешуллам, син Берехії, навпроти кімнати своєї. 31За ним лагодив Малхія, син Гацорфія, до дому нефинеїв і торговців, навпроти воріт Гаммифкад і до кутового житла. 32А між кутовим житлом до воріт Овечих лагодили сріблярі і торговці.

 

 

 

4 Глава

Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв; 2і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені? 3А Товія аммонитянин, який був поруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну.

4Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в землі полону; 5і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують! 6Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.

7Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро. 8І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його. 9І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них. 10Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі будувати стіну. 11А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптом ми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу. 12Коли приходили юдеї, які жили поряд з ними, і говорили нам разів десять, з усіх місць, що вони нападуть на нас, 13тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми. 14І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.

15Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повернулися до стіни, кожен на свою роботу. 16З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного. 17Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис. 18Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і так вони будували. Біля мене знаходився сурмач. 19І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного; 20тому звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас. 21Так виконували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок. 22Крім цього, у той же час я сказав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, – і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі. 23І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.

 

 

 

5 Глава

І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв. 2Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити. 3Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду. 4Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших; 5у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.

6Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився. 7Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх. І скликав я проти них велике зібрання 8і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді. 9І сказав я: недобре ви робите. Чи не в страху Бога нашого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших? 10І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей. 11Поверніть їм нині ж поля їхні, виноградні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба, і вина й олії, за який ви позичили їм. 12І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять. 13І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.

14Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників. 15А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого. 16При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу. 17Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколишніх народів. 18І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому. 19Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!

 

 

 

6 Глава

Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень – втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, – 2тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло. 3Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас. 4Чотири рази присилали вони до мене з таким самим запрошенням, і я відповідав їм те саме. 5Тоді прислав до мене Санаваллат у п’ятий раз свого слугу, в якого в руці був відкритий лист. 6У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками; 7і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимося разом. 8Але я послав до нього сказати: нічого такого не було, про що ти говориш; ти вигадав це своїм розумом. 9Бо всі вони залякували нас, думаючи: опустяться руки їхні від цієї справи, і вона не відбудеться; але я тим більше зміцнив руки мої.

10Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Божий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі. 11Але я сказав: чи може втікати така людина, як я? Чи може такий, як я, увійти в храм, щоб залишитися живим? Не піду. 12Я знав, що не Бог послав його, хоча він пророче говорив мені, але що Товія і Санаваллат підкупили його. 13Для того він був підкуплений, щоб я злякався і зробив так і згрішив, і щоб мали про мене недобру думку і переслідували мене за це докорами. 14Пом’яни, Боже мій, Товію і Санаваллата за цими справами їхніми, а також пророчицю Ноадію й інших пророків, які хотіли залякати мене!

15Стіна була зроблена у двадцять п’ятий день місяця Елула, за п’ятдесят два дні. 16Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.

17Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них. 18Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії. 19Навіть про доброту його вони говорили при мені, і мої слова переносилися до нього. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.

 

 

 

7 Глава

Коли стіна була побудована, і я вставив двері, і поставлені були на своє служіння воротарі і співці і левити, 2тоді наказав я братові моєму Ханані і начальникові єрусалимської фортеці Хананію, бо він більше за багатьох інших був людиною вірною і богобоязкою, 3і сказав я їм: нехай не відчиняють воріт єрусалимських, доки не обігріє сонце, і доки вони стоять, нехай зачиняють і замикають двері. І поставив я сторожами жителів Єрусалима, кожного на свою варту і кожного навпроти дому його. 4Але місто було просторе і велике, а народу в ньому було небагато, і доми не були побудовані.

5І поклав мені Бог мій на серце зібрати найзнатніших і начальників і народ, щоб зробити перепис. І знайшов я родовідний перепис тих, які прийшли спочатку, і в ньому написано: 6ось жителі країни, які вирушили, із полонених, переселених Навуходоносором, царем Вавилонським, і повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, – 7ті, які пішли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманієм, Мардохеєм, Билшаном, Мисферефом, Бигваєм, Нехумом, Вааною. Кількість людей народу Ізраїлевого: 8синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два. 9Синів Сафатії триста сімдесят два. 10Синів Араха шістсот п’ятдесят два. 11Синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса й Іоава, дві тисячі вісімсот вісімнадцять. 12Синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири. 13Синів Заффу вісімсот сорок п’ять. 14Синів Закхая сімсот шістдесят. 15Синів Биннуя шістсот сорок вісім. 16Синів Бевая шістсот двадцять вісім. 17Синів Азгада дві тисячі триста двадцять два. 18Синів Адоникама шістсот шістдесят сім. 19Синів Бигвая дві тисячі шістсот сім. 20Синів Адина шістсот п’ятдесят п’ять. 21Синів Атера з дому Єзекії дев’яносто вісім. 22Синів Хашума триста двадцять вісім. 23Синів Вецая триста двадцять чотири. 24Синів Харифа сто дванадцять. 25Уродженців Гаваона дев’яносто п’ять. 26Жителів Вифлеєма і Нетофи сто вісімдесят вісім. 27Жителів Анафофа сто двадцять вісім. 28Жителів Беф-Азмавефа сорок два. 29Жителів Кириаф-Іарима, Кефири і Беерофа сімсот сорок три. 30Жителів Рами і Геви шістсот двадцять один. 31Жителів Михмаса сто двадцять два. 32Жителів Вефиля і Гая сто двадцять три. 33Жителів Нево другого п’ятдесят два. 34Синів Елама другого тисяча двісті п’ятдесят чотири. 35Синів Харима триста двадцять. 36Уродженців Єрихона триста сорок п’ять. 37Уродженців Лода, Хадида й Оно сімсот двадцять один. 38Уродженців Сенаї три тисячі дев’ятсот тридцять. 39Священиків, синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три. 40Синів Іммера тисяча п’ятдесят два. 41Синів Пашхура тисяча двісті сорок сім. 42Синів Харима тисяча сімнадцять. 43Левитів: синів Ісуса, з дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сімдесят чотири. 44Співців: синів Асафа сто сорок вісім. 45Воротарі: сини Шаллума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шовая – сто тридцять вісім. 46Нефинеї: сини Цихи, сини Хасуфи, сини Таббаофа, 47сини Кироса, сини Сиї, сини Фадона, 48сини Левана, сини Хагави, сини Салмая, 49сини Ханана, сини Гиддела, сини Гахара, 50сини Реаії, сини Рецина, сини Некоди, 51сини Газзама, сини Уззи, сини Пасеаха, 52сини Весая, сини Меунима, сини Нефишсима, 53сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура, 54сини Бацлифа, сини Мехиди, сини Харши, 55сини Баркоса, сини Сисари, сини Фамаха, 56сини Нециаха, сини Хатифи. 57Сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Соферефа, сини Фериди, 58сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела, 59сини Сафатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гаццеваїма, сини Амона. 60Усіх нефинеїв і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два. 61І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херув-Аддона й Іммера; але вони не могли показати про покоління своє і про плем’я своє, чи від Ізраїля вони. 62Сини Делаії, сини Товії, сини Некоди – шістсот сорок два. 63І з священиків: сини Ховаії, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який взяв дружину з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися їхнім іменем. 64Вони шукали родовідного свого запису, і не знайшлося, і тому виключені зі священства. 65І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.

66Усе суспільство разом складалося із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти людей, 67крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті сорок п’ять. 68Коней у них було сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять, 69верблюдів чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять. 70Деякі глави поколінь дали внески на провадження робіт. Тиршафа дав у скарбницю золотом тисячу драхм, п’ятдесят чаш, п’ятсот тридцять священичих одеж. 71І деякі з глав поколінь дали в скарбницю на провадження робіт двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі двісті мин срібла. 72Інші з народу дали двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі мин срібла і шістдесят сім священичих одеж. 73І стали жити священики і левити, і воротарі і співці, і народ і нефинеї, і весь Ізраїль у містах своїх.

 

 

 

8 Глава

Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тоді зібрався весь народ, як одна людина, на площу, яка перед Водяними воротами, і сказали книжнику Ездрі, щоб він приніс книгу закону Мойсеєвого, який заповів Господь Ізраїлю. 2І приніс священик Ездра закон перед зібрання чоловіків і жінок, і всіх, які могли розуміти, у перший день сьомого місяця; 3і читав з нього на площі, яка перед Водяними воротами, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками і всіма, які могли розуміти; і вуха всього народу були прихилені до книги закону. 4Книжник Ездра стояв на дерев’яному підвищенні, яке для цього зробили, а поруч з ним, праворуч від нього, стояли Маттифія і Шема, й Анаія й Урія, і Хелкія і Маасея, а ліворуч від нього Федаія і Мисаїл, і Малхія і Хашум, і Хашбаддана, і Захарія і Мешуллам. 5І відкрив Ездра книгу перед очима всього народу, тому що він стояв вище за весь народ. І коли він відкрив її, весь народ встав. 6І благословив Ездра Господа Бога великого. І весь народ відповів: амінь, амінь, піднімаючи догори руки свої, – і поклонялися і падали перед Господом лицем до землі. 7Ісус, Ванаія, Шеревія, Іамин, Аккув, Шавтай, Годія, Маасея, Клита, Азарія, Іозавад, Ханан, Фелаія і левити пояснювали народу закон, тим часом як народ стояв на своєму місці. 8І читали з книги, із закону Божого, виразно, і приєднували тлумачення, і народ розумів прочитане.

9Тоді Неємія, він же Тиршафа, і книжник Ездра, священик, і левити, які учили народ, сказали всьому народові: день цей святий Господу Богу вашому; не засмучуйтеся і не плачте, тому що весь народ плакав, слухаючи слова закону. 10І сказав їм: підіть, їжте жирне і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не приготовано, тому що день цей святий Господу нашому. І не засмучуйтеся, тому що радість перед Господом – підкріплення для вас. 11І левити заспокоювали весь народ, говорячи: припиніть, тому що день цей святий, не засмучуйтеся. 12І пішов увесь народ їсти, і пити, і посилати частки, і святкувати з великою радістю, тому що зрозуміли слова, які сказали їм.

13На другий день зібралися глави поколінь від усього народу, священики і левити до книжника Ездри, щоб він пояснював їм слова закону. 14І знайшли написане в законі, який Господь дав через Мойсея, щоб сини Ізраїлеві в сьомому місяці, у свято, жили в кущах. 15І тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, говорячи: підіть на гору і несіть гілки оливи садової і гілки оливи дикої, і гілки миртові і гілки пальмові, і гілки інших широколистих дерев, щоб зробити кущі за написаним. 16І пішов народ, і принесли, і зробили собі кущі, кожен на своїй покрівлі і на дворах своїх, і на дворах дому Божого, і на площі біля Водяних воріт, і на площі біля Єфремових воріт. 17Уся громада тих, що повернулися з полону, зробила кущі і жила в кущах. Від днів Ісуса, сина Навина, до цього дня не робили так сини Ізраїлеві. Радість була дуже велика. 18І читали із книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І святкували свято сім днів, а у восьмий день післясвято за уставом.

 

 

9 Глава

У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх. 2І відокремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх. 3І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Богу своєму. 4І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа Бога свого. 5І сказали левити – Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє! 6[І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються. 7Ти Сам, Господи Боже, обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейського, і дав йому ім’я Авраама, 8і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний. 9Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря, 10і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні. 11Ти розсік перед ними море, і вони серед моря пройшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води. 12У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному – вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли. 13І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вірні, устави і заповіді добрі. 14І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея. 15І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм. 16Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх; 17не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх. 18І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обр`ази, 19але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний – уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли. 20І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх. 21Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли. 22І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського. 23І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею. 24І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею. 25І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї; 26і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обр`ази. 27І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх. 28Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово. 29Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали. 30Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів. 31Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий. 32І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня. 33В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні. 34Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм. 35І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх. 36І ось, ми нині раби; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами. 37І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні. 38За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших.

 

 

 

10 Глава

Ті, які приклали печатки, були: Неємія-Тиршафа, син Гахалії, і Седекія, 2Сераія, Азарія, Єремія, 3Пашхур, Амарія, Малхія, 4Хаттуш, Шеванія, Маллух, 5Харим, Меремоф, Овадія, 6Даниїл, Гиннефон, Варух, 7Мешуллам, Авия, Миямин, 8Маазія, Вилгай, Шемаія: це священики. 9Левити: Ісус, син Азанії, Биннуй, із синів Хенадада, Кадмиїл, 10і брати їхні: Шеванія, Годія, Клита, Фелаія, Ханан, 11Миха, Рехов, Хашавія, 12Закхур, Шеревія, Шеванія, 13Годія, Ваній, Венинуй. 14Глави народу: Парош, Пахаф-Моав, Елам, Заффу, Ванія, 15Вунній, Азгар, Бевай, 16Адонія, Бигвай, Адин, 17Атер, Єзекія, Азур, 18Годія, Хашум, Бецай, 19Хариф, Анафоф, Невай, 20Магпиаш, Мешуллам, Хезир, 21Мешезавел, Садок, Іаддуй, 22Фелатія, Ханан, Анаія, 23Осія, Хананія, Хашшув, 24Лохеш, Пилха, Шовек, 25Рехум, Хашавна, Маасея, 26Ахия, Ханан, Анан, 27Маллух, Харим, Ваана. 28І решта народу, священики, левити, воротарі, співці, нефинеї і всі, що відійшли від народів іноземних до закону Божого, дружини їхні, сини їхні і дочки їхні, усі, які могли розуміти, 29приєдналися до братів своїх, до найпочесніших з них, і вступили в зобов’язання з клятвою і прокляттям – чинити за законом Божим, даним рукою Мойсея, раба Божого, і дотримуватися і виконувати всі заповіді Господа Бога нашого, й устави Його і постанови Його, 30і не віддавати дочок своїх іноземним народам, і їхніх дочок не брати за синів своїх; 31і коли іноземні народи будуть привозити товари і все, що продається, в суботу, не брати в них у суботу і в священний день, і в сьомий рік залишати борги всякого роду. 32І поставили ми собі в закон давати від себе по третині сикля в рік на потреби для дому Бога нашого: 33на хліби предкладення, на повсякчасне хлібне приношення і на повсякчасне всепалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на священні речі і на жертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершується в домі Бога нашого. 34І кинули ми жереби про доставку дров, священики, левити і народ, коли якому поколінню нашому в призначені часи, з року в рік, привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовнику Господа Бога нашого, за написаним у законі. 35І зобов’язалися ми щороку приносити в дім Господній початки з землі нашої і початки всяких плодів з усякого дерева; 36також приводити в дім Бога нашого до священиків, що служать у домі Бога нашого, первістків із синів наших і з худоби нашої, як написано в законі, і первородне від великої і дрібної худоби нашої. 37І початки з меленого хліба нашого і приношень наших, і плодів з усякого дерева, вина й оливи ми будемо доставляти священикам у комори при домі Бога нашого і десятину з землі нашої левитам. Вони, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де у нас землеробство. 38При левитах, коли вони будуть брати левитську десятину, буде знаходитися священик, син Аарона, щоб левити десятину зі своїх десятин відвозили в дім Бога нашого в кімнати, виділені для комори, 39тому що в ці кімнати як сини Ізраїлеві, так і левити повинні доставляти принесене в дар: хліб, вино й оливу. Там священні сосуди, і священики, які служать, і воротарі, і співці. І ми не залишимо дому Бога нашого.

 

 

 

11 Глава

І жили начальники народу в Єрусалимі, а інші з народу кинули жереби, щоб одна з десяти частин їх ішла на проживання у святе місто Єрусалим, а дев’ять залишалися в інших містах.

2І благословив народ усіх, які добровільно погодилися жити в Єрусалимі. 3Ось глави країни, які жили в Єрусалимі, – а в містах Юдеї жили, кожен у своєму володінні, по містах своїх: ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї і сини рабів Соломонових; – 4у Єрусалимі жили з синів Іуди і з синів Веніаміна. Із синів Іуди: Афаія, син Уззії, син Захарії, син Амарії, син Сафатії, син Малелеїла, із синів Фареса, 5і Маасея, син Варуха, син Колхозея, син Хазаії, син Адаії, син Іоіарива, син Захарії, син Шилонія. 6Усіх синів Фареса, які жили в Єрусалимі, чотириста шістдесят вісім, люди відмінні. 7І ось сини Веніаміна: Саллу, син Мешуллама, син Іоеда, син Федаії, син Колаії, син Маасеї, син Іфиїла, син Ісаї, 8і за ним Габбай, Саллай – дев’ятсот двадцять вісім. 9Іоїль, син Зихри, був начальником над ними, а Іуда, син Сенуї, був другим над містом. 10Зі священиків: Ієдаія, син Іоіарива, Іахин, 11Сераія, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мераїофа, син Ахитува, який начальником у домі Божому, 12і брати їхні, які відправляли службу в домі Божому, – вісімсот двадцять два; й Адаія, син Ієрохама, син Фелалії, син Амція, син Захарії, син Пашхура, син Малхії, 13і брати його, гл`ави поколінь – двісті сорок два; і Амашсай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемофа, син Іммера, 14і брати його, люди відмінні – сто двадцять вісім. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолима. 15А із левитів: Шемаія, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннія, 16і Шавфай, і Іозавад із глав левитів у зовнішніх справах дому Божого, 17і Матфанія, син Михи, син Завдія, син Асафа, головний зачинатель славослів’я під час молитви, і Бакбукія, другий після нього з братів його, й Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідифуна. 18Усіх левитів у святому місті двісті вісімдесят чотири. 19А воротарі: Аккув, Талмон і брати їхні, які несли сторожу біля воріт – сто сімдесят два.

20Інші ізраїльтяни, священики, левити жили по всіх містах Юдеї, кожен у своєму наділі. 21А нефинеї жили в Офелі; над нефинеями Циха і Гишфа. 22Начальником над левитами в Єрусалимі був Уззій, син Ванія, син Хашавії, син Матфанії, син Михи, із синів Асафових, які були співцями при служінні в домі Божому, 23тому що від царя було про них особливе повеління, і призначено було на кожен день для співців відповідне утримання. 24І Петахія, син Мешезавела, із синів Зари, сина Іуди, був довіреним від царя в усяких справах, що стосуються народу. 25З тих, що жили в селах, на полях своїх, сини Іуди жили в Кириаф-Арбі і залежних від неї містах, у Дивоні і залежних від нього містах, у Ієкавцеїлі і селах його, 26у Ієшуї, у Моладі й у Беф-Палеті, 27у Хацар-Шуалі, у Вирсавії і залежних від неї містах, 28у Секелагу, у Мехоні і залежних від неї містах, 29у Ен-Риммоні, у Цорі й у Іармуфі, 30у Заноаху, Одолламі і селах їх, у Лахисі і на полях його, в Азеці і залежних від неї містах. Вони розташувалися від Вирсавії і до долини Енномової. 31Сини Веніамінові, починаючи від Геви, у Михмасі, Гаї, у Вефилі і залежних від нього містах, 32у Анафофі, Нові, Ананії, 33Гацорі, Рамі, Гиффаїмі, 34Хадиді, Цевоїмі, Неваллаті, 35Лоді, Оно, в долині Харашимі. 36І левити мали житла свої на ділянках Іуди і Веніаміна.

 

 

12 Глава

Ось священики і левити, які прийшли з Зоровавелем, сином Салафиїловим, і з Ісусом: Сераія, Єремія, Ездра, 2Амарія, Маллух, Хаттуш, 3Шеханія, Рехум, Меремоф, 4Іддо, Гиннефой, Авия, 5Миямин, Маадія, Вилга, 6Шемаія, Іоіарив, Ієдаія, 7Саллу, Амок, Хелкія, Ієдаія. Це глави священиків і брати їхні у дні Ісуса. 8А левити: Ісус, Биннуй, Кадмиїл, Шеревія, Іуда, Матфанія, головний при славослів’ї, він і брати його, 9і Бакбукія й Унній, брати їхні, які нарівні з ними тримали сторожу. 10Ісус породив Іоакима, Іоаким породив Елиашива, Елиашив породив Іоіаду, 11Іоіада породив Іонафана, Іонафан породив Іаддуя.

12У дні Іоакима були священики, гл`ави поколінь: із дому Сераії Мераія, із дому Єремії Хананія, 13із дому Ездри Мешуллам, із дому Амарії Іоханан, 14із дому Мелиха Іонафан, із дому Шеванії Йосиф, 15із дому Харима Адна, з дому Мераїофа Хелкія, 16з дому Іддо Захарія, з дому Гиннефона Мешуллам, 17із дому Авиї Зихрій, з дому Миніаміна, з дому Моадії Пилтай, 18із дому Вилги Шаммуй, із дому Шемаії Іонафан, 19із дому Іоіарива Мафнай, із дому Ієдаії Уззій, 20із дому Саллая Каллай, із дому Амока Евер, 21із дому Хелкії Хашавія, із дому Ієдаії Нафанаїл.

22Левити, гл`ави поколінь, внесені в запис у дні Елиашива, Іоіади, Іоханана й Іаддуя, і також священики в царювання Дарія Перського. 23Сини Левія, гл`ави поколінь, вписані в літопис до днів Іоханана, сина Елиашивового. 24Гл`ави левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадмиїла, і брати їхні, при них поставлені для славослів’я при подяках, за встановленням Давида, чоловіка Божого – зміна за зміною. 25Матфанія, Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув – вартові, воротарі на сторожі біля порогів воріт. 26Вони були у дні Іоакима, сина Ісусового, сина Іоседекового, й у дні областеначальника Неємії і книжника Ездри, священика.

27При освяченні стіни Єрусалимської запросили левитів з усіх місць їхніх, наказуючи їм прийти в Єрусалим для звершення освячення і радісного свята зі славослів’ями і піснями при звуках кимвалів, псалтирів і гуслів. 28І зібралися сини співців з округи єрусалимської і з сіл Нетофафських, 29і з Беф-Гаггилгала, і з полів Геви й Азмавета, тому що співці побудували собі села в околицях Єрусалима. 30І очистилися священики і левити, й очистили народ і ворота, і стіну. 31Тоді я повів начальників Юдеї на стіну і поставив два великих хори для шестя, і один з них ішов праворуч стіни до Гнойових воріт. 32За ними йшов Гошаія і половина начальників Юдеї, 33Азарія, Ездра і Мешуллам, 34Іуда і Веніамін, і Шемаія і Єремія, 35а із синів священичих із трубами: Захарія, син Іонафана, син Шемаії, син Матфанії, син Михея, син Закхура, син Асафа, 36і брати його: Шемаія, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Нафанаїл, Іуда і Хананій з музичними інструментами Давида, чоловіка Божого, і книжник Ездра попереду них. 37Біля воріт Джерела, навпроти них, вони зійшли по сходах міста Давидового, по сходах, які ведуть на стіну поверх дому Давидового до Водяних воріт на схід. 38Другий хор ішов навпроти них, і за ним я і половина народу, по стіні від Пічної вежі і до широкої стіни, 39і від воріт Єфремових, мимо старих воріт і воріт Рибних, і вежі Хананела, і вежі Меа, до Овечих воріт, і зупинилися біля воріт В’язничних. 40Потім обидва хори стали біля дому Божого, і я і половина начальників зі мною, 41і священики: Елиаким, Маасея, Миніамін, Михей, Елиоенай, Захарія, Хананія з трубами, 42і Маасея і Шемаія, і Єлеазар і Уззій, і Іоханан і Малхія, і Елам і Езер. І співали співці голосно; головним у них був Ізрахія.

43І приносили в той день великі жертви і веселилися, тому що Бог дав їм велику радість. Веселилися і дружини і діти, і радість Єрусалима було чути далеко. 44У той же день були приставлені люди до коморних кімнат для приношень початків і десятин, щоб збирати з полів при містах частки, покладені законом для священиків і левитів, тому що юдеям радісно було дивитися на священиків і левитів, 45які стояли і звершували службу Богу своєму і діла очищення і були співцями і воротарями за встановленням Давида і сина його Соломона. 46Бо здавна у дні Давида й Асафа були встановлені глави співців і пісні Богу, хвалебні і подячні. 47Усі ізраїльтяни у дні Зоровавеля й у дні Неємії давали частки співцям і воротарям на кожен день і віддавали святині левитам, а левити віддавали святині синам Аарона.

 

 

 

13 Глава

У той день було читано з книги Мойсеєвої вголос народу і знайдено написане в ній: аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Божу повіки, 2тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення. 3Почувши цей закон, вони відокремили все іноплемінне від Ізраїля. 4А раніше того священик Елиашив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії, 5приготував для нього велику кімнату, в яку раніше клали хлібне приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків. 6Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в тридцять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя. 7Коли я прийшов у Єрусалим і дізнався про лиху справу, яку зробив Елиашив, приготувавши для Товії кімнату на дворах дому Божого, 8тоді мені було дуже неприємно, і я викинув усі домашні речі Товії геть з кімнати 9і сказав, щоб очистили кімнати, і повелів знову внести туди сосуди дому Божого, хлібне приношення і ладан. 10Ще дізнався, що частки левитам не віддаються, і що левити і співці, які робили свою справу, розбіглися, кожен на своє поле. 11Я зробив за це догану начальникам і сказав: навіщо залишений нами дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на місце їхнє. 12І всі юдеї стали приносити десятини хліба, вина й оливи в комори. 13І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Федаію з левитів, і при них Ханана, сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки братам своїм. 14Пом’яни мене за це, Боже мой, і не згладь ревних діл моїх, які я зробив для дому Бога мого і для служіння при ньому!

15У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи і нав’ючують ослів вином, виноградом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їм у той же день, коли вони продавали харчі. 16І тиряни жили в Юдеї і привозили рибу і всякий крам і продавали в суботу жителям Юдеї і в Єрусалимі. 17І я зробив догану найзнатнішим з юдеїв і сказав їм: навіщо ви робите таке зло і оскверняєте день суботній? 18Чи не так чинили батьки ваші, і за те Бог наш навів на нас і на місто це все цю біду? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, оскверняючи суботу. 19Після цього, коли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів замикати двері і сказав, щоб не відмикали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день суботній. 20І ночували торговці і продавці всякого товару поза Єрусалимом раз і два. 21Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу. 22І сказав я левитам, щоб вони очистилися і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!

23Ще в ті дні я бачив юдеїв, що взяли собі дружин з азотянок, аммонитянок і моавитянок; 24і тому сини їхні наполовину говорять азотською, або мовою інших народів, і не вміють говорити юдейською. 25Я зробив за це догану і проклинав їх, і деяких з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе. 26Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його. 27І чи можна нам чути про вас, що ви робите все це велике зло, грішите перед Богом нашим, приймаючи у співжиття чужоземних дружин? 28І з синів Іоіади, сина великого священика Елиашива, один був зятем Санаваллата, хоронита. Я прогнав його від себе. 29Пом’яни їм, Боже мій, що вони осквернили священство і завіт священичий і левитський!

30Так очистив я їх від усього чужоземного і відновив служби священиків і левитів, кожного у справі його, 31і доставку дров у призначені часи і початки. Пом’яни мене, Боже мій, на благо мені!