КНИГА ЧИСЕЛ

1 Глава

І сказав Господь Мойсеєві у пустелі Синайській, у скинії зібрання, у перший [день] другого місяця, у другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, говорячи: 2підрахуйте всю громаду синів Ізраїлевих за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, усіх чоловічої статі поголовно: 3від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни у Ізраїля, за ополченнями їх порахуйте їх – ти й Аарон; 4з вами повинні бути з кожного коліна по одній людині, яка в роді своєму є головною. 5І ось імена чоловіків, що будуть з вами: від Рувима Елицур, син Шедеура; 6від Симеона Шелумиїл, син Цуришаддая; 7від Іуди Наассон, син Аминадава; 8від Іссахара Нафанаїл, син Цуара; 9від Завулона Елиав, син Хелона; 10від синів Йосифа: від Єфрема Елишама, син Аммиуда; від Манассії Гамалиїл, син Педацура; 11від Веніаміна Авидан, син Гидеонія; 12від Дана Ахиєзер, син Аммишаддая; 13від Асира Пагиїл, син Охрана; 14від Гада Елиасаф, син Регуїла; 15від Неффалима Ахира, син Енана. 16Це – обрані мужі суспільства, начальники колін батьків своїх, глави тисяч Ізраїлевих. 17І взяв Мойсей і Аарон мужів, які названі поіменно, 18і зібрали вони всю громаду в перший [день] другого місяця. І оголосили вони родоводи свої, за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, від двадцяти років і вище, поголовно, 19як повелів Господь Мойсеєві. І зробив він підрахунок їм у пустелі Синайській. 20І було синів Рувима, первістка Ізраїлевого, за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 21підраховано в коліні Рувимовому сорок шість тисяч п’ятсот. 22Синів Симеона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 23підраховано в коліні Симеоновому п’ятдесят дев’ять тисяч триста. 24Синів Гада за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, всіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 25підраховано в коліні Гадовому сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят. 26Синів Іуди за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 27підраховано в коліні Іудиному сімдесят чотири тисячі шістсот. 28Синів Іссахара за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 29підраховано в коліні Іссахаровому п’ятдесят чотири тисячі чотириста. 30Синів Завулона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 31підраховано в коліні Завулоновому п’ятдесят сім тисяч чотириста. 32Синів Йосифа, синів Єфрема за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 33підраховано в коліні Єфремовому сорок тисяч п’ятсот. 34Синів Манассії за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 35підраховано в коліні Манассіїному тридцять дві тисячі двісті. 36Синів Веніаміна за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 37підраховано в коліні Веніаміновому тридцять п’ять тисяч чотириста. 38Синів Дана за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 39підраховано в коліні Дановому шістдесят дві тисячі сімсот. 40Синів Асира за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 41підраховано в коліні Асировому сорок одна тисяча п’ятсот. 42Синів Неффалима за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 43підраховано в коліні Неффалимовому п’ятдесят три тисячі чотириста. 44Ось ті, що ввійшли у підрахунок, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля – дванадцять чоловік, по одній людині з кожного племені. 45І було всіх, що ввійшли в підрахунок, синів Ізраїлевих, за сімействами їх, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни в Ізраїлі, 46і було всіх, що ввійшли у підрахунок шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. 47А левити за поколіннями батьків їх не були пораховані між ними. 48І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 49тільки коліна Левія не внось у перепис, і не враховуй їх разом із синами Ізраїля; 50але доручи левитам скинію одкровення і все приладдя її і все, що при ній; нехай вони носять скинію і все приладдя її, і служать при ній, і біля скинії нехай ставлять стан свій; 51і коли потрібно переносити скинію, нехай піднімають її левити; і коли потрібно зупинитися скинії, нехай ставлять її левити; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. 52Сини Ізраїлеві повинні ставати кожен у стані своєму і кожен при своєму прапорі, за ополченнями своїми; 53а левити повинні ставити стан біля скинії одкровення, щоб не було гніву на громаду синів Ізраїлевих, і будуть левити стояти на сторожі при скинії одкровення. 54І зробили сини Ізраїлеві; як повелів Господь Мойсеєві, так вони і зробили.

 

2 Глава

І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 2сини Ізраїлеві повинні кожен ставити стан свій при прапорі своєму, при знаках сімейств своїх; перед скинією зібрання навколо повинні ставити стан свій. 3З передньої сторони на схід ставлять стан: прапор стану Іудиного за ополченнями їх, і начальник синів Іуди Наассон, син Аминадава, 4і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сімдесят чотири тисячі шістсот; 5після нього ставить стан коліно Іссахарове, і начальник синів Іссахара Нафанаїл, син Цуара, 6і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят чотири тисячі чотириста; 7[далі ставить стан] коліно Завулона, і начальник синів Завулона Елиав, син Хелона, 8і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят сім тисяч чотириста; 9всіх, що увійшли у підрахунок до стану Іуди, сто вісімдесят шість тисяч чотириста, за ополченнями їх; першими вони повинні вирушати. 10Прапор стану Рувимового на південь, за ополченнями їх, і начальник синів Рувима Елицур, син Шедеура, 11і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок шість тисяч п’ятсот; 12поряд нього ставить стан коліно Симеонове, і начальник синів Симеона Шелумиїл, син Цуришаддая, 13і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят дев’ять тисяч триста; 14потім коліно Гада, і начальник синів Гада Елиасаф, син Регуїла, 15і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят; 16усіх, що увійшли у підрахунок до стану Рувима, сто п’ятдесят одна тисяча чотириста п’ятдесят, за ополченнями їх; другими вони повинні вирушати. 17Коли піде скинія зібрання, стан левитів буде в середині станів. Як стоять, так і повинні йти, кожен на своєму місці при прапорах своїх. 18Прапор стану Єфремового за ополченнями їх на захід, і начальник синів Єфрема Елишама, син Аммиуда, 19і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок тисяч п’ятсот; 20поряд нього коліно Манассіїне, і начальник синів Манассії Гамалиїл, син Педацура, 21і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять дві тисячі двісті; 22потім коліно Веніаміна, і начальник синів Веніаміна Авидан, син Гидеонія, 23і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять п’ять тисяч чотириста; 24усіх, що увійшли у підрахунок до стану Єфрема, сто вісім тисяч сто, за ополченнями їх; третіми вони повинні вирушати. 25Прапор стану Данового на північ, за ополченнями їх, і начальник синів Дана Ахиєзер, син Аммишаддая, 26і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, шістдесят дві тисячі сімсот; 27поряд нього ставить стан коліно Асирове, і начальник синів Асира Пагиїл, син Охрана, 28і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок одна тисяча п’ятсот; 29далі [ставить стан] коліно Неффалима, і начальник синів Неффалима Ахира, син Енана, 30і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, п’ятдесят три тисячі чотириста; 31усіх, що увійшли у підрахунок до стану Дана, сто п’ятдесят сім тисяч шістсот; вони повинні йти останніми при прапорах своїх. 32Ось ті, що увійшли у підрахунок, сини Ізраїля за сімействами їх. Усіх, що увійшли у підрахунок у станах, за ополченнями їх, шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. 33А левити не увійшли у підрахунок разом із синами Ізраїля, як повелів Господь Мойсеєві. 34І зробили сини Ізраїлеві все, що повелів Господь Мойсею: так ставали станами при прапорах своїх і так ішли кожен за племенами своїми, за сімействами своїми.

 

3 Глава

Ось родовід Аарона і Мойсея, коли говорив Господь Мойсеєві на горі Синаї, 2і ось імена синів Аарона: первісток Надав, Авиуд, Єлеазар та Іфамар; Зце імена синів Аарона, священиків, помазаних, яких він посвятив, аби священнодіяти; 4але Надав і Авиуд померли перед лицем Господа, коли вони принесли вогонь чужий перед лице Господа в пустелі Синайській, дітей же в них не було; і залишилися священиками Єлеазар та Іфамар при Аароні, батькові своєму. 5І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 6приведи коліно Левія, і постав його перед Аароном священиком, щоб вони служили йому; 7і нехай вони будуть на варті за нього й на варті за всю громаду при скинії зібрання, щоб відправляти служби при скинії; 8і нехай зберігають усі речі скинії зібрання, і будуть на варті за синів Ізраїлевих, щоб відправляти служби при скинії; 9віддай левитів Аарону [братові твоєму] і синам його [священикам] у розпорядження: нехай будуть вони віддані йому з синів Ізраїлевих; 10Аарону ж і синам його доручи [скинію одкровення], щоб вони пильнували священичі обов’язки свої [і все, що при жертовнику і за завісою]; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. 11І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 12ось, Я взяв левитів із синів Ізраїлевих замість усіх первістків, що розкривають утробу, з синів Ізраїлевих [вони будуть замість них]; левити повинні бути Мої, 13бо всі первістки – Мої; у той день, коли уразив Я всіх первістків у землі Єгипетській, освятив Я Собі всіх первістків Ізраїлевих від людини до худоби; вони повинні бути Мої. Я Господь. 14І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській, говорячи: 15підрахуй синів Левія за сімействами їх, за родами їх; усіх чоловічої статі від одного місяця і вище підрахуй. 16І полічив їх Мойсей [і Аарон] за словом Господнім, як наказано. 17І ось сини Левія за іменами їх: Гирсон, Кааф і Мерарі. 18І ось імена синів Гирсонових за родами їх: Ливні і Шимей. 19І сини Каафа за родами їх: Амрам та Іцгар, Хеврон та Узиїл. 20І сини Мерарі за родами їх: Махлі й Муші. Ось роди Левія за сімействами їх. 21Від Гирсона рід Ливні й рід Шимея: це роди Гирсонові. 22Підрахованих було всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, сім тисяч п’ятсот. 23Роди Гирсонові повинні ставати станом позаду скинії на захід; 24начальник покоління синів Гирсонових Елиасаф, син Лаелів; 25синам Гирсоновим при скинії зібрання доручаються охорона скинії й покрову її, і завіса до входу в скинію зібрання, 26і завіси двору і завіса входу до двору, що навколо скинії й жертовника, і шнури її, з усіма їх приладдям. 27Від Каафа рід Амрама й рід Іцгара, й рід Хеврона, і рід Узиїла: це роди Каафа. 28За підрахунком усіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, вісім тисяч шістсот, які охороняли святилище. 29Роди синів Каафових повинні ставити стан свій на південному боці скинії; 30начальник же покоління родів Каафових Елцафан, син Узиїла; 31під їх охороною ковчег, стіл, світильник, жертовники, священні сосуди, які вживаються при служінні, і завіса з усім приладдям її. 32Начальник над начальниками левитів Єлеазар, син Аарона священика; під його наглядом ті, яким ввірена охорона святилища. 33Від Мерарі рід Махлі й рід Муші: це роди Мерарі; 34підрахованих за числом усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище – шість тисяч двісті; 35начальник покоління родів Мерарі Цуриїл, син Авихаїла; вони повинні ставити стан свій на північній стороні скинії; 36охороні синів Мерарі доручаються бруси скинії і жердини її, і стовпи її, і підніжжя її і всі речі її, з усім обладнанням їх, 37і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх і кілки їх і шнури їх. 38А з передньої сторони скинії, на схід перед скинією зібрання, повинні ставити стан Мойсей і Аарон і сини його, яким довірено охорону святилища за синів Ізраїлевих; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. 39Усіх підрахованих левитів, яких підрахували Мойсей і Аарон за велінням Господнім, за родами їх, усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, двадцять дві тисячі. 40І сказав Господь Мойсеєві: підрахуй усіх первістків чоловічої статі з синів Ізраїлевих, від одного місяця і вище, і перелічи їх поіменно; 41і візьми левитів для Мене, – Я Господь, – замість усіх первістків із синів Ізраїля, а худобу левитів замість усієї первородної худоби синів Ізраїлевих. 42І підрахував Мойсей, як повелів йому Господь, усіх первістків із синів Ізраїлевих 43і було всіх первістків чоловічої статі, за числом імен, від одного місяця і вище, двадцять дві тисячі двісті сімдесят три. 44І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 45візьми левитів замість усіх первістків із синів Ізраїля і худобу левитів замість худоби їх; нехай левити будуть Мої. Я Господь. 46А для викупу двохсот сімдесяти трьох, які зайві проти числа левитів, з первістків Ізраїлевих, 47візьми по п’ять сиклів за людину, за сиклем священним візьми, двадцять гер у сиклі, 48і віддай срібло це Аарону і синам його, на викуп за зайвих проти числа їх. 49І взяв Мойсей срібло викупу за зайвих проти числа замінених левитами, 50від первістків Ізраїлевих узяв срібла тисячу триста шістдесят п’ять [сиклів], за сиклем священним, 51і віддав Мойсей срібло викупу [за зайвих] Аарону і синам його за словом Господнім, як повелів Господь Мойсеєві.

 

4 Глава

І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 2підрахуй синів Каафових із синів Левія за родами їх, за сімействами їх, Звід тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, щоб відправляти роботи в скинії зібрання. 4Ось служіння синів Каафових [левитів за родами їх, за сімействами їх,] у скинії зібрання: носити Святе Святих. 5Коли стану потрібно вирушити в дорогу, Аарон і сини його ввійдуть, і знімуть завісу, що закриває, і покриють нею ковчег одкровення; 6і покладуть на неї покров зі шкір синього кольору, і поверх його накинуть покривало все з блакитної вовни, і вкладуть жердини його; 7і стіл хлібів предкладення накриють одежею з блакитної вовни, і поставлять на ньому блюда, тарілки, чаші і кружки для узливання, і хліб його повсякчасний повинен бути на ньому; 8і покладуть на них одяг багряний, і покриють її покровом зі шкіри синього кольору, і вкладуть жердини його; 9і візьмуть одяг з блакитної вовни, і покриють світильник і лампади його, і щипці його, і лотки його, і всі сосуди для єлею, які вживаються при ньому, 10і покриють його та все приладдя його покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки; 11і на золотий жертовник покладуть одяг з блакитної вовни, і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. 12І візьмуть усі речі службові, які вживаються для служіння у святилищі, і покладуть в одежу з блакитної вовни, і покриють їх покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки. 13І очистять жертовник від попелу і накриють його одежею пурпуровою; 14і покладуть на його всі сосуди його, які вживаються для служіння при ньому – вугільниці, виделки, лопатки і чаші, всі сосуди жертовника – і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. [І візьмуть пурпуровий одяг, і покриють умивальник і підніжжя його, і покладуть на них шкіряне синє покривало, і поставлять на носилки.] 15Коли, при відправленні стану в дорогу, Аарон і сини його покриють усе святилище і всі речі святилища, тоді сини Каафа підійдуть, щоб нести; але не повинні вони доторкатися до святилища, щоб не вмерти. Ці частини скинії зібрання повинні носити сини Каафові. 16Єлеазару, сину Аарона священика, доручається єлей для світильника і запашне кадіння, і повсякчасне хлібне приношення і єлей помазання, – доручається вся скинія та все, що в ній, святилище і приладдя його. 17І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 18не погубіть коліна племен Каафових із середовища левитів, 19але ось що зробіть їм, щоб вони були живі й не померли, коли приступають до Святого Святих: Аарон і сини його нехай прийдуть і поставлять їх кожного на служіння його й біля ноші його; 20але самі вони не повинні підходити дивитися святиню, коли покривають її, щоб не померти. 21І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 22підрахуй і синів Гирсона за сімействами їх, за родами їх, 23від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, підрахуй їх усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. 24Ось роботи сімейств Гирсонових, в їх служінні й носінні важкої ваги: 25вони повинні носити покрови скинії і скинію зібрання, і покров її, і покров шкіряний синій, який поверх нього, і завісу входу до скинії зібрання, 26і завіси двору, і завісу входу до двору, що навколо скинії і жертовника, і шнури їх, і всі речі, що належать до них; і все, що робиться при них, вони повинні працювати; 27за наказом Аарона і синів його повинні виконуватися всі служби синів Гирсонових при всякому носінні важких речей і всякій роботі їхній, і доручіть їм охороняти все, що вони носять; 28ось служби родів синів Гирсонових у скинії зібрання, і ось що доручається їх охороні під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. 29Синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх порахуй, 30від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, порахуй усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. 31Ось що вони повинні носити за службою їх при скинії зібрання: бруси скинії і жердини її, і стовпи її і підніжжя її, 32і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх, і кілки їх, і шнури їх, і всі речі при них і все приладдя їх; і поіменно порахуйте речі, які вони зобов’язані носити; 33ось роботи родів синів Мерариних, за службою їх при скинії зібрання, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. 34І порахували Мойсей і Аарон і начальники громади синів Каафових за родами їх і за сімействами їх, 35від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, для робіт у скинії зібрання; 36і були підраховані, за родами їх, дві тисячі сімсот п’ятдесят: 37це – підраховані з родів Каафових, усі службовці при скинії зібрання, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея. 38І полічені сини Гирсона за родами їх і за сімействами їх, 39від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт у скинії зібрання; 40і були пораховані за родами їх, за сімействами їх, дві тисячі шістсот тридцять: 41це – пораховані з родів синів Гирсона, усі службовці при скинії зібрання, яких полічив Мойсей і Аарон, за повелінням Господнім, 42І пораховані роди синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх, 43від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт при скинії зібрання; 44і були полічені за родами їх, [за сімействами їх,] три тисячі двісті: 45це – підраховані з родів синів Мерариних, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея. 46І підраховані всі левити, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля за родами їх і за сімействами їх, 47від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби для робіт і ношення у скинії зібрання; 48і було підраховано їх вісім тисяч п’ятсот вісімдесят; 49за повелінням Господнім через Мойсея призначені вони кожен до своєї роботи і носіння, і пораховані, як повелів Господь Мойсеєві.

 

 

5 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2повели синам Ізраїлевим вислати зі стану всіх прокажених, і всіх, хто має течу, і всіх, що осквернилися від мертвого, Зі чоловіків і жінок вишліть, за стан вишліть їх, щоб не оскверняли вони станів своїх, серед яких Я живу. 4І зробили так сини Ізраїлеві, і вислали їх вони зі стану; як говорив Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві. 5І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 6скажи синам Ізраїлевим: якщо чоловік або жінка вчинить який-небудь гріх проти людини, і через це зробить злочин проти Господа, і винна буде душа та, 7то нехай сповідаються у гріху своєму, який вони вчинили, і повернуть повністю те, в чому винні, і додадуть до того п’яту частину і віддадуть тому, проти кого згрішили; 8якщо ж у нього немає спадкоємця, якому слід було б повернути за провину: то присвятити це Господу; нехай буде це священикові, зверх барана очищення, яким він очистить його; 9й усяке возношення з усіх святинь синів Ізраїлевих, які вони приносять до священика, належить йому, 10і посвячене ким-небудь належить йому; все, що дасть хто священикові, йому належить. 11І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 12оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо зрадить кого дружина, і порушить вірність до нього, 13і переспить хто з нею і виллє с`ім’я, і це буде приховано від очей чоловіка її, і вона оскверниться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита, 14і найде на нього дух ревнощів, і буде ревнувати дружину свою, коли вона осквернена, або зійде на нього дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не осквернена, – 15нехай приведе чоловік дружину свою до священика і принесе за неї в жертву десяту частину ефи ячмінного борошна, але не зливає на нього єлею і не кладе ливану, тому що це приношення ревнощів, приношення спомину, що нагадує про беззаконня; 16а священик нехай приведе і поставить її перед лице Господнє, 17і візьме священик святої води у глиняну посудину, і візьме священик землі з підлоги скинії і покладе у воду; 18і поставить священик дружину перед лице Господнє, і відкриє голову дружини, і дасть їй у руки приношення спомину, – це приношення ревнощів, в руці ж у священика буде гірка вода, що наводить прокляття. 19І закляне її священик і скаже дружині: якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не осквернилася і не зрадила чоловіка свого, то непошкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття; 20але якщо ти зрадила чоловіка твого й осквернилася, і якщо хто переспав з тобою, крім чоловіка твого, – 21тоді священик нехай закляне дружину клятвою прокляття і скаже священик дружині: нехай піддасть тебе Господь прокляттю і клятві в народі твоєму, і нехай зробить Господь лоно твоє опалим і живіт твій опухлим; 22і нехай пройде вода ця, що наводить прокляття, у нутрощі твої, щоб опух живіт [твій] і опало лоно [твоє]. І скаже дружина: амінь, амінь. 23І напише священик заклинання ці на сувої, і змиє їх у гірку воду; 24і дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і ввійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй. 25І візьме священик з рук дружини хлібне приношення ревнощів, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника; 26і візьме священик жменею з хлібного приношення частину в пам’ять, і спалить на жертовнику, і потім дасть дружині випити води; 27і коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і зробила злочин проти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, ввійде в неї, на шкоду їй, і опухне утроба її й опаде лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму; 28якщо ж дружина не осквернилася і була чиста, то залишиться неушкодженою і буде запліднена сіменем. 29Ось закон про ревнощі, коли дружина зрадить чоловіка свого й оскверниться, 30або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, тоді нехай він поставить дружину перед лицем Господа, і зробить з нею священик усе за цим законом, – 31і буде чоловік чистим від гріха, а дружина понесе на собі гріх свій.

 

 

6 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо чоловік або жінка зважиться дати обітницю назорейства, щоб посвятити себе в назореї Господу, 3то він повинен утриматися від вина і міцного напою, і не повинен вживати ні оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого виготовленого із винограду не повинен пити, і не повинен їсти ні сирих, ні сушених виноградних ягід; 4у всі дні назорейства свого не повинен він їсти [і пити] нічого, що виготовляється із винограду, від зерен до шкірки. 5В усі дні обітниці назорейства його бритва не повинна доторкатися до голови його; до закінчення днів, на які він посвятив себе в назореї Господу, святий він: повинний ростити волосся на голові своїй. 6В усі дні, на які він посвятив себе в назореї Господу, не повинен він підходити до мертвого тіла: 7доторканням до батька свого, і матері своєї, і брата свого, і сестри своєї, не повинен він осквернятися, коли вони помруть, тому що посвята Богу його на чоло його; 8в усі дні назорейства свого святий він Господу. 9Якщо ж помре при ньому хто-небудь раптово, ненавмисне, і він осквернить тим голову назорейства свого: то він повинен обстригти голову свою в день очищення його, у сьомий день повинен обстригти її, 10й у восьмий день повинен принести двох горлиць, або двох молодих голубів, до священика, до входу в скинію зібрання; 11священик одного з птахів принесе в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його від осквернення мертвим тілом, і освятить голову його в той день; 12і повинен він знову почати присвячені Господу дні назорейства свого і принести однолітнього агнця в жертву за провину; попередні ж дні пропали, тому що назорейство його осквернене. 13І ось закон про назорея, коли виповняться дні назорейства його: слід привести його до входу в скинію зібрання, 14і він принесе в жертву Господу одного однолітнього агнця без вад у всепалення, і одну однолітню агницю без вад в жертву за гріх, і одного барана без вад у жертву мирну, 15і кошик опрісноків із пшеничного борошна, хлібів, спечених з єлеєм, і прісних коржів, помазаних елеєм, і при них хлібне приношення й узливання; 16і представить це священик перед Господом, і принесе жертву його за гріх і всепалення його; 17барана принесе в жертву мирну Господу з кошиком опрісноків, також зробить священик хлібне приношення його й узливання його; 18і обстриже назорей при вході в скинію зібрання голову назорейства свого, і візьме волосся голови назорейства свого, і покладе на вогонь, що під мирною жертвою; 19і візьме священик зварене плече барана й один прісний пиріг з кошика й один прісний корж, і покладе на руки назорею, після того, як обстриже він голову назорейства свого; 20і піднесе це священик, потрясаючи перед Господом: ця святиня – для священика, зверх грудей потрясання і зверх плеча возношення. Після цього назорей може пити вино. 21Ось закон про назорея, який дав обітницю, і жертва його Господу за назорейство своє, крім того, що дозволить йому достаток його; за обітницею своєю, яку він дасть, так і повинен він чинити, зверх узаконеного про назорейство його. 22І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 23скажи Аарону і синам його: так благословляйте синів Ізраїлевих, говорячи їм: 24нехай благословить тебе Господь і збереже тебе! 25нехай зглянеться на тебе Господь світлим лицем Своїм і помилує тебе! 26нехай зверне Господь лице Своє на тебе і дасть тобі мир! 27Так нехай закликають ім’я Моє на синів Ізраїлевих, і Я [Господь] благословлю їх.

 

 

7 Глава

Коли Мойсей поставив скинію, і помазав її, і освятив її і все приладдя її, і жертовник і усе приладдя його, і помазав їх і освятив їх, 2тоді прийшли [дванадцять] начальників Ізраїлевих, глави сімейств їх, начальники колін, що завідували підрахунком, 3і представили приношення своє перед Господом, шість критих возів і дванадцять волів, по одному возу від двох начальників і по одному волу від кожного, і представили це перед скинією.І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 5візьми від них; це буде для виконання робіт при скинії зібрання; і віддай це левитам, дивлячись за родом служби їх. 6І взяв Мойсей вози і волів, і віддав їх левитам: 7два вози і чотирьох волів віддав синам Гирсоновим, за родом служби їх: 8і чотири вози і вісім волів віддав синам Мерариним, за родом служб їх, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика; 9а синам Каафовим не дав, тому що служба їх – носити святилище; на плечах вони повинні носити. 10І принесли начальники жертви освячення жертовника в день помазання його, і представили начальники приношення своє перед жертовником. 11І сказав Господь Мойсеєві: по одному начальнику на день нехай приносять приношення своє для освячення жертовника. 12В перший день приніс приношення своє Наассон, син Аминадавів, від коліна Іудиного; 13приношення його було: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 14одна золота кадильниця у десять сиклів, наповнена курінням, 15один телець, один баран, один однолітній агнець, для всепалення, 16один козел у жертву за гріх, 17і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Наассона, сина Аминадавового. 18На другий день приніс Нафанаїл, син Цуара, начальник [коліна] Іссахарового; 19він приніс від себе приношення: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одну срібну чашу в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 20одну золоту кадильницю в десять сиклів, наповнену курінням, 21одного тельця, одного барана, одного однолітнього агнця, у всепалення, 22одного козла в жертву за гріх, 23і в жертву мирну двох волів, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Нафанаїла, сина Цуарового. 24В третій день начальник синів Завулонових Елиав, син Хелона; 25приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 26одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 27один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 28один козел у жертву за гріх, 29і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиава, сина Хелонового. 30В четвертий день начальник синів Рувимових Елицур, син Шедеурів; 31приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 32одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 33один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 34один козел у жертву за гріх, 35і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елицура, сина Шедеурового. 36У п’ятий день начальник синів Симеонових Шелумиїл, син Цуришаддая; 37приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 38одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 39один телець, один баран, один однолітний агнець, у всепалення, 40один козел у жертву за гріх, 41і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Шелумиїла, сина Цуришаддаєвого. 42В шостий день начальник синів Гадових Елиасаф, син Регуїла; 43приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 44одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 45один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 46один козел у жертву за гріх, 47і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиасафа, сина Регуїлового. 48У сьомий день начальник синів Єфремових Елишама, син Аммиуда. 49Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 50одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 51один телець, один баран, один однолітний агнець, у всепалення, 52один козел у жертву за гріх, 53і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елишами, сина Аммиудового. 54У восьмий день начальник синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура. 55Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 56одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 57один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 58один козел у жертву за гріх, 59і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Гамалиїла, сина Педацурового. 60В дев’ятий день начальник синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія; 61приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 62одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 63один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 64один козел в жертву за гріх, 65й у жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Авидана, сина Гидеонієвого. 66В десятий день начальник синів Данових Ахиєзер, син Аммишаддая; 67приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 68одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 69один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 70один козел у жертву за гріх, 71і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахиєзера, сина Аммишаддаєвого. 72В одинадцятий день начальник синів Асирових Пагиїл, син Охрана; 73приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 74одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 75один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 76один козел у жертву за гріх, 77і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Пагиїла, сина Охранового. 78У дванадцятий день начальник синів Неффалимових Ахира, син Енана; 79приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 80одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 81один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 82один козел у жертву за гріх, 83і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахири, сина Енанового.84Ось приношення від начальників Ізраїлевих при освяченні жертовника в день помазання його: дванадцять срібних блюд, дванадцять срібних чаш, дванадцять золотих кадильниць; 85по сто тридцять сиклів срібла в кожнім блюді і по сімдесят у кожній чаші: отже, всього срібла в цих сосудах дві тисячі чотириста сиклів, за сиклем священним; 86золотих кадильниць, наповнених курінням, дванадцять, у кожній кадильниці по десять сиклів, за сиклем священним: усього золота в кадильницях сто двадцять сиклів; 87у всепалення всього дванадцять тельців із великої худоби, дванадцять баранів, дванадцять однолітніх агнців і до них хлібне приношення, і в жертву за гріх дванадцять козлів, 88і в жертву мирну всього з великої худоби двадцять чотири тельці, шістдесят баранів, шістдесят [однолітніх] козлів, шістдесят однолітніх агнців [без вад]; ось приношення при освяченні жертовника після помазання його. 89Коли Мойсей входив у скинію зібрання, щоб говорити з Господом, чув голос, який говорив до нього з кришки, що над ковчегом одкровення між двома херувимами, і він говорив йому.

 

 

8 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2оголоси Аарону і скажи йому: коли ти будеш запалювати лампади, то на передній стороні світильника повинні горіти сім лампад. 3Аарон так і зробив: на передній стороні світильника запалив лампади його, як повелів Господь Мойсеєві. 4І ось будова світильника: карбований він із золота, від стебла його і до квітів карбований; за образом, який показав Господь Мойсеєві, він зробив світильник. 5І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 6візьми левитів із середовища синів Ізраїлевих і очисти їх; 7а щоб очистити їх, вчини з ними так: окропи їх очищувальною водою, і нехай вони поголять бритвою все тіло своє і вимиють одяг свій, і будуть чисті; 8і нехай візьмуть тельця і хлібне приношення до нього, пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, й іншого тельця візьми в жертву за гріх; 9і приведи левитів перед скинію зібрання; і збери всю громаду синів Ізраїлевих 10і приведи левитів їх перед Господом, і нехай покладуть сини Ізраїлеві руки свої на левитів; 11Аарон же нехай звершить над левитами посвяту їх перед Господом від синів Ізраїлевих, щоб відправляли вони служіння Господу; 12а левити нехай покладуть руки свої на голову тельців, і принеси одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення Господу, для очищення левитів; 13і постав левитів перед Аароном і перед синами його, і зверши над ними посвяту їх Господу; 14і так відокрем левитів від синів Ізраїлевих, щоб левити були Моїми. 15Після цього ввійдуть левити служити скинії зібрання, коли ти очистиш їх і звершиш над ними посвячення їх; тому що вони віддані Мені з синів Ізраїлевих: 16замість усіх первістків із синів Ізраїлевих, що розкривають усякі утроби, Я беру їх Собі; 17бо Мої всі первістки з синів Ізраїлевих, від людини до худоби: у той день, коли Я уразив усіх первістків у землі Єгипетській, Я освятив їх Собі 18і взяв левитів замість усіх первістків у синів Ізраїлевих; 19і віддав левитів Аарону і синам його із середовища синів Ізраїлевих, щоб вони відправляли служби за синів Ізраїлевих при скинії зібрання і служили охороною для синів Ізраїлевих, щоб не спостигло синів Ізраїлевих ураження, коли б сини Ізраїлеві приступили до святилища. 20І зробили так Мойсей і Аарон і вся громада синів Ізраїлевих з левитами: як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили з ними сини Ізраїлеві. 21І очистилися левити й омили одяг свій, і звершив над ними Аарон посвяту їх перед Господом, і очистив їх Аарон, щоб зробити їх чистими; 22після цього ввійшли левити відправляти служби свої в скинії зібрання перед Аароном і перед синами його. Як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили вони з ними. 23І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 24ось закон про левитів: від двадцяти п’яти років і вище повинні вступати вони в службу для робіт при скинії зібрання, 25а в п’ятдесят років повинні припиняти виконання робіт і більш не працювати: 26тоді нехай допомагають вони братам своїм утримувати варту при скинії зібрання, працювати ж – нехай не працюють; так чини з левитами стосовно служіння їх.

 

 

9 Глава

І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській на другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, у перший місяць, говорячи: 2нехай сини Ізраїлеві звершать Пасху в призначений для неї час: 3у чотирнадцятий день цього місяця ввечері звершіть її в призначений для неї час, за всіма постановами і за всіма обрядами її звершіть її. 4І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, щоб звершили Пасху. 5І звершили вони Пасху в перший місяць, у чотирнадцятий день місяця ввечері, у пустелі Синайській: в усьому, як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві. 6Були люди, які були нечисті від дотику до мертвих тіл людських, і не могли звершити Пасху в той день; і прийшли вони до Мойсея й Аарона в той день, 7і сказали йому ті люди: ми нечисті від дотику до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господу в призначений час серед синів Ізраїлевих? 8І сказав їм Мойсей: постійте, я послухаю, що повелить про вас Господь. 9І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 10скажи синам Ізраїлевим: якщо хто з вас або з нащадків ваших буде нечистий від доторкання до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то і він повинен звершити Пасху Господню; 11у чотирнадцятий день другого місяця ввечері нехай такі звершать її і з опрісноками і гіркими травами нехай їдять її; 12і нехай не залишають від неї до ранку і кістки її не розтрощують; нехай звершать її за всіма уставами про Пасху; 13а хто чистий і не знаходиться в [далекій] дорозі і не звершить Пасхи, – знищиться душа та з народу свого, тому що він не приніс приношення Господу у свій час: понесе на собі гріх людина та; 14якщо буде жити у вас прибулець, то і він повинен звершити Пасху Господню: за уставом про Пасху і за обрядом її він повинен звершити її; один устав нехай буде у вас і для прибульця і для тубільця. 15У той день, коли поставлена була скинія, хмара покрила скинію одкровення, і з вечора над скинією ніби вогонь видний був до самого ранку. 16Так було і завжди: хмара покривала її [удень] і подоба вогню вночі. 17І коли хмара піднімалася від скинії, тоді сини Ізраїлеві вирушали в путь, і на місці, де зупинялася хмара, там зупинялися станом сини Ізраїлеві. 18За повелінням Господнім вирушали сини Ізраїлеві в путь, і за повелінням Господнім зупинялися: весь той час, коли хмара стояла над скинією, і вони стояли; 19і якщо хмара довгий час була над скинією, то і сини Ізраїлеві додержувалися цієї вказівки Господа і не вирушали; 20іноді ж хмара недовгий час була над скинією: вони за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали у путь; 21іноді хмара стояла тільки від вечора до ранку, і зранку піднімалася хмара, тоді і вони вирушали; або день і ніч стояла хмара, і коли піднімалася, і вони тоді вирушали; 22або, якщо два дні, або місяць, або кілька днів стояла хмара над скинією, то і сини Ізраїлеві стояли і не вирушали в путь; а коли вона піднімалася, тоді вирушали; 23за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали в путь: додержувалися вказівки Господньої за повелінням Господнім, даним через Мойсея.

 

10 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2зроби собі дві срібні труби, карбованими зроби їх, щоб вони служили тобі для скликання громади і для зняття станів; 3коли засурмлять ними, збереться до тебе вся громада до входу в скинію зібрання; 4коли однією трубою засурмлять, зберуться до тебе князі й тисячоначальники Ізраїлеві; 5коли засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до сходу; 6коли в другий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півдня; [коли засурмите в третій раз тривогу, піднімуться стани, що стають до моря; коли в четвертий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півночі;] тривогу нехай сурмлять при вирушенні їх у путь; 7а коли потрібно зібрати зібрання, сурміть, але не тривогу; 8сини Ааронові, священики, повинні сурмити трубами: це буде вам постановою вічною у роди ваші; 9і коли підете на війну в землі вашій проти ворога, що нападає на вас, сурміть тривогу трубами, – і будете пом’януті перед Господом, Богом вашим, і врятовані будете від ворогів ваших; 10і в день радости вашої, і в свята ваші, і в новомісяччя ваші сурміть трубами при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших, – і це буде нагадуванням про вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш. 11У другий рік, у другий місяць, у двадцятий день місяця піднялася хмара від скинії одкровення; 12і вирушили сини Ізраїлеві за станами своїми з пустелі Синайської, і зупинилася хмара в пустелі Фаран. 13І піднялися вони в перший раз, за велінням Господнім, даним через Мойсея. 14Піднято було по-перше прапор стану синів Іудиних за ополченнями їх; над ополченням їх Наассон, син Аминадава; 15і над ополченням коліна синів Іссахарових Нафанаїл, син Цуара; 16і над ополченням коліна синів Завулонових Елиав, син Хелона. 17І знята була скинія, і пішли сини Гирсонові і сини Мерарині, що носять скинію. 18І піднято було прапор стану Рувимового за ополченнями їх; і над ополченням його Елицур, син Шедеура; 19і над ополченням коліна синів Симеонових Шелумиїл, син Цуришаддая; 20і над ополченням коліна синів Гадових Елиасаф, син Регуїла. 21Потім пішли сини Каафові, що носять святилище; скинія ж була поставлена до приходу їх. 22І піднято було прапор стану синів Єфремових за ополченнями їх; і над ополченнями їх Елишама, син Аммиуда; 23і над ополченням коліна синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура; 24і над ополченням коліна синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія. 25Останнім із усіх станів піднято було прапор стану синів Данових з ополченнями їх; і над ополченням Ахиєзер, син Аммишаддая; 26і над ополченням коліна синів Асирових Пагиїл, син Охрана; 27і над ополченням коліна синів Неффалимових Ахира, син Енана. 28Ось порядок ходу синів Ізраїлевих за ополченнями їх. І вирушили вони. 29І сказав Мойсей Ховаву, сину Рагуїловому, мадианитянину, родичеві Мойсея: ми вирушаємо в те місце, про яке Господь сказав: вам віддам його; йди з нами, ми зробимо тобі добро, тому що Господь добре прорік про Ізраїль. 30Але він сказав йому: не піду; я піду у свою землю і на свою батьківщину. 31Мойсей же сказав: не залишай нас, тому що ти знаєш, як розташовуємося ми станом у пустелі, і будеш для нас оком; 32якщо підеш з нами, то добро, яке Господь зробить нам, ми зробимо тобі. 33І вирушили вони від гори Господньої на три дні путі, і ковчег завіту Господнього йшов перед ними три дні путі, щоб знайти їм місце, де зупинитися. 34І хмара Господня осіняла їх вдень, коли вони вирушали зі стану. 35Коли піднімався ковчег у путь, Мойсей говорив: встань, Господи, і розвіються вороги Твої, і побіжать від лиця Твого ненависники Твої! 36А коли зупинявся ковчег, він говорив: повернись, Господи, до тисяч і десятків тисяч Ізраїля!

 

 

11 Глава

Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану. 2І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь. 3І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній. 4Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом? 5Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник; 6а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших. 7Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах; 8народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм. 9І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна. 10Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві. 11І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього? 12хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його? 13звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса. 14Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для меня; 15коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого. 16І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою; 17Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив. 18Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, – то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]: 19не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів, 20але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту? 21І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць! 22чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх? 23І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні?24Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії. 25І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали. 26Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані. 27І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані. 28У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм. 29Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них! 30І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві. 31І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі. 32І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану. 33М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю. 34І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава*, тому що там поховали примхливий народ. 35Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі.

 

 

12 Глава

І дорікали Маріам і Аарон Мойсею за дружину ефіоплянку, яку він узяв, – тому що він узяв за себе ефіоплянку, – 2і сказали: чи одному Мойсеєві говорив Господь? чи не говорив Він і нам? І почув це Господь. 3Мойсей же був чоловік найлагідніший з усіх людей на землі. 4І сказав Господь раптово Мойсею й Аарону і Маріамі: вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє. 5І зійшов Господь у хмарному стовпі, і став біля входу в скинію, і покликав Аарона і Маріам, і вийшли вони обоє. 6І сказав: слухайте слова Мої: якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, уві сні говорю з ним; 7але не так з рабом Моїм Мойсеєм, – він вірний у всьому домі Моїм: 8вустами до вуст говорю Я з ним, і явно, а не в гаданнях, і образ Господа він бачить; як же ви не убоялися дорікати рабу Моєму, Мойсеєві? 9І запалав гнів Господа на них, і Він відійшов. 10І хмара відійшла від скинії, і ось, Маріам вкрилася проказою, як снігом. Аарон глянув на Маріам, і ось, вона у проказі. 11І сказав Аарон Мойсеєві: господарю мій! не постав нам за гріх, що ми вчинили нерозумно і згрішили; 12не попусти, щоб вона була, як мертвонароджена дитина, в якої, коли вона виходить із утроби матері своєї, зотліла уже половина тіла. 13І звернувся Мойсей до Господа, говорячи: Боже, зціли її! 14І сказав Господь Мойсеєві: якби батько її плюнув їй у лице, то чи не повинна була б вона соромитися сім днів? отже, нехай буде вона у проказі сім днів поза станом, а після знову повернеться. 15І пробула Маріам у проказі поза станом сім днів, і народ не вирушав у путь, доки не повернулася Маріам.

 

 

13 Глава

Після цього народ рушив із Асирофа, і зупинився в пустелі Фаран. 2І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 3пошли від себе людей, щоб вони видивилися землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлевим; по одній людині від коліна батьків їх пошліть, головних з них. 4І послав їх Мойсей з пустелі Фаран, за велінням Господнім, і усі вони мужі головні серед синів Ізраїлевих. 5Ось імена їхні: з коліна Рувимового Саммуа, син Закхурів, 6з коліна Симеонового Сафат, син Хориїв, 7з коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн, 8з коліна Іссахарового Ігал, син Йосифів, 9з коліна Єфремового Осія, син Навина, 10з коліна Веніамінового Фалтій, син Рафуїв, 11з коліна Завулонового Гаддиїл, син Содиїв, 12з коліна Йосифового від Манассії Гаддій, син Сусіїв, 13з коліна Данового Аммиїл, син Гемалліїв, 14з коліна Асирового Сефур, син Михаїлів, 15з коліна Неффалимового Нахбій, син Вофсіїв, 16з коліна Гадового Геуїл, син Махіїв. 17Ось імена мужів, яких посилав Мойсей оглянути землю. І назвав Мойсей Осію, сина Навина, Ісусом. 18І послав їх Мойсей [з пустелі Фаран] оглянути землю Ханаанську і сказав їм: підіть у цю південну країну, і зійдіть на гору, 19і огляньте землю, яка вона, і народ, який живе на ній, сильний він чи слабкий, нечисленний він чи численний? 20і яка земля, на якій він живе, добра вона чи погана? і які міста, в яких він живе, у наметах він живе чи в укріпленнях? 21і яка земля, жирна вона чи пісна? чи є на ній дерева? будьте сміливими, і візьміть від плодів землі. Було ж це в час дозрівання винограду. 22Вони пішли і оглянули землю від пустелі Син навіть до Рехова, поблизу Емафа; 23і пішли в південну країну, і дійшли до Хеврона, де жили Ахиман, Сесай і Фалмай, діти Енакові: Хеврон же був побудований на сім років раніше Цоана, [міста] єгипетського; 24і прийшли до долини Есхол, [і оглянули її,] і зрізали там виноградну гілку з одним гроном ягід, і понесли її на жердині двоє; взяли також гранатових яблук і смокв; 25місце це назвали долиною Есхол*, через виноградне гроно, яке зрізали там сини Ізраїлеві. 26І оглянувши землю, повернулися вони через сорок днів. 27І пішли і прийшли до Мойсея й Аарона і до всієї громади синів Ізраїлевих у пустелю Фаран, у Кадес, і принесли їм і всій громаді відповідь, і показали їм плоди землі; 28і розповідали їм і говорили: ми ходили в землю, в яку ти посилав нас; у ній справді тече молоко і мед, і ось плоди її; 29але народ, що живе на землі тій, сильний, і міста укріплені, дуже великі, і синів Енакових ми бачили там; 30Амалик живе на південній частині землі, хеттеї, [евеї,] ієвусеї й аморреї живуть на горі, хананеї ж живуть біля моря і на березі Йордану. 31Але Халев заспокоював народ перед Мойсеєм, говорячи: підемо і заволодіємо нею, тому що ми можемо подолати її. 32А ті, які ходили з ним, говорили: не можемо ми йти проти народу цього, тому що він сильніший за нас. 33І розпускали недобрі чутки про землю, яку вони оглядали, між синами Ізраїлевими, говорячи: земля, яку проходили ми для огляду, є земля, що поїдає тих, що живуть на ній, і весь народ, який ми бачили на ній, люди високі на зріст; 34там бачили ми і велетнів, синів Енакових, від велетенського роду; і ми були в очах наших перед ними, як сарана, такими ж були ми й в очах їхніх.

 

14 Глава

І підняла вся громада крик, і плакав народ в [усю] ту ніч; 2і нарікали на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїлеві, і вся громада сказала їм: о, якби ми померли в землі Єгипетській, або померли б у пустелі цій! 3і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет? 4І сказали одне одному: поставимо собі начальника і повернемося в Єгипет. 5І впали Мойсей й Аарон на обличчя свої перед всім зібранням громади синів Ізраїлевих. 6І Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, з тих, які оглядали землю, роздерли одяг свій 7і сказали всій громаді синів Ізраїлевих: земля, яку ми проходили для огляду, дуже, дуже добра; 8якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її – цю землю, в якій тече молоко і мед; 9тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх. 10І сказала вся громада: побити їх камінням! Але слава Господня явилася [у хмарі] у скинії зібрання всім синам Ізраїлевим. 11І сказав Господь Мойсеєві: доки буде дратувати Мене народ цей? і доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, які Я робив серед нього? 12вражу його пошестю і знищу його і породжу від тебе [і від дому батька твого] народ численніший і сильніший за нього. 13Але Мойсей сказав Господу: почують єгиптяни, з середовища яких Ти вивів силою Твоєю народ цей, 14і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному; 15і якщо Ти знищиш народ цей, як одну людину, то народи, які чули славу Твою, скажуть: 16Господь не міг ввести народ цей у землю, яку Він із клятвою обіцяв йому, а тому й знищив його в пустелі. 17Отже, нехай звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи: 18Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду. 19Прости гріх народу цьому з великої милости Твоєї, як Ти прощав народ цей від Єгипту до цього. 20І сказав Господь [Мойсеєві]: прощаю за словом твоїм; 21але живий Я, [і завжди живе ім’я Моє,] і славою Господньою повна вся земля: 22усі, які бачили славу Мою і знамення Мої, зроблені Мною в Єгипті й у пустелі, і спокушали Мене вже десять разів і не слухали голосу Мого, 23не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її; 24але раба Мого, Халева, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її; 25амаликитяни і хананеї живуть у долині; завтра поверніться і йдіть у пустелю до Червоного моря. 26І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 27доки злій громаді цій нарікати на Мене? ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на Мене, Я чую. 28Скажи їм: живу Я, говорить Господь: як говорили ви вголос Мені, так і зроблю вам; 29у пустелі цій упадуть тіла ваші, й усі ви пораховані, скільки вас за кількістю, від двадцяти років і вище, які нарікали на Мене, 30не ввійдете в землю, на якій Я, піднявши руку Мою, клявся оселити вас, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина; 31дітей ваших, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, Я введу туди, і вони пізнають землю, яку ви знехтували, 32а ваші трупи упадуть у пустелі цій; 33а сини ваші будуть кочувати в пустелі сорок років, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, доки не загинуть усі тіла ваші в пустелі; 34за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною. 35Я, Господь, говорю, і так і зроблю з усією цією злою громадою, що повстала проти Мене: в пустелі цій усі вони загинуть і перемруть. 36І ті, яких посилав Мойсей для огляду землі, і які, повернувшись, підбурили проти нього всю цю громаду, розпускаючи злі чутки про землю, 37ці, що розпустили злі чутки про землю, померли, будучи ураженими перед Господом; 38тільки Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, залишилися живими з тих мужів, які ходили оглядати землю. 39І сказав Мойсей слова ці перед усіма синами Ізраїлевими, і народ дуже засмутився. 40І, вставши рано-вранці, пішли на вершину гори, говорячи: ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь, бо ми згрішили. 41Мойсей сказав: для чого ви переступаєте повеління Господні? це буде безуспішно; 42не ходіть, бо немає серед вас Господа, щоб не уразили вас вороги ваші; 43бо амаликитяни і хананеї там перед вами, і ви впадете від меча, тому що ви відступили від Господа, і не буде з вами Господа. 44Але вони наважилися піднятися на вершину гори; ковчег же завіту Господнього і Мойсей не залишали стану. 45І зійшли амаликитяни і хананеї, що живуть на горі тій, і розбили їх, і гнали їх до Хорми, [і повернулися в стан.]

 

15 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам, Зі будете приносити жертву Господу, всепалення, або жертву, для якої заколюються воли і вівці, на виконання обітниці, або з ревности, або у свята ваші, щоб зробити приємні пахощі Господу, – 4тоді той, хто приносить жертву свою Господу, повинен принести у приношення від хліба десяту частину [ефи] пшеничного борошна, змішаного с четвертою частиною гина єлею; 5і вина для узливання принось четверту частину гина при всепаленні, або при жертві, що заколюється, на кожного агнця [у приємні пахощі Господу]. 6А приносячи барана, принось у приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з третьою частиною гина єлею; 7і вина для узливання принось третю частину гина в приємні пахощі Господу. 8Якщо молодого вола приносиш у всепалення, або жертву, що заколюється, на виконання обітниці, або в мирну жертву Господу, 9то разом з волом слід принести приношення хлібного три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з половиною гина єлею; 10і вина для узливання принось півгина в жертву, у приємні пахощі Господу. 11Так роби при кожному приношенні вола і барана й агнця із овець, або кіз; 12за числом жертв, які ви приносите, так робіть при кожній, за числом їх. 13Всякий тубілець так повинен робити це, приносячи жертву у приємні пахощі Господу; 14і якщо буде між вами жити прибулець, або хто б не був серед вас у роди ваші, і принесе жертву в приємні пахощі Господу, то і він повинен робити так, як ви робите; 15для вас, громада [Господня], і для прибульця, що живе [у вас], устав один, устав вічний у роди ваші: що ви, те і прибулець нехай буде перед Господом; 16закон один і одні права нехай будуть для вас і для прибульця, що живе у вас. 17І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 18оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви увійдете в землю, в яку Я веду вас, 19і будете їсти хліб тієї землі, то приносьте приношення Господу; 20від початків тіста вашого корж приносьте у приношення; приносьте його так, як приношення з току; 21від початків тіста вашого віддавайте в приношення Господу в роди ваші. 22Якщо ж переступите з невідання і не виконаєте всіх цих заповідей, які проголосив Господь Мойсеєві, 23всього, що заповів вам Господь [Бог] через Мойсея, від того дня, в який Господь заповів вам, і надалі в роди ваші, – 24то, коли з недогляду громади зроблена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого вола [без вад] у всепалення, у приємні пахощі Господу, з хлібним приношенням й узливанням його, за уставом, і одного козла в жертву за гріх; 25і очистить священик усю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, тому що це була помилка, і вони принесли приношення своє в жертву Господу, і жертву за гріх свій перед Господом, за свою помилку; 26і буде прощено всій громаді синів Ізраїлевих і прибульцеві, який живе між ними, тому що весь народ зробив це помилково. 27Якщо ж один хто згрішить з невідання, то нехай принесе козу однолітню в жертву за гріх; 28і очистить священик душу, що зробила помилково гріх перед Господом, і очищена буде, і прощено буде їй; 29один закон нехай буде для вас, як для природного жителя з синів Ізраїлевих, так і для прибульця, який живе у вас, якщо хто зробить що помилково. 30Якщо ж хто з тубільців, або з прибульців, зробить що зухвалою рукою, то він хулить Господа: знищиться душа та з народу свого, 31бо слово Господнє він знехтував і заповідь Його порушив; знищиться душа та; гріх її на ній. 32Коли сини Ізраїлеві були в пустелі, знайшли чоловіка, який збирав дрова в день суботи; 33і привели його ті, які знайшли його, що збирав дрова [в день суботи] до Мойсея та Аарона і до всієї громади [синів Ізраїлевих]; 34і посадили його під варту, тому що не було ще визначено, що слід з ним зробити. 35І сказав Господь Мойсеєві: повинен умерти чоловік цей; нехай поб’є його камінням уся громада поза станом. 36І вивела його вся громада геть зі стану, і побили його камінням, і він помер, як повелів Господь Мойсею. 37І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 38оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм, щоб вони робили собі китиці на краях одягу свого в роди їх, і в китиці, що на краях, вставляли нитки з блакитної вовни; 39і будуть вони в китицях у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, згадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили услід серця вашого й очей ваших, які тягнуть вас до блудодійства, 40щоб ви пам’ятали і виконували всі заповіді Мої і були святі перед Богом вашим. 41Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом: Я Господь, Бог ваш.

 

16 Глава

Корей, син Іцгара, син Каафів, син Левія, і Дафан і Авирон, сини Елиава, й Авнан, син Фалефа, сини Рувимові, 2повстали проти Мойсея, і з ними із синів Ізраїлевих двісті п’ятдесят мужів, начальники громади, яких закликали на зібрання, люди вельможні. 3І зібралися проти Мойсея й Аарона і сказали їм: досить вам; уся громада, усі святі, і серед них Господь! чому ж ви ставите себе вище народу Господнього? 4Мойсей, почувши це, упав на лице своє 5і сказав Корею і всім спільникам його, говорячи: завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизити його до Себе; і кого Він обере, того і наблизить до Себе; 6ось що зробіть: Корей і всі спільники його візьміть собі кадильниці 7і завтра покладіть у них вогонь і всипите в них куріння перед Господом; і кого обере Господь, той і буде святий. Годі вам, сини Левіїни! 8І сказав Мойсей Корею: послухайте, сини Левія! 9невже мало вам того, що Бог Ізраїлів відокремив вас від суспільства Ізраїльського і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служби при скинії Господній і стояли перед громадою [Господньою], щоб служити їй? 10Він наблизив тебе і з тобою всіх братів твоїх, синів Левія, і ви домагаєтеся ще й священства. 11Отже, ти й уся твоя громада зібралися проти Господа. Що Аарон, що ви нарікаєте на нього? 12І послав Мойсей покликати Дафана й Авирона, синів Елиава. Але вони сказали: не підемо! 13хіба мало того, що ти вивів нас із землі, в якій тече молоко і мед, щоб погубити нас у пустелі? і ти ще хочеш панувати над нами! 14чи привів ти нас у землю, де тече молоко і мед, і чи дав нам у володіння поля і виноградники? очі людей цих ти хочеш засліпити? не підемо! 15Мойсей дуже засмутився і сказав Господу: не звертай погляду Твого на приношення їхні; я не взяв у жодного з них осла і не зробив зла жодному з них. 16І сказав Мойсей Корею: завтра ти й уся громада твоя будьте перед лицем Господа, ти, вони й Аарон; 17і візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть у них куріння, і принесіть перед лице Господнє кожен свою кадильницю, двісті п’ятдесят кадильниць; ти й Аарон, кожен свою кадильницю. 18І взяв кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і всипали в них куріння, і стали при вході у скинію зібрання; також і Мойсей і Аарон. 19І зібрав проти них Корей усю громаду до входу в скинію зібрання. І з’явилася слава Господня всій громаді. 20І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 21відокремтеся від громади цієї, і Я знищу їх умить. 22Вони ж упали на лиця свої і сказали: Боже, Боже духів усякої плоті! одна людина згрішила, і Ти гніваєшся на всю громаду? 23і сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 24скажи громаді: відступіть з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона. 25І встав Мойсей, і пішов до Дафана й Авирона, і за ним пішли старійшини Ізраїлеві. 26І сказав громаді: відійдіть від наметів нечестивих людей цих, і не доторкайтеся ні до чого, що належить їм, щоб не загинути вам [разом] у всіх гріхах їхніх. 27І відійшли вони з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона; а Дафан і Авирон вийшли і стояли біля дверей наметів своїх з дружинами своїми і синами своїми і з малими дітьми своїми. 28І сказав Мойсей: з цього довідаєтеся, що Господь послав мене робити всі діла ці, не за своєю волею [я роблю це]: 29якщо вони помруть, як помирають усі люди, і спостигне таке покарання, яке спостигає всіх людей, то не Господь послав мене; 30а якщо Господь сотворить надзвичайне, і земля розверзне вуста свої і поглине їх [і доми їх і намети їх] і усе, що в них, і вони живими зійдуть у пекло, то знайте, що люди ці знехтували Господа. 31Лиш тільки він сказав слова ці, розсілася земля під ними; 32і розверзла земля вуста свої, і поглинула їх і доми їх, і всіх людей Кореєвих і все майно; 33і зійшли вони з усім, що належало їм, живими в пекло, і покрила їх земля, і загинули вони із середовища громади. 34І всі ізраїльтяни, які були навколо них, побігли волаючи, щоб, говорили вони, і нас не поглинула земля. 35І вийшов вогонь від Господа і пожер тих двісті п’ятдесят мужів, що принесли куріння. 36І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 37скажи Єлеазару, сину Аарона, священикові, нехай він збере [мідні] кадильниці спалених і вогонь викине геть; бо освятилися 38кадильниці грішників цих смертю їх, і нехай розіб’ють їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх перед лице Господа, і вони зробилися освяченими; і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих. 39І взяв Єлеазар священик мідні кадильниці, які принесли спалені, і розбили їх на листи для покриття жертовника, 40у пам’ять синам Ізраїлевим, щоб ніхто сторонній, який не від сімені Аарона, не приступав приносити кадіння перед лице Господнє, і не було з ним того, що з Кореєм і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея. 41На другий день уся громада синів Ізраїлевих нарікала на Мойсея й Аарона і говорила: ви умертвили народ Господній. 42І коли зібралася громада проти Мойсея й Аарона, вони обернулися до скинії зібрання, і ось, хмара покрила її, і з’явилася слава Господня. 43І прийшов Мойсей і Аарон до скинії зібрання. 44І сказав Господь Мойсеєві [й Аарону], говорячи: 45відстороніться від громади цієї, і Я знищу їх умить. Але вони впали на лиця свої. 46І сказав Мойсей Аарону: візьми кадильницю і поклади в неї вогню з жертовника і всип куріння, і неси швидше до громади і заступи їх, тому що вийшов гнів від Господа, [і] почалось ураження. 47І взяв Аарон, як сказав Мойсей, і побіг у середовище громади, і ось, уже почалось ураження в народі. І він поклав куріння і заступив народ; 48став він між мертвими й живими, й ураження припинилося. 49І померло від ураження чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, крім померлих у справі Кореєвій. 50І повернувся Аарон до Мойсея, до входу в скинію зібрання, після того, як ураження припинилося.

 

17 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2скажи синам Ізраїлевим і візьми в них по жезлу від коліна, від усіх начальників їхніх за колінами, дванадцять жезлів, і кожного ім’я напиши на жезлі його; 3ім’я Аарона напиши на жезлі Левія, бо один жезл від начальника коліна їхнього [повинні вони дати]; 4і поклади їх у скинії зібрання, перед ковчегом одкровення, де явлюся Я вам; 5і кого Я оберу, того жезл розцвіте; і так Я заспокою ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на вас. 6І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, і дали йому всі начальники їхні, від кожного начальника по жезлу, за колінами їхніми дванадцять жезлів, і жезл Ааронів був серед жезлів їхніх. 7І поклав Мойсей жезли перед лицем Господа в скинії одкровення. 8На другий день увійшов Мойсей [і Аарон] у скинію одкровення, і ось, жезл Ааронів, від дому Левіїного, розцвів, пустив бруньки, дав цвіт і приніс мигдалини. 9І виніс Мойсей усі жезли від лиця Господнього до всіх синів Ізраїлевих. І побачили вони це і взяли кожен свій жезл. 10І сказав Господь Мойсеєві: поклади знову жезл Ааронів перед ковчегом одкровення для збереження, на знамення для непокірливих, щоб припинилося ремство їх на Мене, і вони не вмирали. 11Мойсей зробив це; як повелів йому Господь, так він і зробив. 12І сказали сини Ізраїлеві Мойсеєві: ось, ми вмираємо, гинемо, усі гинемо! 13усякий, хто наближається до скинії Господньої, помирає: чи не доведеться всім нам померти?

 

18 Глава

І сказав Господь Аарону: ти і сини твої і дім батька твого з тобою понесете на собі гріх за недбалість у святилищі; і ти і сини твої з тобою понесете на собі гріх за несправність у священстві вашому. 2Також і братів твоїх, коліно Левіїне, плем’я батька твого, візьми собі: нехай вони будуть при тобі і служать тобі, а ти і сини твої з тобою будете при скинії одкровення; 3нехай вони відправляють службу тобі і службу в усій скинії; тільки щоб не приступали до речей святилища і до жертовника, щоб не померти і їм і вам. 4Нехай вони будуть при тобі і відправляють службу в скинії зібрання, усі роботи по скинії; а сторонній не повинен наближатися до вас. 5Так відправляйте службу у святилищі і при жертовнику, щоб не було надалі гніву на синів Ізраїлевих; 6бо братів ваших, левитів, Я взяв від синів Ізраїлевих і дав їх вам, у дар Господу, для відправляння служби при скинії зібрання; 7і ти і сини твої з тобою пильнуйте священство ваше в усьому, що належить жертовнику і що всередині за завісою, і служіть; вам даю Я в дар службу священства, а сторонній, який приступить, відданий буде на смерть. 8І сказав Господь Аарону: ось, Я доручаю тобі спостерігати за приношеннями Мені; від усього, що посвячується синами Ізраїлевими, Я дав тобі і синам твоїм, заради священства вашого, уставом вічним; 9ось, що належить тобі зі святинь великих, від того, що спалюється: усяке приношення їхнє хлібне, і всяка жертва їхня за гріх, і всяка жертва їхня за провину, що вони принесуть Мені; це велика святиня тобі і синам твоїм. 10На найсвятішому місці їжте це; усі чоловічої статі можуть їсти, [ти і сини твої]; це нехай буде святинею для тебе. 11І ось, що тобі з приношень дарів їхніх: усі приношення синів Ізраїлевих Я дав тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; усякий чистий у домі твоєму може їсти це. 12Усе краще з єлею і все краще з винограду і хліба, початки їх, що вони дають Господу, Я віддав тобі; 13усі перші плоди землі їх, що вони принесуть Господу, нехай будуть твоїми; усякий чистий у домі твоєму може їсти це. 14Усе закляте в землі Ізраїлевій нехай буде твоїм. 15Усе, що розкриває утробу в усякій плоті, що приносять Господу, з людей і з худоби, нехай буде твоїм; тільки первісток з людей повинен бути викупленим, і первородне з худоби нечистої повинне бути викупленим; 16а викуп за них: починаючи від одного місяця, за оцінкою твоєю, бери викуп п’ять сиклів срібла, за сиклем священним, який у двадцять гер; 17але за первородне з волів, і за первородне з овець, і за первородне з кіз, не бери викупу: вони святиня; кров’ю їх окроплюй жертовник, і жир їх спалюй у жертву, у приємні пахощі Господу; 18м’ясо ж їх тобі належить, так само як груди приношення і праве плече тобі належать. 19Усі принесені святині, які приносять сини Ізраїлеві Господу, віддаю тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; це завіт соли вічний перед Господом, даний тобі і нащадкам твоїм з тобою. 20І сказав Господь Аарону: в землі їхній не будеш мати наділу і частки не буде тобі між ними; Я частка твоя і наділ твій серед синів Ізраїлевих; 21а синам Левія, ось, Я дав у наділ десятину з усього, що в Ізраїля, за службу їх, за те, що вони відправляють служби в скинії зібрання; 22і сини Ізраїлеві не повинні надалі приступати до скинії зібрання, щоб не понести гріха і не померти: 23нехай левити відправляють служби в скинії зібрання і несуть на собі гріх їхній. Це устав вічний у роди ваші; серед же синів Ізраїлевих вони не одержать наділу; 24тому що десятину синів Ізраїлевих, яку вони приносять у приношення Господу, Я віддаю левитам у наділ, тому і сказав Я їм: між синами Ізраїлевими вони не одержать наділу. 25І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 26оголоси левитам і скажи їм: коли ви будете брати від синів Ізраїлевих десятину, яку Я дав вам від них у наділ, то підносьте з неї приношення Господу, десятину із десятини, – 27і буде враховане вам це приношення ваше, як хліб з току і як взяте від точила; 28так і ви будете підносити приношення Господу з усіх десятин ваших, які будете брати від синів Ізраїлевих, і будете давати з них приношення Господнє Ааронові священику; 29з усього, що дарується вам, приносьте приношення Господу, з усього кращого, що освячується. 30І скажи їм: коли ви принесете із цього краще, то це враховане буде левитам, як одержане з току і одержане від точила; 31ви можете їсти це на всякому місці, ви і [сини ваші і] сімейства ваші, тому що це вам плата за працю вашу в скинії зібрання; 32і не понесете за це гріха, коли принесете краще з цього; і посвяченого синами Ізраїлевими не оскверните, і не помрете.

 

19 Глава

І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 2ось устав закону, який заповів Господь, говорячи: скажи синам Ізраїлевим, нехай приведуть тобі руду телицю без вад, у якої нема недоліків, [і] на якій не було ярма; 3і віддайте її Єлеазару священику, і виведе її геть зі стану [на місце чисте], і заколють її при ньому; 4і нехай візьме Єлеазар священик перстом своїм крови її й кров’ю покропить передню сторону скинії зібрання сім разів; 5і спалять телицю на його очах: шкуру її і мясо її й кров її з нечистотою її нехай спалять; 6і нехай візьме священик кедрового дерева й ісопу і нитку з червленої вовни і кине на спалювану телицю; 7і нехай вимиє священик одяг свій, і обмиє тіло своє водою, і потім увійде в стан, і нечистим буде священик до вечора. 8І той, хто спалював її, нехай вимиє одяг свій водою, і обмиє тіло своє водою, і нечистим буде до вечора; 9і хто-небудь чистий нехай збере попіл телиці і покладе поза станом на чистому місці, і буде він зберігатися для громади синів Ізраїлевих, для води очищувальної: це жертва за гріх; 10і той, хто збирав попіл телиці, нехай вимиє одяг свій, і нечистий буде до вечора. Це для синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, нехай буде уставом вічним. 11Хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини, нечистим буде сім днів: 12він повинен очистити себе цією [водою] у третій день і в сьомий день, і буде чистим; якщо ж він не очистить себе в третій і сьомий день, то не буде чистим; 13усякий, хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини померлої і не очистить себе, осквернить оселю Господа: знищиться людина та із середовища Ізраїля, бо вона не покроплена очищувальною водою, вона нечиста, ще нечистота її на ній. 14Ось закон: якщо людина помре в наметі, то всякий, хто ввійде в намет, і усе, що в наметі, нечистим буде сім днів; 15усяка відкрита посудина, що не обв’язана і не покрита, нечиста. 16Усякий, хто доторкнеться на полі до убитого мечем, або до померлого, або до кістки людської, або до гробу, нечистим буде сім днів. 17Для нечистого нехай візьмуть попелу тієї спаленої жертви за гріх і наллють на нього живої води в посудину; 18і нехай хто-небудь чистий візьме ісоп, і вмочить його у воду, і покропить намет і весь посуд і людей, які знаходяться в ньому, і того, хто доторкнувся до кістки [людської], або до вбитого, або до померлого, або до гробу; 19і нехай покропить чистий нечистого в третій і сьомий день, і очистить його в сьомий день; і вимиє він одежу свою, і обмиє [тіло своє] водою, і на вечір буде чистим. 20Якщо ж хто буде нечистим і не очистить себе, то знищиться людина та із середовища народу, бо вона осквернила святилище Господа; очищувальною водою вона не покроплена, вона нечиста. 21І нехай буде це для них уставом вічним. І той, хто кропив очищувальною водою, нехай вимиє одяг свій; і той, хто доторкнувся до очищувальної води, нечистим буде до вечора. 22І все, до чого доторкнеться нечистий, буде нечистим; і людина, яка доторкнулася, буде нечистою до вечора.

 

20 Глава

І прийшли сини Ізраїлеві, уся громада, в пустелю Син у перший місяць, і зупинився народ в Кадесі, і померла там Маріам і похована там. 2І не було води для громади, і зібралися вони проти Мойсея й Аарона; 3і нарікав народ на Мойсея і сказав: о, якби і ми померли тоді, коли померли брати наші перед Господом! 4навіщо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб померти тут нам і худобі нашій? 5і для чого вивели ви нас з Єгипту, щоб привести нас на це негідне місце, де не можна сіяти, немає ні смоковниць, ні винограду, ні гранатових яблук, ні навіть води для пиття? 6І пішов Мойсей і Аарон від народу до входу в скинію зібрання, і впали на лиця свої, і явилася їм слава Господня. 7І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 8візьми жезл і збери громаду, ти й Аарон, брат твій, і скажіть на очах їхніх скелі, і вона дасть із себе воду: і так ти виточиш їм воду зі скелі, і напоїш громаду і худобу її. 9І взяв Мойсей жезл від лиця Господа, як Він повелів йому. 10І зібрали Мойсей і Аарон народ до скелі, і сказав він їм: послухайте, непокірливі, хіба що нам з цієї скелі виточити для вас воду? 11І підняв Мойсей руку свою і вдарив у скелю жезлом своїм двічі, і потекло багато води, і пила громада і худоба її. 12І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: за те, що ви не повірили Мені, щоб виявити святість Мою перед очима синів Ізраїлевих, не введете ви народ цей у землю, яку Я даю йому. 13Це вода Мериви, біля якої ввійшли в суперечку сини Ізраїлеві з Господом, і Він явив їм святість Свою. 14І послав Мойсей з Кадеса послів до царя Едомського [сказати]: так говорить брат твій Ізраїль: ти знаєш усі труднощі, що осягли нас; 15батьки наші перейшли в Єгипет, і ми жили в Єгипті багато часу, і зле чинили єгиптяни з нами і батьками нашими; 16і воззвали ми до Господа, і почув Він голос наш, і послав ангела, і вивів нас з Єгипту; і ось, ми в Кадесі, місті біля самої межі твоєї; 17дозволь нам пройти землею твоєю: ми не підемо по полях і по виноградниках і не будемо пити води з колодязів [твоїх]; але підемо дорогою царською, не звернемо ні праворуч ні ліворуч, доки не перейдемо кордони твої. 18Але Едом сказав йому: не проходь через мене, інакше я з мечем виступлю проти тебе. 19І сказали йому сини Ізраїлеві: ми підемо великою дорогою, і якщо будемо пити твою воду, я і худоба моя, то буду платити за неї; тільки ногами моїми пройду, що нічого не коштує. 20Але він сказав: не проходь [через мене]. І виступив проти нього Едом з численним народом і з сильною рукою. 21Отже, не погодився Едом дозволити Ізраїлю пройти через його край, і Ізраїль пішов убік від нього. 22І рушили сини Ізраїлеві з Кадеса, і прийшла вся громада до гори Ор. 23І сказав Господь Мойсеєві та Аарону на горі Ор, біля кордону землі Едомської, говорячи: 24нехай прилучиться Аарон до народу свого; бо він не ввійде в землю, яку Я даю синам Ізраїлевим, за те, що ви непокірними були велінню Моєму біля вод Мериви; 25і візьми Аарона [брата твого] і Єлеазара, сина його, і зведи їх на гору Ор [перед усією громадою]; 26і зніми з Аарона одяг його, і зодягни в нього Єлеазара, сина його, і нехай Аарон відійде і помре там. 27І зробив Мойсей так, як повелів Господь. Пішли вони на гору Ор на очах усієї громади, 28і зняв Мойсей з Аарона одяг його, і зодягнув у нього Єлеазара, сина його; і вмер там Аарон на вершині гори. А Мойсей і Єлеазар зійшли з гори. 29І побачила вся громада, що Аарон умер, і оплакував Аарона весь дім Ізраїлів тридцять днів.

 

 

21 Глава

Ханаанський цар Арада, який жив на південь, почувши, що Ізраїль іде дорогою від Афарима, вступив у бій з ізраїльтянами і декого з них взяв у полон. 2І дав Ізраїль обітницю Господу, і сказав: якщо віддаси народ цей в руки мої, то накладу закляття [на них і] на міста їхні. 3Господь почув голос Ізраїля і віддав хананеїв у руки його, і він наклав закляття на них і на міста їхні і нарік ім’я місцю тому: Хорма*. 4Від гори Ор вирушили вони шляхом до Червоного моря, щоб обійти землю Едома. І став слабкодухим народ на шляху, 5і говорив народ проти Бога і проти Мойсея: навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі, бо тут нема ні хліба, ні води, і душі нашій обридла ця негідна їжа. 6І послав Господь на народ отруйних зміїв, що жалили народ, і померло безліч народу з [синів] Ізраїлевих. 7І прийшов народ до Мойсея і сказав: згрішили ми, що говорили проти Господа і проти тебе; помолися Господу, щоб Він відігнав від нас зміїв. І помолився Мойсей [Господу] за народ. 8І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі [мідного] змія і вистав його на прапорі, і [якщо вжалить змій кого-небудь], ужалений, глянувши на нього, залишиться живим. 9І зробив Мойсей мідного змія і виставив його на прапорі, і коли змій жалив людину, вона, глянувши на мідного змія, залишалася живою. 10І рушили сини Ізраїлеві і зупинилися в Овофі; 11й рушили з Овофа і зупинилися в Ійє-Аваримі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця; 12звідти рушили, і зупинилися в долині Заред; 13вирушивши звідси, зупинилися в тій частині Арнона в пустелі, що лежить поза межами Аморрея, бо Арнон кордон Моава, між Моавом і Аморреєм. 14Тому і сказано в книзі воєн Господніх: 15Вагеб у Суфі і потоки Арнона, і верхів’я потоків, що схиляється до Шебет-Ару і прилягає до меж Моава. 16Звідси [рушили] до Беер*; це той колодязь, про який Господь сказав Мойсею: збери народ, і дам їм води. 17Тоді заспівав Ізраїль пісню цю: наповнюйся, колодязь, оспівуйте його; 18колодязь, який викопали князі, вирили вожді народу з законодавцем жезлами своїми. З пустелі [рушили] в Матанну, 19з Матанни в Нагалиїл, з Нагалиїла у Вамоф, 20з Вамофа у Гай, що в землі Моава, на вершині гори Фасги, зверненої лицем до пустелі. 21І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, [з пропозицією мирною,] щоб сказати: 22дозволь мені пройти землею твоєю; [ми підемо дорогою,] не будемо заходити на поля і виноградники, не будемо пити води з колодязів [твоїх], а підемо шляхом царським, поки не перейдемо меж твоїх. 23Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свій край; і зібрав Сигон весь народ свій і виступив проти Ізраїля в пустелі, і дійшов до Іааци, і воював з Ізраїлем. 24І вразив його Ізраїль мечем і взяв у володіння землю його від Арнона до Іавока, до меж аммонитських, бо міцними були межі аммонитян; 25і взяв Ізраїль всі міста ці, і жив Ізраїль у всіх містах аморрейських, в Есевоні й у всіх залежних від нього; 26тому що Есевон було місто Сигона, царя Аморрейського, і він воював з попереднім царем Моавитським і взяв з руки його всю землю його до Арнона. 27Тому говорять пр`иточники: йдіть у Есевон, нехай влаштують і утвердять місто Сигона; 28бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і тих, що володіють висотами Арнона. 29Горе тобі, Моав! загинув ти, народ Хамоса! Розбіглися сини його, і дочки його зробилися полонянками Аморрейського царя Сигона; 30ми вразили їх стрілами; загинув Есевон до Дивона, ми спустошили їх до Нофи, яка поблизу Медеви. 31І жив Ізраїль у землі Аморрейській. 32І послав Мойсей видивитися Іазер, і взяли [його і] селища, що залежать від нього, і прогнали аморреїв, що були в них. 33І повернули і пішли до Васана. І виступив проти них Ог, цар Васанський, сам і весь народ його, на битву біля Едреї. 34І сказав Господь Мойсеєві: не бійся його, бо Я віддам його і весь народ його і всю землю його в руки твої, і вчиниш з ним, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, що жив у Есевоні. 35І вразили вони його і синів його і весь народ його, так що жодного не залишилося [живим], і оволоділи землею його.

 

 

22 Глава

І вирушили сини Ізраїлеві, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихона. 2І бачив Валак, син Сепфорів, усе, що зробив Ізраїль аморреям; 3і дуже боялися моавитяни народу цього, тому що він був численний; і злякалися моавитяни синів Ізраїлевих. 4І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час. 5І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною; 6отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий. 7І пішли старійшини моавитські і старійшини мадіамські, з подарунками в руках за волхвування, і прийшли до Валаама, і переказали йому слова Валакові. 8І сказав він їм: переночуйте тут ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І залишилися старійшини моавитські у Валаама. 9І прийшов Бог до Валаама і сказав: які це люди в тебе? 10Валаам сказав Богу: Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, прислав [їх] до мене [сказати]: 11ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі]. 12І сказав Бог Валааму: не ходи з ними, не проклинай народу цього, бо він благословенний. 13І встав Валаам зранку і сказав князям Валаковим: ідіть у землю вашу, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами. 14І встали князі моавитські, і прийшли до Валака, і сказали [йому]: не погодився Валаам іти з нами. 15Валак послав ще князів, більших і славніших за тих. 16І прийшли вони до Валаама і сказали йому: так говорить Валак, син Сепфорів: не відмовся прийти до мене; 17я виявлю до тебе велику шану і зроблю [тобі] все, що скажеш мені; прийди ж, прокляни мені народ цей. 18І відповів Валаам і сказав рабам Валаковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею]; 19втім, залишіться тут і ви на ніч, і я дізнаюся, що ще скаже мені Господь. 20І прийшов Бог до Валаама вночі і сказав йому: якщо люди ці прийшли кликати тебе, встань, піди з ними; але тільки роби те, що Я буду говорити тобі. 21Валаам встав уранці, осідлав ослицю свою і пішов із князями моавитськими. 22І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його. 23І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу. 24І став ангел Господній на вузькій дорозі, між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна. 25Ослиця, побачивши ангела Господнього, притулилася до стіни і притиснула ногу Валаама до стіни; і він знову став бити її. 26Ангел Господній знову перейшов і став у вузькому місці, де нікуди звернути, ні праворуч, ні ліворуч. 27Ослиця, побачивши ангела Господнього, лягла під Валаамом. І запалав гнів Валаама, і став він бити ослицю палицею. 28І відкрив Господь уста ослиці, і вона сказала Валааму: що я тобі зробила, що ти б’єш мене ось уже третій раз? 29Валаам сказав ослиці: за те, що ти наглумилася з мене; якби у мене був у руці меч, то я зараз же убив би тебе. 30Ослиця ж сказала Валааму: чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив спочатку до цього дня? чи мала я звичку так поводитися з тобою? Він сказав: ні. 31І відкрив Господь очі Валааму, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і схилився, і впав на лице своє. 32І сказав йому ангел Господній: за що ти бив ослицю твою ось уже три рази? Я вийшов, щоб перешкодити [тобі], тому що шлях [твій] неправий переді Мною; 33і ослиця, побачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі; якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою. 34І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь. 35І сказав ангел Господній Валааму: піди з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Валаковими. 36Валак, почувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому в місто моавитське, яке на кордоні біля Арнона, що біля самої межі. 37І сказав Валак Валааму: чи не посилав я до тебе, кликати тебе? чому ти не йшов до мене? невже я насправді не можу вшанувати тебе? 38І сказав Валаам Валаку: ось, я й прийшов до тебе, але чи можу я що від себе сказати? що вкладе Бог в уста мої, те і буду говорити. 39І пішов Валаам з Валаком і прийшли в Кириаф-Хуцоф. 40І заколов Валак волів і овець, і послав до Валаама і князів, що були з ним. 41На другий день ранком Валак узяв Валаама і звів його на висоти Ваалові, щоб він побачив звідти частину народу.

 

23 Глава

І сказав Валаам Валаку: побудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені сім тельців і сім баранів. 2Валак зробив так, як говорив Валаам, і принесли Валак і Валаам по тельцю і барану на кожному жертовнику. 3І сказав Валаам Валаку: постій біля всепалення твого, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, і що Він відкриє мені, я оголошу тобі. І [залишився Валак біля всепалення свого, а Валаам] пішов на підвищене місце [запитати Бога]. 4І зустрівся Бог з Валаамом, і сказав йому [Валаам]: сім жертовників влаштував я і приніс тельця і барана на кожному жертовнику. 5І вклав Господь слово в уста Валаамові і сказав: повернися до Валака і так говори. 6І повернувся до нього, і ось він стоїть біля всепалення свого, він і всі князі моавитські. [І був на ньому Дух Божий.] 7І промовив притчу свою і сказав: з Месопотамії привів мене Валак, цар Моава, від гір східних: прийди, прокляни мені Якова, прийди, проголоси зло на Ізраїля! 8Як прокляну я? Бог не проклинає його. Як проголошу зло? Господь не проголошує [на нього] зла. 9З вершини скель бачу я його, і з пагорбів дивлюся на нього: ось, народ живе окремо і між народами не числиться. 10Хто перелічить пісок Якова і число четвертої частини Ізраїлю? Нехай помре душа моя смертю праведників, і нехай буде кончина моя, як їх! 11І сказав Валак Валааму: що ти зі мною робиш? я взяв тебе, щоб проклясти ворогів моїх, а ти, ось, благословляєш? 12І відповів він і сказав: чи не повинен я достеменно сказати те, що вкладає Господь в уста мої? 13І сказав йому Валак: піди зі мною на інше місце, з якого ти побачиш його, але тільки частину його побачиш, а всього його не побачиш; і прокляни мені його звідти. 14І взяв його на місце сторожі, на вершину гори Фасги, і побудував сім жертовників, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику. 15І сказав [Валаам] Валаку: постій тут біля всепалення твого, а я [піду] туди назустріч [Богу]. 16І зустрівся Господь з Валаамом, і вклав слово в уста його, і сказав: повернися до Валака і так говори. 17І прийшов до нього, і ось, він стоїть біля всепалення свого, і з ним [усі] князі моавитські. І сказав йому Валак: що говорив Господь? 18Він промовив притчу свою і сказав: встань, Валаку, і послухай, мене, сину Сепфорів. 19Бог не людина, щоб Йому говорити неправду, і не син людський, щоб Йому змінюватися. Чи Він скаже і не зробить? буде говорити і не виконає? 20Ось, почав я благословляти, бо Він благословив, і я не можу змінити цього. 21Не видно біди в Якові, і не помітно нещастя в Ізраїлі; Господь, Бог його, з ним, і трубний царський звук у нього; 22Бог вивів їх з Єгипту, швидкість єдинорога у нього; 23нема чаклунства в Якові і нема ворожіння в Ізраїлі. У свій час скажуть про Якова і про Ізраїль: ось що творить Бог! 24Ось, народ як левиця встає і як лев піднімається; не ляже, поки не з’їсть здобичі і не нап’ється крови убитих. 25І сказав Валак Валааму: ні клясти не кляни його, ні благословляти не благословляй його. 26І відповів Валаам і сказав Валаку: чи не говорив я тобі, що я буду робити все те, що скаже мені Господь? 27І сказав Валак Валааму: піди, я візьму тебе на інше місце; можливо, угодно буде Богу, і звідти проклянеш мені його. 28І взяв Валак Валаама на вершину Фегора, поверненого до пустелі. 29І сказав Валаам Валаку: побудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім тельців і сім баранів. 30І зробив Валак, як сказав Валаам, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику.

 

24 Глава

Валаам побачив, що Господу вгодно благословляти Ізраїля, і не пішов, як раніше, для волхвування, але обернувся лицем своїм до пустелі. 2І глянув Валаам і побачив Ізраїля, що стояв за колінами своїми, і був на ньому Дух Божий. 3І промовив він притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, 4говорить той, хто чує слова Божі, який бачить видіння Всемогутнього; падає, але відкриті очі його: 5які прекрасні намети твої, Якове, оселі твої, Ізраїлю! 6розстилаються вони, як долини, як сади біля річки, як дерева алое, насаджені Господом, як кедри біля вод; 7поллється вода з відер його, і с`ім’я його буде, як великі води, перевершить Агага цар його і піднесеться царство його. 8Бог вивів його з Єгипту, швидкість єдинорога в нього, пожирає народи, ворожі йому, роздроблює кістки їх і стрілами своїми уражає [ворога]. 9Схилився, лежить як лев і як левиця, хто підніме його? Той, хто благословляє тебе, благословенний, і хто проклинає тебе, проклятий! 10І запалав гнів Валака на Валаама, і сплеснув він руками своїми, і сказав Валак Валааму: я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти благословляєш їх ось уже втретє; 11отже, тікай у своє місце; я хотів ушанувати тебе, але ось, Господь позбавляє тебе чести. 12І сказав Валаам Валаку: чи не говорив я послам твоїм, яких ти посилав до мене: 13“хоча б давав мені Валак повний свій будинок срібла і золота, не можу переступити повеління Господнього, щоб зробити що-небудь добре чи зле за своєю волею: що скаже Господь, те й буду говорити”? 14Отже, ось, я йду до народу свого; піди, я провіщу тобі, що зробить народ цей з народом твоїм з часом. 15І промовив притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, 16говорить той, хто чує слова Божі, хто має видіння від Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, падає, але відкриті очі його. 17Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових. 18Едом буде під володінням, Сеїр буде під володінням ворогів своїх, а Ізраїль явить силу свою. 19Той, хто вийде від Якова, заволодіє і знищить те, що залишилося від міста. 20І побачив він Амалика, і промовив притчу свою і сказав: перший з народів Амалик, але кінець його – загибель. 21І побачив він кенеїв, і промовив притчу свою, і сказав: міцне житло твоє, і на скелі покладене гніздо твоє; 22але зруйнований буде Каїн, і недовго до того, що Ассур поведе тебе в полон. 23І [побачивши Ога,] промовив притчу свою і сказав: горе, [горе,] хто уціліє, коли наведе це Бог! 24прийдуть кораблі від Киттима, й упокорять Ассура, й упокорять Евера; але і їм загибель! 25І встав Валаам і пішов назад у своє місце, а Валак також пішов своєю дорогою.

 

25 Глава

І жив Ізраїль у Ситтимі, і почав народ блудодіяти з дочками Моава, 2і запрошували вони народ до жертв богам своїм, і їв народ [жертви їх] і кланявся богам їхнім. 3І приліпився Ізраїль до Ваал-Фегора. І запалав гнів Господній на Ізраїля. 4І сказав Господь Мойсеєві: візьми всіх начальників народу і повісь їх Господу перед сонцем, і відвернеться від Ізраїля лютість гніву Господнього. 5І сказав Мойсей суддям Ізраїлевим: убийте кожен людей своїх, що приліпилися до Ваал-Фегора. 6І ось, хтось із синів Ізраїлевих прийшов і привів до братів своїх мадіанитянку, на очах Мойсея й на очах усієї громади синів Ізраїлевих, коли вони плакали при вході у скинію зі-брання. 7Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, побачивши це, встав із середовища громади і взяв у руку свою спис, 8і ввійшов слідом за ізраїльтянином у спальню і проколов їх обох, ізраїльтянина і жінку в утробу її: і припинилось ураження синів Ізраїлевих. 9Померлих же від ураження було двадцять чотири тисячі. 10І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 11Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, відвернув гнів Мій від синів Ізраїлевих, возревнувавши за Мене серед них, і Я не знищив синів Ізраїлевих у ревності Моїй; 12тому скажи: ось, Я даю йому Мій завіт миру, 13і буде він йому і нащадкам його після нього завітом священства вічного, за те, що він показав ревність за Бога свого і заступив синів Ізраїлевих. 14Ім’я вбитого ізраїльтянина, який був убитий з мадіанитянкою, було Зимри, син Салу, начальник покоління Симеонового; 15а ім’я вбитої мадіанитянки Хазва; вона була дочкою Цура, начальника Оммофа, племені мадіамського. 16І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 17ворогуйте з мадіанитянами, й уражайте їх, 18тому що вони вороже вчинили з вами в підступництві своєму, спокусивши вас Фегором і Хазвою, дочкою начальника мадіамського, сестрою своєю, вбитою в день ураження за Фегора.

 

 

26 Глава

Після цього ураження сказав Господь Мойсеєві та Єлеазару, сину Аарона, священикові, говорячи; 2порахуйте всю громаду синів Ізраїлевих від двадцяти років і вище, за сімействами їх, усіх придатних для війни у Ізраїля. 3І сказав їм Мойсей і Єлеазар священик на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи: 4порахуйте всіх від двадцяти років і вище, як повелів Господь Мойсеєві і синам Ізраїлевим, які вийшли з землі Єгипетської: 5Рувим, первісток Ізраїля. Сини Рувима: від Ханоха покоління Ханохове, від Фаллу покоління Фаллуєве, 6від Хецрона покоління Хецронове, від Харми покоління Хармиєве; 7ось покоління Рувимові; і пораховано їх сорок три тисячі сімсот тридцять. 8І сини Фаллуя: Елиав. 9Сини Елиава: Немуїл, Дафан і Авирон. Це ті Дафан і Авирон, що були покликані в зібрання, які вчинили підбурення проти Мойсея й Аарона разом зі спільниками Корея, коли ці підбурювали проти Господа; 10і розверзла земля уста свої, і поглинула їх і Корея; разом з ними померли і спільники їхні, коли вогонь пожер двісті п’ятдесят чоловік, і стали вони в знамення; 11але сини Кореєві не померли. 12Сини Симеона за поколіннями їх: від Немуїла покоління Немуїлове, від Ямина покоління Яминове, від Яхина покоління Яхинове, 13від Зари покоління Зарине, від Саула покоління Саулове; 14Ось покоління Симеонові [при підрахуванні їх]: двадцять дві тисячі двісті. 15Сини Гада за поколіннями їх: від Цефона покоління Цефонове, від Хаггія покоління Хаггієве, від Шунія покоління Шунієве, 16від Ознія покоління Ознієве, від Ерія покоління Ерієве, 17від Арода покоління Ародове, від Арелія покоління Арелієве; 18від покоління синів Гадових, після підрахування їх: сорок тисяч п’ятсот. 19Сини Іуди: Ір і Онан, [Шела, Фарес і Зара]; але Ір і Онан померли в землі Ханаанській; 20і були сини Іуди за поколіннями їх: від Шели покоління Шелине, від Фареса покоління Фаресове, від Зари покоління Зарине; 21і були сини Фаресові: від Есрома покоління Есромове, від Хамула покоління Хамулове; 22ось покоління Іудині, після підрахування їх: сімдесят шість тисяч п’ятсот. 23Сини Іссахарові за поколіннями їх: від Фоли покоління Фолине, від Фуви покоління Фувине, 24від Іашува покоління Іашувове, від Шимрона покоління Шимронове; 25ось покоління Іссахарові, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі триста. 26Сини Завулонові за поколіннями їх: від Середа покоління Середове, від Елона покоління Елонове, від Іахлеїла покоління Іахлеїлове; 27ось покоління Завулонові, після підрахування їх: шістдесят тисяч п’ятсот. 28Сини Йосифа за поколіннями їх: Манассія і Єфрем. 29Сини Манассіїні: від Махира покоління Махирове; від Махира народився Галаад, від Галаада покоління Галаадове. 30Ось сини Галаадові: від Ієзера покоління Ієзерове, від Хелека покоління Хелекове, 31від Асриїла покоління Асриїлове, від Шехема покоління Шехемове, 32від Шемиди покоління Шемидине, від Хефера покоління Хеферове. 33У Салпаада, сина Хеферового, не було синів, а тільки дочки; ім’я дочок Салпаадових: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца. 34Ось покоління Манассіїні; а підраховано їх п’ятдесят дві тисячі сімсот. 35Ось сини Єфремові за поколіннями їх: від Шутели покоління Шутелине, від Бехера покоління Бехерове, від Тахана покоління Таханове; 36і ось сини Шутели: від Арана покоління Аранове; 37ось покоління синів Єфремових, після підрахування їх: тридцять дві тисячі п’ятсот. Ось сини Йосифові за поколіннями їх. 38Сини Веніамінові за поколіннями їх: від Бели покоління Белине, від Ашбела покоління Ашбелове, від Ахирама покоління Ахирамове, 39від Шефуфама покоління Шефуфамове, від Хуфама покоління Хуфамове; 40і були сини Бели: Ард і Нааман; [від Арда] покоління Ардове, від Наамана покоління Нааманове; 41ось сини Веніамінові за поколіннями їх; а підраховано їх сорок п’ять тисяч шістсот. 42Ось сини Данові за поколіннями їх: від Шухама покоління Шухамове; ось сімейства Данові за поколіннями їх. 43І всіх поколінь Шухама, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі чотириста. 44Сини Асирові за поколіннями їх: від Імни покоління Імнине, від Ішви покоління Ішвине, від Верії покоління Веріїне; 45від синів Верії, від Хевера покоління Хеверове, від Малхиїла покоління Малхиїлове; 46ім’я дочки Асирової Сара; 47ось покоління синів Асирових, після підрахування їх: п’ятдесят три тисячі чотириста. 48Сини Неффалима за поколіннями їх: від Іахцеїла покоління Іахцеїлове, від Гунія покоління Гунієве, 49від Ієцера покоління Ієцерове, від Шиллема покоління Шиллемове; 50ось покоління Неффалимові за поколіннями їх; підраховано ж їх сорок п’ять тисяч чотириста. 51Ось число синів Ізраїлевих, що ввійшли у підрахунок: шістсот одна тисяча сімсот тридцять. 52І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 53цим у наділ слід розділити землю за числом імен; 54хто численніший, тому дай наділ більший; а хто менш численний, тому дай наділ менший: кожному слід дати наділ відповідно до числа тих, що ввійшли до підрахунку; 55за жеребом слід розділити землю, за іменами колін батьків їх повинні вони одержати наділи; 56за жеребом слід розділити їм наділи їх, як численним, так і нечисленним. 57Ці є левити, що ввійшли до підрахунку, за поколіннями їх: від Гирсона покоління Гирсонове, від Каафа покоління Каафове, від Мерарі покоління Мерарине. 58Ось покоління Левіїні: покоління Ливнієве, покоління Хевронове, покоління Махлієве, покоління Мушієве, покоління Кореєве. Від Каафа народився Амрам. 59Ім’я дружини Амрамової Іохаведа, дочка Левіїна, яку народила дружина Левіїна в Єгипті, а вона Амраму народила Аарона, Мойсея і Маріам, сестру їхню. 60І народилися в Аарона Надав і Авиуд, Єлеазар та Іфамар; 61але Надав і Авиуд померли, коли принесли чужий вогонь перед Господом [у пустелі Синайській]. 62І було підраховано двадцять три тисячі всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище; бо вони не були пораховані разом із синами Ізраїлевими, тому що не дано їм наділу серед синів Ізраїлевих. 63Ось підраховані Мойсеєм і Єлеазаром священиком, які рахували синів Ізраїлевих на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона; 64у числі їх не було жодної людини з перелічених Мойсеем і Аароном священиком, які рахували синів Ізраїлевих у пустелі Синайській; 65бо Господь сказав їм, що помруть вони в пустелі, – і не залишилося з них нікого, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина.

 

27 Глава

І прийшли дочки Салпаада, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного з покоління Манассії, сина Йосифового, і ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца; 2і стали перед Мойсеєм і перед Єлеазаром священиком, і перед князями і перед усією громадою, біля входу в скинію зібрання, і сказали: 3батько наш помер у пустелі, і він не був у числі спільників, які зібралися проти Господа зі збіговиськом Кореєвим, але за свій гріх помер, і синів у нього не було; 4за що зникати імені батька нашого з племені його, бо немає у нього сина? дай нам наділ серед братів батька нашого. 5І представив Мойсей справу їхню Господу. 6І сказав Господь Мойсеєві: 7правду говорять дочки Салпаадові; дай їм спадкоємний наділ серед братів батька їхнього і передай їм наділ батька їх; 8і синам Ізраїлевим оголоси і скажи: якщо хто помре, не маючи у себе сина, то передавайте наділ його дочці його; 9якщо ж немає у нього дочки, передавайте наділ його братам його; 10якщо ж немає у нього братів, віддайте наділ його братам батька його; 11якщо ж немає братів батька його, віддайте наділ його близькому його родичеві з покоління його, щоб він успадкував його; і нехай буде це для синів Ізраїлевих поставлено в закон, як повелів Господь Мойсеєві. 12І сказав Господь Мойсеєві: зійди на цю гору Аварим, [яка по цей бік Йордану, на цю гору Ново,] і подивися на землю [Ханаанську], яку Я даю синам Ізраїлевим [у володіння]; 13і коли подивишся на неї, прилучися до народу свого і ти, як прилучився Аарон, брат твій, [на горі Ор]; 14тому що ви не послухалися повеління Мого в пустелі Син, під час розбрату в громаді, щоб явити перед очима їхніми святість Мою при водах. [Це води Мериви при Кадесі в пустелі Син.] 15І сказав Мойсей Господу, говорячи: 16нехай поставить Господь, Бог духів усякої плоті, над цією громадою людину, 17яка виходила б перед ними і яка входила б перед ними, яка виводила б їх і яка приводила б їх, щоб не залишилася громада Господня, як вівці, в яких немає пастиря. 18І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі Ісуса, сина Навина, людину, в якій є Дух, і поклади на нього руку твою, 19і постав його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою, і дай йому настанову перед очима їх, 20і дай йому від слави твоєї, щоб слухала його вся громада синів Ізраїлевих; 21і буде він звертатися до Єлеазара священика і запитувати його про рішення, через урим перед Господом; і за його словом повинні виходити, і за його словом повинні входити він і всі сини Ізраїлеві з ним і вся громада. 22І зробив Мойсей, як повелів йому Господь [Бог], і взяв Ісуса, і поставив його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою; 23і поклав на нього руки свої і дав йому настанову, як говорив Господь через Мойсея.

 

28 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2накажи синам Ізраїлевим і скажи їм: пильнуйте, щоб приношення Моє, хліб Мій у жертву Мені, у приємні пахощі Мені, приносилося Мені у свій час. 3І скажи їм: ось жертва, яку ви повинні приносити Господу: два агнці однолітніх без вад на день, у всепалення постійне; 4одного агнця принось ранком, а другого агнця принось увечері; 5і в приношення хлібне [принось] десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаного з чвертю гина вичавленого єлею; 6це – всепалення постійне, яке звершене було біля гори Синай, у приємні пахощі, у жертву Господу; 7й узливання при ній чверть гина на одного агнця: на святому місці зливай узливання, вино Господу. 8Другого агнця принось увечері, з таким хлібним приношенням, як вранці, і з таким самим узливанням при ньому принось його в жертву, у приємні пахощі Господу. 9А в суботу [приносьте] двох агнців однолітніх без вад, і в приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, і узливання при ньому: 10це – суботнє всепалення в кожну суботу, зверх постійного всепалення й узливання при ньому. 11І в новомісяччя ваші приносьте всепалення Господу: із великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців без вад, 12і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на одного тельця, і дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на барана, 13і по десятій частині ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на кожного агнця; це – всепалення, приємні пахощі, жертва Господу; 14й узливання при них повинно бути півгина вина на тельця, третина гина на барана і чверть гина на агнця; це всепалення в кожне новомісяччя в усі місяці року. 15І одного козла приносьте Господу в жертву за гріх; зверх всепалення постійно слід приносити його з узливанням його. 16У перший місяць, у чотирнадцятий день місяця – Пасха Господня. 17І в п’ятнадцятий день цього місяця свято; сім днів слід їсти опрісноки. 18У перший день [нехай буде у вас] священне зібрання; жодної роботи не виконуйте; 19і приносьте жертву, всепалення Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців; без вад вони повинні бути у вас; 20і при них у приношення хлібне приносьте пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, і дві десятих частини ефи на барана, 21і по десятій частині ефи принось на кожного з семи агнців, 22і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас; 23зверх ранкового всепалення, яке є всепаленням постійним, приносьте це. 24Так приносьте і в кожен із семи днів; це хліб, жертва, приємні пахощі Господу; зверх всепалення постійного й узливання його, слід приносити це. 25І в сьомий день нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте. 26І в день перших плодів, коли приносите Господу нове приношення хлібне в седмиці ваші, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; 27і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців [без вад], 28і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, дві десяті частини ефи на барана, 29і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, 30і одного козла [у жертву за гріх], для очищення вас; 31зверх постійного всепалення і хлібного приношення при ньому, приносьте [це Мені] з узливанням їх; без вад вони повинні бути у вас.

 

29 Глава

У сьомий місяць, у перший [день] місяця, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; нехай буде це у вас день трубного звуку; 2і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, Зі при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих части ефи на барана, 4й одну десяту частину ефи на кожного з семи агнців, 5і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас, 6зверх новомісячного всепалення і хлібного приношення його, і зверх постійного всепалення і хлібного приношення його, й узливань їх, за уставом, у приємні пахощі Господу. 7І в десятий [день] цього сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання: смиряйте тоді душі ваші і ніякої справи не робіть; 8і приносьте всепалення Господу в приємні пахощі: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони у вас; 9і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих частини ефи на барана, 10і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, 11і одного козла в жертву за гріх, [для очищення вас,] зверх жертви за гріх, що приноситься в день очищення, і зверх всепалення постійного і хлібного приношення його, й узливання їх, [за уставом принесених у приємні пахощі, у жертву Господу]. 12І в п’ятнадцятий день сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте і святкуйте свято Господнє сім днів; 13і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: тринадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони; 14і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного з тринадцяти тельців, дві десятих частини ефи на кожного з двох баранів, 15і по десятій частині ефи на кожного з чотирнадцяти агнців, 16і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення його й узливання його. 17І в другий день дванадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 18і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 19і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання їх. 20І в третій день одинадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 21і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 22і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. 23І в четвертий день десять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 24і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 25і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. 26І в п’ятий день дев’ять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 27і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 28і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. 29І в шостий день вісім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 30і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 31і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. 32І в сьомий день сім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 33і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 34і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. 35У восьмий день нехай буде у вас віддання свята; ніякої роботи не виконуйте; 36і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, 37і при них приношення хлібне й узливання для тельця, барана й агнців за числом їх, за уставом, 38і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і приношення хлібного й узливання його. 39Приносьте це Господу у свята ваші, зверх того, що приноситься вами, за обітницею або з ревности, всепалення ваші і хлібні приношення ваші, й узливання ваші і мирні жертви ваші.

 

30 Глава

І переказав Мойсей синам Ізраїлевим усе, що повелів Господь Мойсеєві. 2І сказав Мойсей начальникам колін синів Ізраїлевих, говорячи: ось що повелів Господь: 3якщо хто дасть обітницю Господу, або поклянеться клятвою, поклавши зарок на душу свою, то він не повинен порушувати слова свого, але повинен виконати все, що вийшло з уст його. 4Якщо жінка дасть обітницю Господу і покладе на себе зарок в домі батька свого, в юності своїй, 5і почує батько обітницю її і зарок, який вона поклала на душу свою, і промовчить про те батько її, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок її, що вона поклала на душу свою, відбудеться; 6якщо ж батько її, почувши, заборонить їй, то всі обітниці її і зароки, які вона поклала на душу свою, не відбудуться, і Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її. 7Якщо вона вийде заміж, а на ній обітниця її, або слово уст її, яким вона зв’язала себе, 8і почує чоловік її і, почувши, промовчить: то обітниці її відбудуться, і зароки її, що вона поклала на душу свою, відбудуться; 9якщо ж чоловік її, почувши, заборонить їй і відкине обітницю її, яка на ній, і слово уст її, яким вона зв’язала себе, [то вони не відбудуться, тому що заборонив їй чоловік її,] і Господь простить їй. 10Обітниця ж удови і розведеної, який би вона не поклала зарок на душу свою, відбудеться. 11Якщо дружина в домі чоловіка свого дала обітницю, або поклала зарок на душу свою з клятвою, 12і чоловік її чув, і промовчав про те, і не заборонив їй, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок, який вона поклала на душу свою, відбудеться; 13якщо ж чоловік її, почувши, відкинув їх, то всі, обітниці її, що вийшли з уст її, і зароки душі її не відбудуться: чоловік її знищив їх, і Господь простить їй. 14Всяку обітницю і всякий клятвений зарок, щоб смирити душу, чоловік її може затвердити, і чоловік її може відкинути; 15якщо ж чоловік її мовчав про те день за день, то він тим затвердив усі обітниці її і всі зароки її, що на ній, затвердив, тому що він, почувши, мовчав про те; 16а якщо [чоловік] відкинув їх, після того як почув, то він узяв на себе гріх її. 17Ось устави, які Господь заповів Мойсеєві про стосунки між чоловіком і жінкою його, між батьком і дочкою його в юності її, в домі батька її.

 

31 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2помстися мадіанитянам за синів Ізраїлевих, і опісля відійдеш до народу твого. 3І сказав Мойсей народу, говорячи: озбройте із себе людей на війну, щоб вони пішли проти мадіанитян, звершити помсту Господню над мадіанитянами; 4по тисячі з коліна, від усіх колін [синів] Ізраїлевих пошліть на війну. 5І виділено з тисяч Ізраїлевих, по тисячі з коліна, дванадцять тисяч озброєних на війну. 6І послав їх Мойсей на війну, по тисячі з коліна, їх і Финеєса, сина Єлеазара, [сина Аарона,] священика, на війну, і в руці його священні сосуди і труби для тривоги. 7І пішли війною на Мадіама, як повелів Господь Мойсеєві, і вбили всіх чоловічої статі; 8і разом з убитими їх убили царів мадіамських: Евия, Рекема, Цура, Хура і Реву, п’ятьох царів мадіамських, і Валаама, сина Веорового, убили мечем [разом з убитими їх]; 9а жінок мадіамських і дітей їхніх сини Ізраїлеві взяли в полон, і всю худобу їхню, і всі отари їхні і все майно їхнє взяли у здобич, 10і всі міста їхні у володіннях їхніх і всі селища їхні спалили вогнем; 11і взяли все захоплене і всю здобич, від людини до худоби; 12і доставили полонених і здобич і захоплене до Мойсея і до Єлеазара священика і до громади синів Ізраїлевих, до стану, на рівнини моавитські, що біля Йордану, навпроти Єрихона. 13І вийшли Мойсей і Єлеазар священик і всі князі громади назустріч їм зі стану. 14І прогнівався Мойсей на воєначальників, тисячоначальників і стоначальників, які прийшли з війни, 15і сказав їм Мойсей: [для чого] ви залишили в живих усіх жінок? 16ось вони, за порадою Валаамовою, були для синів Ізраїлевих приводом до відступу від Господа на догоду Фегору, за що й ураження було в громаді Господній; 17отже, убийте всіх дітей чоловічої статі, і всіх жінок, що пізнали чоловіка на чоловічій постелі, убийте; 18а всіх дітей жіночої статі, що не пізнали чоловічої постелі, залиште в живих для себе; 19і пробудьте поза станом сім днів; усякий, хто вбив людину і доторкнувся до вбитого, очистіться у третій день і в сьомий день, ви і полонені ваші; 20і весь одяг, і всі шкіряні речі, і все, зроблене із козячої вовни, і всі дерев’яні сосуди очистіть. 21І сказав Єлеазар священик воїнам, які ходили на війну: ось постанова закону, що заповів Господь Мойсеєві: 22золото, срібло, мідь, залізо, олово і свинець, 23і все, що проходить через вогонь, проведіть через вогонь, щоб воно очистилося, а крім того, й очищувальною водою треба очистити; усе, що не проходить через вогонь, проведіть через воду; 24і одяг ваш вимийте в сьомий день, і очистіться, і після того входьте в стан. 25І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 26порахуй здобич полону, від людини до худоби, ти і Єлеазар священик і начальники племен громади; 27і розділи здобич навпіл між тими, що воювали, що ходили на війну, і між усією громадою, 28і від воїнів, що ходили на війну, візьми данину Господу, по одній душі з п’ятисот, з людей і з великої худоби, і з ослів і з дрібної худоби; 29візьми це з половини їхньої і віддай Єлеазару священику у приношення Господу; 30і з половини синів Ізраїлевих візьми по одній частці з п’ятдесяти, з людей, з великої худоби, з ослів і з дрібної худоби, і віддай це левитам, що служать при скинії Господній. 31І зробив Мойсей і Єлеазар священик, як повелів Господь Мойсеєві. 32І було здобичі, що залишилася від захопленого, що захопили ті, що були на війні: дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять тисяч, 33великої худоби сімдесят дві тисячі, 34ослів шістдесят одна тисяча, 35людей, жінок, які не знали чоловічої постелі, усіх душ тридцять дві тисячі. 36Половина, частка тих, що ходили на війну, за підрахунком була: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, 37і данина Господу з дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять; 38великої худоби тридцять шість тисяч, і данина з них Господу сімдесят два; 39ослів тридцять тисяч п’ятсот, і данина з них Господу шістдесят один; 40людей шістнадцять тисяч, і данина з них Господу тридцять дві душі. 41І віддав Мойсей данину, приношення Господу, Єлеазару священику, як повелів Господь Мойсеєві. 42І з половини синів Ізраїлевих, яку відокремив Мойсей у тих, що ходили на війну; 43половина ж була на частку громади: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, 44великої худоби тридцять шість тисяч, 45ослів тридцять тисяч п’ятсот, 46людей шістнадцять тисяч. 47З половини синів Ізраїлевих узяв Мойсей одну п’ятдесяту частину з людей і з худоби і віддав це левитам, які виконують службу при скинії Господній, як повелів Господь Мойсеєві. 48І прийшли до Мойсея начальники над тисячами війська, тисячоначальники і стоначальники, 49і сказали Мойсеєві: раби твої порахували воїнів, які нам доручені, і не вибуло жодного з них; 50і ось, ми принесли приношення Господу, хто що дістав із золотих речей: ланцюжки, зап’ястя, персні, серги і привіски, для очищення душ наших перед Господом. 51І взяв у них Мойсей і Єлеазар священик золото у всіх цих виробах; 52і було всього золота, що принесено для приношення Господу, шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят сиклів, від тисячоначальників і стоначальників. 53Воїни грабували кожен для себе. 54І взяв Мойсей і Єлеазар священик золото від тисячоначальників і стоначальників, і принесли його до скинії зібрання, у пам’ять синів Ізраїлевих перед Господом.

 

32 Глава

У синів Рувимових і у синів Гадових стад було дуже багато; і побачили вони, що земля Іазер і земля Галаад є місцем придатним для стад; 2і прийшли сини Гадові і сини Рувимові і сказали Мойсею та Єлеазару священику і князям громади, говорячи: 3Атароф і Дивон, й Іазер, і Нимра, і Есевон і Елеале, і Севам, і Нево, і Веон, 4земля, яку Господь уразив перед громадою Ізраїлевою, є земля придатна для стад, а у рабів твоїх є стада. 5І сказали: якщо ми знайшли благовоління в очах твоїх, віддай землю цю рабам твоїм у володіння; не переводь нас через Йордан. 6І сказав Мойсей синам Гадовим і синам Рувимовим: брати ваші підуть на війну, а ви залишитеся тут? 7для чого ви відвертаєте серце синів Ізраїлевих від переходу в землю, яку дає їм Господь? 8так вчинили батькі ваші, коли я посилав їх з Кадес-Варні для огляду землі: 9вони доходили до долини Есхол, і бачили землю, і відвернули серце синів Ізраїлевих, щоб не йшли вони в землю, яку Господь дає їм; 10і запалав у той день гнів Господа, і поклявся Він, говорячи: 11люди ці, що вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище [які знають добро і зло,] не побачать землі, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, тому що вони не підкорялися Мені, 12крім Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, й Ісуса, сина Навина, тому що вони підкорилися Господеві. 13І запалав гнів Господа на Ізраїля, і водив Він їх по пустелі сорок років, доки не скінчився весь рід, що зробив зло в очах Господніх. 14І ось, замість батьків ваших повстали ви, поріддя грішників, щоб посилити ще лютість гніву Господнього на Ізраїля. 15Якщо ви відвернетеся від Нього, то Він знову залишить його в пустелі, і ви погубите весь народ цей. 16І підійшли вони до нього і сказали: ми побудуємо тут овечі двори для отар наших і міста для дітей наших; 17самі ж ми перші озброїмося і підемо перед синами Ізраїлевими, доки не приведемо їх у місця їхні; а діти наші нехай залишаться в укріплених містах, для безпеки від жителів землі; 18не повернемося в доми наші, доки не вступлять сини Ізраїлеві кожен у наділ свій; 19бо ми не візьмемо з ними наділу по той бік Йордану і далі, якщо наділ нам дістанеться по цей бік Йордану, до сходу. 20І сказав їм Мойсей: якщо ви це зробите, якщо озброєними підете на війну перед Господом, 21і піде кожен з вас озброєним за Йордан перед Господом, доки не знищить Він ворогів Своїх перед Собою, 22і підкорена буде земля перед Господом, то опісля повернетеся і будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і буде земля ця у вас у володінні перед Господом; 23якщо ж не зробите так, то згрішите перед Господом, і понесете покарання за гріх ваш, яке постигне вас; 24будуйте собі міста для дітей ваших і двори для овець ваших і робіть, що сказано устами вашими. 25І сказали сини Гадові і сини Рувимові Мойсеєві: раби твої зроблять, як повеліває господар наш; 26діти наші, дружини наші, отари наші і вся худоба наша залишаться тут у містах Галаада, 27а раби твої, усі, озброївшись, як воїни, підуть перед Господом на війну, як говорить господар наш. 28І дав Мойсей про них повеління Єлеазару священику й Ісусові, синові Навина, і начальникам племен синів Ізраїлевих, 29і сказав їм Мойсей: якщо сини Гадові і сини Рувимові перейдуть з вами за Йордан, усі озброївшись на війну перед Господом, і підкорена буде перед вами земля, то віддайте їм землю Галаад у володіння; 30якщо ж не підуть вони з вами озброєні [на війну перед Господом, то пошліть перед собою майно їхнє, дружин їхніх і худобу їхню у землю Ханаанську], і вони одержать володіння разом з вами в землі Ханаанській. 31І відповіли сини Гадові і сини Рувимові і сказали: як сказав Господь рабам твоїм, так і зробимо; 32ми підемо озброєними перед Господом у землю Ханаанську, а наділ володіння нашого нехай буде по цей бік Йордану. 33І віддав Мойсей їм, синам Гадовим і синам Рувимовим, і половині коліна Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморрейського, і царство Ога, царя Васанського, землю з містами її та околицями, – міста землі в усі сторони. 34І побудували сини Гадові, Дивон і Атароф, і Ароер, 35і Атароф-Шофан, й Іазер, й Іогбегу, 36і Беф-Нимру і Беф-Гаран, міста укріплені і двори для овець. 37І сини Рувимові побудували Есевон, Елеале, Кириафаїм, 38і Нево, і Ваал-Меон, імена яких перемінені, і Сивму, і дали назви містам, які вони побудували. 39І пішли сини Махира, сина Манассіїного, у Галаад, і взяли його, і вигнали аморреїв, які були в ньому; 40і віддав Мойсей Галаад Махиру, синові Манассії, і він оселився в ньому. 41І Яїр, син Манассії, пішов і взяв селища їх, і назвав їх: селища Яїрові. 42І Новах пішов і взяв Кенаф і залежні від нього міста, і назвав його своїм ім’ям: Новах.

 

33 Глава

Ось стани синів Ізраїлевих, що вийшли з землі Єгипетської за ополченнями своїми, під начальством Мойсея та Аарона. 2Мойсей, за велінням Господнім, описав подорож їх за станами їх, і ось стани подорожі їх: 3із Раамсеса вирушили вони в перший місяць, у п’ятнадцятий день першого місяця; на другий день Пасхи вийшли сини Ізраїлеві під рукою високою на очах усього Єгипту; 4тим часом єгиптяни ховали всіх первістків, яких уразив у них Господь, і над богами їхніми Господь учинив суд. 5Так вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса і розташувалися станом у Сокхофі. 6І вирушили з Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, що на краю пустелі. 7І вирушили з Ефама і повернули до Пи-Гахирофа, що перед Ваал-Цефоном, і розташувалися станом перед Мигдолом. 8Вирушивши від Гахирофа, пройшли посеред моря в пустелю, і йшли три дні пустелею Ефам, і розташувалися станом у Меррі. 9І вирушили з Мерри і прийшли в Елим; в Елимі ж [було] дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом. 10І вирушили з Елима і розташувалися станом біля Червоного моря. 11І вирушили від Червоного моря і розташувалися станом у пустелі Син. 12І вирушили з пустелі Син і розташувалися станом у Дофці. 13І вирушили з Дофки і розташувалися станом в Алуші. 14І вирушили з Алуша і розташувалися станом у Рефидимі, і не було там води, щоб пити народу. 15І вирушили з Рефидима і розташувалися станом у пустелі Синайській. 16І вирушили з пустелі Синайської і розташувалися станом у Киброт-Гаттааві. 17І вирушили з Киброт-Гаттаави і розташувалися станом в Асирофі. 18І вирушили з Асирофа і розташувалися станом у Рифмі. 19І вирушили з Рифми і розташувалися станом у Римнон-Фареці. 20І вирушили із Римнон-Фареца і розташувалися станом у Ливні. 21І вирушили з Ливни і розташувалися станом у Риссі. 22І вирушили з Рисси і розташувалися станом у Кегелафі. 23І вирушили з Кегелафи і розташувалися станом на горі Шафер. 24І вирушили від гори Шафер і розташувалися станом у Хараді. 25І вирушили з Харади і розташувалися станом у Макелофі. 26І вирушили з Макелофа і розташувалися станом у Тахафі. 27І вирушили з Тахафа і розташувалися станом у Тарасі. 28І вирушили з Тараха і розташувалися станом у Мифці. 29І вирушили із Мифки і розташувалися станом у Хашмоні. 30І вирушили з Хашмони і розташувалися станом у Мосерофі. 31І вирушили з Мосерофа і розташувалися станом у Бене-Яакані. 32І вирушили з Бене-Яакана і розташувалися станом у Хор-Агидгаді. 33І вирушили із Хор-Агидгада і розташувалися станом в Іотвафі. 34І вирушили із Іотвафи і розташувалися станом в Авроні. 35І вирушили з Аврона і розташувалися станом в Ецион-Гавері. 36І вирушили з Ецион-Гавера і розташувалися станом у пустелі Син. [Вирушивши з пустелі Син, розташувалися станом у пустелі Фаран,] вона ж Кадес. 37І вирушили з Кадеса і розташувалися станом на горі Ор, біля меж землі Едомської. 38І піднявся Аарон священик на гору Ор за повелінням Господнім і помер там у сороковий рік після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у п’ятий місяць, у перший день місяця; 39Аарон був ста двадцяти трьох років, коли помер на горі Ор. 40Ханаанський цар Арада, що жив на півдні землі Ханаанської, почув тоді, що йдуть сини Ізраїлеві. 41І вирушили вони від гори Ор і розташувалися станом у Салмоні. 42І вирушили із Салмона і розташувалися станом у Пуноні. 43І вирушили з Пунона і розташувалися станом в Овофі. 44І вирушили з Овофа і розташувалися станом у Ійм-Аваримі, на кордоні Моава. 45І вирушили із Ійма і розташувалися станом у Дивон-Гаді. 46І вирушили з Дивон-Гада і розташувалися станом в Алмон-Дивлафаїмі. 47І вирушили з Алмон-Дивлафаїма і розташувалися станом на горах Аваримських перед Нево. 48І вирушили від гір Аваримських і розташувалися станом на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона; 49вони розташувалися станом біля Йордану від Беф-Ієшимофа до Аве-Ситтима на рівнинах моавитських. 50І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи: 51оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли перейдете через Йордан у землю Ханаанську, 52то проженіть від себе всіх жителів землі і знищіть усі зображення їхні, і всіх відлитих ідолів їхніх знищіть і всі висоти їхні зруйнуйте; 53і візьміть у володіння землю й оселіться на ній, тому що Я вам даю землю цю у володіння; 54і розділіть землю за жеребом на наділи племенам вашим: численному дайте наділ більший, а нечисленному дай наділ менший; кому де випаде жереб, там йому і буде наділ; за колінами батьків ваших візьміть собі наділи; 55якщо ж ви не проженете від себе жителів землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для очей ваших і голками для боків ваших і будуть тіснити вас на землі, в якій ви будете жити, 56і тоді те, що Я намірився зробити їм, зроблю вам.

 

 

34 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2дай наказ синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ввійдете в землю Ханаанську, то ось земля, що дістанеться вам у наділ, земля Ханаанська з її кордонами: 3південна сторона буде у вас від пустелі Син, біля Едома, і піде у вас південний кордон від кінця Солоного моря зі сходу, 4і простягнеться кордон на південь до узгір’я Акравима і піде через Син, і будуть виступи її на південь до Кадес-Варні, звідти піде до Гацар-Аддара і пройде через Ацмон; 5від Ацмона простягнеться кордон до потоку Єгипетського, і будуть виступи його до моря; 6кордоном західним буде у вас велике море: це буде у вас кордон на заході; 7на півночі ж буде у вас кордон: від великого моря проведіть його до гори Ор, 8від гори Ор проведіть до Емафа, і будуть виступи кордону до Цедада; 9звідти піде кордон до Цифрону, і виступи його будуть до Гацар-Енана: це буде у вас кордон північний; 10кордон східний проведіть собі від Гацар-Енана до Шефама, 11від Шефама піде кордон до Рибле, зі східного боку Аїна, потім піде кордон і торкнеться берегів моря Киннереф зі східного боку; 12і піде кордон до Йордану, і будуть виступи його до Солоного моря. Це буде земля ваша за кордонами її з усіх боків. 13І дав повеління Мойсей синам Ізраїлевим і сказав: ось земля, яку ви розділите на наділи за жеребом, яку повелів Господь дати дев’яти колінам і половині коліна [Манассіїного]; 14тому що коліно синів Рувимових за сімействами їх, і коліно синів Гадових за сімействами їх, і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій: 15два коліна і половина коліна одержали наділ свій за Йорданом навпроти Єрихона на схід. 16І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 17ось імена мужів, які будуть ділити вам землю: Єлеазар священик та Ісус, син Навина; 18і по одному князеві від коліна візьміть для розділу землі. 19І ось імена цих мужів: для коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн; 20для коліна синів Симеонових Самуїл, син Аммиуда; 21для коліна Веніамінового Елидад, син Кислона; 22для коліна синів Данових князь Буккий, син Іоглії; 23для синів Йосифових, для коліна синів Манассіїних князь Ханниїл, син Ефода; 24для коліна синів Єфремових князь Кемуїл, син Шифтана; 25для коліна синів Завулонових князь Елицафан, син Фарнака; 26для коліна синів Іссахарових князь Фалтиїл, син Аззана; 27для коліна синів Асирових князь Ахиуд, син Шеломія; 28для коліна синів Неффалимових князь Педаїл, син Аммиуда; 29ось ті, яким повелів Господь розділити наділи синам Ізраїлевим у землі Ханаанській.

 

 

35 Глава

І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах Моавитських біля Йордану навпроти Єрихона, говорячи: 2накажи синам Ізраїлевим, щоб вони з наділів володіння свого дали левитам міста для поселення, і поля при містах з усіх боків дайте левитам: 3міста будуть їм для проживання, а поля будуть для худоби їхньої і для маєтків їхніх і для всіх життєвих потреб їхніх; 4поля при містах, які ви повинні дати левитам, від стіни міста повинні простягатися до [двох] тисяч ліктів, в усі боки; 5і відмірте за містом на східній стороні дві тисячі ліктів, і на південній стороні дві тисячі ліктів, і на заході дві тисячі ліктів, і на північній стороні дві тисячі ліктів, а посередині місто: такі будуть у них поля при містах. 6З міст, які ви дасте левитам, [буде] шість міст для притулку, в які ви дозволите втікати убивці; і зверх них дайте сорок два міста: 7усіх міст, які ви повинні дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них. 8І коли будете давати міста з володінь синів Ізраїлевих, тоді з більшого дайте більше, з меншого менше; кожне коліно, дивлячись за наділом, який одержить, повинно дати з міст своїх левитам. 9І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 10оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви перейдете через Йордан у землю Ханаанську, 11оберіть собі міста, які були б у вас містами для притулку, куди міг би втекти убивця, який убив людину ненав-мисне; 12і будуть у вас міста ці притулком від месника [за кров], щоб не був умертвленим той, що вбив, раніше ніж він стане перед громадою на суд. 13Міст же, які повинні ви дати, міст для притулку, повинно бути у вас шість: 14три міста дайте по цей бік Йордану і три міста дайте в землі Ханаанській; містами притулку повинні бути вони; 15для синів Ізраїлевих і для прибульця і для поселенця між вами будуть ці шість міст притулком, щоб тікав туди всякий, хто вбив людину ненавмисне. 16Якщо хто вдарить кого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; 17і якщо хто вдарить кого з руки каменем, від якого можна померти, так що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; 18або якщо дерев’яним знаряддям, від якого можна померти, ударить з руки так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; 19месник за кров сам може умертвити убивцю: лиш тільки зустріне його, сам може умертвити його; 20якщо хто штовхне кого з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь так, що той помре, 21або по ворожнечі вдарить його рукою так, що той помре, того, хто ударив, слід віддати на смерть: він убивця; месник за кров може умертвити убивцю, лиш тільки зустріне його. 22Якщо ж він штовхне його випадково, без ворожнечі, або кине на нього що-небудь без наміру, 23або який-небудь камінь, від якого можна померти, не бачачи упустить на нього так, що той помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла, 24то громада повинна розсудити між убивцею і месником за кров за цими постановами; 25і повинна громада врятувати убивцю від руки месника за кров, і повинна повернути його громада в місто притулку його, куди він утік, щоб він жив там до смерти великого священика, який помазаний священним єлеєм; 26якщо ж убивця вийде за межу міста притулку, в який він утік, 27і знайде його месник за кров поза межами міста притулку його, і уб’є убивцю цього месник за кров, то не буде на ньому провини кровопролиття, 28тому що той повинен був жити у місті притулку свого до смерти великого священика, а після смерти великого священика повинен був повернутися убивця в землю володіння свого. 29Нехай буде це у вас постановою законною в роди ваші, у всіх оселях ваших. 30Якщо хто уб’є людину, то убивцю слід убити за словами свідків; але одного свідка недостатньо, щоб засудити на смерть. 31І не беріть викупу за душу вбивці, який винний у смерті, але його слід віддати на смерть; 32і не беріть викупу за того, хто втік у місто притулку, щоб йому дозволити жити в землі своїй раніше смерти [великого] священика. 33Не оскверняйте землі, на якій ви [будете жити]; бо кров оскверняє землю, і земля не інакше очищається від пролитої на ній крови, як кров’ю того, хто пролив її. 34Не слід оскверняти землю, на якій ви живете, серед якої живу Я; тому що Я Господь перебуваю серед синів Ізраїлевих.

 

36 Глава

Прийшли глави сімейств від племені синів Галаада, сина Махирового, сина Манассіїного з племен синів Йосифових, і говорили перед Мойсеєм [і перед Єлеазаром священиком] і перед князями, главами колін синів Ізраїлевих, 2і сказали: Господь повелів господарю нашому дати землю в наділ синам Ізраїлевим за жеребом, і господареві нашому повелено від Господа дати наділ Салпаада, брата нашого, дочкам його; 3якщо ж вони будуть дружинами синів якого-небудь іншого коліна синів Ізраїлевих, то наділ їх відніметься від наділу батьків наших і додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і відніметься від наділу нашого, що дістався за жеребом; 4і навіть коли буде у синів Ізраїлевих ювілей, тоді наділ їх додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і від наділу коліна батьків наших відніметься наділ їх. 5І дав Мойсей повеління синам Ізраїлевим, за словом Господнім, і сказав: правду говорить коліно синів Йосифових; 6ось що заповідає Господь про дочок Салпаадових: вони можуть бути дружинами тих, хто сподобається очам їхнім, тільки повинні бути дружинами в племені коліна батька свого, 7щоб наділ синів Ізраїлевих не переходив з коліна в коліно; тому що кожен із синів Ізраїлевих повинен бути прив’язаний до наділу коліна батьків своїх; 8і всяка дочка, що успадковує наділ у колінах синів Ізраїлевих, повинна бути дружиною кого-небудь з племені коліна батька свого, щоб сини Ізраїлеві успадковували кожен наділ батьків своїх, 9і щоб не переходив наділ з коліна в інше коліно; тому що кожне з колін синів Ізраїлевих повинне бути прив’язане до свого наділу. 10Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили дочки Салпаадові. 11І одружилися дочки Салпаадові Махла, Фирца, Хогла, Милка і Ноа з синами дядьків своїх; 12у племені синів Манассії, сина Йосифового, вони були дружинами, і залишився наділ їхній у коліні племені батька їхнього. 13Це є заповіді і постанови, які дав Господь синам Ізраїлевим через Мойсея на рівнинах моавитських, біля Йордану, навпроти Єрихона.