КНИГА ВИХІД

1 Глава

Ось імена синів Ізраїлевих, які ввійшли в Єгипет з Яковом [батьком їхнім], увійшли кожен з [усім] домом своїм: 2Рувим, Симеон, Левій та Іуда, 3Іссахар, Завулон і Веніамін, 4Дан і Неффалим, Гад і Асир. 5Усіх же душ, що народилися від стегон Якова, було сімдесят [п’ять], а Йосиф був уже в Єгипті. 6І помер Йосиф і всі брати його і весь рід їх; 7а сини Ізраїлеві розплодилися і розмножилися, і підросли і посилилися надзвичайно, і наповнилася ними земля та. 8І став над Єгиптом новий цар, який не знав Йосифа, 9і сказав народу своєму: ось, народ синів Ізраїлевих численний і сильніший за нас; 10перехитруємо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з’єднається і він з нашими ворогами, і озброїться проти нас, і вийде з землі [нашої]. 11І поставили над ним начальників робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він побудував фараону Пифом і Раамсес, міста для запасів, [і Он, інакше Іліополь]. 12Але чим більше виснажували його, тим більше він примножувався і тим більше зростав, так що [єгиптяни] побоювалися синів Ізраїлевих. 13І тому єгиптяни з жорстокістю силували синів Ізраїлевих до робіт 14і робили життя їхнє гірким від важкої роботи над глиною і цеглою і від усякої роботи польової, від всякої роботи, до якої змушували їх з жорстокістю.15Цар Єгипетський повелів повитухам євреянок, з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа, 16і сказав [їм]: коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе. 17Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими. 18Цар Єгипетський покликав повитух і сказав їм: для чого ви робите таку справу, що залишаєте дітей живими? 19Повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не такі, як єгипетські; вони здорові, тому що перш ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують. 20За це Бог чинив добро повитухам, а народ розмножувався і дуже посилювався. 21І оскільки повитухи боялися Бога, то Він утвер-джував доми їхні. 22Тоді фараон усьому народові своєму повелів, говорячи: всякого новонародженого [у євреїв] сина кидайте в ріку, а всяку дочку залишайте живою.

 

2 Глава

Хтось із племені Левіїного пішов і взяв собі дружину з того самого племені. 2Дружина зачала і народила сина і, бачачи, що він дуже красивий, ховала його три місяці; Зале не маючи можливости ховати його далі, взяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою і, поклавши в ньому дитину, поставила в очереті біля берега ріки, 4а сестра його стала здаля спостерігати, що з ним буде. 5І вийшла дочка фараонова на річку купатися, а служниці її ходили по березі ріки. Вона побачила кошик серед очерету і послала рабиню свою взяти його. 6Відкрила і побачила немовля; і ось, немовля плаче [у кошику]; і зглянулася на нього [дочка фараонова] і сказала: це з єврейських дітей. 7І сказала сестра його дочці фараоновій: чи не сходити мені і чи не покликати до тебе годувальницю з євреянок, щоб вона вигодувала тобі немовля? 8Дочка фараонова сказала їй: сходи. Дівчина пішла і покликала матір немовляти. 9Дочка фараонова сказала їй: візьми немовля це і вигодуй його мені; я дам тобі плату. Жінка взяла немовля і годувала його. 10І виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його. 11Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його, [синів Ізраїлевих]. 12Подивившись туди й сюди і побачивши, що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску. 13І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він тому, хто кривдив: навіщо ти б’єш ближнього твого? 14А той сказав: хто поставив тебе начальником і суддею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізналися про цю справу. 15І почув фараон про цю справу і хотів убити Мойсея; але Мойсей утік від фараона й зупинився в землі Мадіамській; і [прийшовши в землю Мадіамську], сів біля колодязя. 16У священика мадіамського [було] сім дочок, [які пасли овець батька свого Іофора]. Вони прийшли, набрали води і наповнили корита, щоб напоїти овець батька свого [Іофора]. 17І прийшли пастухи і відігнали їх. Тоді встав Мойсей і захистив їх, [і начерпав їм води] і напоїв овець їхніх. 18І прийшли вони до Рагуїла, батька свого, і він сказав [їм]: чому ви так скоро прийшли сьогодні? 19Вони сказали: якийсь єгиптянин захистив нас від пастухів і навіть начерпав нам води і напоїв овець [наших]. 20Він сказав дочкам своїм: де ж він? навіщо ви залишили його? покличте його, і нехай він їсть хліб. 21Мойсеєві сподобалося жити у цього чоловіка; і він видав за Мойсея дочку свою Сепфору. 22Вона [зачала і] народила сина, і [Мойсей] нарік йому ім’я: Гирсам, тому що, говорив він, я став пришельцем у чужій землі. [І, зачавши ще, народила другого сина, і він нарік йому ім’я Єлиєзер, сказавши: Бог отця мого був мені помічником і визволив мене від руки фараона.] 23Минув довгий час, помер цар Єгипетський. І стогнали сини Ізраїлеві від роботи і волали, і волання їхнє від роботи дійшло до Бога. 24І почув Бог стогін їх, і згадав Бог завіт Свій з Авраамом, Ісааком і Яковом. 25І побачив Бог синів Ізраїлевих, і споглянув на них Бог.

 

3 Глава

Мойсей пас овець у Іофора, тестя свого, священика мадіамського. Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хорива. 2І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає. 3Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає. 4Господь побачив, що він іде дивитися, і звернувся до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсею! Мойсею! Він сказав: ось я, [Господи]! 5І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята. 6І сказав [йому]: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, тому що боявся дивитися на Бога. 7І сказав Господь [Мойсеєві]: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його 8і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв. 9І ось, уже волання синів Ізраїлевих дійшло до Мене, і Я бачу утиски, якими пригнічують їх єгиптяни. 10Отже, піди: Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих. 11Мойсей сказав Богу: хто я, щоб мені йти до фараона [царя Єгипетського] і вивести з Єгипту синів Ізраїлевих? 12І сказав [Бог]: Я буду з тобою, і ось тобі знамення, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ [Мій] з Єгипту, ви завершите служіння Богу на цій горі. 13І сказав Мойсей Богу: ось, я прийду до синів Ізраїлевих і скажу їм: Бог батьків ваших послав мене до вас. А вони скажуть мені: як Його ім’я? Що сказати мені їм? 14Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий. І сказав: так скажи синам Ізраїлевим: Сущий [Ієгова] послав мене до вас. 15І сказав ще Бог Мойсеєві: так скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Ось ім’я Моє навіки, і пам’ять про Мене з роду в рід. 16Піди, збери старійшин [синів] Ізраїлевим і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, [Бог] Ісаака і [Бог] Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті. 17І сказав: Я виведу вас від рабства єгипетського в землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, у землю, де тече молоко і мед. 18І вони послухають голосу твого, і підеш ти і старійшини Ізраїлеві до [фараона] царя Єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, прикликав нас; отже, відпусти нас у пустелю, на три дні шляху, щоб принести жертву Господу, Богу нашому. 19Але Я знаю, що [фараон] цар Єгипетський не дозволить вам іти, якщо не примусити його рукою міцною; 20і простягну руку Мою й уражу Єгипет усіма чудесами Моїми, які сотворю серед нього; і після того він відпустить вас. 21І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками: 22кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу, і ви нарядите в них і синів ваших і дочок ваших, і обберете єгиптян.

 

4 Глава

І відповів Мойсей і сказав: а якщо вони не повірять мені і не послухають голосу мого і скажуть: не явився тобі Господь? [що сказати їм?] 2І сказав йому Господь: що це в руці у тебе? Він відповів: жезл. 3Господь сказав: кинь його на землю. Він кинув його на землю, і жезл перетворився на змія, і Мойсей побіг від нього. 4І сказав Господь Мойсею: простягни руку твою і візьми його за хвіст. Він простяг руку свою, і взяв його [за хвіст]; і він став жезлом у руці його. 5Це для того, щоб повірили [тобі], що явився тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. 6Ще сказав йому Господь: поклади руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху, вийняв її [із пазухи своєї], і ось, рука його побіліла від прокази, як сніг. 7[Ще] сказав [йому Господь]: поклади знову руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху; і вийняв її з пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його. 8Якщо вони не повірять тобі і не послухають голосу першого знамення, то повірять голосу знамення іншого; 9якщо ж не повірять і двом цим знаменням і не послухають голосу твого, то візьми води з ріки і вилий на сушу; і вода, взята з річки, зробиться кров’ю на суші. 10І сказав Мойсей Господу: о, Господи! людина я не красномовна, і таким був і вчора і третього дня, і коли Ти почав говорити з рабом Твоїм: я тяжко говорю і недорікуватий. 11Господь сказав [Мойсеєві]: хто дав уста людині? хто робить німим, або глухим, або зрячим, або сліпим? чи не Я Господь [Бог]? 12отже, піди, і Я буду при вустах твоїх і навчу тебе, що тобі говорити. 13[Мойсей] сказав: Господи! пошли іншого, кого можеш послати. 14І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: хіба немає у тебе Аарона брата, левитянина? Я знаю, що він може говорити [замість тебе], і ось, він вийде назустріч тобі, і, побачивши тебе, зрадіє в серці своєму; 15ти будеш йому говорити і вкладати слова [Мої] у вуста його, а Я буду при вустах твоїх і при вустах його і буду вчити вас, що вам робити; 16і буде говорити він замість тебе до народу; отже, він буде твоїми вустами, а ти будеш йому замість Бога; 17і жезл цей [який був перетворений на змія] візьми в руку твою: ним ти будеш творити знамення. 18І пішов Мойсей, і повернувся до Іофора, тестя свого, і сказав йому: піду я, і повернуся до братів моїх, які в Єгипті, і подивлюся, чи живі ще вони? І сказав Іофор Мойсеєві: йди з миром. [Через багато часу помер цар Єгипетський.] 19І сказав Господь Мойсеєві в [землі] Мадіамській: піди, повернись у Єгипет, тому що померли всі, що шукали душі твоєї. 20І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадив їх на осла і вирушив у землю Єгипетську. І жезл Божий Мойсей взяв у руку свою. 21І сказав Господь Мойсею: коли підеш і повернешся в Єгипет, дивись, усі чудеса, які Я доручив тобі, зроби перед лицем фараона, а Я озлоблю серце його, і він не відпустить народ. 22І скажи фараонові: так говорить Господь [Бог єврейський]: Ізраїль є син Мій, первісток Мій; 23Я говорю тобі: відпусти сина Мого, щоб він звершив Мені служіння; а якщо не відпустиш його, то ось, Я уб’ю сина твого, первістка твого. 24Дорогою на ночівлі трапилося, що зустрів його Господь і хотів умертвити його. 25Тоді Сепфора, узявши кам’яний ніж, обрізала крайню плоть сина свого і, кинувши до ніг його, сказала: ти наречений крови у мене. 26І відійшов від нього Господь. Тоді сказала вона: наречений крови – за обрізанням. 27І Господь сказав Аарону: піди назустріч Мойсеєві в пустелю. І він пішов, і зустрівся з ним біля гори Божої, і поцілував його. 28І переказав Мойсей Аарону всі слова Господа, Який його послав, і всі знамення, що Він заповідав. 29І пішов Мойсей з Аароном, і зібрали вони всіх старійшин синів Ізраїлевих, 30і переказав [їм] Аарон усі слова, які говорив Господь Мойсеєві; і зробив Мойсей знамення перед очима народу, 31і повірив народ; і почули, що Господь відвідав синів Ізраїлевих і побачив страждання їх, і схилилися вони і поклонилися.

 

5 Глава

Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі. 2Але фараон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і відпустив [синів] Ізраїля? я не знаю Господа й Ізраїля не відпущу. 3Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем. 4І сказав їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу. 5І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його. 6І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи: 7не давайте надалі народу соломи для вироблення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому, 8а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому; 9дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами. 10І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи; 11самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується. 12І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи. 3Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома. 14А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір? 15І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми? 16соломи не дають рабам твоїм, а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму. 17Але він сказав [їм]: бездіяльні ви, бездіяльні, тому і говорите: підемо, принесемо жертву Господу. 18Ідіть же, працюйте; соломи не дадуть вам, а визначену кількість цегли давайте. 19І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: не зменшуйте кількости цегли, яку [визначено] на кожен день. 20І коли вони вийшли від фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, чекаючи на них, 21і сказали їм: нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненависними в очах фараона і рабів його і дали їм меч у руки, щоб убити нас. 22І звернувся Мойсей до Господа і сказав: Господи! для чого Ти піддав такій біді народ цей, [і] для чого послав мене? 23бо з того часу, як я прийшов до фараона і став говорити ім’ям Твоїм, він почав гірше чинити з народом цим; визволити ж, – Ти не визволив народ Твій.

 

6 Глава

І сказав Господь Мойсеєві: тепер побачиш ти, що Я зроблю з фараоном; після дії руки міцної він відпустить їх; після дії руки міцної навіть вижене їх із землі своєї. 2І говорив Бог Мойсею і сказав йому: Я Господь. 3Являвся Я Аврааму, Ісааку і Якову з ім’ям “Бог Всемогутній”, а з ім’ям Моїм “Господь”* не відкрився їм; 4і Я поставив завіт Мій з ними, щоб дати їм землю Ханаанську, землю подорожування їх, по якій вони подорожували. 5І Я почув стогін синів Ізраїлевих про те, що єгиптяни тримають їх у рабстві, і згадав завіт Мій. 6Отже, скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас з-під ярма єгиптян, і визволю вас від рабства їх, і врятую вас рукою простягнутою і судами великими; 7і прийму вас Собі в народ і буду вам Богом, і ви дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас [із землі Єгипетської] з-під ярма єгипетського; 8і введу вас у ту землю, про яку Я, піднявши руку Мою, клявся дати її Аврааму, Ісааку і Якову, і дам вам її у спадщину. Я Господь. 9Мойсей переказав це синам Ізраїлевим; але вони не послухали Мойсея через легкодухість і тяжку роботу. 10І сказав Господь Мойсею, говорячи: 11ввійди, скажи фараону, царю Єгипетському, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї. 12І сказав Мойсей перед Господом, говорячи: ось, сини Ізраїлеві не слухають мене; як же послухає мене фараон? а я некрасномовний. 13І говорив Господь Мойсеєві й Аарону, і давав їм повеління до синів Ізраїлевих і до фараона, царя Єгипетського, щоб вивести синів Ізраїлевих із землі Єгипетської. 14Ось начальники поколінь їх: сини Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі: це сімейства Рувимові. 15Сини Симеона: Іємуїл та Іамин, і Огад, й Іахин, і Цохар, і Саул, син хананеянки: це сімейства Симеона. 16Ось імена синів Левія за родами їх: Гирсон і Кааф і Мерарі. А років життя Левія було сто тридцять сім. 17Сини Гирсона: Ливні і Шимеї з сімействами їх. 18Сини Каафові: Амрам та Іцгар, і Хеврон, і Узиїл. А років життя Каафа було сто тридцять три роки. 19Сини Мерарі: Махли і Муши. Це сімейства Левія за родами їх. 20Амрам узяв Іохаведу, тітку свою, собі за дружину, і вона народила йому Аарона і Мойсея [і Маріам, сестру їх]. А років життя Амрама було сто тридцять сім. 21Сини Іцгарові: Корей і Нефег і Зихрі. 22Сини Узиїлові: Мисаїл і Елцафан і Сифрі. 23Аарон узяв собі за дружину Єлизавету, дочку Аминадава, сестру Наассона, і вона народила йому Надава й Авиуда, Єлеазара та Іфамара. 24Сини Корея: Асир, Елкана й Авиасаф: це сімейства Кореєві. 25Єлеазар, син Аарона, узяв собі за дружину одну з дочок Футиїлових, і вона народила йому Финеєса. Ось начальники поколінь левитських за родинами їх. 26Аарон і Мойсей, це – ті, яким сказав Господь: виведіть синів Ізраїлевих із землі Єгипетської за ополченнями їх. 27Вони-то говорили фараонові, царю Єгипетському, щоб вивести синів Ізраїлевих з Єгипту; це – Мойсей і Аарон. 28Отже, в той час, коли Господь говорив Мойсеєві в землі Єгипетській, 29Господь сказав Мойсеєві, говорячи: Я Господь! скажи фараонові, царю Єгипетському, все, що Я говорю тобі. 30Мойсей же сказав перед Господом: ось, я некрасномовний: як же послухає мене фараон?

 

7 Глава

Але Господь сказав Мойсеєві: дивись, Я поставив тебе Богом фараону, а Аарон, брат твій, буде твоїм пророком: 2ти будеш говорити [йому] усе, що Я повелю тобі, а Аарон, брат твій, буде говорити фараону, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї; 3але Я озлоблю серце фараонове, і явлю багато знамень Моїх і чудес Моїх у землі Єгипетській; 4фараон не послухає вас, і Я накладу руку Мою на Єгипет і виведу воїнство Моє, народ Мій, синів Ізраїлевих, із землі Єгипетської – судами великими; 5тоді довідаються [усі] єгиптяни, що Я Господь, коли простягну руку Мою на Єгипет і виведу синів Ізраїлевих із середовища їх. 6І зробили Мойсей і Аарон, як повелів їм Господь, так вони і зробили. 7Мойсей був вісімдесяти, а Аарон [брат його] вісімдесяти трьох років, коли вони почали говорити до фараона. 8І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, говорячи: 9якщо фараон скаже вам: зробіть [знамення або] чудо, то ти скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій і кинь [на землю] перед фараоном [і перед рабами його], – він стане змієм. 10Мойсей і Аарон прийшли до фараона [і до рабів його] і зробили так, як повелів [їм] Господь. І кинув Аарон жезл свій перед фараоном і перед рабами його, і він зробився змієм. 11І покликав фараон мудреців [єгипетських] і чарівників; і ці волхви єгипетські зробили те саме своїми чарами: 12кожен з них кинув свій жезл, і вони зробилися зміями, але жезл Ааронів поглинув їхні жезли. 13Серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив [їм] Господь. 14І сказав Господь Мойсеєві: вперте серце фараонове: він не хоче відпустити народ. 15Піди до фараона завтра: ось, він вийде до води, ти стань на шляху його, на березі ріки, і жезл, що перетворювався на змія, візьми в руку твою 16і скажи йому: Господь, Бог євреїв, послав мене сказати тобі: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння в пустелі; але ось, ти до цих пір не послухався. 17Так говорить Господь: із цього дізнаєшся, що Я Господь: ось цим жезлом, що в руці моїй, я вдарю по воді, що у ріці, і вона перетвориться на кров, 18і риба в ріці вмре, і ріка засмердить, і єгиптянам гидко буде пити воду з ріки. 19І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій [у руку твою] і простягни руку твою на води єгиптян: на ріки їх, на потоки їх, на озера їх і на усяке вмістилище вод їх, – і перетворяться на кров, і буде кров по всій землі Єгипетській і в дерев’яних і в кам’яних посудинах. 20І зробили Мойсей і Аарон, як повелів [їм] Господь. І підняв [Аарон] жезл [свій] і вдарив по воді річковій перед очима фараона і перед очима рабів його, і вся вода в ріці перетворилася на кров, 21і риба в ріці вимерла, й ріка засмерділа, і єгиптяни не могли пити води з ріки; і була кров по всій землі Єгипетській. 22І волхви єгипетські чарами своїми зробили те саме. І озлобилося серце фараона, і не послухав їх, як і говорив Господь. 23І обернувся фараон, і пішов у дім свій; і серце его не пом’якшало і через це. 24І стали копати усі єгиптяни біля ріки, щоб знайти воду для пиття, тому що не могли пити води з ріки. 25І виповнилося сім днів після того, як Господь уразив ріку.

 

8 Глава

І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; 2якщо ж ти не погодишся відпустити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами; 3і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої, 4і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби. 5І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську. 6Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську. 7Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську. 8І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу. 9Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці. 10Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш; 11і зникнуть жаби від тебе, від домів твоїх [і з полів], і від рабів твоїх і від твого народу; тільки в ріці вони залишаться. 12Мойсей і Аарон вийшли від фараона, і Мойсей помолився до Господа про жаб, яких Він навів на фараона. 13І вчинив Господь за словом Мойсея: жаби вимерли в домах, у дворах і на полях [їх]; 14і зібрали їх у купи, і засмерділа земля. 15І побачив фараон, що зробилося полегшення, і озлобив серце своє, і не послухав їх, як і говорив Господь. 16І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській. 17Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на людях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській. 18Намагалися також і волхви чарами своїми викликати мошок, але не могли. І були мошки на людях і на худобі. 19І сказали волхви фараонові: це перст Божий. Але серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив Господь. 20І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі]; 21а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть; 22і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі; 23Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі]. 24Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух. 25І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі. 26Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням? 27ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь]. 28І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу]. 29Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу. 30І вийшов Мойсей від фараона і помолився Господу. 31І зробив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної. 32Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.

 

9 Глава

І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; 2бо якщо ти не захочеш відпустити [народ Мій] і ще будеш утримувати його, 3то ось, рука Господня буде на худобі твоїй, яка у полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і вівцях: буде моровиця дуже тяжка; 4і розділить Господь [у той час] худобу ізраїльську і худобу єгипетську, і з усієї [худоби] синів Ізраїлевих не помре нічого. 5І призначив Господь час, сказавши: завтра зробить це Господь у землі цій. 6І зробив це Господь на другий день, і вимерла вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїлевих не померло нічого. 7Фараон послав дізнатися, і ось, з [усієї] худоби [синів] Ізраїлевих не померло нічого. Але серце фараонове озлобилося, і він не відпустив народ. 8І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: візьміть по повній жмені попелу з печі, і нехай кине його Мойсей до неба на очах фараона [і рабів його]; 9і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській. 10Вони взяли попіл з печі і постали перед лицем фараона. Мойсей кинув його до неба, і зробилося запалення з наривами на людях і на худобі. 11І не могли волхви устояти перед Мойсеєм через запалення, тому що запалення було на волхвах і на всіх єгиптянах. 12Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві. 13І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; 14бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнався, що немає подібного до Мене на всій землі; 15якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі: 16але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій землі; 17ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його, – 18ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, град дуже сильний, якому подібного не було в Єгипті з дня заснування його донині; 19отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть. 20Ті з рабів фараонових, які убоялися слова Господнього, поспіхом зібрали рабів своїх і отари свої в доми; 21а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі. 22І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській. 23І простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську; 24і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її. 25І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град]; 26тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду. 27І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні; 28помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на землі], і відпущу вас і не буду більше затримувати. 29Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля; 30але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога. 31Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеменився; 32а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні. 33І вийшов Мойсей від фараона із міста і простяг руки свої до Господа, і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю. 34І побачив фараон, що перестав дощ і град і грім, і продовжував грішити, і обтяжив серце своє сам і раби його. 35І озлобилося серце фараона [і рабів його], і він не відпустив синів Ізраїлевих, як і говорив Господь через Мойсея.

 

10 Глава

І сказав Господь Мойсеєві: ввійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце рабів його, щоб явити між ними ці знамення Мої, 2і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь. 3Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; 4а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завтра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область: 5вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уціліло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі, 6і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона. 7Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине? 8І повернули Мойсея й Аарона до фараона, і [фараон] сказав їм: підіть, звершіть служіння Господу, Богу вашому; хто ж і хто піде? 9І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому]. 10[Фараон] сказав їм: нехай буде так, Господь з вами! я готовий відпустити вас: але навіщо з дітьми? бачите, у вас недобрий намір! 11ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона. 12Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду. 13І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану. 14І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої; 15вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від граду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській. 16Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами; 17тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть. 18[Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу. 19І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській. 20Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих. 21І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде темрява на землі Єгипетській, відчутна пітьма. 22Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні; 23не бачили одне одного, і ніхто не вставав з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх. 24Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші нехай ідуть з вами. 25Але Мойсей сказав: [ні,] дай також у руки наші жертви і всепалення, щоб принести Господу Богу нашому; 26нехай підуть і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву Господу [Богу нашому]. 27І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх. 28І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш. 29І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого.

 

11 Глава

І сказав Господь Мойсеєві: ще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після того він відпустить вас звідси; коли ж він буде відпускати [вас], з поспіхом буде гнати вас звідси; 2підкажи народу [таємно], щоб кожен у ближнього свого і кожна жінка у ближньої своєї випросили речей срібних і речей золотих [і одягу]. 3І дав Господь милість народу [Своєму] в очах єгиптян, [і вони давали йому;] та й Мойсей був дуже великим у землі Єгипетській, в очах [фараона і] рабів фараонових і в очах [усього] народу. 4І сказав Мойсей: так говорить Господь: опівночі Я пройду посеред Єгипту, 5і помре всякий первісток у землі Єгипетській від первістка фараона, який сидить на престолі своїм, до первістка рабині, яка при жорнах, і все первородне з худоби; 6і буде крик великий по всій землі Єгипетській, якого не бувало і якого не буде більше; 7у всіх же синів Ізраїлевих ні на людину, ні на худобу не ворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, яку різницю робить Господь між єгиптянами і між ізраїльтянами. 8І прийдуть усі раби твої ці до мене і поклоняться мені, кажучи: вийди ти і весь народ [твій], на чолі якого ти стоїш. Після цього я і вийду. І вийшов [Мойсей] від фараона з гнівом. 9І сказав Господь Мойсеєві: не послухав вас фараон, щоб примножилися [знамення Мої і] чудеса Мої в землі Єгипетській. 10Мойсей і Аарон зробили всі ці [знамення і] чудеса перед фараоном; але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.

 

 

12 Глава

І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській. промовляючи: 2місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року. 3Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; 4коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближчим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти. 5Агнець у вас має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз, 6і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері 7і нехай візьмуть від крови його і помастять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його; 8нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його; 9не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; 10не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні. 11Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше – на ногах ваших і посохи ваші – в руках ваших, їжте його поспішаючи: це – Пасха Господня. 12А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь. 13І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і пройду мимо вас, і не буде у вас пошести згубної, коли буду нищити землю Єгипетську. 14І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньому і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його. 15Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля. 16І в перший день нехай буде у вас священне зібрання, і в сьомий день священне зібрання: ніякої роботи не можна робити в них;тільки т`е, що є кожному, одне т`е можна робити вам. 17Дотримуйтесь опрісноків, тому що в цей самий день Я вивів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне. 18З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця; 19сім днів не повинно бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї. 20Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте прісний хліб. 21І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху; 22і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку. 23І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження. 24Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки. 25Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння. 26І коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння? 27скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгипті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився. 28І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. 29Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби. 30І встали вночі фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих. 31І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви; 32і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть мене. 33І примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо. 34І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх. 35І зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян речей срібних і речей золотих і одягу. 36Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони давали йому, і обібрав він єгиптян. 37І вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса в Сокхоф – до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей; 38і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике. 39І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу. 40Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в землі Ханаанській], було чотириста тридцять років. 41Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі. 42Це – ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч – служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні. 43І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: ось устав Пасхи: ніякий іноплемінник не повинен їсти її; 44а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її; 45поселенець і найманець не повинен їсти її. 46В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте. 47Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її. 48Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а ніякий необрізаний не повинен їсти її; 49один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами. 50І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. 51У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської за ополченнями їх.

 

13 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 2освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони. 3І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного: 4сьогодні виходите ви, у місяці Авиві*. 5І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці; 6сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день – свято Господу; 7прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх. 8І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту. 9І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту. 10Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік. 11І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, – 12відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що розкриває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу, 13а всякого з ослів, що розкриває [утробу], заміняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй. 14І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: рукою міцною вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства; 15бо коли фараон опирався відпустити нас, Господь умертвив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка людського до первістка із худоби, – тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую; 16і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту. 17Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі Филистимської, тому що вона близька; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту. 18І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської. 19І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси. 20І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі. 21Господь же йшов перед ними вдень у стовпі хмарному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі. 22Не відлучався стовп хмарний удень і стовп вогненний уночі від лиця [усього] народу.

 

13 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 2освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони. 3І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного: 4сьогодні виходите ви, у місяці Авиві*. 5І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці; 6сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день – свято Господу; 7прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх. 8І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту. 9І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту. 10Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік. 11І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаанську, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, – 12відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що розкриває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу, 13а всякого з ослів, що розкриває [утробу], заміняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй. 14І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: рукою міцною вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства; 15бо коли фараон опирався відпустити нас, Господь умертвив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка людського до первістка із худоби, – тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую; 16і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту. 17Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі Филистимської, тому що вона близька; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту. 18І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської. 19І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси. 20І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі. 21Господь же йшов перед ними вдень у стовпі хмарному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі. 22Не відлучався стовп хмарний удень і стовп вогненний уночі від лиця [усього] народу.

 

14 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря. 3І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля. 4А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так. 5І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас? 6[Фараон] запряг колісницю свою і народ свій узяв із собою; 7і взяв шістсот колісниць добірних і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними. 8І озлобив Господь серце фараона, царя Єгипетського [і рабів його], і він погнався за синами Ізраїлевими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою. 9І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Гахирофі перед Ваал-Цефоном. 10Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві оглянулись, і ось, єгиптяни йдуть за ними: і дуже злякалися і заволали сини Ізраїлеві до Господа, 11і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгипті, що ти привів нас помирати у пустелі? щ`о це ти зробив з нами, вивівши нас з Єгипту? 12Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі. 13Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте – і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік; 14Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні. 15І сказав Господь Мойсеєві: чого ти волаєш до Мене? скажи синам Ізраїлевим, щоб вони йшли, 16а ти підніми жезл твій і простягни руку твою на море, і розділи його, і пройдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші; 17Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його; 18і пізнають [усі] єгиптяни, що я Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його. 19І рушив ангел Божий, який ішов перед станом [синів] Ізраїлевих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними; 20і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч. 21І простяг Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море сильним східним вітром усю ніч і зробив море сушею, і розступилися води. 22І пішли сини Ізраїлеві серед моря по суші: в`оди ж були їм стіною з правого і з лівого боків. 23Погналися єгиптяни, й увійшли за ними у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його. 24І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян; 25і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян. 26І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться в`оди на єгиптян, на колісниці їхні і на вершників їхніх. 27І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря. 28І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них. 29А сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря; води [були] їм стіною з правого і [стіною] з лівого боків. 30І визволив Господь у день той ізраїльтян з рук єгиптян, і побачили [сини] Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря. 31І побачили ізраїльтяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Господа і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили:

 

15 Глава

Співаю Господу, бо Він високо звеличився; коня і вершника його ввергнув у море. 2Господь кріпость моя і слава моя, Він був мені спасінням. Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і прославлю Його. 3Господь муж брані, Єгова ім’я Йому. 4Колісниці фараона і військо його ввергнув Він у море, і вибрані воєначальники його потонули в Червоному морі. 5Безодні покрили їх: вони пішли у глибину, як камінь. 6Правиця Твоя, Господи, прославилася силою; правиця Твоя, Господи, убила ворога. 7Величчю слави Твоєї Ти скинув тих, що повстали проти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому. 8Від подуву Твого розступилися води, волога стала, як стіна, загустіли безодні в серці моря. 9Ворог сказав: поженуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними душа моя, оголю меч мій, знищить їх рука моя. 10Ти подув духом Твоїм, і покрило їх море: вони занурилися, як свинець, у великих водах. 11Хто, як Ти, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, славний похвалами, Творець чудес? 12Ти простяг правицю Твою: поглинула їх земля. 13Ти ведеш милістю Твоєю народ цей, який Ти визволив, – супроводжуєш силою Твоєю в оселю святині Твоєї. 14Почули народи і тремтять: жах огорнув жителів филистимських; 15тоді засмутилися князі Едомові, тремтіння огорнуло вождів моавитських, засумували всі жителі Ханаана. 16Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав. 17Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико! 18Господь буде царювати повіки й у вічність. 19Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря. 20І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю. 21І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море. 22І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони вступили в пустелю Сур; і йшли вони три дні по пустелі і не знаходили води. 23Прийшли в Мерру – і не могли пити води з Мерри, тому що вона була гіркою, чому і наречено тому [місцю] ім’я: Мерра*. 24І ремствував народ на Мойсея, говорячи: що нам пити? 25[Мойсей] заволав до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його. 26І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій. 27І прийшли в Єлим; там було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом біля вод.

 

 

16 Глава

І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської. 2І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі, 3і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом. 4І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я дощем дам вам хліб з неба, і нехай народ виходить і збирає щодня, скільки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні; 5а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні. 6І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської, 7і вранці побачите славу Господню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми щ`о таке, що нарікаєте на нас? 8І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа. 9І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: станьте перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше. 10І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі. 11І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 12Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом – і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш. 13Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану; 14роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі. 15І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу; 16ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте. 17І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало; 18і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти. 19І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку. 20Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку, – і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей. 21І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сонце, воно тануло. 22У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві. 23І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку. 24І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому. 25І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі; 26шість днів збирайте його, а в сьомий день – субота: не буде його в цей день. 27Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати – і не знайшли. 28І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх? 29дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день. 30І спочивав народ у сьомий день. 31І нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом. 32І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської. 33І сказав Мойсей Аарону: візьми один сосуд [золотий], і поклади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші. 34І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві. 35Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської. 36А гомор є десята частина ефи.

 

17 Глава

І рушила вся громада синів Ізраїлевих з пустелі Син у дорогу свою, за повелінням Господнім, і розташувалися станом у Рефидимі, і не було води пити народу. 2І дорікав народ Мойсею, и говорив: дайте нам води пити. І сказав їм Мойсейчого ви дорікаєте мені? чому спокушаєте Господа? 3І жадав там народ води, і ремствував народ на Мойсея, говорячи: для чого ти вивів нас з Єгипту, уморити спрагою нас і дітей наших і отари наші? 4Мойсей воззвав до Господа і сказав: що мені робити з народом цим? ще трохи, і поб’ють мене камінням. 5І сказав Господь Мойсеєві: пройди перед народом, і візьми з собою декого зі старійшин ізраїльських, і жезл твій, яким ти ударив по воді, візьми в руку твою, і піди; 6ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти удариш у скелю, і піде з неї вода, і буде пити народ. І зробив так Мойсей на очах старійшин ізраїльських. 7І нарік місцю тому ім’я: Масса і Мерива*, через докори синів Ізраїлевих і тому, що вони спокушали Господа, говорячи: чи є Господь серед нас, чи ні?8І прийшли амаликитяни і воювали з ізраїльтянами в Рефидимі. 9Мойсей сказав Ісусові: вибери нам мужів [сильних] і піди, воюй з амаликитянами; завтра я стану на верхівці пагорба, і жезл Божий буде у руці моїй. 10І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, і [пішов] воювати з амаликитянами; а Мойсей і Аарон і Ор зійшли на вершину пагорба. 11І коли Мойсей поднімав руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, перемагав Амалик; 12але руки Мойсеєві обважніли, і тоді взяли камінь і підклали під нього, і він сів на ньому, Аарон же й Ор підтримували руки його, один з одного, а інший з другого боку. І були руки його піднятими до заходу сонця. 13І знищив Ісус Амалика і народ його вістрям меча. 14І сказав Господь Мойсею: напиши це для пам’яті в книгу і донеси до Ісуса, що Я повністю зітру пам’ять амаликитян з піднебесної. 15І влаштував Мойсей жертовник [Господу] і нарік йому ім’я: Ієгова Ниссі*. 16Бо, сказав він, рука на престолі Господа: війна у Господа проти Амалика з роду в рід.

 

18 Глава

І почув Іофор, священик мадіамський, тесть Мойсеїв, про все, що зробив Бог для Мойсея і для Ізраїля, народу Свого, коли вивів Господь Ізраїля з Єгипту, 2і взяв Іофор, тесть Мойсеїв, Сепфору, дружину Мойсеєву, перед тим повернену, Зі двох синів її, з яких одному ім’я Гирсам, тому що говорив Мойсей: я прибулець у землі чужій; 4а другому ім’я Єлиєзер, тому що [говорив він] Бог батька мого був мені помічником і врятував мене від меча фараонового. 5І прийшов Іофор, тесть Мойсея, з синами його і дружиною його до Мойсея в пустелю, де він розташувався станом біля гори Божої, 6і дав знати Мойсею: я, тесть твій Іофор, іду до тебе, і дружина твоя, і два сини її з нею. 7Мойсей вийшов назустріч тестю своєму, і поклонився [йому], і цілував його, і після взаємного привітання вони ввійшли в намет. 8І розповів Мойсей тестеві своєму про все, що зробив Господь з фараоном і з [усіма] єгиптянами за Ізраїля, і про всі труднощі, які зустріли їх на шляху, і як визволив їх Господь [з руки фараона і з руки єгиптян]. 9Іофор радів за всі благодіяння, які Господь явив Ізраїлю, коли визволив його з руки єгиптян [і з руки фараона], 10і сказав Іофор: благословенний Господь, Який визволив вас з руки єгиптян і з руки фараонової, Який визволив народ цей з-під влади єгиптян; 11нині дізнався я, що Господь великий більше за всіх богів, у тому самому, чим вони підносилися над ізраїльтянами. 12І приніс Іофор, тесть Мойсеїв, всепалення і жертви Богу; і прийшов Аарон і всі старійшини Ізраїлеві їсти хліб з тестем Мойсеєвим перед Богом. 13На другий день сів Мойсей судити народ, і стояв народ перед Мойсеєм з ранку до вечора. 14І бачив [Іофор,] тесть Мойсеїв, усе, що він чинить з народом, і сказав: що це таке робиш ти з народом? для чого ти сидиш один, а весь народ стоїть перед тобою з ранку до вечора? 15І сказав Мойсей тестеві своєму: народ приходить до мене просити суду у Бога; 16коли трапляється в них яка справа, вони приходять до мене, і я суджу між тим та іншим і оголошую [їм] устави Божі і закони Його. 17Але тесть Мойсеїв сказав йому: не добре це ти робиш: 18ти змучиш і себе і народ цей, який з тобою, тому що занадто важка для тебе ця справа: ти один не можеш виконувати її; 19отже, послухай слів моїх; я дам тобі пораду, і буде Бог з тобою: будь ти для народу посередником перед Богом і представляй Богу справи [його]; 20навчай їх уставів [Божих] і законів [Його], указуй їм шлях [Його], яким вони повинні йти, і діла, які вони повинні робити; 21ти ж знайди [собі] з усього народу людей здібних, що бояться Бога, людей правдивих, що ненавидять користь, і постав [їх] над ним тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами]; 22нехай вони судять народ у всякий час і про всяку важливу справу доносять тобі, а всі малі справи судять самі: і буде тобі легше, і вони понесуть з тобою тягар; 23якщо ти зробиш це, і Бог повелить тобі, то ти можеш устояти, і весь народ цей буде відходити у своє місце з миром. 24І послухав Мойсей слова тестя свого і зробив усе, що він говорив [йому]; 25і вибрав Мойсей із усього Ізраїля здібних людей и поставив їх начальниками народу, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами], 26і судили вони народ у всякий час; про [усі] справи важливі доносили Мойсеєві, а всі малі діла судили самі. 27І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов у землю свою.

 

19 Глава

У третій місяць після виходу синів Ізраїля з землі Єгипетської, у самий день нового молодого місяця, прийшли вони в пустелю Синайську. 2І рушили вони з Рефидима, і прийшли в пустелю Синайську, і розташувалися там станом у пустелі; і розташувався там Ізраїль станом навпроти гори. 3Мойсей зійшов до Бога [на гору], і воззвав до нього Господь з гори, говорячи: так скажи дому Якова і звісти синів Ізраїлевих: 4ви бачили, що Я зробив єгиптянам, і як Я носив вас [ніби] на орлиних крилах, і приніс вас до Себе; 5отже, якщо ви будете слухатися гласу Мого і дотримувати завіт Мій, то будете Моїм уділом з усіх народів, тому що Моя вся земля, 6а ви будете у Мене царством священиків і народом святим; ось слова, які ти скажеш синам Ізраїлевим. 7І прийшов Мойсей і скликав старійшин народу і переповів їм усі ці слова, що заповів йому Господь. 8І весь народ відповідав одностайно, говорячи: усе, що сказав Господь, виконаємо [і будемо слухняні]. І доніс Мойсей слова народу Господу.9І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назавжди. І Мойсей оголосив слова народу Господу. 10І сказав Господь Мойсею: піди до народу, [оголоси] й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій, 11щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай; 12і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть, 13рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, [коли хмара відійде від гори,] можуть вони піднятися на гору. 14І зійшов Мойсей з гори до народу й освятив народ, і вони вимили одяг свій. 15І сказав народу: будьте готові до третього дня; не доторкайтеся до дружин. 16На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і трубний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані. 17І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори. 18Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і піднімався від неї дим, як дим з печі, і вся гора сильно коливалася; 19і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом. 20І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей. 21І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Господа бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього; 22священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь. 23І сказав Мойсей Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо гори й освяти її. 24І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх. 25І зійшов Мойсей до народу і переповів йому.

 

20 Глава

І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи: 2Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; Знехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм. 4Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; 5не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, 6і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх. 7Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно. 8Пам’ятай день суботній, щоб святити його; 9шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, 10а день сьомий – субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх; 11бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його. 12Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі. 13Не вбивай. 14Не перелюбствуй. 15Не кради. 16Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого. 17Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого. 18Весь народ бачив громи і полум’я i звук трубний, і гору, що диміла, і побачивши те, [весь] народ відступив і став віддалік. 19І сказали Мойсею: говори ти з нами, і ми будемо слухати, але щоб не говорив з нами Бог, щоб нам не померти. 20І сказав Мойсей народу: не бійтеся; Бог [до вас] прийшов, щоб випробувати вас і щоб страх Його був перед лицем вашим, щоб ви не грішили. 21І стояв [весь] народ віддалік, а Мойсей вступив у морок, де Бог. 22І сказав Господь Мойсеєві: так скажи [дому Якова і звісти] синам Ізраїлевим: ви бачили, як Я з неба говорив вам; 23не робіть переді Мною богів срібних, або богів золотих, не робіть собі: 24зроби Мені жертовник із земли і принось на ньому всепалення твої і мирні жертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всякому місці, де Я покладу пам’ять імені Мого, Я прийду до тебе і благословлю тебе; 25якщо ж будеш робити Мені жертовник з каменів, то не споруджуй його з обтесаних, бо, як тільки накладеш на них тесало твоє, то оскверниш їх; 26і не піднімайся по сходинках до жертовника Мого, щоб не відкрилася при ньому нагота твоя.

 

21 Глава

І ось закони, які ти оголосиш їм: 2якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма; 3якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його; 4якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один; 5але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, – 6то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік. 7Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби; 8якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її; 9якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок; 10якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття; 11а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу. 12Хто вдарить людину так, що вона помре, нехай буде відданий на смерть; 13але якщо хто не злонавмисно, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці]; 14а якщо хто з наміром умертвить ближнього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть. 15Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть. 16Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть. 17Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть. 18Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль, 19то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його. 20А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним; 21але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло. 22Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках; 23а якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу, 24око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, 25обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар. 26Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око; 27і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб. 28Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний; 29але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть; 30якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього. 31Чи забодає сина, чи забодає дочку, – за цим самим законом чинити з ним. 32Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням. 33Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел, 34то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його. 35Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл; 36а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.

 

22 Глава

Якщо хто украде вола або вівцю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю. 2Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому; 3але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним; 4якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі. 5Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого. 6Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу. 7Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі; 8а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого. 9Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загублену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму вдвічі. 10Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить, – 11клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити; 12а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його; 13якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить. 14Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкоджена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити; 15якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну. 16Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину; 17а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам. 18Ворожки не залишай у живих. 19Усякий скотоложник нехай буде відданий на смерть. 20Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений. 21Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській. 22Ні вдови, ні сироти не утискуйте; 23якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх, 24і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами. 25Якщо даси гроші в борг бідному з народу Мого, то не пригноблюй його і не накладай на нього лихви. 26Якщо візьмеш у заставу одежу ближнього твого, то до заходу сонця поверни її, 27тому що вона є єдиний покров у нього, вона – одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий. 8 Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж. 29 Не барися [приносити Мені] початки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх; 30 те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день віддавай їх Мені. 31 І будете в Мене людьми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.

 

23 Глава

Не прислухайся до пустих чуток, не давай руки твоєї нечестивому, щоб бути свідком неправди. 2Не йди за більшістю на зло, і не вирішуй п`озову, відступаючи за більшістю від правди; 3і бідному не потурай у п`озові його. 4Якщо знайдеш вола ворога твого, або осла його, що заблукав, приведи його до нього; 5якщо побачиш осла ворога твого, що впав під ношею своєю, то не залишай його; розв’юч разом з ним. 6Не суди перекручено п`озову бідного твого. 7Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника. 8Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих. 9Прибульця не кривдь [і не утискуй його]: ви знаєте душу прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській. 0Шість років засівай землю твою і збирай врожай її, 11а в сьомий залишай її в спокої, щоб годувались убогі з твого народу, а залишками після них годувалися звірі польові; так само чини з виноградником твоїм і з маслиною твоєю. 12Шість днів роби діла твої, а в сьомий день спочивай, щоб відпочив віл твій і осел твій і заспокоївся син раби твоєї і прибулець. 13Дотримуйтесь усього, що Я сказав вам, і імен інших богів не згадуйте; нехай не чується воно з уст твоїх. 14Тричі на рік святкуй Мені: 15дотримуйся свята опрісноків: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в ньому ти вийшов з Єгипту; і нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками; 16додержуйся і свята жнив перших плодів праці твоєї, які ти сіяв на полі, і свята збирання плодів наприкінці року, коли збереш з поля працю твою. 17Тричі на рік повинні з’являтися всі чоловічої статі твої перед лице Владики, Господа [твого]. 18[Коли вижену язичників від лиця твого і поширю межі твої], не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жир від святкової жертви Моєї не повинен залишатися до ранку. 19Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його. 0Ось, Я посилаю перед тобою ангела [Мого] оберігати тебе на путі і ввести тебе в те місце, яке Я приготував [тобі]; 21зберігай себе перед лицем Його і слухай гласу Його; не протився Йому, тому що Він не простить гріха вашого, бо ім’я Моє в Ньому. 22[Якщо будеш слухати гласу Мого, і будеш виконувати усе, що скажу тобі, і збережеш завіт Мій, то ви будете в Мене народом обраним з усіх племен, бо вся земля Моя; ви будете у Мене царственим священством і народом святим. Ці слова скажи синам Ізраїлевим.] Якщо ти будеш слухати гласу Його і виконувати все, що скажу [тобі], то ворогом буду ворогів твоїх і супротивником противників твоїх. 23Коли піде перед тобою ангел Мій і поведе тебе до аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, хананеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, і знищу їх [від лиця вашого], 24то не поклоняйся богам їхнім, і не служи їм, і не наслідуй діл їхніх, але розтрощи їх і зруйнуй стовпи їхні: 25служіть Господу, Богу вашому, і Він благословить хліб твій [і вино твоє] і воду твою; і відверну від вас хвороби. 26Не буде в тебе тих, що передчасно народжують, і безплідних у землі твоїй; число днів твоїх зроблю повним. 27Жах Мій пошлю перед тобою, і в збентеження приведу всякий народ, до якого ти прийдеш, і буду повертати до тебе тил усіх ворогів твоїх; 28пошлю перед тобою шершнів, і вони поженуть від лиця твого [аморреїв,] евеїв, [ієвусеїв,] хананеїв і хеттеїв; 29не вижену їх від лиця твого в один рік, щоб земля не зробилася порожньою і не розмножилися проти тебе звірі польові: 30мало-помалу буду проганяти їх від тебе, поки ти не розмножишся і не візьмеш у володіння землі цієї. 31Прокладу межі твої від моря Червоного до моря Филистимського і від пустелі до ріки [великої Євфрату], бо віддам до рук ваших жителів цієї землі, і проженеш їх від лиця твого; 32[не змішуйся і] не укладай союзу ні з ними, ні з богами їхніми; 33не повинні вони жити в землі твоїй, щоб вони не ввели тебе у гріх проти Мене; бо якщо ти будеш служити богам їхнім, то це буде для тебе сіттю.

 

24 Глава

І Мойсеєві сказав Він: піднімись до Господа ти й Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, і поклоніться [Господу] здаля; 2Мойсей один нехай наблизиться до Господа, а вони нехай не наближаються, і народ нехай не піднімається з ним. 3І прийшов Мойсей і переказав народу всі слова Господні і всі закони. І відповів увесь народ в один голос, і сказали: все, що сказав Господь, зробимо [і будемо слухняні]. 4І написав Мойсей усі слова Господні і, вставши рано-вранці, поставив під горою жертовник із дванадцяти каменів, за числом дванадцяти колін Ізраїлевих; 5і послав юнаків із синів Ізраїлевих, і принесли вони всепалення, і закололи тельців для мирної жертви Господу [Богу]. 6Мойсей, узявши половину крови, влив у чаші, а другою половиною окропив жертовник; 7і взяв книгу завіту і прочитав уголос народу, і сказали вони: все, що сказав Господь, зробимо і будемо слухняні. 8І взяв Мойсей крови й окропив народ, говорячи: ось кров завіту, який Господь уклав з вами про всі слова ці. 9Потім зійшов Мойсей і Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, 10і бачили [місце стояння] Бога Ізраїлевого; і під ногами Його щось подібне до роботи з чистого сапфіру і, як саме небо, ясне. 11І Він не простяг руки Своєї на обраних з синів Ізраїлевих: вони бачили [місце] Бога, і їли і пили. 12І сказав Господь Мойсеєві: зійди до Мене на гору і будь там; і дам тобі скрижалі кам’яні, і закон і заповіді, що Я написав для навчення їх. 13І встав Мойсей з Ісусом, слугою своїм, і пішов Мойсей на гору Божу, 14а старійшинам сказав: залишайтеся тут, поки ми не повернемося до вас; ось Аарон і Ор з вами; хто буде мати справу, нехай приходить до них. 15І зійшов Мойсей нагору, і покрила хмара гору, 16і слава Господня осінила гору Синай; і покривала її хмара шість днів, а в сьомий день [Господь] воззвав до Мойсея з середини хмари. 17Вигляд же слави Господньої на вершині гори був перед очима синів Ізраїлевих, як вогонь, що поїдає. 18Мойсей вступив у середину хмари і зійшов на гору; і був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей.

 

25 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2скажи синам Ізраїлевим, щоб вони зробили Мені приношення; від усякої людини, у якої буде ревність, приймайте приношення Мені. 3Ось приношення, що ви повинні приймати від них: золото і срібло і мідь, 4і вовну блакитну, пурпурову і червлену, і висон, і козячу [вовну], 5і шкури баранячі червоні, і шкіри сині, і дер`ева ситим, 6єлей для світильника, пахощі для єлею помазання і для запашного кадіння, 7камінь онікс і камені вставні для ефода* і для наперсника. 8І влаштують вони Мені святилище, і буду перебувати серед них; 9усе [зробіть], як Я показую тобі, і зразок скинїї і зразок усіх сосудів її; так і зробіть. 10Зробіть ковчег з дерева ситим: довжина йому два лікті з половиною, і ширина йому півтора ліктя, і висота йому півтора ліктя; 11і обклади його чистим золотом, зсередини і ззовні покрий його; і зроби нагорі навколо нього золотий вінець [плетений]; 12і відлий для нього чотири золотих кільця й укріпи на чотирьох нижніх кутах його: два кільця на одному боці його, два кільця на другому боці його. 13Зроби з дерева ситим жердини й обклади їх [чистим] золотом; 14і вклади жердини в кільця, з боків ковчега, щоб за допомогою них носити ковчег; 15у кільцях ковчега повинні бути жердини і не повинні зніматися з нього. 16І поклади в ковчег одкровення, що Я дам тобі. 17Зроби також кришку з чистого золота: довжина її два лікті з половиною, а ширина її півтора ліктя 18і зроби із золота двох херувимів: карбованої роботи, зроби їх на обох кінцях кришки; 19зроби одного херувима з одного краю, а другого херувима з іншого краю; такими, що виступають з кришки, зробіть херувимів на обох краях її; 20і будуть херувими з розпростертими догори крилами, покриваючи крилами своїми кришку, а лицями своїми будуть один до одного: до кришки будуть лиця херувимів. 21І поклади кришку на ковчег згори, у ковчег же поклади одкровення, що Я дам тобі; 22там Я буду відкриватися тобі і говорити з тобою над кришкою, посеред двох херувимів, які над ковчегом одкровення, про усе, що буду заповідувати через тебе синам Ізраїлевим. 23І зроби стіл з дерева ситим, довжиною у два лікті, шириною в лікоть, і висотою у півтора ліктя, 24і обклади його золотом чистим, і зроби навколо нього золотий вінець [плетений]; 25і зроби навколо нього стінки в долоню і біля стінок його зроби золотий вінець навколо; 26і зроби для нього чотири кільця золотих і закріпи кільця на чотирьох кутах біля чотирьох ніжок його; 27на стінках повинні бути кільця, щоб вкладати жердини для носіння на них столу; 28а жердини зроби з дерева ситим і обклади їх [чистим] золотом, і будуть носити на них цей стіл; 29зроби також для нього блюдо, кадильниці, чаші і кружки, щоб возливати ними: із золота чистого зроби їх; 30і покладай на стіл хліби предкладення перед лицем Моїм постійно. 31І зроби світильник із золота чистого; карбованим повинен бути цей світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його повинні виходити з нього; 32шість гілок повинні виходити з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його; 33три чашечки на зразок мигдалевої квітки, з яблуком і квітами, повинні бути на одній гілці, і три чашечки на зразок мигдалевої квітки на іншій гілці, з яблуком і квітами: так на всіх шести гілках, що виходять із світильника; 34а на стеблі світильника повинні бути чотири чашечки на зразок мигдалевої квітки з яблуками і квітами; 35у шести гілок, що виходять із стебла світильника, яблуко під двома гілками його, і яблуко під іншими двома гілками, і яблуко під третіми двома гілками його [і на світильнику чотири чашечки, на зразок мигдалевої квітки]; 36яблуко і гілки їх з нього повинні виходити: він весь повинен бути карбований, цільний, з чистого золота. 37І зроби до нього сім лампад і постав на нього лампади його, щоб світили на передній бік його; 38і щипці до нього і лотки до нього [зроби] з чистого золота; 39з таланта золота чистого нехай зроблять його з усіма цими приналежностями. 40Дивися, зроби їх за тим зразком, який показано тобі на горі.

 

26 Глава

Скинію ж зроби з десяти покривал крученого висону і з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і херувимів зроби на них мистецькою роботою; 2довжина кожного покривала двадцять вісім ліктів, а ширина кожного покривала чотири лікті: міра одна всім покривалам. 3П’ять покривал нехай будуть з’єднані одне з одним, і інші п’ять покривал з’єднані одне з одним. 4Зроби [до них] петлі блакитного кольору на краю першого покривала, що в кінці з’єднує обидві половини; так зроби і на краю останнього покривала, що з’єднує обидві половини; 5п’ятдесят петель зроби на одному покривалі і п’ятдесят петель зроби на краю покривала, що з’єднується з іншим; петлі повинні відповідати одна одній; 6і зроби п’ятдесят гачків золотих і гачками з’єднай покривала одне з одним, і буде скинія одним цілим. 7І зроби покривала із козячої вовни, щоб покривати скинію; одинадцять покривал зроби таких; 8довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина чотири лікті; це одне покривало: одинадцятьом покривалам одна міра. 9І з’єднай п’ять покривал окремо і шість покривал окремо; шосте покривало зроби подвійне з переднього боку скинії. 10Зроби п’ятдесят петель на краю крайнього покривала, для з’єднання його з другим, і п’ятдесят петель [зроби] на краю іншого покривала, для з’єднання з ним; 11зроби п’ятдесят гачків мідних, і вклади гачки в петлі, і з’єднай покров, щоб він складав одне. 12А лишок, що залишається від покривал скиній, – половина зайвого покривала нехай буде звішена на задньому боці скинії; 13а лишок від довжини покривал скинії, на лікоть з одного і на лікоть з іншого боку, нехай буде звішений з боків скинії з тієї і з другої сторони, для покриття її. 14І зроби покриття для покрова зі шкур баранячих червоних і ще покров верхній зі шкур синіх. 15І зроби бруси для скинії з дерева ситим, щоб вони стояли: 16довжиною в десять ліктів [зроби] брус, і півтора ліктя кожному брусу ширина; 17у кожного бруса по два шипи [на кінцях], один навпроти другого: так зроби на усіх брусах скинії. 18Так зроби бруси для скинії: двадцять брусів для полуденної сторони до півдня, 19і під двадцять брусів зроби сорок срібних підніжок: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під другий брус для двох шипів його; 20і двадцять брусів для другої сторони скинії до півночі, 21і для них сорок підніжок срібних: два підніжки [для двох шипів його] під один брус, і два подніжки під другий брус [для двох шипів його]; 22для заднього ж боку скинії на захід зроби шість брусів 23і два бруси зроби для кутів скинії на задній бік; 24вони повинні бути з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так повинно бути з ними обома; для обох кутів нехай будуть вони; 25і таких буде вісім брусів, і для них срібних підніжків шістнадцять: два підніжки під один брус, і два підніжки під другий брус [для двох шипів його]. 26І зроби жердини з дерева ситим, п’ять [жердин] для брусів одного боку скинії, 27і п’ять жердин для брусів другого боку скинії, і п’ять жердин для брусів заднього боку позаду скинії, на захід; 28а внутрішня жердина буде проходити посередині брусів від одного кінця до другого; 29бруси ж обклади золотом, і кільця, для вкладання жердин, зроби з золота, і жердини обклади золотом. 30І постав скинію за зразком, що показаний тобі на горі. 31І зроби завісу з блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону; мистецькою роботою повинні бути зроблені на ній херувими; 32і повісь її на чотирьох стовпах із ситима, обкладених золотом, з золотими гачками, на чотирьох срібних підніжках; 33і повісь завісу на гачках і внеси туди за завісу ковчег одкровення; і буде завіса відокремлювати вам святилище від Святого Святих. 34І поклади кришку на ковчег одкровення у Святому Святих. 35І постав стіл поза завісою і світильник навпроти столу на стороні скинії на південь; стіл же постав на північній стороні [скинії]. 36І зроби завісу для входу в скинію з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону візерункової роботи; 37і зроби для завіси п’ять стовпів із ситиму і обклади їх золотом; гачки до них золоті; і відлий для них п’ять підніжків мідних.

 

27 Глава

І зроби жертовник з дерева ситим довжиною п’ять ліктів і шириною п’ять ліктів, так щоб він був чотирикутний, і висотою у три лікті. 2І зроби роги на чотирьох кутах його, так щоб роги виходили з нього; і обклади його міддю. 3Зроби до нього горщики для висипання в них попелу, і лопатки, і чаші, і виделки, і вугільниці; усе приладдя зроби з міді. 4Зроби до нього ґрати, рід сітки, з міді, і зроби на сітці, на чотирьох кутах її, чотири кільця мідних; 5і поклади її по краях жертовника внизу, так щоб сітка була до половини жертовника. 6І зроби жердини для жертовника, жердини із дерева ситим, і обклади їх міддю; 7і вкладай жердини його в кільця, так щоб жердини були з обох боків жертовника, коли нести його. 8Зроби його порожнім всередині, з дощок: як показано тобі на горі, так нехай зроблять [його]. 9Зроби двір скинії: з полуденної сторони на південь завіси для двору повинні бути з крученого висону довжиною у сто ліктів з одного боку; 10стовпів для них двадцять, і підніжків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них зі срібла. 11Також і вздовж по північній стороні – завіси ста ліктів довжиною; стовпів для них двадцять, і підніжків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них [і підніжки їх] зі срібла. 12В ширину ж двору з західного боку – завіси п’ятдесяти ліктів; стовпів для них десять, і підніжків до них десять. 13І в ширину двору з переднього боку на схід – [завіси] п’ятдесяти ліктів; [стовпів для них десять, і підніжків для них десять]. 14До однієї сторони – завіси у п’ятнадцять ліктів [висотою], стовпів для них три, і підніжків для них три; 15і до другої сторони завіси у п’ятнадцять [ліктів висотою], стовпів для них три, і підніжків для них три. 16А для воріт двору завіса у двадцять ліктів [висотою] з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону візерункової роботи; стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири. 17Усі стовпи навколо двору повинні бути з’єднані зв’язками зі срібла; гачки на них зі срібла, а підніжки до них з міді. 18Довжина двору сто ліктів, а ширина скрізь – п’ятдесят, висота п’ять ліктів; завіси з крученого висону, а підніжки у стовпів з міді. 19Усе приладдя скинії для усякого вживання в ній, і всі кілки її, і всі кілки двору – з міді. 20І накажи синам Ізраїлевим, щоб вони приносили тобі єлей чистий, видавлений з маслин, для освітлення, щоб горів світильник у всякий час; 21у скинії зібрання поза завісою, що перед ковчегом одкровення, буде запалювати його Аарон і сини його, від вечора до ранку, перед лицем Господнім. Це устав вічний для поколінь їх від синів Ізраїлевих.

 

28 Глава

І візьми до себе Аарона, брата твого, і синів його з ним, від середовища синів Ізраїлевих, щоб він був священиком Мені, Аарона і Надава, Авиуда, Єлеазара й Іфамара, синів Ааронових. 2І зроби священний одяг Аарону, братові твоєму, для слави і краси. 3І скажи всім мудрим серцем, яких Я наповнив духом премудрости [і розуміння], щоб вони зробили Аарону [священні] одежі для посвяти його, щоб він був священиком Мені. 4Ось одяг, який вони повинні зробити: наперсник, ефод*, верхня риза, хітон** витканий, кидар*** і пояс. Нехай зроблять священний одяг Аарону, братові твоєму, і синам його, щоб він був священиком Мені. 5Нехай вони візьмуть золото, блакитну і пурпурову і червлену вовну і висон, 6і зроблять ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і з крученого висону, мистецькою роботою. 7У нього повинні бути на обох кінцях його два з’єднувальні нарамники, щоб він був зв’язаний. 8І пояс ефода, що поверх нього, повинен бути однакової з ним работи, з [чистого] золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону. 9І візьми два камені онікса і виріж на них імена синів Ізраїлевих: 10шість імен їхніх на одному камені і шість імен останніх на іншому камені, за порядком народження їх; 11через різчика на камені, що вирізьблює печаті, виріж на двох каменях імена синів Ізраїлевих; і встав їх у золоті гнізда 12і поклади два камені ці на нарамники ефода: це камені на пам’ять синам Ізраїлевим; і буде Аарон носити імена їхні перед Господом на обох раменах своїх для пам’яті. 13І зроби гнізда з [чистого] золота; 14і [зроби] два ланцюжки з чистого золота, витими зроби їх роботою плетеною, і прикріпи кручені ланцюжки до гнізд [на нарамниках їх спереду]. 15Зроби наперсник судний майстерною роботою; зроби його такою самою роботою, як ефод: із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону зроби його; 16він повинен бути чотирикутний, подвійний, у п’ядь довжиною і в п’ядь шириною; 17і встав у нього оправлені камені в чотири ряди; поряд: рубін, топаз, смарагд, – це один ряд; 18другий ряд: карбункул, сапфір і алмаз; 19третій ряд: яхонт, агат і аметист; 20четвертий ряд: хризоліт, онікс і яспис; у золоті гнізда повинні бути вставлені вони. 21Цих каменів повинно бути дванадцять, за числом [дванадцяти імен] синів Ізраїлевих [на двох раменах його], за іменами їх [і за народженням їх]; на кожнім, як на печаті, повинно бути вирізано по одному імені з числа дванадцяти колін. 22До наперсника зроби ланцюжки кручені плетеної роботи з чистого золота; 23і зроби до наперсника два кільця з золота і прикріпи два [золотих] кільця до двох країв наперсника; 24і вдінь два плетені ланцюжки з золота в обидва кільця з [обох] кінців наперсника, 25а два кінці двох ланцюжків прикріпи до двох гнізд і прикріпи до нарамників ефода з лицевої сторони його; 26ще зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, що лежить до ефода в середину; 27також зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його, над поясом ефода; 28і прикріплять наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не спадав наперсник з ефода. 29І буде носити Аарон імена синів Ізраїлевих на наперснику судному біля серця свого, коли буде входити у святилище, для постійної пам’яті перед Господом. [І поклади на наперсник судний кручені ланцюжки, поклади на обидва кінці наперсника, і поклади обидва гнізда на обох плечах на нарамнику з лиця.] 30На наперсник судний поклади урим і тумим, і вони будуть біля серця Ааронового, коли буде він входити [у святилище] перед лице Господнє; і буде Аарон завжди носити суд синів Ізраїлевих біля серця свого перед лицем Господнім. 31І зроби верхню ризу до ефода всю блакитного кольору; 32посеред неї повинен бути отвір для голови; біля отвору її навколо повинна бути обшивка виткана, подібно до отвору у броні, щоб не дерлося; 33на подолі її зроби яблука з ниток блакитного, яхонтового, пурпурового і червленого кольору [і з крученого висону], навколо по подолу її; [такого вигляду яблука і] дзвоники золоті між ними навкруги: 34золотий дзвоник і яблуко, золотий дзвоник і яблуко, по подолу верхньої ризи навкруги; 35вона буде на Аароні в служінні, щоб чутним був від нього звук, коли він буде входити у святилище перед лице Господнє і коли буде виходити, щоб йому не вмерти. 36І зроби поліровану дощечку з чистого золота, і виріж на ній, як вирізують на печатці: “Святиня Господня”, 37і прикріпи її шнуром блакитного кольору до кидара, так щоб вона була на передній стороні кидара; 38і буде вона на чолі Аароновому, і понесе на собі Аарон недоліки приношень, що посвячуються від синів Ізраїлевих, і всіх дарів, які вони приносять; і буде вона безперестанно на чолі його, для благовоління Господнього до них. 39І зроби хітон з висону і кидар з висону і зроби пояс візерунчастої роботи; 40зроби і синам Аароновим хітони, зроби їм пояси, і головні пов’язки зроби їм для слави і краси, 41і зодягни в них Аарона, брата твого, і синів його з ним, і помаж їх, і наповни руки їх, і посвяти їх, і вони будуть священиками Мені. 42І зроби їм нижній одяг лляний, для прикриття тілесної наготи від стегон до гомілок, 43і хай буде він на Аароні і на синах його, коли будуть вони входити у скинію забрання, або приступати до жертовника для служіння у святилищі, щоб їм не навести [на себе] гріха і не померти. Це устав вічний, [нехай буде] для нього і для нащадків його після нього.

 

29 Глава

Ось що повинен ти звершити над ними, щоб посвятити їх у священики Мені: візьми одного тельця з волів, і двох баранів без вад, 2і хлібів прісних, і опрісноків, змішаних з єлеєм, і коржів прісних, помазаних єлеєм: з борошна пшеничного зроби їх, Зі поклади їх в один кошик, і принеси їх у кошику, і разом тельця і двох баранів. 4Аарона ж і синів його приведи до входу в скинію зібрання і омий їх водою. 5І візьми [священний] одяг, і зодягни Аарона в хітон і у верхню ризу, в ефод і в наперсник, і підпережи його по ефоду; 6і поклади йому на голову кидар і закріпи діадему святині на кидарі; 7і візьми єлей помазання, і полий йому на голову, і помаж його. 8І приведи також синів його і зодягни їх у хітони; 9і підпережи їх поясом, Аарона і синів його, і поклади на них пов’язки і буде їм належати священство за уставом навік; і наповни руки Аарона і синів його. 10І приведи тельця перед скинію зібрання, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову тельця [перед Господом біля дверей скинії зібрання]; 11і заколи тельця перед лицем Господнім при вході у скинію зібрання; 12візьми крови тельця і поклади перстом твоїм на роги жертовника, а всю [іншу] кров вилий біля жертовника; 13візьми весь жир, що вкриває нутрощі, і сальник з печінки, і обидві нирки і жир, що на них, і покади на жертовнику; 14а м’ясо тельця і шкуру його і нечистоти його спали на вогні поза станом: це – жертва за гріх. 15І візьми одного барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана; 16і заколи барана, і візьми крови його, і покропи на жертовник з усіх боків; 17розсічи барана на частини, вимий [у воді] нутрощі його і гомілки його, і поклади їх на розсічені частини його і на голову його; 18і спали всього барана на жертовнику. Це всепалення Господу, пахощі приємні, жертва Господу. 19Візьми й іншого барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана; 20і заколи барана, і візьми крови його, і поклади на край правого вуха Ааронового і на край правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їх, і на великий палець правої ноги їх; і покропи кров’ю на жертовник з усіх боків; 21і візьми крови, яка на жертовнику, і єлею помазання, і покропи на Аарона і на одежу його, і на синів його, і на одежу синів його з ним, – і будуть освячені, він і одяг його, і сини його й одяг їхній з ними. 22І візьми від барана жир і курдюк, і жир, що покриває нутрощі, і сальник з печінки, й обидві нирки і жир, який на них, праве плече [тому що це баран приношення священства], 23і один круглий хліб, один корж на єлеї й один опріснок з кошика, що перед Господом, 24і поклади усе на руки Аарону і на руки синам його, і принеси це, потрясаючи перед лицем Господнім; 25і візьми це з рук їхніх і спали на жертовнику з усе паленням, для пахощів перед Господом: це жертва Господу. 26І візьми груди від барана приношення, який для Аарона, і принеси їх, потрясаючи перед лицем Господнім, – і це буде твоя частка; 27і освяти груди приношення, якими потрясав, і плече приношення, яке було вознесене, від барана приношення, який для Аарона і для синів його, – 28і буде це Аарону і синам його в частку вічну від синів Ізраїлевих, бо це – приношення; приношення повинно бути від синів Ізраїлевих при мирних жертвах [синів Ізраїлевих], приношення їхньому Господу. 29А священний одяг, що для Аарона, перейде після нього до синів його, щоб у ньому помазувати їх і вручати їм священство; 30сім днів повинен облачатися в них [великий] священик із синів його, який заступає його місце, і буде входити у скинію зібрання для служіння у святилищі. 31Барана ж приношення візьми і звари м’ясо його на місці святому; 32і нехай з’їдять Аарон і сини його м’ясо барана цього з кошика, біля дверей скинії зібрання, 33бо через це здійснено очищення для вручення їм священства і для посвячення їх; сторонній не повинен їсти цього, тому що це святиня; 34якщо залишиться від м’яса приношення і від хліба до ранку, то спали залишок на вогні: не слід їсти його, бо це святиня. 35І вчини з Аароном і з синами його в усьому так, як Я повелів тобі; сім днів наповнюй руки їх. 36І тельця за гріх принось кожного дня для очищення, і жертву за гріх звершуй на жертовнику для очищення його, і помаж його для освячення його; 37сім днів очищай жертовник, і освяти його, і буде жертовник святинею великою: усе, що доторкається до жертовника, освятиться.38Ось що будеш ти приносити на жертовнику: двох агнців однолітніх [без вад] кожного дня постійно [у жертву повсякчасну]; 39одного агнця принось уранці, а другого агнця принось увечері, 40і десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаної з чвертю гина битого єлею, а для узливання чверть гина вина, для одного агнця; 41другого агнця принось увечері: з борошняним даром, подібним ранковому, і з таким самим узливанням принось його для пахощів приємних, у жертву Господу. 42Це – всепалення постійне в роди ваші перед дверима скинії зібрання перед Господом, де буду відкриватися вам, щоб говорити з тобою; 43там буду відкриватися синам Ізраїлевим, і освятиться місце це славою Моєю. 44І освячу скинію зібрання і жертовник; і Аарона і синів його освячу, щоб вони священнодіяли Мені; 45і буду жити серед синів Ізраїлевих, і буду їм Богом, 46і дізнаються, що Я Господь, Бог їхній, Який вивів їх із землі Єгипетської, щоб Мені жити серед них. Я Господь, Бог їхній

 

30 Глава

І зроби жертовник для приношення кадіння, з дерева ситим зроби його: 2довжина йому лікоть, і ширина йому лікоть; він повинен бути чотирикутний; а висота його два лікті; з нього повинні виходити роги його; 3обклади його чистим золотом, верх його і боки його кругом, і роги його; і зроби до нього золотий вінець навколо; 4під вінцем його на двох кутах його зроби два кільця з [чистого] золота; зроби їх із двох сторін його; і будуть вони вмістилищем для жердин, щоб носити його на них; 5жердини зроби з дерева ситим і обклади їх золотом. 6І постав його перед завісою, яка перед ковчегом одкровення, навпроти кришки, що на ковчезі одкровення, де Я буду відкриватися тобі. 7На ньому Аарон буде курити запашним курінням; щоранку, коли він готує лампади, буде курити ним; 8і коли Аарон запалює лампади ввечері, він буде курити ним: це – повсякчасне куріння перед Господом в роди ваші, 9Не приносьте на ньому ніякого іншого куріння, ні всепалення, ні приношення хлібного, й узливання не зливайте на нього. 10І буде звершувати Аарон очищення над рогами його один раз на рік; кров’ю очищувальної жертви за гріх він буде очищати його один раз на рік в роди ваші. Це святиня велика в Господа. 11І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 12коли будеш робити перелік синів Ізраїлевих при перегляді їх, то нехай кожен дасть викуп за душу свою Господу при переліку їх, і не буде між ними моровиці згубної при переліку їх; 13всякий, хто включається в перелік, повинен давати половину сикля, сикля священного; у сиклі двадцять гер: півсикля приношення Господу; 14всякий, хто включається в перелік від двадцяти років і вище, повинен давати приношення Господу; 15багатий не більше і бідний не менше півсикля повинні давати для приношення Господу, для викупу душ ваших; 16і візьми срібло викупу від синів Ізраїлевих і вживай його на служіння скинії зібрання; і буде це для синів Ізраїлевих у пам’ять перед Господом, для викуплення душ ваших. 17І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 18зроби умивальник мідний для обмивання і підніжжя його мідне, і постав його між скинією зібрання і між жертовником, і налий в нього води; 19і нехай Аарон і сини його обмивають з нього руки свої і ноги свої; 20коли вони повинні входити в скинію зібрання, нехай вони обмиваються водою, щоб їм не померти; або коли повинні приступати до жертовника для служіння, для жертвоприношення Господу, 21нехай вони обмивають руки свої і ноги свої водою, щоб їм не померти; і буде їм це уставом вічним, йому і нащадкам його в роди їх. 22І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 23візьми собі найкращих запашних речовин: смирни самоточної п’ятсот [сиклів], кориці запашної половину проти того, двісті п’ятдесят, тростини запашної двісті п’ятдесят, 24касії п’ятсот сиклів, по сиклю священному, й олії оливкової гин; 25і зроби із цього миро для священного помазання, масть складену, мистецтвом того, хто складає масті: це буде миро для священного помазання; 26і помаж ним скинію зібрання і ковчег [скинії] одкровення, 27і стіл і все приладдя його, і світильник і все приладдя його, і жертовник куріння, 28і жертовник всепалення й усе приладдя його, й умивальник і підніжжя його; 29і освяти їх, і буде святиня велика: усе, що доторкається до них, освятиться; 30помаж й Аарона і синів його і посвяти їх, щоб вони були священиками Мені. 31А синам Ізраїлевим скажи: це буде в Мене миро священного помазання в роди ваші; 32тіла інших людей не слід помазувати ним, і за складом його не робіть [самі собі] подібного йому; воно – святиня: святинею повинно бути для вас; 33хто складе подібне йому або хто помаже ним стороннього, той знищиться з народу свого. 34І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі запашних речовин: стакти, ониха, халвана запашного і чистого ливану, усього половину, 35і зроби з них мистецтвом того, хто складає масті, курильну сполуку, стерту, чисту, святу, 36і стовчи її дрібно, і поклади її перед ковчегом одкровення в скинії зібрання, де Я буду відкриватися тобі: це буде святиня велика для вас; 37куріння, зробленого за цією сполукою, не робіть собі: святинею нехай буде воно у тебе для Господа; 38хто зробить подібне, щоб курити ним, [душа та] знищиться з народу свого.

 

31 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2дивись, Я призначаю саме Веселеїла, сина Урієвого, сина Орового, з коліна Іудиного; 3і Я сповнив його Духом Божим, мудрістю, розумінням, знанням і всіляким мистецтвом, 4виробляти з золота, срібла і міді, [з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону], 5різати камені для вставлення і різати дерево для всякої справи; 6і ось, Я даю йому помічником Аголиава, сина Ахисамахового, з коліна Данового, і в серце всякого мудрого вкладу мудрість, щоб вони зробили все, що Я повелів тобі: 7скинію зібрання і ковчег одкровення і кришку на нього, й усе приладдя скинії, 8і стіл і [все] приладдя його, і світильник з чистого золота і все приладдя його, і жертовник куріння, 9і жертовник всепалення й усе приладдя його, й умивальник і підніжжя його, 10й одежі службові й одяг священний Аарону священику, й одежі синам його, для священнослужіння, 11й єлей помазання і куріння запашне для святилища: усе так, як Я повелів тобі, вони зроблять. 12І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 13скажи синам Ізраїлевим так: суботи Мої дотримуйте, бо це – знамення між Мною і вами в роди ваші, щоб ви знали, що Я Господь, Який освячує вас; 14і додержуйте суботу, тому що вона свята для вас: хто осквернить її, той нехай буде відданий на смерть; хто стане в цей день робити справи, душа та повинна бути знищеною із середовища народу свого; 15шість днів нехай роблять справи, а в сьомий – субота спокою, посвячена Господу: усякий, хто робить справи в день суботній, нехай буде відданий на смерть; 16і нехай зберігають сини Ізраїлеві суботу, святкуючи субботу в роди свої, як завіт вічний; 17це – знамення між Мною і синами Ізраїлевими повік, тому що в шість днів сотворив Господь небо і землю, а в день сьомий спочив і покоївся. 18І коли [Бог] перестав говорити з Мойсеєм на горі Синаї, дав йому дві скрижалі одкровення, скрижалі кам’яні, на яких написано було перстом Божим.

 

32 Глава

Коли народ побачив, що Мойсей довго не сходить з гори, то зібрався до Аарона і сказав йому: встань і зроби нам бога, який ішов би перед нами, тому що з цією людиною, з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося. 2І сказав їм Аарон: вийміть золоті серги, що у вухах ваших дружин, ваших синів і ваших дочок, і принесіть до мене. 3І весь народ вийняв золоті серги з вух своїх і принесли до Аарона. 4Він узяв їх з рук їхніх, і зробив з них відлитого тельця, і обробив його різцем. І сказали вони: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської! 5Побачивши це, Аарон поставив перед ним жертовник, і проголосив Аарон, говорячи: завтра свято Господу. 6На другий день вони встали рано і принесли всепалення і привели жертви мирні: і сів народ їсти й пити, а після став грати. 7І сказав Господь Мойсеєві: поспішай зійти [звідси], тому що розбестився народ твій, який ти вивів із землі Єгипетської; 8швидко ухилились вони від шляху, що Я заповідав їм: зробили собі відлитого тельця і поклонилися йому, і принесли йому жертви і сказали: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської! 9І сказав Господь Мойсею: Я бачу народ цей, і ось, народ він – жорстокосердий; 10отже, залиш Мене, нехай запалає гнів Мій на них, і винищу їх, і породжу численний народ від тебе. 11Але Мойсей став благати Господа, Бога свого, і сказав: нехай не розпалюється, Господи, гнів Твій на народ Твій, який Ти вивів із землі Єгипетської силою великою і рукою міцною, 12щоб єгиптяни не говорили: на погибель Він вивів їх, щоб убити їх у горах і винищити їх з лиця землі; відверни полум’яний гнів Твій і відміни знищення народу Твого; 13пом’яни Авраама, Ісаака й Ізраїля [Якова], рабів Твоїх, яким клявся Ти Собою, говорячи: примножуючи розмножу с`ім’я ваше, як зірки небесні, і всю землю цю, про яку Я сказав, дам сімені вашому, і будуть володіти [нею] вічно. 14І відмінив Господь зло, про яке сказав, що наведе його на народ Свій. 15І обернувся і зійшов Мойсей з гори; у руці його були дві скрижалі одкровення [кам’яні], на яких написано було з обох боків: і на одній і на другій стороні написано було; 16скрижалі були ділом Божим, і письмена, написані на скрижалях, були письменами Божими. 17І почув Ісус голос народу, який шумів, і сказав Мойсеєві: воєнний крик у стані. 18Але [Мойсей] сказав: це не крик тих, що перемагають, і не волання тих, кого перемагають; я чую голос тих, що співають. 19Коли ж він наблизився до стану і побачив тельця і танці, тоді він розпалився гнівом і кинув з рук своїх скрижалі і розбив їх під горою; 20і взяв тельця, якого вони зробили, і спалив його у вогні, і стер у порох, і розсипав по воді, і дав її пити синам Ізраїлевим. 21І сказав Мойсей Аарону: що зробив тобі народ цей, що ти ввів його в гріх великий? 22Але Аарон сказав [Мойсеєві]: хай не розпалюється гнів господаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний. 23Вони сказали мені: зроби нам бога, що йшов би перед нами; тому що з Мойсеєм, з цим чоловіком, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося. 24І я сказав їм: у кого є золото, зніміть із себе. [Вони зняли] і віддали мені; я кинув його у вогонь, і вийшов цей телець. 25Мойсей побачив, що це народ розгнузданий, бо Аарон допустив його до розгнузданости, до посоромлення перед ворогами його. 26І став Мойсей у воротах стану і сказав: хто Господній, [іди] до мене! І зібралися до нього всі сини Левіїні. 27І він сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: покладіть кожен свій меч на стегно своє, пройдіть по стану від воріт до воріт і назад, і вбивайте кожен брата свого, кожен друга свого, кожен ближнього свого. 28І зробили сини Левіїни за словом Мойсея: і загинуло в той день з народу близько трьох тисяч чоловік. 29Бо Мойсей сказав [їм]: сьогодні присвятите руки ваші Господу, кожен у сині своєму і браті своєму, нехай пошле Він вам сьогодні благословення. 30На другий день сказав Мойсей народу: ви зробили великий гріх; отже, я зійду до Господа, чи не загладжу гріха вашого. 31І повернувся Мойсей до Господа і сказав: о, Господи!] народ цей зробив великий гріх: зробив собі золотого бога; 32прости їм гріх їхній, а якщо ні, то згладь і мене з книги Твоєї, в яку Ти вписав. 33Господь сказав Мойсею: того, хто згрішив переді Мною, згладжу з книги Моєї; 34отже, йди, [зійди,] веди народ цей, куди Я сказав тобі; ось ангел Мій піде перед тобою, і в день відвідання Мого Я відвідаю їх за гріх їхній. 35І уразив Господь народ за зробленого тельця, якого зробив Аарон.

 

33 Глава

І сказав Господь Мойсеєві: піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її; 2і пошлю перед тобою ангела [Мого], і прожену хананеїв, аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, [гергесеїв,] євеїв та ієвусеїв, 3[і введе він вас] у землю, де тече молоко і мед; бо Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ жорстокосердий. 4Народ, почувши грізне слово це, заридав, і ніхто не поклав на себе прикрас своїх. 5Тому що Господь сказав Мойсеєві: скажи синам Ізраїлевим: ви народ жорстокосердий; якщо Я піду серед вас, то в одну мить винищу вас; отже, зніміть з себе прикраси свої; Я подивлюся, що Мені робити з вами. 6Сини Ізраїлеві зняли із себе прикраси свої біля гори Хорива. 7Мойсей же взяв і поставив собі намет поза станом, удалині від стану, і назвав його скинією зібрання; і кожен, хто шукає Господа, приходив до скинії зібрання, що знаходилася поза станом. 8І коли Мойсей виходив до скинії, весь народ вставав, і ставав кожен біля входу у свій намет і дивився услід Мойсею, доки він не входив у скинію. 9Коли ж Мойсей входив у скинію, тоді спускався стовп хмарний і ставав біля входу в скинію, і [Господь] говорив з Мойсеєм. 10І бачив весь народ стовп хмарний, що стояв при вході в скинію; і вставав увесь народ, і поклонявся кожен біля входу в намет свій. 11І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії. 12Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: “Я знаю тебе на ім’я і ти придбав благовоління в очах Моїх”; 13отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ. 14[Господь] сказав [йому]: Сам Я піду [перед тобою] і введу тебе у спокій. 15[Мойсей] сказав Йому: якщо не підеш Ти Сам [з нами], то і не виводь нас звідси, 16бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі. 17І сказав Господь Мойсеєві: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ім’я. 18[Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою. 19І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати – помилую, кого пожаліти – пожалію. 20І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих. 21І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі; 22коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; 23і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі].

 

34 Глава

І сказав Господь Мойсеєві: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, [і зійди до Мене на гору,] і Я напишу на цих скрижалях слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив; 2і будь готовим до ранку, і зійди вранці на гору Синай, і постань переді Мною там на вершині гори; 3але ніхто не повинен підніматися з тобою, і ніхто не повинен показуватися на всій горі; навіть худоба, дрібна і велика, не повинна пастися біля гори цієї. 4І витесав Мойсей дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, і, вставши рано-вранці, зійшов на гору Синай, як повелів йому Господь; і взяв у руки свої дві скрижалі кам’яні. 5І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там поблизу нього, і проголосив ім’я Ієгови. 6І пройшов Господь перед лицем його і проголосив: Господь, Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний, 7що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання, Який карає провину батьків у дітях і в дітях дітей до третього і четвертого роду. 8Мойсей одразу ж упав на землю і поклонився [Богу] 9і сказав: якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, Владико, то хай піде Владика посеред нас; бо народ цей жорстокосердий; прости беззаконня наші і гріхи наші і вчини нас насліддям Твоїм. 10І сказав [Господь Мойсеєві]: ось, Я укладаю завіт: перед усім народом твоїм сотворю чудеса, яких не було по всій землі і ні в яких народів; і побачить весь народ, серед якого ти перебуваєш, діло Господа; бо страшним буде те, що Я зроблю для тебе; 11збережи те, що повеліваю тобі нині: ось, Я виганяю від лиця твого аморреїв, хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв; 12дивися, не вступай у союз з жителями тієї землі, у яку ти ввійдеш, щоб вони не зробилися сіттю серед вас. 13Жертовники їхні зруйнуйте, стовпи їхні розтрощіть, вирубайте священні гаї їхні, [і статуї богів їхніх спаліть вогнем], 14тому що ти не повинен поклонятися богові іншому, крім Господа [Бога], тому що ім’я Його – ревнитель; Він Бог ревнитель. 15Не вступай у союз із жителями тієї землі, щоб, коли вони будуть блудодіяти услід богам своїм і приносити жертви богам своїм, не запросили і тебе, і ти не спожив би жертви їхньої; 16і не бери з дочок їхніх дружин синам своїм [і дочок своїх не давай заміж за синів їхніх], щоб дочки їхні, блудодіючи вслід богам своїм, не ввели і синів твоїх у блуд вслід богам своїм. 17Не роби собі богів відлитих. 18Свята опрісноків дотримуй: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в місяці Авиві вийшов ти з Єгипту. 19Усе, що розкриває утробу, Мені, як і вся худоба твоя чоловічої статі, що розкриває утробу, з волів і овець; 20первородне з ослів замінюй агнцем, а якщо не заміниш, то викупи його; усіх первістків із синів твоїх викуповуй; нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками. 21Шість днів працюй, а в сьомий день спочивай; спочивай і під час сівби і жнив. 22І свято седмиць роби, свято початків жнив пшениці і свято збирання плодів наприкінці року; 23тричі на рік повинна з’являтись уся чоловіча стать твоя перед лице Владики, Господа Бога Ізраїлевого, 24бо Я прожену народи від лиця твого і поширю межі твої, і ніхто не зажадає землі твоєї, якщо ти будеш з’являтися перед лице Господа Бога твого тричі на рік. 25Не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жертва свята Пасхи не повинна переночувати до ранку. 26Найперші плоди землі твоєї принеси в дім Господа Бога твого. Не вари козеня в молоці матері його. 27І сказав Господь Мойсеєві: напиши собі слова ці, тому що в цих словах Я укладаю завіт з тобою і з Ізраїлем. 28І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав [Мойсей] на скрижалях слова завіту, десятислів’я. 29Коли сходив Мойсей з гори Синаю, і дві скрижалі одкровення були в руці у Мойсея при сході його з гори, то Мойсей не знав, що лице його стало сяяти промінням від того, що Бог говорив з ним. 30І побачив Мойсея Аарон і всі сини Ізраїлеві, і ось, лице його сяє, і боялися підійти до нього. 31І покликав їх Мойсей, і прийшли до нього Аарон і всі начальники громади, і розмовляв Мойсей з ними. 32Після цього наблизилися [до нього] всі сини Ізраїлеві, і він заповідав їм усе, що говорив йому Господь на горі Синаї. 33І коли Мойсей перестав розмовляти з ними, то поклав на лице своє покривало. 34Коли ж входив Мойсей перед лице Господа, щоб говорити з Ним, тоді знімав покривало, доки не виходив; а вийшовши, переказував синам Ізраїлевим усе, що заповідано було [йому від Господа]. 35І бачили сини Ізраїлеві, що сяє лице Мойсеєве, і Мойсей знову накладав покривало на лице своє, доки не входив говорити з Ним.

 

35 Глава

І зібрав Мойсей усю громаду синів Ізраїлевих і сказав їм: ось що заповідав Господь чинити: 2шість днів робіть справи, а день сьомий повинен бути у вас святим, субота спокою Господу: всякий, хто буде робити в цей день справи, відданий буде смерті; Зне запалюйте вогню в усіх житлах ваших в день суботи. [Я Господь.] 4І сказав Мойсей усій громаді синів Ізраїлевих: ось що заповів Господь: 5зробіть від себе приношення Господу: кожний за ревністю нехай принесе приношення Господу, золото, срібло, мідь, 6вовну блакитного, пурпурового і червленого кольору, і висон [кручений], і козячу вовну, 7шкури баранячі червоні, і шкури сині, і дерево ситим, 8і єлей для світильника, і пахощі для єлея помазання і для запашних курінь, 9камінь онікс і камені вставні для ефода і наперсника. 10І кожен з вас, хто мудрий серцем, нехай прийде і зробить усе, що повелів Господь: 11скинію і покров її і верхню покришку її, гачки і бруси її, жердини її, стовпи її і підніжжя її, 12ковчег і жердини його, кришку і завісу для перегородки, [і завіси двору і стовпи його, і камені смарагдові і фіміам і єлей помазання,] 13стіл і жердини його й усе приладдя його, і хліби предкладення, 14і світильник для освітлення з [усім] приладдям його, і лампади його і єлей для освітлення, 15і жертовник для кадіння і жердини його, і єлей помазання, і запашні куріння, і завісу до входу в скинію, 16жертовник всепалення і ґрати мідні для нього, і жердини його й усе приладдя його, умивальник і підніжжя його, 17завіси двору, стовпи його і підніжжя їх, і завісу при вході в двір, 18кілки скинії, і кілки двору і шнури їх, 19одяг службовий для служіння у святилищі, і священні одежі Аарону священику й одяг синам його для священнодійства. 20І пішла вся громада синів Ізраїлевих від Мойсея. 21І приходили всі, кого тягнуло до того серце, і всі, кого надихав дух, і приносили приношення Господу для влаштування скинії зібрання і для всіх потреб її і для [усіх] священних одеж; 22і приходили чоловіки з дружинами, і всі за велінням серця приносили кільця, серги, персні і підвіски, усякі золоті речі, кожен, хто тільки хотів приносити золото Господу; 23і кожен, у кого була вовна блакитного, пурпурового і червленого кольору, висон і козяча вовна, шкури баранячі червоні і шкури сині, приносив їх; 24і кожен, хто жертвував срібло або мідь, приносив це в дар Господу; і кожен, у кого було дерево ситим, приносив це на всяку потребу для скинії; 25і всі жінки, мудрі серцем, пряли своїми руками і приносили пряжу блакитного, пурпурового і червленого кольору і висон; 26і всі жінки, яких тягнуло серце, що вміли прясти, пряли козячу вовну; 27князі ж приносили камінь онікс і камені вставні для ефода і наперсника, 28також і пахощі, і єлей для світильника і складові для єлея помазання і для запашних курінь; 29і всі чоловіки і дружини з синів Ізраїлевих, яких тягло серце принести на всяке діло, яке Господь через Мойсея повелів зробити, приносили добровільний дар Господу. 30І сказав Мойсей синам Ізраїлевим: дивіться, Господь призначив саме Веселеїла, сина Урії, сина Ора, з коліна Іудиного, 31і сповнив його Духом Божим, мудрістю, розумінням, віданням і всяким мистецтвом, 32складати майстерні тканини, працювати з золотом, сріблом і міддю, 33і різати камені для вставлення, і різати дерево, і робити всяку художню роботу; 34і здібність учити інших вклав у серце його, його й Аголіава, сина Ахисамахового, з коліна Данового; 35він наповнив серце їх мудрістю, щоб виконувати всяку роботу [для святилища] різьбяра і мистецького ткача, і гаптівника по блакитній, пурпуровій, червленій і висоновій тканині, і ткачів, що роблять усяку работу і складають мистецькі тканини.

 

36 Глава

І стали працювати Веселеїл і Аголіав і всі мудрі серцем, кому Господь дав мудрість і розуміння, щоб уміти зробити всяку роботу, потрібну для святилища, як повелів Господь. 2І покликав Мойсей Веселеїла й Аголіава і всіх мудрих серцем, яким Господь дав мудрість, і всіх, кого тягло серце приступити до роботи і працювати. 3І взяли вони від Мойсея всі приношення, які принесли сини Ізраїлеві, на [усі] потреби святилища, щоб працювати. Між тим ще продовжували приносити до нього добровільні дари кожного ранку. 4Тоді прийшли всі мудрі серцем, що виконували всякі роботи у святилищі, кожен від своєї роботи, якою хто займався, 5і сказали Мойсеєві, говорячи: народ багато приносить, більше, ніж потрібно для робіт, які повелів Господь зробити. 6І наказав Мойсей, і оголошено було у стані, щоб ні чоловік, ні жінка не робили уже нічого для приношення у святилище; і перестав народ приносити. 7Запасу було доволі на всякі роботи, які належало зробити, і навіть залишилося. 8І зробили всі мудрі серцем, що займалися роботою для скинії: десять покривал із крученого висону з блакитної, пурпурової і червленої вовни; і херувимів зробили на них мистецькою роботою; 9довжина кожного покривала двадцять вісім ліктів, і ширина кожного покривала чотири лікті: усім покривалам одна міра. 10І з’єднав він п’ять покривал одне з одним, й інші п’ять покривал з’єднав одне з одним. 11І зробив петлі блакитного кольору на краю одного покривала, де воно з’єднується з іншим; так само зробив він і на краю останнього покривала, для з’єднання його з іншим; 12п’ятдесят петель зробив він на одному покривалі, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, де воно з’єднується з іншим; петлі ці відповідали одна одній; 13і зробив п’ятдесят гачків золотих, і гачками з’єднав одне покривало з іншим, і стала скинія одним цілим. 14Потім зробив покривала з козячої вовни для покриття скинії: одинадцять покривал зробив таких; 15довжиною покривало тридцять ліктів, і шириною покривало чотири лікті: одинадцятьом покривалам міра одна. 16І з’єднав він п’ять покривал окремо і шість покривал окремо. 17І зробив п’ятдесят петель на краю покривала крайнього, де воно з’єднується з іншим, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, що з’єднується з іншим; 18і зробив п’ятдесят мідних гачків для з’єднання покрова, щоб склалось одне ціле. 19І зробив для скинії покров з червоних баранячих шкур і покриття зверху зі шкур синіх. 20І зробив для скинії бруси з дерева ситим, що стоять прямо: 21десять ліктів довжина бруса, і півтора ліктя ширина кожного бруса; 22у кожного бруса по два шипи, один навпроти одного: так зробив він усі бруси скинії. 23І зробив для скинії двадцять таких брусів для південної сторони, 24і сорок срібних підніжків зробив під двадцять брусів: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під інший брус для двох шипів його; 25і для іншої сторони скинії, на північ, зробив двадцять брусів 26і сорок срібних підніжків: два підніжки під один брус, і два підніжки під інший брус; 27а для задньої сторони скинії, на захід, зробив шість брусів, 28і два бруси зробив для кута в скинії на задню сторону; 29і були вони з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так зробив він з ними обома на обох кутах; 30і було вісім брусів і срібних підніжків шістнадцять, по два підніжки під кожен брус. 31І зробив жердини з дерева ситим, п’ять для брусів однієї сторони скинії, 32і п’ять жердин для брусів іншої сторони скинії, і п’ять жердин для брусів задньої сторони скинії; 33і зробив внутрішню жердину, що проходила б посередині брусів від одного кінця до другого; 34бруси обклав золотом, і кільця, в які вкладаються жердини, зробив із золота, і жердини обклав золотом. 35І зробив завісу з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, і мистецькою роботою виконав на ній херувимів; 36і зробив для неї чотири стовпи з дерева ситим і обклав їх золотом, із золотими гачками, і відлив для них чотири срібних підніжки. 37І зробив завісу при вході у скинію з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, візерункової роботи, 38і п’ять стовпів для неї з гачками; і обклав верхи їх і зв’`язки їх золотом, і відлив п’ять мідних підніжків.

 

37 Глава

І зробив Веселеїл ковчег з дерева ситим; довжина його два лікті з половиною, ширина його півтора ліктя і висота його півтора ліктя; 2і обклав його чистим золотом усередині і ззовні і зробив навколо нього золотий вінець; 3і відлив для нього чотири кільця золотих, на чотирьох нижніх кутах його: два кільця на одній стороні його і два кільця на другій стороні його. 4І зробив жердини з дерева ситим і обклав їх золотом; 5і вклав жердини в кільця, з боків ковчега, щоб носити ковчег. 6І зробив кришку з чистого золота: довжина її два лікті з половиною, а ширина півтора ліктя. 7І зробив двох херувимів із золота: карбованої роботи зробив їх на обох кінцях кришки, 8одного херувима з одного кінця, а другого херувима з іншого кінця: зробив херувимів, що видавалися з обох кінців кришки; 9і були херувими з розпростертими вгору крилами і покривали крилами своїми кришку, а лицями своїми були звернені один до одного; до кришки були лиця херувимів. 10І зробив стіл з дерева ситим довжиною у два лікті, шириною в лікоть і висотою у півтора ліктя, 11і обклав його золотом чистим, і зробив навколо нього золотий вінець; 12і зробив навколо нього стінки в долоню і зробив золотий вінець на стінках його; 13і відлив для нього чотири кільця золотих і закріпив кільця на чотирьох кутах, біля чотирьох ніжок його; 14при стінках були кільця, щоб вкладати жердини для носіння столу; 15і зробив жердини з дерева ситим і обклав їх золотом для носіння столу. 16Потім зробив сосуди, що належать до столу: блюда, кадильниці, кружки і чаші, щоб узливати ними, з чистого золота. 17І зробив світильник із золота чистого, карбований зробив світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його виходили з нього; 18шість гілок виходило з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його; 19три чашечки були подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на одній гілці, і три чашечки подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на іншій гілці: так на всіх шести гілках, що виходять зі світильника; 20а на стеблі світильника були чотири чашечки, подібні до мигдалевої квітки з яблуками і квітами; 21у шести гілок, що виходили з нього, яблуко під першими двома гілками, і яблуко під другими двома гілками, і яблуко під третіми двома гілками; 22яблука і гілки їх виходили з нього; весь він був карбований, цільний, з чистого золота. 23І зробив до нього сім лампад, і щипці до нього і лотки до нього, з чистого золота; 24з таланта чистого золота зробив його з усім приладдям його. 25І зробив жертовник кадіння з дерева ситим: довжина його лікоть і ширина його лікоть, чотирикутний, висота його два лікті; з нього виходили роги його; 26і обклав його чистим золотом, верх його і сторони його навкруги, і роги його, і зробив до нього золотий вінець навколо; 27під вінцем його на двох кутах його зробив два кільця золотих; із двох боків його зробив їх, щоб вкладати в них жердини для носіння його; 28жердини зробив з дерева ситим і обклав їх золотом. 29І зробив миро для священного помазання і куріння запашне, чисте, мистецтвом того, хто складає масті.

 

38 Глава

І зробив жертовник всепалення з дерева ситим довжиною в п’ять ліктів і шириною в п’ять ліктів, чотирикутний, висотою у три лікті; 2і зробив роги на чотирьох кутах його, так що з нього виходили роги, і обклав його міддю. 3І зробив усе приладдя жертовника: горщики, лопатки, чаші, виделки й вугільниці; усе приладдя його зробив з міді. 4І зробив для жертовника ґрати, рід сітки, з міді, по краях його внизу до половини його; 5і зробив чотири кільця на чотирьох кутах мідних ґрат для вкладання жердин. 6І зробив жердини з дерева ситим, і обклав їх міддю, 7і вклав жердини в кільця по боках жертовника, щоб носити його за допомогою їх; порожнім усередині з дощок зробив його. 8І зробив умивальник з міді і підніжжя його з міді з вишуканими зображеннями, що прикрашали вхід скинії зібрання.9І зробив двір: з полуденної сторони, на південь, завіси з крученого висону, довжиною в сто ліктів; 10стовпів для них двадцять і підніжків до них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’`язки їх зі срібла. 11І на північній стороні – завіси у сто ліктів; стовпів для них двадцять і підніжків до них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’`язки їх зі срібла. 12І з західної сторони – завіси у п’ятдесят ліктів, стовпів для них десять і підніжків до них десять; гачки на стовпах і зв’`язки їх зі срібла. 13І з передньої сторони на схід – завіси у п’ятдесят ліктів. 14Для однієї сторони воріт двору – завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три; 15і для другої сторони [з обох боків воріт двору] – завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три. 16Усі завіси з усіх боків двору з крученого висону, 17а підніжки стовпів з міді, гачки на стовпах і зв’`язки їх зі срібла; верхи ж у них обкладені сріблом, і всі стовпи двору з’єднані зв’`язками срібними. 18Завіса ж для воріт двору візерункової роботи з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, довжиною у двадцять ліктів, висотою в п’ять ліктів, по всій довжині, подібно до завіс двору; 19і стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири мідних; гачки на них срібні, а верхи їх обкладені сріблом, і зв’`язки їх срібні. 20Усі кілки навколо скинії і двору мідні. 21Ось підрахунок того, що вжито для скинії одкровення, зроблене за повелінням Мойсея, посередництвом левитів під наглядом Іфамара, сина Ааронового, священика. 22Робив же все, що повелів Господь Мойсеєві, Веселеїл, син Урії, сина Ора, з коліна Іудиного, 23і з ним Аголіав, син Ахисамахів, з коліна Данового, різьбяр і майстерний ткач і гаптівник по блакитній, пурпуровій, червленій і висоновій тканині. 24Усього золота, вжитого для справи на все приладдя святилища, золота, принесеного в дар, було двадцять дев’ять талантів сімсот тридцять сиклів, сиклів священних; 25срібла ж від перелічених осіб громади сто талантів і тисяча сімсот сімдесят п’ять сиклів, сиклів священних; 26з шестисот трьох тисяч п’ятисот п’ятдесяти чоловік, з кожного, хто був перелічений, від двадцяти років і вище, по півсикля з людини, рахуючи на сикль священний. 27Сто талантів срібла вжито на відлиття підніжків святилища і підніжків біля завіси; сто підніжків зі ста талантів, по таланту на підніжок; 28а з тисячі семисот сімдесяти п’яти сиклів зробив він гачки на стовпах і покрив верхи їх і зробив зв’`язки для них. 29Міді ж, принесеної в дар, було сімдесят талантів і дві тисячі чотириста сиклів; 30з неї зробив він підніжки для стовпів при вході у скинію свідчення, і жертовник мідний, і ґрати мідні для нього, і всі сосуди жертовника, 31і підніжки для стовпів усього двору, і підніжки для стовпів воріт двору, і всі кілки скинії і всі кілки навколо двору.

 

39 Глава

З блакитної ж, пурпурової і червленої вовни зробили вони службовий одяг, для служіння у святилищі; також зробили священний одяг Аарону, як повелів Господь Мойсеєві. 2І зробив ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону; 3і розбили вони золото в аркуші і витягнули нитки, щоб увіткати їх між блакитними, пурпуровими, червленими і висонними нитками, мистецькою роботою. 4І зробили в ньому нарамники, що зв’язували; на обох кінцях своїх він був зв’язаний. 5І пояс ефода, який поверх нього, однакової з ним роботи, зроблений був із золота, із блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону, як повелів Господь Мойсеєві. 6І обробили камені оніксові, вставивши їх у золоті гнізда і вирізавши на них імена синів Ізраїлевих, як вирізають на печатці; 7і поклав він їх на нарамники ефода, у пам’ять синів Ізраїлевих, як повелів Господь Мойсеєві. 8І зробив наперсник мистецькою роботою, такою ж роботою, як ефод, із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону; 9він був чотирикутний; подвійний зробили вони наперсник у п’ядь довжиною й у п’ядь шириною, він був подвійний; 10і вставили в нього в чотири ряди камені. Поряд: рубін, топаз, смарагд, – це перший ряд; 11у другому ряду: карбункул, сапфір і алмаз; 12у третьому ряду: яхонт, агат і аметист; 13у четвертому ряду: хризоліт, онікс і яспис; і вставлені вони в золоті гнізда. 14Каменів було за числом імен синів Ізраїлевих: дванадцять було їх, за числом імен їх, і на кожному з них вирізано було, як на печатці, по одному імені, для дванадцяти колін. 15До наперсника зробили товсті ланцюжки витої роботи з чистого золота; 16і зробили два золотих гнізда і два золотих кільця і прикріпили два кільця до двох країв наперсника; 17і просунули обидва плетені ланцюжки з золота у два кільця по кінцях наперсника, 18а два кінці двох ланцюжків прикріпили до двох гнізд і прикріпили їх до нарамників ефода з лицевої сторони його; 19ще зробили два кільця золотих і прикріпили до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, яка знаходиться до ефода зсередини; 20і ще зробили два кільця золотих і прикріпили їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його над поясом ефода; 21і прикріпили наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не відставав наперсник від ефода, як повелів Господь Мойсеєві. 22І зробив верхню ризу до ефода, виткану, усю з лакитної вовни, 23і посередині верхньої ризи отвір, як отвір у броні, і навколо нього обшивку, щоб не дерлося; 24по подолу верхньої ризи зробили вони яблуко з блакитної, пурпурової і червленої вовни; 25і зробили дзвоники з чистого золота і повісили дзвоники між яблуками по подолу верхньої ризи навкруги; 26дзвоник і яблуко, дзвоник і яблуко, по подолу верхньої ризи навкруги для служіння, як повелів Господь Мойсеєві. 27І зробили для Аарона і для синів його хітони з висону, виткані, 28і кидар з висону, і головні пов’язки з висону, і нижній лляний одяг з крученого висону, 29і пояс із крученого висону і з блакитної, пурпурової і червленої вовни, візерункової роботи, як повелів Господь Мойсеєві. 30І зробили поліровану дощечку, діадему святині, з чистого золота, і накреслили на ній письмена, як вирізують на печатці: Святиня Господня; 31і прикріпили до неї шнур з блакитної вовни, щоб прив’язати її до кидара згори, як повелів Господь Мойсеєві. 32Так закінчена була вся робота для скинії зібрання; і зробили сини Ізраїлеві усе: як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили. 33І принесли до Мойсея скинію, покров й усе приладдя її, гачки її, бруси її, жердини її, стовпи її і підніжки її, 34покров зі шкур баранячих червоних і покров зі шкур синіх і завісу, що закриває, 35ковчег одкровення і жердини його, і кришку, 36стіл із усім приладдям його і хліби предкладення, 37світильник з чистого золота, лампади його, лампади розставлені на ньому і все приладдя його, і єлей для освітлення, 38золотий жертовник і єлей помазання, і пахощі для кадіння, і завісу до входу в скинію, 39жертовник мідний і мідні ґрати до нього, жердини його й усе приладдя його, умивальник і підніжжя його, 40завіси двору, стовпи і підніжки, завісу до воріт двору, мотузки і кілки і всі речі, що належать до служіння в скинії зібрання, 41одежу службову для служіння в святилищі, священний одяг Аарону священику й одяг синам його для священнодійства. 42Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві всі ці роботи. 43І побачив Мойсей усю роботу, і ось вони зробили її: як повелів Господь, так і зробили. І благословив їх Мойсей.

 

40 Глава

І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 2у перший місяць, у перший день місяця постав скинію зібрання, 3і постав у ній ковчег одкровення, і закрий ковчег завісою; 4і внеси стіл і розстав на ньому всі речі його, і внеси світильник і постав на ньому лампади його; 5і постав золотий жертовник для куріння перед ковчегом одкровення і повісь завісу при вході в скинію [зібрання]; 6і постав жертовник всепалення перед входом у скинію зібрання; 7і постав умивальник між скинією зібрання і між жертовником і влий у нього води; 8і постав двір навколо і повісь завісу на воротах двору. 9І візьми єлею помазання, і помаж скинію й усе, що в ній, і освяти її і все приладдя її, і буде свята; 10помаж жертовник всепалення й усе приладдя його і освяти жертовник, і буде жертовник святиня велика; 11і помаж умивальник і підніжки його й освяти його. 12І приведи Аарона і синів його до входу в скинію зібрання і обмий їх водою, 13і зодягни Аарона у священні одежі, і помаж його, і освяти його, щоб він був священиком Мені. 14І синів його приведи, і зодягни їх у хітони, 15і помаж їх, як помазав ти батька їхнього, щоб вони були священиками Мені, і помазання їх посв`ятить їх у вічне священство в роди їх. 16І зробив Мойсей усе, як повелів йому Господь, так і зробив. 17У перший місяць другого року [після виходу їх з Єгипту], у перший день місяця була поставлена скинія. 18І поставив Мойсей скинію, поклав підніжжя її, поставив бруси її, поклав жердини і поставив стовпи її, 19розпростер покров над скинією, і поклав покришку поверх цього покрову, як повелів Господь Мойсеєві. 20І взяв і поклав одкровення в ковчег, і вклав жердини у кільця ковчега, і поклав кришку на ковчег зверху; 21і вніс ковчег у скинію, і повісив завісу, і закрив ковчег одкровення, як повелів Господь Мойсеєві. 22І поставив стіл у скинії зібрання, на північній стороні скинії, поза завісою, 23і розклав на ньому ряд хлібів перед Господом, як повелів Господь Мойсеєві. 24І поставив світильник у скинії зібрання навпроти столу, на південній стороні скинії, 25і поставив лампади [його] перед Господом, як повелів Господь Мойсеєві. 26І поставив золотий жертовник у скинії зібрання перед завісою 27і розкурив на ньому запашне кадіння, як повелів Господь Мойсеєві. 28І повісив завісу при вході у скинію; 29і жертовник всепалення поставив при вході у скинію зібрання і приніс на ньому всепалення і приношення хлібне, як повелів Господь Мойсеєві. 30І поставив умивальник між скинією зібрання і жертовником і налив у нього води для обмивання, 31і обмивали з нього Мойсей і Аарон і сини його руки свої і ноги свої: 32коли вони входили в скинію зібрання і підходили до жертовника [служити], тоді обмивалися [з нього], як повелів Господь Мойсеєві. 33І поставив двір навколо скинії і жертовника і повісив завісу на воротах двору.І так закінчив Мойсей діло. 34І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію; 35і не міг Мойсей увійти у скинію зібрання, тому що осіняла її хмара, і слава Господня наповнювала скинію. 36Коли піднімалася хмара від скинії, тоді вирушали у путь сини Ізраїлеві в усю подорож свою; 37якщо ж не піднімалася хмара, то і вони не вирушали в дорогу, доки вона не піднімалася, 38тому що хмара Господня стояла над скинією вдень, і вогонь був уночі в ній перед очима усього дому Ізраїлевого під час усього подорожування їх.